Вовк в овечій шкурі? Як досягти тотальної нетерпимості до корупції в суспільстві?

Найголовніше і найскладніше завдання Держави та Суспільства – виховання та пропаганда серед громадян нульової толерантності до корупції

В судовій системі країни та і в усіх громадян, хто чув новину про затримання голови Верховного Суду, сьогодні шок.

голова Верховного Суду Всеволод Князєв обґрунтовано підозрюється САП та НАБУ в отриманні хабаря в 2,7 мільйона доларів у справі, пов’язаній з розборками довкола права власності одного з найбільших гірничо-добувних бізнесів «Ferrexpo», який контролює підприємець Костянтин Жеваго (акції «Ferrexpo», до речі, продаються на Лондонській Фондовій біржі).

Важко собі навіть уявити ту шкоду, яку цей факт ТОП-корупції наносить інтересам суспільства і держави, в країні, що стікає кров’ю.

Що зараз думають про корумпованих суддів рідні загиблих на війні проти підлого агресора?

Що думають хлопці, які вже 10-й місяць боронять Бахмут?

Що про цей ганебний факт думають наші іноземні партнери, які виділили вже більше 100 мільярдів доларів на підтримку України та готуються передати нам сотні мільярдів конфіскованих активів рф на відбудову?

Які зараз відчуття у тисяч суддів, які чесно виконують свою роботу, отримуючи лише заробітну платню? До речі, досить високу у порівнянні з зарплатнею простих держслужбовців.

Підозра у корупції голови Верховного Суду Всеволода Князєва, який пройшов усі етапи ретельного відбору через «сита» ВККС, жорна громадської ради доброчесності, не мав, до речі, жодних зауважень до майнового стану від антикорупційних інституцій та журналістів-розслідувачів, вільно володіє англійською мовою та користувався підтримкою наших західних партнерів, ставить запитання: так, а яким повинен бути відбір суддів, щоб вони не брали хабарі, а працювали чесно?

Для мене відповідь давно зрозуміла – НЕ ІСНУЄ ідеальної системі відбору, яка б давала 100-відсоткову гарантію доброчесності суддів. Тільки у випадку, коли суддя, прокурор, правоохоронець, чиновник буде знати, що в нього немає шансів уникнути відповідальності за хабар або інше суттєве порушення Закону.

Саме 100% невідворотність покарання, у поєднанні з якісною, але не суперскладною системою відбору суддів, яка є зараз, та справедливою оплатою їх праці є запорукою поступового очищення судової системи від судей зрадників!

Але навіть вищеперераховані фактори не спрацюють без тотальної нетерпимості до корупції в нашому суспільстві, яка в тому числі реалізується і через показове покарання тих, хто дає хабарі.

Багато хто не знає або забуває, що питання хабарництва можна викорінити, тільки якщо буде гарантія того, що і той, хто пропонує хабар, буде знати, що в 10 випадках з 10 той, кому він пропонує хабар – здасть його правоохоронцям. Поки такі випадки майже поодинокі, на жаль.

Затримання голови Всеволода Князєва за підозрою у корупції не ставить хрест на судовій системі України. Зовсім ні. Є тисячі чесних суддів, які з гордістю виконують свій обов’язок за Законом та покликанням душі. І їх точно більше, ніж тих, хто використовує свою посаду задля власного збагачення.

Теж саме стосується і української адвокатури, лише один з 60 тисяч представників якої був нині затриманий за підозрою у посередництві при передачі хабаря.

Навпаки, це великий, знаковий крок по очищенню як судової влади, так і взагалі всій системи юстиції. Сигнал для тих корупціонерів, що ще залишаються, на жаль, в судовій системі й не тільки, що недоторканих не існує!

До того ж треба, як позитив, відмітити, що поступово перестає існувати ще одна постсовкова інституція серед суддів, яка допомагала недоброчесним суддям займатись корупцією – я маю на увазі «кругову поруку».

У справі голови Верховного Суду Князєва були доброчесні й сміливі судді, які давали НАБУ та САП дозволи на проведення негласних слідчих дій, на обшуки, на затримання.

Впевнений, що майбутнє подальших змін у судовій системі України це:

1. Гарантоване, 100% покарання, як корумпованих суддів так і тих, хто пропонує суддям хабарі (до речі, цікаво, яка статистика – скільки було фактів звернення суддів до ВРП чи правоохоронних органів, про те що їм хтось запропонував хабаря, а вони відразу повідомили про це ВРП чи правоохоронців? Передбачаю, що мізерна).

2. Також майбутнє кримінального процесу, це зміна процедур, які б пришвидшили розгляд кримінальних справ, не даючи процесуальними методами затягувати такі справи на 6-8 років, дотягуючи аж до спливу термінів давності по скоєному злочину і надаваючи, таким чином, коррупціонерам надію на уникнення відповідальності.

3. Можливо, Парламенту, після вивчення Європейського досвіду, треба повернутись до питання законодавчого врегулювання провокації хабаря, яке на сьогодні заборонене законом як провокація.

4. Але найголовніше і найскладніше завдання Держави та Суспільства – виховання та пропаганда серед громадян нульової толерантності до корупції. На це підуть десятиліття.

P.S. Парадокс ситуації з підозрою в хабарництві голови Верховного Суду в тому, що, як мені кажуть юристи, знайомі з історією питання судової справи № 910/15551/20 (кому цікаво – знайдете її за цим номером в Єдиному Державному Реєстрі), що хабародавець заносив гроші за законне, справедливе рішення на свою користь, тому що як замовник рішення не вірив у те, що Велика Палата Суду може винести таке рішення безкоштовно.

Антон Геращенко
FB