Україна в умовах воєнного стану зробила значний поступ назустріч державній мові

В умовах воєнного стану Україна зробила значний поступ назустріч державній мові, а динаміка і характер змін у 2022 році дозволяють говорити про запуск стрімкої “самоукраїнізації” суспільства. 

Такий ключовий висновок третього Річного звіту Уповноваженого із захисту державної мови про стан дотримання Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", який, відповідно до мовного Закону, був оприлюднений вчора, 30 квітня.

Дійсно, 2022-й став роком змін мовної ситуації в державі. Підтримана світовим  співтовариством, схвалена до вступу до ЄС і НАТО, Україна набула членства і  в Європейській федерації національних мовних інституцій (EFNIL). Наше  клопотання одноголосно підтримано на її позачерговій Генеральній асамблеї,  яка відбулася 21 березня 2022 року. Це стало виявом важливої континентальної  підтримки держави, а також оцінкою діяльності Секретаріату Уповноваженого  із захисту державної мови. Ми стали 45-ою мовною установою 32 європейських  країн, які поділяють цінності глобальної мовної політики. До речі, саме на  цьому майданчику, як і на багатьох інших, ми розповідаємо світу про тотальні  злочини російських окупаційних військ. У епіцентрі нашої особливої уваги – лінгвоцид на тимчасово окупованих територіях.

Попри воєнний стан ми ні на мить не припиняли своєї діяльності, забезпечивши виконання завдань, визначених Законом про мову.  Захищаючи українську, відстоюючи права громадян України на інформацію та  послуги державною мовою, імплементуючи нові статті, які визначили  неухильність застосування державної мови у сферах друкованих медіа (ст. 25)  та користувацьких інтерфейсів комп’ютерних програм та веб-сайтів (ст. 27) 16  січня та 16 липня відповідно, застосовуючи нові норми КУпАП (санкції у  вигляді попереджень і штрафів), нами взято активний курс і на посилення  регіональної мовної політики, міжнародну співпрацю, оновлення чинного  законодавства в умовах воєнного стану. Ініційовані пів тисячі волонтерських  безоплатних мовних курсів, розмовних клубів та дистанційних платформ,  десятки місцевих програм сприяння опануванню української мови,  інформаційно-роз’яснювальна кампанія щодо важливості спілкування  державною мовою та переходу на неї, як і переконливі соціологічні дані,  засвідчили рекордні за роки Незалежності зміни у ставленні до питань мови,  культури та ідентичності. Нещодавні опитування Фонду "Демократичні  ініціативи імені Ілька Кучеріва" доводять, що 87% громадян вважають  українську мову рідною, при цьому мовна стабільність нарешті замінила мовну  стійкість в донедавна двомовній конфліктній ситуації.

Безперечно, українська мова, утверджуючись зусиллями мільйонів  вільних, стала реальною зброєю в умовах російсько-української війни. Вільно  спілкуючись, громадяни України набагато сумлінніше почали ставитися до  захисту своїх мовних прав, тому чимало з тих, хто виправляє мовні порушення  на місцях, звертаються до нас чи пропонують кращі ініціативи, стали  справжніми позаштатними помічниками Секретаріату Уповноваженого із  захисту державної мови. Мережею університетських мовних омбудсменів з  числа викладачів та студентів, яка визріла в молодіжному середовищі, спочатку  було охоплено заклади вищої освіти півдня та сходу, але така практика,  масштабована мільйонами популярних профілів і масових груп у соцмережах,  динамічно вирушила і в бік інших сфер та куточків держави. Чи, до прикладу,  асоціації безплатних мовних курсів і національний проєкт "Єдині", телевізійні  освітньо-розважальні програми чи "мовні битви", українськомовні етери на  радіо і ТБ, деколонізація громадського простору та шкільних програм,  збільшення вимог до набуття громадянства України чи українізація топонімів з  ойконімами, заклики лідерів громадської думки спілкуватися рідною та  посилювати гуманітарний фронт, перша в історії України Нобелівська премія,  виголошена українською, – все це сприяє народній моді на все українське, а порушення мовних прав почало сприйматися як ознака поганого тону чи  репутаційне самогубство. Справжнє відкриття минулого року – стрімке зростання інтересу до опанування української мови у світі, включаючи лідерів країн, зіркових акторів,  спортсменів чи бізнесменів, котрі підтримують нас і словом, і зброєю. Тож  2022-й продемонстрував, наскільки кардинально зміцнюється мовна культура в  суспільстві, зростає роль відповідального лідерства, гуртуються інтелектуали громадянського суспільства, вдосконалюється парадигма світу, утверджуються  позиції закону, цементується конституційний статус державної мови. 

Очевидно, наш річний звіт містить інформацію і про деякі  недопрацювання. Це пов’язано з тим, що переорієнтація частини органів  державної влади, місцевого самоврядування, їх базові інституції так і не змогли  відновити повноцінну діяльність та надати достатню інформацію про стан  виконання мовного закону. Третій звіт поспіль наголошуємо на тому, що немає  Державної програми сприяння опануванню державної мови, концепція якої  була прийнята ще у травні 2021 року. Вона суттєво б унаочнила стратегічні цілі  та пріоритетні завдання державної політики щодо підтримки державної мови,  передбачила б реалізацію заходів для забезпечення діяльності мережі  державних, комунальних курсів з вивчення державної мови громадянами  України, іноземцями та особами без громадянства, створила б умови для  розвитку суб’єктів освітньої діяльності. На жаль, це стосується і стану  виконання інших вимог Закону та наших рекомендацій, оприлюднених у  попередніх звітах. Приміром, досі бракує Державної програми співпраці із  закордонними українцями. Тими, хто з усім світом подав руку допомоги  безстрашному українському народу. 

В умовах російсько-української війни українська мова перестала бути  тільки засобом комунікації. Її глибинна екзистенційна складова, проявлена в контексті сутнісного перегляду духовного досвіду, національної ідентичності  та самобутності, набула вагомої пріоритетності для кожного громадянина. Дух  свободи, відваги, єдності та боротьби, з якими долаємо чи не найважчі  випробування у новітній історії, формуючи справжній рух за утвердження  української, наближає омріяну нацією вільних людей Перемогу. "Час взяти  відповідальність. Ми не знаємо скільки у нас цього часу", – це з Нобелівської  промови першої українки-лауреатки Олександри Матвійчук.

Слава ЗСУ! 

Слава Україні!