Як виглядає плагіат і як його викрити

Маленький лікнеп щодо плагіату для тих, хто не дуже в темі.

Плагіат – це присвоєння чужих думок та ідей.

Копіювання текстів без посилань на авторство – це лише окремий випадок плагіату, причому – не найбільш розповсюджений у природі.

Не кожне копіювання тексту є плагіатом і не кожен плагіат є копіюванням тексту.

Якщо текст у принципі не містить нічого нового та авторського (загальновідомі факти, очевидні та банальні міркування, сталі вирази та звороти, описи стандартних методик та процедур тощо) то його копіювання не є плагіатом.

З іншого боку, якщо оригінальна авторська ідея переписана іншими словами без посилання та видана за свою, то це плагіат, навіть якщо в тексті нема жодного однакового слова.

У "фабрик дисертацій", які масово клепають роботи на замовлення та захищають їх у спеціально навчених корупційних спецрадах (це, фактично, 100% педагогів, юристів, економістів та держуправління), є дуже характерні риси запозичень текстів, які елементарно вираховуються:

● Копіювання з тупою заміною слів ("м'ясо-шоколад").

● Вставляння слів-паразитів "на нашу думку", "очевидно, що" тощо перед чужим текстом.

● Збереження "авторських" одруківок та граматичних помилок, бо тексти навіть не читаються перед копіюванням.

● Заміна оригінальних цитувань літератури на рандомні свої без жодної прив'язки до змісту.

● Переставляння абзаців та перемішування шматків з різних джерел.

Все це є настільки чітко видимим, що виявити "фабричну" дисертацію не становить жодної проблеми.

Допустима кількість плагіату в академічному тексті – 0%.

Не існує жодних "допустимих норм" на плагіат – це повна маячня на окозамилювання, якщо хтось таке стверджує – він бреше.

Водночас, можуть існувати допустимі норми на відсоток текстових збігів, які не є плагіатом. Скажімо, у студентських роботах можуть допускатися до 10-15% збігів тексту через копіювання стандартних описів методик та постановки задачі. Ці норми встановлює сам заклад, де розглядаються робота, універсальних критеріїв тут нема.

Принагідно нагадую шановному товариству, що в Україні не існує процедури для того, щоб відмовитися від наукового ступеня з власного бажання. Це тупо неможливо.

Позбавлення ступеня зараз навмисно зроблене надзвичайно складним процесом – для того, щоб неможливо було наїжджати на шановних людей, яким подарували "корочку". Для міністра, звісно, зроблять виняток і проженуть всі ці кола пекла швидше, але до цього не дійде, скоріш за все. 

Клоуни з тих самих корупційних спецрад, де захищаються такі роботи, просто дадуть свідоцтво, що плагіату нема, а піар-відділ ОП радісно розтрубить про це, водночас затаврувавши викривачів ворогами народу.

Семен Єсилевський