Юрій Антощук, тренер з нових медіа, експерт

Тренер з нових медіа, експерт з інформаційно-комунікаційних інтернет-технологій херсонець Юрій Антощук з початку широкомасштабного вторгнення давав поради херсонцям у соцмережах про кібергігієну, безпечну комунікацію в умовах війни, пояснював, чого не слід робити в окупації, як ховати чати і канали підписки на телефонах. Прості речі, які насправді могли врятувати життя.

Ми говоримо з ним про досвід, який фахівці й пересічні українці отримали за час російської агресії, про інформвійну, про те, як виживав він в окупованому місті та чим його команда займається нині. А також про громадянське суспільство і те, якою має бути стратегія відновлення звільнених територій.

ЗА КІЛЬКА МІСЯЦІВ В ОКУПАЦІЇ ДОПОМОГЛИ ПРОДУКТАМИ ТИСЯЧАМ ЛЮДЕЙ

- Як для вас почалося широкомасштабне вторгнення?

- Ми з самого початку, мабуть, як і більшість українців, тримали оту валізу тривожну, але ми не думали, чи будемо виїжджати у випадку чого. Коли 24 лютого відбулося вторгнення, мені зателефонували десь о 6 ранку колеги з Чернігівської області. Запитали, чи у нас так само, як зараз у них – нанесені удари. Так я дізнався, що сталося.

Щоб зрозуміти, чому і як ми діяли далі, поясню. Я фахівець з програмного забезпечення автоматизованих систем. А наш благодійний фонд «Об'єднання» багато років працює з територіальними громадами у тому, що стосується їх розвитку. Ми проводили дослідження, стратегії писали, залучали кошти на різні соціальні та інфраструктурні проєкти. Один із напрямків був з 2013 року – незалежні гіперлокальні Community Media (Медіа Громад – принципово новий для України тип засобів масової інформації. Це «соціальні стартапи», що живуть життям своєї громади, захищають її інтереси, інформують та згуртовують її членів. – Авт.). Допомагали аналізувати інформацію в інтернеті, працювали у Луганській і Донецькій областях. А на півдні України розвивали невеличкі медіагрупи – до речі, деякі з них продовжували діяти під час окупації. У 2021 році у Приазовському регіоні Херсонської області створювали робочі групи з громадської безпеки, до яких входили представники органів місцевого самоврядування, поліції, ДСНС, громадські організації, розробляли плани безпеки. Йдеться про Присиваську, Новотроїцьку, Чаплинську та Генічеську громади. Таким же чином нас залучали працювати у Донецькій і Запорізькій областях за програмою ООН.

У принципі, ми розуміли, що якщо Херсонську область захоплять, то ворог стовідсотково знатиме, чим ми займаємося. Бо ця робота переважно публічна, інформація про діяльність благодійного фонду оприлюднювалася.

Проте 24 лютого, коли ще була можливість виїхати, ми вирішили що, мабуть, таки залишимося у Херсоні. Але для того, щоб убезпечити себе, того ж дня до обіду з дружиною і п’ятирічною дитиною вибралися з нашої квартири і переїхали до знайомих. Нагадаю, що 24 лютого російські війська вже були у Новій Каховці. А 1 березня заїхали у Херсон, хоча обійшли місто ще раніше.

Отже, ми вирішили залишитися та продовжували працювати кілька місяців.

Звісно, було складно зрозуміти, що робити в таких умовах. Спочатку відслідковували інформацію про те, що відбувається, як і більшість цивільних. Потім зрозуміли, що треба діяти, і вже 7 березня почали закуповувати продукти харчування, формувати продуктові набори, разом із колегами і друзями розвозити їх літнім людям. Ніхто з нас волонтерством, гуманітаркою до цього не займався. Треба зрозуміти, що у перші дні березня в області було складно з продуктами, магазини зачинялися, величезні черги на АЗС, до банкоматів... Це потім почали вже завозити продукти з лівобережжя, а до того треба було вистоювати по кілька годин у черзі. На початку був навіть момент, коли хліб взагалі зник у Херсоні з продажу, багато магазинів розпродали всі продукти. Ми намагалися знайти українських постачальників, підприємців, фермерів, які могли нам щось продати. Водночас збирали кошти, щоб закуповувати ці продукти.

Така робота була не лише у Херсоні, а й у громадах, де діяли наші партнери, – у Генічеській, Новотроїцькій, а також у Каховці, Новій Каховці, Таврійську. Таким чином за кілька місяців цієї гуманітарної діяльності ми змогли, перебуваючи в окупації, підтримати понад 13,5 тис. людей продуктами. Більша частина – це діти.

Додам, що людям була потрібна не лише їжа, а й підтримка, спілкування. Бо так звану гуманітарну допомогу почали завозити і росіяни, але люди у них не хотіли брати. Коли ми привозили наші продуктові пакети, нас питали, чи немає там російських продуктів, бо якщо є – то не братимуть.

У нас було три офіси в Херсоні, де ми фасували і зберігали закуплене. Потім росіяни почали “шмон” – шукали тих, хто надає допомогу. До речі, у травні 2022 року про нас писав «Царьград» (Царьград ТВ – імперський російський канал, створений російський бізнесменом Костянтином Малофєєвим у 2015 році. Сповідує ультраконсервативну православну монархічну ідеологію, путінізм, підтримує і поширює наративи і теми російської пропаганди. – Авт.). Там вийшла стаття про «Об’єднання», про мене і про нашу гуманітарну допомогу.

Вони писали таке: «Итак, знакомьтесь – Юрий Антощук, глава херсонского фонда «Объединение»… Их партнерами, помимо иностранных посольств, являются фонд Сороса «Возрождение» и Freedom House. До войны они создавали «структуры гражданского общества» в виде тренировок всевозможных грантополучателей: людей приучали разговаривать на соросовском наречии, канализируя созидательную деятельность граждан Украины в работу на иностранные фонды… На данный момент данная организация занимается попытками ввезти в Херсонскую область контрабанду из Украины. Контрабанду под видом гуманитарной помощи».

МИ РОЗУМІЛИ, ЩО ІНТЕРНЕТ ВІДКЛЮЧАТЬ, ТОЖ УЧИЛИ ЛЮДЕЙ КОРИСТУВАТИСЯ VPN

- Крім волонтерства, ви стали відомі як людина, що дає через соцмережі поради про комунікацію в умовах окупації.

- Наш основний профіль був – інформаційна складова, моніторинг, аналітика. Ми намагалися розповідати, що відбувається в Херсоні, запускали в соціальних мережах рекламу, щоб було зрозуміло, чим живе місто, документували події. Ми провели дослідження з глибинними інтерв’ю з представниками органів місцевого самоврядування, журналістами, громадськими діячами, бізнесом, тими, хто перебував в окупації. Щоб дізнатися, як вони живуть, що вони роблять, з чим стикаються. Коментарі юристів давали.

Треба також розуміти, що росія блокує не лише українські новинні сайти і сервіси, вона активно блокує і сервіси VPN, в тому числі на окупованих територіях. Ми інформували, яким чином убезпечити, захистити свою приватність, анонімність, бо будь-яка проукраїнська активність вишукувалася саме в інтернеті. І ми розуміли, що рано чи пізно інтернет почнуть блокувати або вимкнуть, як це відбувалося з телебаченням і радіо. Тому ми готували інструкції і відеоінструкції: що таке VPN, як ним користуватися, задавати налаштування приватності, анонімності, яким месенджерам довіряти. Ми орендували сервери, якісь в Україні, якісь за її межами, розгорнули на них систему VPN і почали безкоштовно роздавати. Спочатку – нашим колегам і партнерам, які працювали на окупованій території, зараз – усім, хто цього потребує для роботи. Люди можуть заповнити гуглформу, і їм надішлють спеціальну інструкцію і конфігурацію, щоб використовувати VPN. Це безкоштовно.

Ну, і ще ми скооперувалися з компанією YouScan, яка допомагає аналізувати в режимі реального часу публікації у соціальних мережах. Ми виокремлювали інформацію про пересування військової техніки – спочатку ж усі публікували таке в інтернеті, писали все, що відбувається. Перші дні ніхто не думав про те, що це небезпечно, до речі.

Ще скажу, що ми звикли все розповідати про себе в інтернеті, нас легко знайти і зрозуміти, де ми знаходимося, через провайдерів, з якими ми укладаємо угоди, чи через інші структури. Так виявляли у Херсоні учасників проукраїнських мітингів. До слова, свого часу я займався тим, що шукав людей в інтернеті на замовлення компаній, які переманювали їх на роботу, і прекрасно розумію, як це робиться. Можна спокійно знайти людину, зрозуміти, чим вона живе.

ДОКУМЕНТИ ЇХ НЕ ЦІКАВИЛИ, ШУКАЛИ МЕНЕ

- Коли ви зрозуміли, що маєте вибиратися з окупації?

- Спочатку ми думали залишатися до приходу наших. Але наші друзі повідомили, що бачили добре знайому людину, яка пішла на співпрацю з ворогом. Таких було насправді декілька. Ми зрозуміли, що треба збиратися і, хоч як би це було небезпечно, – вибиратися, бо ще небезпечніше залишатися. Про те, що ми виїжджаємо, знали лише кілька людей з найближчого оточення. Нам насправді пощастило, бо є історії друзів, які не змогли виїхати: вони до вторгнення працювали на посадах у комунальних, державних структурах, і до них раніше прийшли окупанти. Хвилями приходили фсбшники – спочатку до силовиків, учасників АТО, працівників поліції, журналістів, активістів. До наших друзів прийшли і сказали: навіть не намагайтеся виїхати. Людина поїхала до своїх батьків в інший населений пункт по області, зупиняють росіяни на блокпосту і питають, куди їде. Каже, що до батьків. У відповідь чує: щоб у понеділок був на роботі, а не вийдеш – начувайся.

- Оте відео, де росіяни зайшли у вашу квартиру, зняте, коли ви вже виїхали з міста?

- На той момент уже виїхали. Уже після звільнення Херсона подивився, що вони там наробили у квартирі. Вони шукали мене, я так розумію, їх не цікавили документи. Тому що вони майже нічого не взяли, хоча поперевертали саме в кабінеті у мене все. Взяли камеру. Були старі жорсткі диски – їх не взяли, була там різна апаратура, вона також їх не зацікавила. Переносний набір для чайної церемонії у скриньці лежав, то вони витягли цей набір, залишили на столі, а скриньку забрали. І залишили на столі робочому в мене чи то десять, чи то п'ятнадцять російських рублів. Документи – я дивився, вони жодних не взяли. Вони так само і в офіс приходили. Камера у мене й там була, але відеозапису немає, бо на той час інтернет уже зник. Там були вибиті двері, все перекинуто.

РОСІЯНИ МАКСИМАЛЬНО ШВИДКО ОКУПУВАЛИ ІНФОРМПРОСТІР

- Ще один з напрямків вашої роботи – ви аналізуєте російські пропагандистські телеграм-канали. Для чого: ви відстежуєте колаборантів чи маєте іншу мету?

- Таким чином, наприклад, можна інколи прогнозувати, що буде відбуватися. Риторика ворожих пабліків змінюється, якраз перед звільненням Херсона це дуже чітко прослідковувалося. Тоді ми побачили, що деякі пропагандистські телеграм-канали перестали взагалі щось публікувати – це росіяни вивозили тих, хто працював на них, на лівий берег; потім ці пабліки відновилися. Багато пропагандистів перестали писати про сам Херсон, бо не володіли інформацією – що у місті відбувається. Динаміку видно. До речі, от по Стремоусову можна було побачити все, що відбувається у них (Кирило Стремоусов – херсонський блогер, колаборант, який активно підтримував російську окупацію. 9 листопада 2022 р. російські пропагандисти повідомили, що він загинув у ДТП. – Ред.).

Щомісячно ми аналізуємо близько 2 тис. публікацій телеграм-каналів, орієнтованих на Херсонщину, і намагаємося зрозуміти, як змінюється їх риторика у залежності від того, що відбувається у світі, країні й на рівні області. Основні напрямки їх публікацій: висміюють українську владу, принижують ЗСУ, показують “величну Росію” і успіхи на всіх фронтах. Тут треба дуже добре читати їх настрій між рядками. Може, коли звільнять лівий берег, нарешті відмовимося від такого аналізу, бо це забирає дуже багато сили й енергії.

- Як би ви оцінили якість російської пропаганди? Є думка, що російська пропаганда переоцінена.

- У росіян був комплексний підхід. Коли Херсон захопили, перше, що вони зробили – вимкнули наше телебачення і запустили російське. Вимкнули радіо. Потім інтернет – трафік пішов через Росію, а це, відповідно, блокування українських новинних сайтів, укрнету, банківських сервісів. Потім ті всі білборди, випуск газет. Максимально швидко вони захопили інформаційний простір, окупували його і почали обробляти населення. У людей, які, здавалося, були більш-менш адекватними, але не могли читати українські новини і дивилися по телевізору російські, через кілька тижнів змінювалася риторика. Це реально те, що ми бачили.

- А оті їхні білборди до 8 березня, коли “вітав” Потьомкін, – на кого таке подіє?

- Знаєте, це така психологічна операція, щоб у головах перемішати все, щоб людина не могла адекватно думати, аналізувати. От якщо подивитися на тих же жителів Росії – що в них у головах? Вони не можуть нічого співставити, більша частина населення! Все розмивається і нав’язується те, що пропонує російська верхівка. І коли це постійно, 24 на 7 – і з телебачення, і з радіо, і з бігбордів, і з газет, і з соцмереж – це діє на людей, у яких немає внутрішнього стрижня.

- Це про критичне мислення?

- Критичне мислення треба виховувати. Мають бути люди, які можуть допомогти подивитися на світ під іншим кутом. У чому цінність громадянського суспільства? На Херсонщині до широкомасштабного вторгнення не один рік проводилося багато різних заходів, і на деякі казали: то блаблабла, нащо воно потрібно. Але користь була, бо давалася можливість людям зрозуміти, що треба дивитися з різних сторін на проблему чи питання. І це якраз розвивало критичне мислення, яке саме по собі не з’явиться. Я вважаю, що громадянське суспільство за ці роки зробило надвеличезну роботу. Я по роботі їздив по Донецькій, Луганській області, працювали з 2014 року з громадами, які були на лінії розмежування, де війна відчувалася постійно всі ці роки. Бачили, як у людей змінюється ставлення до деяких речей і як змінюється їх життя. Тому я вважаю, що громадські організації за останні роки зробили дуже багато для того, щоб Росію тут не зустрічали з квітами.

УКРАЇНСЬКА ЦИФРОВІЗАЦІЯ ПРОТИ РОСІЙСЬКОЇ ЕКСПАНСІЇ

- Ви казали, що загарбники не очікували того рівня цифровізації, що є в Україні…

- Можна було добре побачити, як окупанти всіляко намагалися витиснути українську гривню і запускали в обіг свої рублі. Але український онлайнбанкінг – це щось. Наші люди навіть без українського мобільного зв’язку та інтернету швидко реагували та придумували різні підходи, як отримати гривню, як зайти у банківські акаунти, як провести оплату. Коли перестали працювати банкомати – перекидали кошти з картки на картку через банківські додатки, оплачували таким чином товари або «обналювали» гривню.

Українські POS-термінали трималися у Херсоні до останнього, і тому люди могли розплачуватися своїми українськими картками. І хоча росіяни відкрили свої банки у Херсоні й почали видавати свої картки, завозили рублі, роздавали їх усім якомога більше, понижували курс, знецінюючи гривню, – все ж не могли до самого звільнення правобережжя придушити українську фінансову систему. Ми розуміли динаміку, до чого все йде, і комунікували з різними банками, робили інструкції, наприклад, – як підприємцям приймати оплати у разі, якщо POS-термінали будуть конфісковані росіянами. Їхні ж банки відключені від Visa, MasterCard, тому якщо український термінал конфіскований і поставлений російський, то українською карткою вже не розрахуватися. Але є варіанти перетворити свої смартфони у POS-термінали і приймати українські картки до оплати.

Це тільки фінансовий сектор. А що говорити про мережування через месенджери, про той згаданий уже нами раніше VPN та про багато інших речей! У нас пенсіонери зрозуміли, що таке VPN, бо без нього не можна було увійти в свій банк або почитати українські новини. У нас люди почали користуватися Signal та іншими більш захищеними месенджерами. І це звичайні пересічні мешканці – я не говорю про активістів, волонтерів та всіх тих, хто активно чинив спротив в окупації. Коли твоє життя щосекунди під загрозою, мозок починає працювати інакше, починаєш вигадувати якісь методи та підходи, щоб тебе не вирахували в інтернеті. До такого росіяни точно не були готові. Якби не цифрові навички херсонців, експансія відбулася б швидше.

- З огляду на цей наш бекграунд, на чому ми маємо акцентувати увагу в самопідготовці, навчанні?

- Базове розуміння, що таке безпека в інтернеті, що таке пропаганда, як розвивати критичне мислення, – це має бути основа основ, адже чим далі, тим більше інформації буде. Нам треба вміти ставити під сумнів будь-які дані. Слід проводити інтерактивні заняття з формування критичного мислення і показувати, як ці підходи застосовувати у житті, з конкретною прив’язкою до повсякдення. Загалом, усі знання мають бути максимально прикладними. Ми вчимо про ампери, але коли вимикають світло – треба зрозуміти, що до якого генератора підключити. Потрібно максимально адаптовувати навчальні програми у школах, щоб готувати до таких умов, коли йдеться про виживання.

ХЕРСОНЩИНА ДОВГИЙ ЧАС БУДЕ МІННИМ ПОЛЕМ І МАКСИМАЛЬНО ДЕПРЕСИВНИМ РЕГІОНОМ

- Наразі Херсонська ОВА оголосила про початок розроблення проєкту Програми комплексного відновлення області. У Херсоні збирають ідеї проєктів до Плану відновлення та розвитку міської територіальної громади. Які ваші думки з приводу майбутнього області після її повної деокупації?

- Проблем дуже багато, але зараз найбільша – розмінування території. Загальне розуміння таке, що один рік бойових дій – це мінімум десять років розмінування. Усі поля заміновані, тож перший етап – розмінування. Усім треба пройти курси, тренінги з мінної безпеки, адже використовуються і сучасні, й старі вибухонебезпечні предмети.

Звісно, треба розробляти стратегії відновлення, залучати максимально широке коло експертів. Питання – чи повернеться сюди бізнес. Чим довше буде Херсонщина окупована, в сам Херсон небезпечно буде повертатися, тим більше бізнес буде осідати в інших населених пунктах і областях. І потім виникне питання: а навіщо повертатися, якщо немає платоспроможного населення. Звісно, ті, в кого тут домівки залишилися, – повернуться. Але всі одразу збідніли. З тих, хто лишається у Херсоні, певне, половина не мають роботи. Або це пенсіонери, які живуть за рахунок пенсій і гуманітарних допомог. Звільнять лівий берег – і гуманітарна допомога може піти туди, Херсон втратить той об’єм допомоги, що має. Так відбулося у Миколаївській області.

Як стимулювати бізнес повернутися, не лише словами, що тут безпечно? Дуже класна ідея – з сертифікатами для АТБ. Це не просто “ось вам гуманітарка в пакетах”, бо люди он самі скоро зможуть продавати те, чим їх затарили. Це стимулювання бізнесу – ви отримуєте сертифікат, можете піти у діючий бізнес і витратити на те, що вам потрібно.

Має бути програма стимуляції малого та середнього бізнесу, щоб він міг повернутися і відновити діяльність.

Чи повернуться родини з дітьми? Вчителі, лікарі повиїжджали, школи розбомблені – наскільки безпечно, чи можливо буде відновити школу найближчим часом, відбудувати? Не буде ж так: наша перемога – і всі одразу поїхали додому. Херсонська область довгий час буде мінним полем і максимально депресивним регіоном. Я сподіваюся, що помиляюся.

- Ви підкреслювали, що у стратегії регіону мають бути включені стратегії громад. Як цей процес має відбуватися? Також про комунікацію влади з населенням – що в ній треба змінити?

- Зараз із колегами та партнерами багато обговорюємо питання максимальної партисипації, залучення громадян до процесу відновлення. Як показав наш досвід роботи з громадами до вторгнення, а потім це підтвердилося вже у період повномасштабної війни – якщо мешканці громади максимально залучаються до процесу розвитку своїх територій, будується діалог через різні заходи, то все це прямо впливає як на їхнє бажання жити у своїх громадах, впливати на процеси, розвивати, будувати щось, так і на їхній патріотизм та готовність боротися й відстоювати свої права.

Коли я говорю про залучення – це не тільки і не стільки про анкетування. Часто буває у нас: влада говорить «ми максимально відкриті, ми хочемо почути вашу думку, ось гуглформа, заповніть її». Або – «надішліть нам ось цю аплікаційну форму», яка складається з 30 питань, сформульованих так, що треба прочитати двадцять разів, щоб зрозуміти. Чи багато звичайних мешканців заповнить таку форму? Ще треба зайти на сайт міської ради і знайти ту анкету. Чи взагалі знайти той сайт ради. Значна більшість людей поняття не мають, який сайт у міськради, і ще більше не знають, як ті анкети заповнювати. А який відсоток вірить у те, що ці відповіді на щось вплинуть? Особливо коли довіра до влади за багато років – на рівні нуля.

Так, опитування – це один із методів залучення. Але ж не єдиний! Методів дуже багато. Зустрічі, семінари, форуми, виставки, ігри, обговорення, інтерв’ю, фокус-групи і ще десятки форматів – це все про залучення, про партисипацію і про діалог. Громадські організації знають ці методи – і використовують успішно. А чому їх не може використати влада?

Я розумію, що зараз проблеми з кадрами, немає часу, багато інших питань та проблем. Але після нашої перемоги люди повернуться, і проблем міжособистісних стане ще більше. Люди питатимуть: «Ви розробили стратегію відновлення? А чому мене не спитали? А чому нас не запросили?» А та стратегія, що була розроблена – вона має точний покроковий план, чи це текст на папері, який так і залишиться текстом? І все за всіх вирішать у владних кабінетах, а тоді спустять униз директиву – кому що робити?

Нещодавно на нашому заході виступав Павел Телічка, що був головним переговорником щодо вступу Чехії в ЄС, колишній державний секретар з європейських справ, комісар і віцепрезидент Європарламенту. І він з огляду на досвід ЄС каже: «Не треба розраховувати на те, що держава розробить дієву стратегію розвитку територій, спустить її у громаду, і вона буде ефективною. Треба йти знизу вверх, із урахуванням потреб і проблем місцевих громад». А як врахувати потреби людей? Треба їх залучати. Так, це завжди складніше і довше, потребуватиме більше ресурсів, але це є стратегічно важливо та правильно.

Ірина Староселець