Про митрополита Онуфрія та його молитви за «афганців»

Чи не закликає  УПЦ МП молитися також й за нині загиблих і живих московитів?

Що відзначає УПЦ МП? 15 лютого в Україні відзначають «День вшанування учасників бойових дій на території інших держав». Таким чином, з одного боку, ми відмовляємося від «радянської символіки», з іншого – фактично вшановуємо агресивну політику срср, який після Другої світової організував або вліз у 24 локальні війни чи збройні конфлікти на території 16 держав. Але це – інша тема, яку я наразі не хочу порушувати.

Мене зацікавило витрактування митрополитом у Києві Онуфрієм (УПЦ МП) цього «вшанування», яке у час широкомасштабної війни росії проти України набуло цікавого підтексту. Київська митрополія своїм циркуляром зобов'язала у всіх храмах та монастирях молитися «за загиблих і померлих в ході військових місій на територіях інших держав, а також за живих учасників та членів їхніх родин».

Нагадаю, що незалежна Україна не проводила жодних «військових місій на територіях інших держав». Всі українські місії були миротворчими або гуманітарними операціями, і остання із них завершена у 2019 році (всього за 30 років у цих місіях загинуло біля 50 осіб).

«Військові місії на територіях інших держав» проводили срср та проводить московія-росія, яка й нині має за межами своєї країни військові бази та, відповідно, військові контингенти.

Добре, українці у миротворчих місіях поза увагою. То може у циркулярі йдеться про українців, які загинули у радянські часи на «територіях інших держав»? На жаль, слово «Україна» згадується у листі лише один раз (у титулуванні митрополита). Цитати про «вождєй і воінов» (про мову – поки мовчу).

Текст прохання на заупокійній єктенії:

«Еще молимся о упокоении рабов Божиих христолюбивых вождей и воинов в инех странех живот свой положивших и о еже простится им всякому прегрешению, вольному же и невольному».

Текст прохання на сугубій єктенії:

«Еще молимся о христолюбивых вождех и воинах в инех странех ротный подвиг совершивших, о еже податися им здравию непоколебимому, миру, долгоденствию во благо страны и Церкви нашея, прилежно молимся, услыши и помилуй».

Після таких прохань, думаю, що не лише у мене виникає питання: – Чи не закликає таким чином УПЦ МП молитися також й за нині загиблих і живих московитів, які вбивали і вбивають, грабували й грабують на територіях інших держав? Бо такий контекст цих «прохань» дозволяє кожному попу-колабораціоністу тримати «дулю у кишені»…

Олександр Саган
FB