Руслан Стрілець, міністр захисту довкілля та природних ресурсів

У Нью-Йорку 22–24 березня відбулася глобальна конференція з проблем води – перший такий захід ООН за останні півсотні років, покликаний спонукати країни працювати спільно над розв’язанням проблем водоспоживання та кліматичної кризи.

У конференції взяла участь українська делегація на чолі з міністром захисту довкілля та природних ресурсів Русланом Стрільцем, який скористався оонівським майданчиком, аби розповісти про шкоду, якої завдає світові російська війна.

Крім того, міністр провів десятки двосторонніх зустрічей з колегами з інших країн, що взяли участь у конференції.

Розмовляємо з паном Стрільцем одразу після його виступу на заході з обговорення цілей десятиліття, який було зустрінуто бурхливими оплесками…

РОСІЯ КРАДЕ ВОДУ НЕ ЛИШЕ В УКРАЇНИ, А Й У ВСЬОГО СВІТУ

- Пане міністре, наскільки співзвучною нашим проблемам виявилася водна конференція у Нью-Йорку і що найважливіше вам вдалося зробити під час цієї поїздки?

- За останні півсотні років це перша конференція ООН, присвячена саме питанням води. Підбивалися підсумки, про які розповідали всі країни.

У нас в Україні ситуація така: до повномасштабного російського вторгнення ми чітко йшли за певним планом, аби досягти цілі 6 «Чиста вода та належні санітарні умови», що передбачена в Цілях сталого розвитку ООН.

Війна не зупинила наш рух, але тимчасово пригальмувала його.

І сьогодні в ООН на найголовнішому майданчику світу, де налічується 193 країни, ми показали світові, що насправді відбувається в Україні. Продемонстрували, що поділяємо принципи сталого розвитку, дотримуємося їх, поділяємо цінності цивілізованих країн і що російська агресія заважає всьому світові розвиватися.

Тому що довкілля кордонів не має, вода кордонів не має. І розв’язавши війну на території України, росія воює не тільки з нами, а й з усім світом. Сьогодні, спускаючи воду з Каховського водосховища, яка тисячами тонн витікає в нікуди, вони відбирають її в усього світу. Бо ця вода потрібна для зрошення, для вирощування врожаю, для подолання продовольчої кризи. Тож вони цю воду крадуть не лише в України, а й в усього світу.

Ще я хотів донести позицію щодо формулювань… Часто від світових медіа ми чуємо: «війна в Україні», «через те, що відбувається в Україні» тощо. Але ми дуже хочемо чути уточнення: «через те, що робить росія в Україні».

Я нагадав, що, знову ж таки, довкілля не має кордонів, війна не має кордонів, і росіяни прийшли зі зброєю в наш спільний дім. Вони палять усе живе не тільки в Україні, а й на планеті Земля, де 193 країни є членами ООН.

- Чи обговорюється на українських та міжнародних майданчиках вплив російської агресії на такі глобальні процеси, як зміна клімату? Чи є вже якісь структури, які вивчатимуть цей вплив?

- Найголовнішим майданчиком для комунікації щодо зміни клімату є Міжнародна кліматична конференція (COP), яка проходить щороку в листопаді в різних країнах світу.

Торік вона відбулася в єгипетському Шарм-ель-Шейху. Величезний захід, якого завжди чекає весь світ... Ми брали в ній участь зі своїм власним павільйоном уперше за всю історію незалежності України.

Чому для нас це було так важливо саме під час війни? Тому що ми започаткували місце єднання, куди прийшли всі наші друзі й партнери – відомий американський політик, сцепредставник президента США з питань клімату Джон Керрі, тодішня спікерка Палати представників США Ненсі Пелосі, губернатор штату Вашингтон Джей Інслі, виконавчий віцепрезидент Єврокомісії Франс Тіммерманс, єврокомісар Віргініюс Сінкевічюс, міністри багатьох країн.

Ми готуємося до наступної конференції в Об’єднаних Арабських Еміратах. Я вже мав не одну зустріч із міністеркою з питань клімату та довкілля ОАЕ Мар’ям аль Мхейрі. Ми з нею обговорили питання нашої участі – сподіваюся, партнери допоможуть нам організувати павільйон. Адже сьогодні в умовах обмеженого бюджету Україна не може собі дозволити такі витрати.

Торік нас підтримали уряд Німеччини та інші партнери, і дуже сподіваюся, що у 2023 році павільйон у нас теж буде.

Наша мета – показати, яких збитків завдає довкіллю російська агресія.

- Необхідність оцінки збитків, завданих довкіллю, є одним із десяти пунктів Формули миру Президента Володимира Зеленського. Ви казали, що навколишньому середовищу вже завдано шкоди на 51 млрд доларів. Як обраховуються ці цифри?

- Ми з першого дня повномасштабного вторгнення обраховуємо збитки.

І, напевне, це ще не фінал... Ідеться лише про 2200 кейсів знищення живої природи та екологічних злочинів. Далі буде ще, на жаль.

Коли ми готувалися до COP у Шарм-ель-Шейху, то навіть обрахували збитки від додаткових викидів парникових газів, які спричинила війна. Також врахували понаднормові потенційні викиди, які очікуються під час повоєнного відновлення.

І за це теж має заплатити росія.

Тема зміни клімату є однією з найважливіших, гадаю, на всіх європейських та світових майданчиках.

На жаль, до війни ми не так багато приділяли їй уваги. У нас був свій ворог – промислове забруднення. Якщо весь світ говорив про emission (викиди), то ми казали про pollution (забруднення).

На сьогодні промислова активність значно впала у зв’язку з війною, але сама війна стала великим забрудником.

Звісно, після нашої перемоги спочатку ми очищатимемо країну від забруднення, які залишать бойові дії, а тоді перейдемо до проблем зміни клімату. Тобто більше говоритимемо про енергоефективність та перехід на відновлювальні джерела енергії. Гадаю, уже сьогодні ми маємо задавати рамку для впровадження в Україні виробництва зеленого водню, тому що за цим майбутнє.

Щодо оцінки збитків, то на сьогодні розроблено сім методик розрахунку, які стосуються викидів в атмосферне повітря, забруднення ґрунтів, лісів, надр. Є відповідні формули та правила обрахунку. Фіксується випадок, збираються дані, докази, беруться аналізи, потім усе обчислюється відповідно до цих методик.

Але ми прагнемо їх трошки змінити, аби враховувався принцип екосистемних послуг – як у США та європейських країнах.

Уявіть собі, що ви живете в лісі, навколо чиста річка, дерева, прекрасне повітря… І не замислюєтеся, що отримуєте від екології, природи послугу, яка дає вам змогу більше прожити, краще почуватися, менше витрачатися на ліки тощо.

Якщо вирубати дерева, то за нашим нинішнім законодавством ви сплатите якусь там відновну вартість… Але ж є ще вартість втраченої послуги, яку надавала жива природа. Скільки потрібно ресурсів, аби це дерево росло сімдесят років?

Оце й називається принцип екосистемних послуг.

Що це нам дасть? Умовна відновна вартість одного дерева мала б включати затрати на ці сімдесят років догляду за ним.

Таким чином збитки, які ми обрахуємо від воєнної агресії, будуть значно вищі. Ми запровадимо цей принцип екосистемних послуг і отримаємо якісний механізм збереження природи надалі, після війни.

ДЛЯ СУДОВИХ ПОЗОВІВ ПРОТИ РФ ГОТУЄМО КІЛЬКА ПІЛОТНИХ КЕЙСІВ

- Як ви гадаєте, чи є реальна можливість притягнути окупантів до відповідальності за шкоду, завдану нашому довкіллю?

- Упевнений, що так. Наприклад, Ірак сплачує відповідні репарації Кувейту.

Питання в тому, скільки цих репарацій можна стягнути, як належно зафіксувати всі кейси.

Як відомо, завдяки потужній роботі, яку провів Офіс генерального прокурора, в Україні найближчим часом буде відкрито представництво прокурора Міжнародного кримінального суду. Відповідно, сьогодні наша інспекція передає туди дані, і ми можемо формувати якісні файли, які проходитимуть верифікацію в представництві прокурора МКС, бо вони використовуватимуться для обвинувачень у суді. Думаю, у найближчі місяці ми зробимо кілька пілотних кейсів, подивимося, як ця справа рухатиметься, з якими викликами ми зіштовхнемося, і це дасть нам змогу наростити м’язи в підготовці великої кількості таких позовів.

ЧЕРЕЗ ДОДАТОК В ІНТЕРНЕТІ ВЕСЬ СВІТ ВІДСТЕЖУЄ ЕКОЛОГІЧНУ СИТУАЦІЮ В УКРАЇНІ

- Рашисти пошкодили чимало об’єктів водної інфраструктури. Чи вистачає в нас ресурсів і можливостей очищати воду, дотримуватися норм очищення продуктів життєдіяльності великих міст?

- Це радше питання Мінвідновлення, але, можу сказати, що, крім додаткового забруднення річок на сході країни у зв’язку з війною, ми ще маємо певні перевищення за цими показниками на заході України. Справа в тім, що через тимчасове внутрішнє переміщення багатьох українців тиск на водоочисні споруди сьогодні значно зріс.

Тому там теж треба проводити певні заходи з модернізації, посилення спроможностей очисних споруд. І ми на цьому наголошуємо постійно, звертаємо на це увагу органів місцевого самоврядування та колег із Мінвідновлення. Думаю, це питання найближчим часом теж вирішуватиметься.

Усі водоканали – у комунальній власності, і це пряма відповідальність мера кожного міста. Ми, зі свого боку, поки що тільки рекомендуємо.

У нас на базі Держводагентства працює чотири великі лабораторії по всій країні, крім них, є також менші. Вони забезпечують контроль якості всіх поверхневих вод. Інформацію про це ми зробили доступною.

На початку повномасштабного вторгнення ми розробили додаток, доступний у Google Play та App Store, який називається «Екозагроза». Завдяки цьому застосунку люди можуть не тільки сфотографувати місце екологічного злочину й надіслати нам інформацію для вжиття відповідних заходів. Там є мапа з відповідними інформаційними шарами, радіаційний моніторинг, дані щодо стану атмосферного повітря та якості поверхневих вод. І можна спостерігати за динамікою всіх показників, які ми надаємо для цього застосунку.

Чому це важливо? Багато міжнародних друзів і партнерів, наприклад Болгарія, дуже цікавляться питанням радіаційного стану в Україні, особливо коли в перші місяці була окупована Чорнобильська зона. Усі шукали інформацію про те, що там відбувається…

Тепер можна спостерігати за ситуацією через «Екозагрозу».

Більш як половина відвідувачів – іноземні громадяни, тому що всіх цікавить стан повітря і радіації.

- Відбудувати будинки чи дороги значно легше, аніж відновити довкілля, знищені екосистеми, загиблі популяції тварин, очистити землю й водойми від хімічного та іншого забруднення. Як ви гадаєте, скільки років нам знадобиться для цього?

- Десятиліття. Але давайте ще зважати на те, що частину екосистем ми втратили назавжди...

- Аби стати повноправним членом Євросоюзу, Україна має провести реформи, зокрема, у сфері захисту довкілля. Які саме закони нам потрібно ухвалити насамперед? Які європейські директиви імплементувати?

- Передусім у нас є угода про Асоціацію з Європейським Союзом. За цією угодою сфера захисту довкілля до 2021 року загалом отримала всього один бал з п’яти можливих. Про що це каже? Про те, що робота велась, дуже багато було зроблено за ці роки, але вона була несистемна.

У 2022 році парламент за поданням уряду та власної ініціативи ухвалив дев’ять фундаментальних євроінтеграційних законопроєктів. Зокрема, було прийнято закон «Про управління відходами», який десять років блокувався, закон «Про Національний реєстр викидів і перенесення забруднювачів» – щодо подання інформації забруднювачами й відповідний контроль. Нещодавно в другому читанні ухвалили закон щодо державної системи моніторингу довкілля, інформації про стан довкілля (екологічної інформації) та інформаційного забезпечення управління у сфері довкілля.

Такого не було останні п’ять років, щоб за один рік в екологічній сфері ухвалювалося стільки фундаментальних законів.

Ми запустили реформи, які десять років блокувалися або промисловим лобі, або тими, хто не розумів чи боявся. Ми це зробили.

Сьогодні перед нами стоїть дуже серйозний виклик – під егідою офісу віцепрем’єрки з питань європейської інтеграції Ольги Стефанішиної проводиться так званий скринінг, тест наших зобов’язань щодо всіх директив. Ми маємо до середини цього року його завершити й виробити дорожню карту для подальшого руху.

Важливо зрозуміти, які помилки були допущені й не допускати їх надалі. Щодо деяких реформ недостатньо просто ухвалити закон – треба показати, як він взагалі працює, упроваджується в повсякденне життя.

Є директиви, які потребують величезних капіталовкладень. Наприклад, водна рамкова директива про досягнення доброї якості води у водних об’єктах. Це найдорожча директива, і багато країн ЄС погоджуються, що не досягають її вимог, бо в них недостатньо фінансових ресурсів.

Ми сподіваємося, що кандидатство в члени Євросоюзу відкриє нам двері для фінансової допомоги в цьому питанні.

УСІ СМІТТЄВІ ПОЛІГОНИ ТРЕБА ЗАКРИТИ, РЕКУЛЬТИВУВАТИ Й ЗАБУТИ ЯК СТРАШНИЙ СОН

- Ви згадали про закон «Про управління відходами», який набуває чинності цього літа. Він запустить реформу управління відходами й дасть змогу державі взяти галузь під контроль. Щоб закон запрацював, потрібно підготувати й ухвалити ще десятки нормативно-правових актів: галузевих законопроєктів, наказів, постанов. Яка готовність зараз до старту реформи?

- Один рік – це дуже мало, щоб розробити все нормативне регулювання щодо цього закону. Але сьогодні працює велика команда фахівців, аби ці підзаконні акти були розроблені й ухвалені до того, як закон набуде чинності. У мене це все на особистому контролі…

Це загальний, рамковий закон – потрібні ще секторальні законодавчі акти.

Ми не замислюємося над тим, що найбільшу кількість відходів дає гірничодобувна промисловість. Там, де відбувається видобуток корисних копалин, відходи займають сотні тисяч квадратних кілометрів. Це дуже велика на сьогодні проблема.

- Ще одна наша біда – це величезна кількість перевантажених сміттєвих полігонів та звалищ. Коли закон «Про управління відходами» запрацює, що буде з сотнями таких об’єктів? Багато з них не відповідають європейським нормам, отже, їх треба закрити. А якщо закрити, то куди вивозити відходи?

- Усі полігони точно треба закрити, рекультивувати й забути про них як про страшний сон.

Питання в тому, скільки років знадобиться Україні, щоб це все реалізувати. Спочатку потрібна відповідна інфраструктура. Закон, про який ви згадали, насамперед дає відповіді на ті запитання, що багато років ставили інвестори, котрі хотіли вкладати кошти у сферу управління відходами. Ми чуємо про створення сміттєспалювальних чи сміттєпереробних заводів. Але обидві дефініції некоректні, бо загалом ідеться про об’єкти управління відходами. Там може бути будь-яка технологія.

На серпень 2022 року ми вже просканували всю територію України, розмістили на карті 207 місць, де можуть бути створені такі об’єкти. Це інвест-кейси – будь-який інвестор може прийти й побудувати там відповідне підприємство.

Ми організували співпрацю між міністерством та Київською обласною військовою адміністрацією, містами Бориспіль, Фастів, Бровари щодо створення спільного підприємства – з відповідним фінансуванням від міжнародних фінансових інституцій.

- А де він буде побудований?

- На території Бориспільської громади. Там уже виділено землю. Туди звозитимуть усі відходи з навколишніх населених пунктів.

- З усієї області?

- Ні, усього в Київській області має бути дев’ять таких об’єктів.

Туди звозитимуть усе сміття, близько 40% перероблятиметься на вторинну сировину, або це буде продукт, з якого можна буде виготовляти екологічно безпечне паливо. Якщо там буде установка з очищення, ми зможемо отримувати з біогазу біометан. А це продукт з високою доданою вартістю.

- Яка ситуація на Грибовицькому сміттєзвалищі під Львовом, і що відомо вам про майбутнє полігону номер п’ять у Київській області?

- Щодо львівського – краще поцікавитися в мера Львова Андрія Садового... А щодо київського – у його власників... Це питання не державного управління, а власності та органів місцевого самоврядування.

Коли відновляться перевірки Держекоінспекції, тоді ми докладніше дізнаємося, що відбувається на тих полігонах з правової точки зору.

Володимир Ільченко, Нью-Йорк