Чандра Хассан, ад’юнкт-професор хірургії (США), волонтер

Сьогодні Україна продовжує боротися за свою свободу і незалежність. І весь демократичний світ намагається допомогти у цій праведній боротьбі. Одна з провідних країн-союзників – Сполучені Штати Америки. У тому, що ця держава робить для нас, важливою є й медична складова. Це і постачання різних медпрепаратів та обладнання, необхідних для лікування постраждалих від війни, і допомога американських фахівців у лікуванні наших військових в Україні, й транспортування тяжкопоранених до різних клінік у США, й навчання наших медиків сучасних методів лікування травм, характерних для воєнного часу.

Одним з активних учасників цього процесу є доктор Чандра Хассан з Чикаго – ад’юнкт-професор хірургії університету штату Іллінойс, член Американської колегії хірургів.

Нещодавно він укотре приїхав до України, провів лекції у Львові та побував у військовому шпиталі в Трускавці.

Кореспондентці Укрінформу професор Хассан розказав, як у його житті з’явилася Україна, чому він допомагає і вірить у її перемогу.

МИ ПОВИННІ РОБИТИ ДЛЯ ПЕРЕМОГИ УСЕ, ЩО МОЖНА

- Докторе Хассан, що спонукало вас приїхати до України?

- Я приїхав сюди через MedGlobal – міжнародну платформу для підбору клінік та організації лікування за кордоном у зв’язку з ситуацію, пов’язаною з війною. Україна переживає дуже важкі часи, яких вона не заслуговує. І все, що ми можемо зробити, все, що може бути зроблено, я вважаю, ми повинні робити.

- Яку допомогу ви тут надаєте?

- Моя мета – надати тренування для хірургів з проведення відновлювальних операцій. Хірурги в Україні досить досвідчені, але американські лікарі мають дуже великий досвід у лікуванні травм, зокрема, у військових. І моя мета – поділитися своїм досвідом у концепціях та підходах до лікування в контексті саме українських військових. Це курс на декілька днів. Перший день присвячений лекціям щодо травм – усього, що стосується вогнепальних та осколкових поранень, опіків, а також мінімізації подальшої шкоди. Ми навчаємо, як проводити УЗД-дослідження внутрішніх органів, щоб побачити одразу, чи є внутрішня кровотеча, чи є рідина в різних органах і так далі.

Наступного дня ми тренуємося на тварині. Наприклад, проводимо трахеотомію на свині для того, щоб лікарі могли попрактикувати ці навички для відновлення дихання. Також говоримо, які можна терміново вжити заходи, якщо маємо справу з вогнепальними пораненнями, що робити, щоб дістати уламки з тіла і т. д.

Наприклад, у мене були лекції у лікарні, у військовому шпиталі, а у ветеринарній клініці ми проводили тренування.

До нас приходять, зокрема, й дуже багато досвідчених хірургів, бо їм цікаво послухати і подивитися, які підходи є в американських хірургів до травм, що отримують військові під час служби.

- Ви приїхали сам чи з колегами?

- Зараз я приїхав ще з двома хірургами, один мій колега – зі штату Флорида, ми тут були у вересні минулого року. Це також була поїздка, організована MedGlobal. Ще є мій колега з Каліфорнії, ми втрьох.

Ми розказуємо про те, що коли боєць отримує поранення, дуже важливо правильно провести первинні процедури, щоб стабілізувати його стан. Навчаємо швидких дій, щоб оцінити стан пораненого, а також, які треба проводити дії, щоб мати максимальний ефект на початковій стадії, не втрачати час.

В Україні дуже багато хірургів стикаються з осколковими пораненнями і пораненнями від будь-яких вибухів – чи то ракети, чи то міни, чи будь-чого. У моїй практиці ми здебільшого маємо справу з вогнепальними пораненнями. Наприклад, від такої гвинтівки як АR-15, що досить розповсюджена. Але в Україні, й це специфічно, дуже багато поранень саме від вибухівки.

ВЧАСНА РЕАБІЛІТАЦІЯ МІНІМІЗУЄ ІНВАЛІДНІСТЬ

- Наскільки вчасна реабілітація може мінімізувати майбутній ступінь інвалідності пораненого?

- Це надважливо. Дуже часто є випадки, коли треба більш ніж одну операцію провести. А також достатньо рано має починатися фізіотерапія, має проходити і психологічна терапія, бо багато поранених отримують посттравматичний синдром.

Навіть сьогодні один із моїх колег, який є фізіотерапевтом у Чиказькому шпиталі, провів у Zoom таку маленьку конференцію, поспілкувався з фізіотерапевтами у Трускавецькій клініці й у Львові. У цій розмові, наприклад, він консультував своїх українських колег, щоб налагодити фаховий зв’язок і встановити, які ще методики ми можемо використовувати для покращення відновлення стану військових.

ЛІКУВАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ВІЙСЬКОВИХ У США

- Наскільки мені відомо, ви також допомагаєте лікувати наших поранених у клініках США…

- Так, ми направляємо їх у Сполучені Штати. Ось, наприклад, поранений військовий Максим Сліпець, у якого був пошкоджений хребет та ампутована нога, дуже довго лікувався у Трускавці. Він був нерухомий, ми допомогли йому приїхати до США у супроводі дружини, щоб він пройшов дуже спеціалізований нейровідновний процес. Спочатку я з ним познайомився у Трускавці, а потім мій колега, лікар із Флориди, з яким ми сконтактували, зміг знайти місце для Максима в американській лікарні. Цей хлопець був там на лікуванні як мінімум шість тижнів.

Є така американська організація – Revived Soldiers Ukraine – вона допомагає проходити реабілітацію українським військовим у США. Ми познайомили лікарів, а вони вже займалися безпосередньо транспортуванням Максима і брали на себе логістику його приїзду та перебування у Сполучених Штатах. Його транспортували у лежачому стані.

- І що можна вже казати про результат лікування Максима?

- У нього вже з’явився повсякденний графік. І коли я приїхав до шпиталю у Флориді й зустрівся з Максимом, він був уже не в ліжку, а у візочку, їздив по шпиталю, усміхався. Він був у позитивному гуморі, а терапевти, які з ним працюють, казали, що він великий жартівник і морально на нормальному рівні. Максим наразі вже повернувся в Україну. Всі вправи, які він вивчив в Америці, зокрема й на верхню частину тіла, він має робити, продовжувати терапію. Але, звісно, у Флориді йому дуже допомогли.

- Ви більше контактуєте з нашими лікарями та чомусь навчаєте, чи з пораненими військовими?

- Я приїхав в Україну в травні минулого року, щоб подивитись на ситуацію. Тоді я побачив, що військові, які мають дуже серйозні поранення та ампутації, не отримують того рівня терапії, що могли б, якби вони перебували у Сполучених Штатах, такого, що я звик бачити в лікарнях США. У червні я приїжджав в Одесу, там проводив тренінги з первинної допомоги, і там були військові, працівники «швидких», активісти. Ми показували, як накладати турнікети, надавати первинну допомогу, проводити реанімацію.

Торік у вересні, коли ми приїхали через іншу програму, вже робили тренування для українських лікарів. І для нас була честь, що один з українських високопоставлених військових хірургів взяв участь у нашій лекції, для нас це дуже вагомо. Також головний хірург львівського військового шпиталю слухав нашу лекцію, і це для мене теж вагомо. Як я казав, це дуже професійні, дуже досвідчені хірурги. У цьому випадку ми тут для того, щоб ділитися своїми концептами, своїми модерновими підходами до лікування травм, з якими вони стикаються.

Багато з цього ми могли б робити онлайн, але для нас важлива також наша присутність, щоб показати українцям, що вони не самотні в цьому.

Так, з початку війни я, наприклад, уже четвертий раз приїжджаю в Україну.

ДОПОМОГА БЕЗКОШТОВНА

- Це волонтерство з вашої сторони?

- Так. Перші два рази я приїжджав як приватна особа за свої кошти. Третій раз, коли приїжджав з MedGlobal, вони заплатили за мої авіаквитки, але все решта я покривав зі своєї кишені – витрати на готель, їжу тощо. Останній раз ми навіть не просили MedGlobal відшкодувати нам квитки, а просто купили все за свої кошти. Тому що ця організація MedGlobal працює у багатьох країнах, там дуже зайняті, зокрема, після землетрусу в Туреччині. До того ж, ми просто хочемо робити це як волонтери.

Але MedGlobal допомагає з логістикою, з організацією заходів, із нашим захистом. Наприклад, у нас є військовий з британської армії, який з нами працює.

MedGlobal отримує дозволи від українських шпиталів та оголошує, організує там проведення наших лекцій, інформує українських хірургів, щоб вони приходили.

- Яка мета теперішнього вашого приїзду саме в Трускавець?

- Зв’язок із Трускавцем виник через колег у тутешньому шпиталі, бо коли я перший раз приїхав у Львівський шпиталь, то побував і в Трускавці. Тоді якраз я й побачив рівень травм і поранень, які отримують українські хлопці та дівчата на цій війні. І тому в мене з Трускавцем досить особистий зв’язок.

ХАССАН: УКРАЇНЦІ ДУЖЕ ГАРНІ, ПРИЄМНІ, ДРУЖНІ

- До приїзду в Україну в травні – що ви очікували, і що насправді побачили, що вас вразило найбільше?

- Я уточню, що вперше в Україну приїхав до повномасштабної війни, у грудні 2021 року для участі у конференції з хірургії. Моє перше враження було, що українці гарні, приємні люди, дуже дружні. І коли стається те, що сталося, почалася війна, ти просто відчуваєш, що це неправильно.

- Напевно, тому ви й вирішили приїхати, щоб допомагати…

- Саме так, цей мій досвід привів до того, що з’явилося бажання повернутися і допомагати. Ми приймаємо на лікування багато українських військових. І це не те, що я тут відіграю головну роль, дуже багато організацій залучені до цього процесу – і з української, і з американської сторони.

Я можу сказати, що з боку США є величезна підтримка України наразі, зокрема й медична допомога військовим. Наприклад, є організація UMANA (Ukrainian Medical Association of North America) – це спілка лікарів Північної Америки, яка працює з українськими лікарями, і в них є відділення по всіх Сполучених Штатах. Їхнє відділення в Чикаго за час повномасштабної війни переслало понад 400 тонн медичної підтримки для України. І європейські інституції також дуже докладаються до цього.

РОДИНА ПЕРЕЖИВАЄ, АЛЕ В ЖИТТІ ТРЕБА РОБИТИ ТЕ, ЩО ПРАВИЛЬНО

- Як сім'я поставилася до вашого рішення приїхати до країни, що воює?

- Моя родина реагувала так, як реагувала би будь-яка інша. Вони переживають, звісно. Перший раз я казав їм, що їду в Польщу, хоча вони одразу зрозуміли, що то неправда (посміхається). Вони відчували, що я поїду саме до України. Вони просять мене бути обережним. Мої українські колеги були в мене вдома й бачили мою сім’ю. У мене троє дітей, їм 10, 14 і 18 років, і вони питають мене, чи все нормально? Але я кажу їм, що ми маємо робити в житті те, що правильно. Ми мали з ними, звісно, розмови щодо війни, і вони досить уже дорослі, щоб розуміти, що відбувається у світі. Схожі ситуації існують у багатьох країнах і можуть статися з будь-якою в майбутньому.

УКРАЇНА ПОКАЗАЛА СВІТОВІ, ЯК БОРОТИСЯ ЗА СВОБОДУ

- Що ви побажали б Україні та українцям, нашим військовим?

- Україна показала світові, як боротися за свободу. Багато країн світу дуже замотивовані поведінкою українців та ваших військових. Я сподіваюсь, що українське суспільство проявить такий само рівень єдності й після закінчення війни, коли всі почнуть відбудовувати країну. Україна дивиться в майбутнє, це важливо. І хоч як би важко було, це може стати переломним етапом у вашій історії. Україна заслуговує на краще.

- Ми вдячні вам і загалом США за таку вагому підтримку. Повірте, кожна людина тут відчуває це! Приїжджайте святкувати нашу Перемогу!

- Обов’язково!

Олена Колгушева, Трускавець