Світлана Березіна, гендиректорка Директорату стратегічного планування та європейської інтеграції Мінветеранів

Україна після перемоги стане країною, в якій особливої уваги та турботи потребуватимуть щонайменше 1,5 мільйона наших співгромадян, які здобули досвід бойових дій. Очевидно, що так само у фокусі спеціальної пріоритетної опіки держави перебуватимуть і члени сімей таких ветеранів та сімей загиблих воїнів, а це додатково – ще кілька мільйонів людей. Багато наших Захисників і Захисниць за час жорстокої війни втратили домівки, роботу через дії окупанта та знищене війною виробництво й бізнес, у них змінився стан фізичного й ментального здоров’я, у деяких аспектах вони стали зовсім іншими особистісно.
Тому на державному рівні, з урахуванням вже існуючого в країні попиту та відомого нам світового досвіду, виникла потреба у започаткуванні й розбудові фактично нового сервісу (професії) з потужним соціальним функціоналом. У територіальних громадах за ініціативи Мінветеранів запроваджується інститут помічника ветерана як складової системи переходу від військової служби до цивільного життя.
Цей проєкт стартує 1 липня 2023 року відповідно до постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проєкту щодо запровадження інституту помічника ветерана у системі переходу від військової служби до цивільного життя» в режимі пілоту в Львівській, Вінницькій, Дніпропетровській і Миколаївській областях. 
Докладно про суть і перспективи цієї ініціативи ми поспілкувалися з генеральною директоркою Директорату стратегічного планування та європейської інтеграції Мінветеранів Світланою Березіною.

У КОЖНОГО БУДЕ ВЛАСНИЙ КЕЙС ІНТЕГРАЦІЇ

- Пані Світлано, розкажіть, хто такий помічник ветерана, яка його місія?

- Головним завданням представників громад, які виконуватимуть функцію помічника ветерана, стане всебічна допомога і сприяння Захисникам та Захисницям у повноцінній адаптації до мирного життя: від налагодження побуту й порозуміння в родині до працевлаштування, реалізації проєктів власного бізнесу, навчання новим навичкам, реабілітації й лікування, юридичного захисту і глобально – робота в контексті діалогу конкретного ветерана зі своєю громадою проживання, трудовим колективом та державою загалом. Також об’єктом професійної опіки цього фахівця стануть і члени сімей ветеранів, сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України.

Всю комунікацію помічника ветерана і роботу з цільовою аудиторією організовано у форматі послуги з підтримки переходу військовослужбовців до мирного життя за принципом «рівний – рівному». Адже коло помічників формуватимуть з-поміж самих ветеранів, які мають певний досвід поствоєнної інтеграції, або з членів їхніх сімей, котрі вже випробували власні шляхи допомоги в адаптації, соціалізації своїх рідних, які повернулися з війни.

- А чому раніше не започатковували такий інститут, адже війна реально розпочалася у 2014 році?

- Звісно, проблемні аспекти в контексті повернення військових людей з війни чи служби у звичайне буття існували й раніше. Проте ними опікувалися на різних рівнях і з різною успішністю волонтери, громадські організації на кшталт ветеранських хабів, силові відомства й сфера соцзахисту. Але не існувало єдиної системи адресної підтримки на місці, визначеного її стандарту. До часу повномасштабної агресії не фіксувалося настільки значного попиту на такі послуги. Не було й тієї величезної очікуваної кількості ветеранів, які до нас прийдуть ближчим часом, після перемоги над агресором. Прогнозований попит та навантаження на галузь соцзахисту стали першопричиною створення офісів помічників ветеранів.

Формат нинішній нам підказав досвід партнерів. У пілотному проєкті запровадження інституту помічника ветерана ми використали напрацювання таких держав, як США, Велика Британія й Хорватія. Доволі представницький ветеранський корпус згаданих країн має схожий досвід вирішення різноманітних проблем та викликів, з якого ми могли запозичити окремі рішення, перевірені практикою.

Приміром, у Великобританії деякі місцеві ради, на території яких мешкає велика кількість ветеранів, призначили окремих контактних працівників, основними обов’язками яких є забезпечення потреб у наданні конкретних послуг, комунікація з ветеранами, Міноборони, надавачами послуг із державного та приватного сектору і ведення вебсторінок та інформаційних порталів. А в США надання послуг координується на державному рівні за допомогою Офісів у справах ветеранів на рівні штату і мереж Представників ветеранів.

Принцип адресності такого сервісу полягає в тім, що насправді є певні стандарти, але немає єдиного рішення для всіх. Є безліч сценаріїв – тотожно величезній кількості ветеранів, наших героїв, на яких очікуємо. Нам слід гідно їх прийняти. І кожен з них матиме свій кейс інтеграції в цивільне життя. Комусь треба буде перевчитися, підвищити кваліфікацію, хтось планує переїхати в інший регіон і вже не бажає працювати юристом, а мріє про фермерство. Комусь потрібно повернути сім’ю з-за кордону і забезпечити їй гідний рівень життя, відтак – знайти високооплачувану роботу. А хтось потребуватиме встановлення протеза, і не одного, та вартісної реабілітації.

- А хтось нічого не хотітиме…

- Прогнозуємо, що попереду чимало і таких історій, викликаних поствоєнним стресом, апатією, й нам потрібно буде з цим працювати. Саме в цьому сценарії на авансцену вийде проактивна діяльність помічників ветерана, аби якнайскоріше витягувати колишніх Захисників зі стану прострації чи депресії. І тут без залучення родин та громад не обійтися.

«КОЛО ДОВІРИ» ТА ФАХОВА ПІДТРИМКА ДОПОМОЖУТЬ ЗНАЙТИ ВИХІД З БАГАТЬОХ ПРОБЛЕМ

- Відомо, що колишні військові, учасники бойових дій не надто поспішають просити допомоги, особливо щодо психологічних проблем. Напевно, ще немає твердо усталеної культури звернення, її сприйняття як нормальності. Помічники ветерана зможуть пришвидшити формування такої культури?

- Так, знаємо і бачимо такі виклики. І небажання тих, хто пройшов бойові дії, покращувати ментальне здоров’я – присутнє навіть у багатьох ветеранів у країнах, де вже давно діють прогресивні моделі роботи й корекційні програми. Але ми так само будемо прагнути заходити до свідомості наших клієнтів через їхні сім’ї – дружин, чоловіків, батьків тощо, яких переконуватимемо у доцільності звертання до певних спеціалістів. Тобто, ми так формуватимемо «коло довіри», що підкаже, як ветерану знайти вихід за допомогою фахової підтримки. І розгледіти такого роду проблеми в людині, яка повертається з фронту або зі служби, дуже добре зможе той, хто сам через подібний досвід пройшов. Він знатиме потрібні слова, чим викликатиме довіру, бо є побратимом або членом родини Захисника чи Захисниці.

- Тобто йдеться про мультифункціональність такої посади?

- Так. Передусім, помічник ветерана займатиметься скринінговим моніторингом цільових груп громадян, що потраплятимуть у поле його опіки. Він тоді чітко уявлятиме спектр пільг чи допомоги, яких потребує його клієнт, формуватиме персональні картки із «паспортами запитів» підопічних.

- Скільки громад у визначених областях долучилося до проєкту, і до чого їм готуватися?

- Наразі майже 40 громад стали учасниками «пілоту». І громади ще можуть долучатися. Так, додатково звернулися окремі ОТГ з Полтавщини й Одещини, які хочуть власним коштом організувати роботу помічників ветерана в селищних радах, від нас потрібне лише фахове навчання.

Передовсім, у кожній територіальній громаді повинні розуміти, скільки людей і якого фаху з-поміж їхніх земляків демобілізують після завершення бойових дій. У ОТГ мають орієнтуватися, коли вони прибуватимуть, які проблеми цих осіб уже відомі та потребують належного реагування, зокрема й оперативного супроводу помічником ветерана. З першого дня повернення Захисників із фронту слід дбати про їх якісну інтеграцію у громади, родини, у нашу економіку як на мікро-, так і макрорівнях.

В адміністративних центрах громад передбачено створення сервісного офісу в справах ветеранів як юридичної особи публічного права. Такий офіс можна створити і спільно кількома ОТГ відповідно до закону «Про співробітництво територіальних громад».

За результатами пілотного проєкту, узагальненого Мінветеранів, відбудеться імплементація фінальної моделі діяльності інституту помічника ветерана у масштабі держави.

У ГРОМАДАХ ЩЕ НА ЕТАПІ СЛУЖБИ ЗАХИСНИКІВ ЗНАТИМУТЬ, ЯКОГО АДРЕСНОГО СУПРОВОДУ ВОНИ ПОТРЕБУЮТЬ

- Чому запровадження інституту помічника ветерана безпосередньо підв’язане до системи переходу від військової служби до цивільного життя, яке місце у ній він займає?

- Це було одразу зрозуміло. Наша ініціатива є поєднанням досвіду міжнародних партнерів з урахуванням українських реалій, який потім формалізувався у політичну волю Уряду та старт пілотного проєкту. Фактично такий інструмент і стає однією з головних частин механізму переходу від військової служби до цивільного життя.  

- Чи потрібно готувати Захисників ще на етапі їх служби до взаємодії із офісом помічника ветерана, що зараз у цьому контексті відбувається?

- Система переходу від військової служби до цивільного життя іще не набула фінальної конфігурації. Але схематично відомо, що за рік до демобілізації (звільнення) військові проходитимуть опитування, де будуть запитання на кшталт «в якій громаді плануєте жити?», «якою професійною діяльністю хочете займатися?», «чи потрібне, і в яких масштабах медичне обслуговування?», «чи бажаєте здобути новий фах та освіту?» тощо. Вже розроблено необхідний опитувальник. Так матимемо повне бачення вихідних даних щодо людини, яка припиняє службу.

Таке опитування обов’язково проводитимуть серед цієї категорії військовослужбовців в електронному форматі. Процедура відбуватиметься на базі інформаційного порталу Е-ветеран. Далі на підставі цієї інформації сформують індивідуальну траєкторію роботи з конкретним ветераном. Вона міститиме, зокрема, перелік пропозицій та порад, а також тих прав і пільг, якими можна скористатися ветерану з урахуванням персональної ситуації, як і куди звертатися. Цей пакет ветеран одержить ще до повернення додому.

Нині співпрацюємо з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (колишні військкомати – ред.) у плані обміну інформацією. Загалом є серйозне завдання синхронізувати реєстри – наш та Міноборони – для ефективної співпраці й реалізації завдань ветеранської політики. ЗСУ знають про нашу пілотну програму і поширюватимуть на своїх ресурсах інформацію про апробацію інституту помічника ветерана.

- Як ветерани і родини Захисників, зокрема загиблих, зможуть знайти свого помічника та отримати допомогу?

- Підставою для надання персональної координаційної підтримки є звернення (заява) відповідних категорій громадян до помічника ветерана або сервісного офісу в громаді. Також помічники ветерана діятимуть проактивно, пропонуючи допомогу в ініціативному порядку, спонукаючи до співпраці.

Звертання за послугами до помічника ветерана не є разовою акцією під час повернення Захисників у свої громади. Можна буде звертатися і за кілька місяців чи років, щойно зміняться потреби таких громадян й вони знову потребуватимуть певної допомоги. Наприклад, за умовами бюджетної програми Мінветеранів, за державний кошт перекваліфікуватися у центрах ветеранського розвитку можуть не лише ветерани, а й члени їхніх сімей.

НА ПІЛОТНИЙ ЕТАП ЗАПУСКУ ВЕТЕРАНСЬКИХ ОФІСІВ ДЕРЖАВА ЗНАЙШЛА 50 МЛН ГРИВЕНЬ

- З яких джерел оплачуватимуть роботу помічників ветерана, які критерії її успішності?

- Кількість помічників ветеранів під час реалізації пілотного проєкту у визначених областях не може перевищувати 400 осіб. На поточному етапі на їх роботу із держбюджету виділено понад 50 млн гривень. Також ресурсними джерелами є й партнери з розвитку, зокрема Програми розвитку ООН за фінансування Швеції.

Один помічник ветерана зможе надавати послуги з підтримки переходу до мирного життя не більше, аніж 100 учасникам проєкту. Максимально в одному сервісному офісі працюватиме 20 помічників ветерана. Наразі зарплата помічника становитиме в середньому 16 тисяч гривень.

Помічник ветерана звітуватиме про свою роботу керівнику сервісного офісу, а він – до ОВА. У свою чергу обласні військові адміністрації інформуватимуть Мінветеранів. Критеріями оцінки будуть кількісні та якісні показники своєчасності, доступності, точності й відповідності підтримувальної послуги потребам учасників експериментального проєкту.

- Як стати помічником ветерана, які вимоги до кандидатів та правила конкурсного відбору?

- Відбір у корпус помічників ветерана – нової адміністративно-сервісної реалії в діяльності територіальних громад найближчого майбутнього – здійснюватиметься на конкурсній основі за допомогою цифрових інструментів.

Кандидатом у помічники ветерана може бути громадянин України, ветеран війни, член сім’ї ветерана, постраждалий учасник Революції Гідності, член сім’ї загиблого (померлого) ветерана, член сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, який володіє українською мовою, проживає у громаді, де мешкають і отримувачі відповідного соціального супроводу, має освіту не нижче рівня молодшого бакалавра та перебуває на обліку в Єдиному державному реєстрі ветеранів війни і має реєстраційний номер облікової картки платника податків. І головне – відчуває в собі сили стати центром ветеранського життя у своїй територіальній громаді.

Кандидат на посаду помічника ветерана подає заяву в електронній формі на участь у конкурсі винятково через інформаційний портал Е-ветеран.

Відбір кандидатів у помічники ветерана включає тестування за допомогою засобів програмного забезпечення і співбесіду, що проводить комісія, утворена органом самоврядування із залученням психологів.

- Як і де готуватимуть помічників ветеранів?

- Після успішного етапу конкурсного відбору кандидати на посади помічників ветерана проходитимуть спеціалізоване навчання. Передбачений тритижневий курс у центрах ветеранського розвитку на базі визначених закладів вищої освіти. Поки існують два напрямки навчальних програм, розроблених у партнерстві з Міносвіти. Це навчання тренерів для тренерів – як вишкіл викладачів, котрі готуватимуть помічників ветеранів у форматі семінару за підтримки міжнародних партнерів. А друга – навчання самих помічників. Таку підготовка планують розпочати 1 серпня 2023 року.

Надалі фахівців працевлаштують у сервісному офісі у справах ветеранів в одній з областей, що беруть участь у проєкті Мінветеранів.

Геннадій Карпюк, Київ
Фото Дмитрія Мартючкова