Станіслав Кравченко, Голова Верховного Суду

Уже другий тиждень у Верховного Суду новий голова. Це 56-річний Станіслав Кравченко, який до цього очолював Касаційний кримінальний суд у складі ВС.

Так і було б щонайменше кілька років, коли б не гучна історія з затримання увечері 15 травня працівниками НАБУ чинного на той час голови Верховного Суду Всеволода Князєва на хабарі у 2,7 млн доларів. За версією слідства, гроші були за ухвалене Великою Палатою ВС рішення у справі компанії Ferrexpo. Слідство поки з’ясовує можливу роль у цьому інших суддів.

Реакція ВС на інцидент була миттєвою. Наступного дня по обіді був скликаний пленум, який проголосував за висловлення недовіри Князєву і припинення його повноважень. А вже за десять днів – 26 травня відбувся пленум з обрання нового очільника, на якому Кравченко й отримав 108 голосів зі 148 присутніх суддів.

В інтерв’ю Укрінформу новий голова розповів, як збирається долати кризу довіри після “чорного дня Верховного Суду”, за яких умов у суді переглянуть рішення, за яке, як стверджують правоохоронці, давали хабар, чи збирається співпрацювати з так званим “молодіжним крилом” суду – колишніми науковцями, адвокатами і суддями перших інстанцій.

У ході розмови Кравченко ділиться фактами про справи відносно російських військових і наполягає, що після його рішення убивця Георгія Гонгадзе Пукач нікуди не втік.

З ПОСАДОЮ ГОЛОВИ ВС ДЛЯ КНЯЗЄВА ПИТАННЯ ЗАКРИТЕ НАЗАВЖДИ

- Пане Станіславе, після вашого обрання 26 травня очільником Верховного Суду ви не переїхали у кабінет Голови у Кловському палаці. Він опечатаний правоохоронцями? Там іще проходять слідчі дії?

- Наскільки мені відомо, слідчі дії там уже завершені. Я не переїхав, бо в мене дуже багато роботи в нинішніх умовах. Але переїжджати доведеться, бо на 12 червня призначені вибори голови Касаційного кримінального суду (раніше посаду голови ККС займав С.Кравченко – ред.).

А що стосується кабінету колишнього голови Верховного Суду, то є моральний бар’єр. Не впевнений, що переїду саме в цей кабінет. Можливо, знайду собі поряд якийсь інший.

- Після виявлення минулого року в заступника голови ВС Львова російського паспорта і затримання ще чинного на той час голови суду Князєва на хабарі – довіра до ВС на катастрофічно низькому рівні. Як збираєтеся долати проблему?

- На жаль, не можу вам заперечити. Важка п’ятирічна праця всього колективу в один день була зведена нанівець. Хоч що б я говорив про наші досягнення за ці роки, удар настільки сильний, що протиставити тут щось, мабуть, неможливо. Кожен суддя ВС несе персональну відповідальність за рівень довіри до суду. На прикладі цієї історії ми побачили, як вчинок одного судді може знищити репутацію і довіру до всіх суддів.

Розумію емоції колег, які говорили, що всім треба просто встати і піти. Однак це паралізує роботу касаційної інстанції й призведе до непоправних наслідків у захисті прав громадян.

Зараз треба зробити багато важливих кроків для виправлення ситуації.

Перший оперативний крок уже був зроблений у день появи інформації НАБУ і САП про «одержання неправомірної вигоди керівництвом Верховного Суду», яка суддів приголомшила. Ми відразу скликали позачергове засідання пленуму ВС. І вже наступного дня, 16 травня, пленум висловив недовіру Всеволоду Князєву та достроково припинив його повноваження голови.

Всі ці дії Верховного Суду були спрямовані на те, щоб дати посил: суд буде самоочищуватися і робити для цього все необхідне. При цьому Верховний Суд не тільки заявляє, а й демонструє нульову толерантність до корупції.

Другий крок – обрання голови суду. У такій складній ситуації установа не може залишатися без очільника. Звісно, у «перехідний період» був виконувач обов’язків голови Верховного Суду, проте його повноваження багато в чому обмежені: він не може брати участі в роботі Вищої ради правосуддя і приймати рішення у складі Великої Палати ВС.

- Була інформація, що у декількох суддів Великої Палати знайшли мічені купюри із суми хабаря. Як тут буде діяти Верховний Суд, коли НАБУ оголосить суддям додаткові підозри у цій справі?

- Збори суддів чи пленум не можуть відсторонити суддів від посад. Це повноваження Вищої ради правосуддя.

Якщо суддям повідомлять про підозри, то буде стандартна у таких випадках процедура – подання до Вищої ради правосуддя на отримання згоди на утримання суддів під вартою, обрання Вищим антикорупційним судом запобіжного заходу і відсторонення Вищою радою правосуддя від здійснення правосуддя.

Якщо таке станеться, то зі свого боку скличу пленум для визначення, як ми можемо оцінити цю ситуацію.

- Рішення у справі компанії Ferrexpo, за яке, за версією слідства, Князєв і адвокат Горецький отримали хабар, буде переглядатися у Верховному Суді?

- Однією з підстав для перегляду судових рішень у зв’язку з виключними обставинами є встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні кримінального правопорушення, внаслідок якого було ухвалено судове рішення.

Якщо будуть встановлені такі обставини, рішення можуть переглянути.

- Це станеться після рішення Апеляційної палати ВАКС чи Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду, який є останньою інстанцією для справ НАБУ?

- Залежно від того, коли вирок набуде законної сили. В одному випадку вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги – протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, тобто Апеляційною палатою ВАКС.

- У нас діє презумція невинуватості. На засіданні ВРП Князєв сказав, що має свою версію подій, яку озвучить пізніше. Припустимо, так станеться, що суд виправдає Князєва. Чи матиме він змогу повернутися на роботу у Верховний Суд?

- Тут два аспекти – правовий і моральний. Із посадою голови ВС для Князєва питання закрите назавжди. Пленум висловив йому недовіру й достроково припинив повноваження. Щодо роботи судді, то тут, думаю, є питання доброчесності, на які відповідатимуть компетентні органи.

ПІСЛЯ ЗМІНИ ЗАПОБІЖНОГО ЗАХОДУ ПУКАЧ НІКУДИ НЕ ВТІК

- Якою була ваша мотивація податися на посаду голови?

- У 2021 році перед пленумом, на якому Князєва обрали головою суду, колектив Касаційного кримінального суду поставив на зборах питання, щоб я балотувався на посаду голови Верховного Суду. Я відмовився, бо бачив своє завдання в організації роботи саме Касаційного кримінального суду. Велика робота була проведена, і я хотів її завершити. Так би воно й було, якби не ця подія.

24 травня 2023 року на зборах суддів Касаційного кримінального суду колектив знову висунув мою кандидатуру, і я не міг, просто дивлячись їм в очі, сказати, що в таких умовах не балотуватимусь.

Після появи інформації про мою кандидатуру на посаду голови ВС у деяких ЗМІ та соцмережах з’явилися повідомлення про мою недоброчесність через наявність негативного висновку ГРД, про незадекларовані 9 соток землі, ще якісь моменти...

Зрозуміло, сама наявність висновку ГРД про невідповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики уже є негативним фактором. Але цей висновок також є сигналом для відповідних органів детально його перевірити. У разі не підтвердження цієї інформації є можливість подолати висновок 11 голосами членів ВККС.

Сьогодні активісти згадують негативний висновок ГРД відносно мене, але чомусь не говорять про те, що я надав свої пояснення. Ще в травні 2017 року я не погодився з висновком і скористався можливістю подати апеляцію. Я звернувся з відповідними поясненнями до ГРД і попросив його переглянути. До цього часу відповіді я не отримав.

До того ж під час засідання Вищої кваліфікаційної комісії суддів я повною мірою надав пояснення стосовно висновку ГРД.

У результаті цей висновок був подоланий ВККС. Вища рада правосуддя теж усе перевірила й рекомендувала призначити мене на посаду судді Верховного Суду. У листопаді 2017 року президент підписав указ про моє призначення, а колектив обрав мене головою Касаційного кримінального суду.

- Окрім негативного висновку ГРД, вам закидають рішення у складі колегії суддів Апеляційного суду міста Києва, відповідно до якого убивці Георгія Гонгадзе Пукачу був змінений запобіжний захід на не пов’язаний з триманням під вартою. Після цього він утік і переховувався від слідства аж до 2009 року, коли його затримали співробітники СБУ. Чи був вплив на суддів у цій справі? Що ви можете сказати з цього приводу?

- Двадцять років тому, коли розслідувалася справа Пукача, я перший рік працював в Апеляційному суді міста Києва. Я був у складі колегії, але не головував і не був доповідачем у цій справі. Колегія переглядала рішення про обрання запобіжного заходу Пукачу, який тримався під вартою.

Тут хочу наголосити, що Пукач на той час обвинувачувався не у вбивстві, як пишуть ЗМІ, а в тому, що дав вказівку на знищення певних документів, які, ймовірно, підтверджували, що співробітники МВС вели спостереження за Гонгадзе, чи вказували на це.

Суд проаналізував усі представлені докази і, враховуючи практику ЄСПЛ, який неодноразово вказував на необґрунтованість застосування такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, змінив запобіжний захід на підписку про невиїзд.

Жодного впливу на суддів не було, рішення ухвалювалося відповідно до чинного на той час Кримінального процесуального кодексу 1960 року.

Після зміни запобіжного заходу Пукач нікуди не втік. Навпаки. Він звернувся до суду та оскаржив постанову про порушення кримінальної справи, його скаргу задовільнили. Справа щодо нього була закрита на підставі цього рішення, яке пройшло апеляцію та касацію.

Через кілька місяців з’явилося нове обвинувачення Пукача у вбивстві. І тоді його уже оголосили в розшук.

Я цю справу не розглядав, тому деякі ЗМІ в цьому плані подають дещо викривлену інформацію.

- Як збираєтеся вибудовувати консенсус з так званим «молодіжним крилом» Верховного Суду – колишніми науковцями, адвокатами, суддями перших інстанцій, які унаслідок реформи у 2016 році й конкурсного відбору стали суддями? Зокрема, це Олена Кібенко, Іван Міщенко, який був одним з претендентів на посаду голови ВС. Чи бачите можливими для впровадження їхні ідеї для розвитку суду?

- У Касаційному кримінальному суді теж достатньо колишніх науковців і адвокатів, але я ніколи не розділяв суддів на «крила».

Іван Міщенко й Олена Кібенко працюють у господарській юрисдикції, і ми раніше майже ніколи не перетиналися. Правда, не так давно Іван Міщенко звертався за допомогою в організації роботи щодо законодавства у військовій сфері, я йому не відмовив і надалі теж не відмовлю.

В аспекті співпраці суддів хочу звернути увагу, що, відповідно до закону «Про судоустрій і статус суддів», усі організаційні питання розробляються і приймаються зборами касаційних судів, а далі Верховний Суд є реалізатором волі, яка закріплена на цих зборах.

І тому якщо всі команди касаційних судів працюють на позитив для Верховного Суду, то ніякого супротиву не буде.

Загалом судді дуже зайняті люди і не завжди хочуть займатися ще чимось іншим, окрім розгляду справ, тому вважаю, треба берегти і підтримувати ініціативних людей, які намагаються покращити роботу Верховного Суду.

- Питання стосовно суддівських квартир. Частково ви на нього відповіли після пленуму, на якому вас обрали головою. Але деякі судді говорять про отримання квартир уже не один рік. Це питання звучало на пленумі, коли обирали Князєва головою, тепер, наскільки відомо, про це говорили на зборах Касаційного кримінального суду, який вас висував кандидатом на посаду голови. Що не так з нашими суддями, що вони навіть в умовах війни при зарплатах у 300 тис. грн піднімають це питання?

- У Касаційному кримінальному суді одна із суддів ставила загальне питання про соціальний захист суддів, але там про квартири окремо не йшлося.

Це питання піднімали на зібранні в Касаційному адміністративному суді. Один із суддів спитав про забезпечення квартирами. Я відповів, що закон передбачає забезпечення суддів службовим житлом, норми закону повинні виконуватися, і ми не можемо їх ігнорувати. Але потрібно зважати на реалії життя: воєнний стан, фінансові й економічні можливості.

У нас немає змоги видавати суддям квартири, я не можу обіцяти те, чого немає в природі.

- Чи плануєте якісь нововведення на посаді?

- Спочатку потрібно подивитися на ситуацію загалом, провести аудит, щоб побачити загальну картину діяльності ВС, бо до цього я бачив тільки напрям роботи Касаційного кримінального суду.

Саме з цією метою за моєї ініціативи був призначений керівник апарату, щоб почати цю роботу, оскільки повноваження попереднього керівника апарату закінчилися ще в березні 2023 року. Також був призначений перший заступник керівника апарату, якого раніше у ВС не було.

Сподіваюся, що на цьому невизначеність в адмініструванні суду, яку ми мали протягом 3 місяців, нарешті завершиться і суд працюватиме не менш ефективно, ніж працював до цього.

Також треба проводити вибори голови в Касаційному кримінальному суді.

Безумовно, за результатами аудиту будуть запроваджені нововведення, які стосуватимуться діяльності суду. Ці нововведення будуть обговорюватися із суддями і спрямовуватися на ефективну роботу ВС, відновлення довіри до інституції.

- Чи зустрічалися з президентом чи кимось з Офісу Президента?

- Ні з президентом, ні з головою Верховної Ради, ні з кимось іншим зустрічей не було. Я ініціативи не проявляв, вони теж.

- З ексголовою ВС Валентиною Данішевською зв’язувалися?

- Розмовляли по телефону, вона теж дуже переймається із цього приводу. Тут у нас спільний біль.

Я ПРИХИЛЬНИК ТОГО, ЩОБ ПАРЛАМЕНТ УСЕ-ТАКИ РАТИФІКУВАВ РИМСЬКИЙ СТАТУТ

- Оскільки ви до цього очолювали Касаційний кримінальний суд, хочу спитати про стан справ у судах щодо винесення вироків російським військовим за воєнні злочини. Яку кількість таких кейсів українські суди розглянули, скільки є вироків?

- Ми більш широко називаємо ці злочини воєнними, хоча вони поділяються на злочин агресії, геноциду, розв’язання та ведення агресивної війни, порушення законів і звичаїв війни. Ця категорія справ дуже велика, але на касацію зараз приходять тільки перші справи.

За даними Офісу Генерального прокурора, зареєстровано понад 90 тисяч воєнних злочинів.

Що стосується розгляду справ, то станом на 29 травня цього року до судів надійшло 1050 кримінальних проваджень щодо кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

З них 15 справ стосовно пропаганди війни. На цей час 13 проваджень суди вже розглянули.

За фактом виправдовування і заперечення збройної агресії РФ проти України надійшло 770 справ. Більше половини – 582 справи суди також уже розглянули.

Дещо менша динаміка – стосовно порушення законів та звичаїв війни. Таких справ надійшло 114, суди розглянули поки що 34 справи.

За фактом планування, підготовки, розв’язування та ведення агресивної війни надійшло 3 справи. Поки у жодній рішення немає. За фактом найманства є 5 справ, по 3-х є рішення.

Також у судах є по одному нерозглянутому провадженню відносно екоциду і геноциду.

- Не так давно в інтерв’ю Укрінформу екссуддя Міжнародного кримінального суду Говард Моррісон розповів, що 90 українських суддів проходили стажування у Великобританії, у ході якого вчилися міжнародних стандартів засудження воєнних злочинів. Власне, цей процес Моррісон і курував. Який результат?

- Десь рік тому ми зустрічалися з Говардом Моррісоном. Суддям завжди легше говорити між собою. І я дуже вдячний міжнародним організаціям, що вони нас підтримали й організували навчання українських суддів. Щоправда, це було не у Великобританії, а у Варшаві. Судді повернулися у свої суди і працюють.

Зараз одне з важливих питань – це забезпечення єдності судової практики щодо кримінальних проваджень, які стосуються воєнних злочинів, на національному рівні, при цьому її слід узгоджувати з міжнародною практикою. Тому під час навчання нам важливо було звірити годинники, чи правильно ми рухаємося в напрямі застосування міжнародної практики. Питання розгляду кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів для нас пріоритетне, є однією з основних тем для навчання. Це постійна робота з початку війни.

Нам також необхідно забезпечити вироблення єдиних підходів під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів. Для цього треба проводити навчання прокурорів, слідчих і суддів за однаковими стандартами, щоб виробити однакове розуміння норм кримінально-процесуального матеріального та процесуального права.

Це все потрібно, щоб рішення українських судів у справах щодо воєнних злочинів сприймалися у світі як справедливі.

- Чи є у ВС співпраця з Міжнародним кримінальним судом у питанні російських воєнних злочинів? По ідеї, вони братимуться за справи, до яких причетна російська верхівка, решту мають розглядати українські суди…

- У березні 2023 року на Міжнародній конференції «United for Justice» були озвучені пріоритети співробітництва ВС на міжнародному рівні. Одним із пунктів була співпраця з Міжнародним кримінальним судом. У мене, як криміналіста, виникло питання, який це матиме вигляд. Безперечно, ми готові до співпраці й робитимемо в цьому напрямі все можливе. Але треба розуміти – що таке Міжнародний кримінальний суд, що таке Римський статут, який Україна, до речі, досі не ратифікувала.

І якщо ми виступаємо за активну співпрацю з МКС, то виникає питання щодо ратифікації Римського статуту. Я прихильник того, щоб парламент усе-таки ратифікував Римський статут.

Алла Шершень, Київ

Фото Євгена Котенка