Рік болю та сили: як ми змінились

Зміни суспільства були видні одразу, в перші дні повномасштабної війни.

Валерій Залужний тоді сказав, що ми як Україна вистоїмо, якщо піднімуться українці - включаться в боротьбу. Мені здається, що не було вулиці чи під’їзду будинку, де б не з’явились волонтери, самоорганізація. Майже кожен другий став волонтером. За дослідженням National Democratic Institute станом на січень 2023 року, 41% українців долучились до волонтерського руху за воєнний період (далі по тексту усі цифри з даного дослідження).

Ми змінились за ніч. За рік ці зміни вкорінилися.

Ми багато втратили, але багато й здобули. Наші здобутки мають дорогу ціну і ми маємо їх шанувати. Хай вони проростають потужним колоссям і несуть у світ добрі зміни, зміни з любов’ю, розвиток на користь людства.

Ми маємо шанувати втрати. Дати їм належний спогад у нашій пам’яті, у наших діях. Люди, що загинули у цій війні, хай продовжать жити у нашій пам’яті, теплих спогадах про них, жити через наші дії, які ми робимо в память про них, наближаючи особисті перемоги та перемогу України, наближаючи розвиток і становлення тоі країни, за яку вони і ми боролись і боремось.

Дай Боже, щоб прийшов час і ми не боролись за виживання, а творили. Займались мистецтвом, науковими винаходами, спокійно відкривали і розвивали бізнеси, а найскладнішою громадською темою були не корупція чи впровадження реформ, чи адвокація військової допомоги в Україну, а на приклад, спостереження за міграцією птахів. Щоб ми міряли індекс щастя і розуміли, що Україна – країна щасливих, реалізованих людей, людей з хорошим рівнем добробуту. Ми цього варті. Лиш треба трохи попрацювати. Майже трохи.

Як же ми змінились за цей рік?

Ось декілька замальовок, а ви продовжіть додавати свої:

● Ми стали сильніші та сміливіші. Ми пішли захищати свою країну. Слава ЗСУ! Ми створювали ланцюги доставки необхідних товарів для військових, постраждалих з різних країн Європи за кілька днів. Ми створювали тероборони і давали відсіч ворогу, посилаючи його за кораблем. Ми вивозили цивільних із зон бойових дій, тимчасово окупованих територій. Ми допомагали переселенцям. Ми навчились надавати першу медичну і рятували людей. З перших днів ми надавали психологічну допомогу тим людям, які були в скруті й допомагали вийти зі складних психологічних станів. Приїжджаючи в іншу країну, рятуючи дітей, ми майже одразу знаходили роботу і працювали, дивуючи мешканців ЄС – «Ви ж таке пережили? Яка робота?». Ми за кілька годин після обстрілів лагодили електромережі та вже мали світло. Звісно, інколи це тривало довше, але ми наші будинки і квартири все одно осяяли, маючи павербанки, генератори. Боже, скільки всього ще ми робили і чого змогли!

● Ми зрозуміли – що для нас має справжню цінність, стали ближчими одне до одного, стали більше цінувати одне одного. Питання «Як ти?» мабуть очолило ТОР найчастіших питань.

● Ми заговорили солов'їною, ще більше полюбили нашу культуру, зрозуміли, що «Да какая разница» веде до загибелі. За дослідженням NDI (січень, 2023) – 89% українців, які раніше вживали російську, почали більше говорити українською мовою. А скільки пісень були написані українською мовою, скільки концертів, скільки витворів мистецтва було створено митцями за цей рік.

● Ми почали глибше вивчати історію, розуміти наше коріння. Що боротьба українців за право бути триває навіть не 8 років, а століттями – «дякуючи» нашим агресивним нещасним сусідам з манією величі.

● Ми почали більше довіряти одне одному і об’єднуватись. Ми передавали ліки від раку в тимчасово окуповані громади через ряд посередників і знали, що ці ліки дійдуть до отримувача. І яке ж це було щастя чути від незнайомої, але в той же час і такої близької людини: «Так, ми отримали. Бабуся буде жити». Ми обєднались не лише між собою, ми об’єднались з усім світом, не враховуючи кількох країн, для яких досі ще не все однозначно. Де знаходиться Україна і яка вона сильна, знають тепер усі.

● Ми навчились донатити. Ми з вами збирали на байрактари, тепловізори, рації, на автівки, на приціли, на що ми тільки не збирали. Це унікально, 68% українців відчули зниження власних доходів, проте в той же час 88% опитаних українців донатили на ЗСУ і продовжують це робити.

● Ми почали дбати про своє психологічне здоров'я. Погіршення психічного стану відзначають 64% українців, за дослідженням. Разом із тим, українці більше почали звертатися за психологічною допомогою і дбати про своє ментальне здоров'я.

● Ми ще краще зрозуміли, що демократія – це наш шлях розбудови держави. Ще у 2021 році 76% українців хотіли, щоб Україна була повноцінно функціонуючою демократією. Станом на січень 2023 таких людей стало 94%. Ми чи не вперше пишаємось своєю владою, разом із тим продовжуємо її контролювати, критикувати її там, там де це доцільно, долучатись до обговорення, дискусій щодо реформ. Я бачу, як росте попит серед громадян на долученість до реформ, розбудови держави. Майже щотижня на наші спільні з РПР події щодо реформ та плану відновлення приходить значно більше людей, аніж це було раніше.

Про наші сильні здобутки можна говорити довго і багато. Наша країна перероджується і дай Бог нам сил і мудрості зберегти це. Бо наш шлях до розвинутою країни ще довгий.

Ми не знаємо, коли настане перемога, але ми в неї свято віримо. Ми щодня для цього прикладаємо зусиль усією країною, нашими діаспорянами, нашими міжнародними партнерами. Після перемоги нам потрібно буде ще багато докласти зусиль, щоб відновити країну, відновити себе.

Дбаймо про себе, друзі!

Наш шлях не простий, але ми його проходимо разом як ніколи.

Пишаюсь тим, що я Українка!

Безмежно вдячна кожному партнеру, нашій команді, людям, що були поруч цього року, ніякій би відстані вони не були!

Слава Україні!

Олександра Гліжинська
FB