Ольга Герасим'юк, голова Національної ради з питань телебачення і радіомовлення

Із 31 березня для медіаспільноти та громадськості настала нова ера – набув чинності Закон «Про медіа». Авжеж, його впровадження – не справа однієї доби, і зараз ми спостерігаємо поступову зміну медійного середовища. Уже зареєстровано перші онлайн та друковані медіа, ухвалено 16 нагальних підзаконних актів для впровадження Закону. А попереду – створення органів співрегулювання, впровадження норм виборчого законодавства, ухвалення Стратегії Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. Але питання імплементації законодавства – не єдина галузь, якою опікується держава. Не можна проігнорувати суспільні виклики, зумовлені розвитком технологій та воєнним станом, зокрема, формування інституту експертності, висвітлення чутливих тем, вплив інфлюєнсерів та соціальних мереж. Ці виклики, а також перспективи розвитку інформаційного простору Укрінформ обговорив із головою Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Ольгою Герасим'юк.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПЕРЕД СУСПІЛЬСТВОМ – ГОЛОВНИЙ КРИТЕРІЙ ДЛЯ ВИБОРУ МЕДІАЕКСПЕРТІВ

- Упродовж 23-30 березня 2023 року фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва провів дослідження і встановив, що українці визначають фахівцями з проблем війни людей, які часто з'являються в медіапросторі. Якою ви бачите ситуацію з формуванням інституту експертності в Україні?

- Маємо визнати, що в нашому медіасередовищі є певна проблема з формуванням пулу експертів – і це стосується усіх важливих галузей життя. Воно часто відбувається з огляду на клікбейти, бажання заробити лайки, а не на фаховість. Через це вже виникали голосні протести громадськості, яка потребує якісного аналізу, а не промов так званих «медійних» персонажів.

Водночас у нас багато медіа – і кожне намагається висвітлювати питання війни. Якість і точність висвітлювання, а іноді й доречність тих чи інших коментарів з огляду на ситуацію, – надважливі. Одна справа дублювати в коментарях «Вікіпедію», інша – робити прогнози, не володіючи всім спектром інформації. Оскільки Закон «Про медіа» жодним чином не регулює ці питання, відповідальність перед суспільством – головний критерій під час вибору медіаекспертів.

- Зараз питання медіаосвіти чи не найактуальніші в Україні. Які плани у Нацради у цій галузі?

- Національна рада співпрацюватиме з Міністерством освіти і науки. Передусім ми плануємо провести установчі зустрічі, обговорити порядок взаємодії, зокрема, у питаннях медіаграмотності. Також у планах – підписати меморандум про співпрацю.

Ба більше, сьогодні ми працюємо над проєктом з медіаграмотності, який стосується співробітників регулятора. Сподіваємось, що це дозволить нам оцінити, а потім і покращити медійну грамотність нашої команди. А також дасть практичні знання та певний алгоритм наших подальших дій, тому що раніше в нас такого досвіду не було.

ЖОРСТОКІСТЬ РОСІЇ НАДОВГО ЗАКЛАЛА В УКРАЇНЦІВ ІМУНІТЕТ ПРОТИ РАШИСТСЬКОЇ ПРОПАГАНДИ

- Після закриття в Україні російських каналів у 2014-2016 роках з'явилися їхні українські «двійники», де транслювалися проросійські наративи. Чи бачите ви подібні утворення в Європі після впровадження санкцій?

- Ми вдячні країнам-сусідам, які в перші ж дні (а іноді й години) війни вимкнули всі медіа російського походження. Нацрада також доклала багато зусиль, щоб деякі європейські санкції набрали повної чинності.

Російські пропагандисти не сидять, склавши руки. Після санкцій російська пропаганда переходить із тим же контентом на інші платформи, російські канали мімікрують під європейські, отримують реєстрацію в європейських країнах. Вони ведуть мовлення російською, використовують продукт, створений в Росії й навіть в СРСР, але фактично не мовлять на країни Європи – у такий спосіб вони намагаються вільно потрапити на український ринок. Оскільки директиви про аудіовізуальні медіапослуги і, відповідно, Закон «Про медіа» передбачає, що канали, які походять з ЄС, можуть вільно транслюватися на території України.

Беручи участь у різних європейських форумах – засіданнях Європейської платформи регуляторних органів, Керівного комітету Ради Європи з питань медіа та інформаційного суспільства, – я звертала увагу наших європейських колег на цю загрозу. До речі, аби донести в західноєвропейські суспільства загрози з поширення дезінформації з боку Росії, медіарегулятор Польщі ініціював об’єднання 9 медіарегуляторів східноєвропейських країн. Ми разом будемо просувати стратегію боротьби з російською пропагандою в ЄС, пояснювати контекст війни. У вересні у Варшаві має відбутися спеціальна зустріч, присвячена створенню цього об’єднання східноєвропейських країн, і Україна братиме участь у формуванні її порядку денного.

- Чи вбачаєте ви появу проросійських каналів в Україні після перемоги?

- Жорстокість, з якою Росія поводить себе у цій війні, надовго заклала в суспільстві імунітет проти проросійської рашистської пропаганди. Та й Закон «Про медіа» дав нам механізм активно протидіяти появі й поширенню такого контенту.

ПІСЛЯ ВІЙНИ ПРАГНЕМО ОТРИМАТИ УКРАЇНСЬКИЙ АНАЛОГ НАЙКРАЩИХ ЗРАЗКІВ СУСПІЛЬНИХ МОВНИКІВ У СВІТІ

- Яким ви бачите повоєнний розвиток медіа в Україні? Може, постане аналог ВВС?

- Маємо розуміти, що ВВС, як ми його звикли сприймати, давно змінилося, змінилося настільки, що прагненню таки створити своє ВВС має передувати серйозне вивчення того, що є ВВС зараз. За останніми дослідженнями, понад 60% британців беруть інформацію про поточні події в країні й світі саме з ресурсів ВВС, причому ВВС – перше джерело, до якого звертаються британці.

Чи вдасться нам в Україні побудувати таку платформу на базі Суспільного? Мені б того дуже хотілося, але одного бажання замало. Бо там і столітні традиції, і школа журналістики, і абсолютна незалежність, й абсолютна відповідальність перед суспільством, і навіть фінансування всім суспільством. Чи все це є або буде в нас? Питання, на яке дуже хочеться відповісти позитивно.

Але чомусь ніхто досі не говорить про взірець Норвегії. Ця країна перша в рейтингу міці свободи слова, а найвища довіра там до суспільного мовника. Дуже цікавий шлях і в інформполітиці, й у формуванні надзвичайно якісної політичної культури, яка уможливлює ті якісні показники.

Зрештою, ми нині спостерігаємо за розвитком Суспільного в Україні, бачимо його позиції в діджиталі. Дуже сподіваємося, що принаймні щодо рівня довіри і якості матеріалів, відданості журналістським стандартам ми отримаємо власний аналог найкращих зразків суспільних мовників у світі.

- А що Національна рада думає з приводу скандалів довкола шпигунства через Тік-Ток?

- Це питання інформаційної політики. Ми обговорюємо це між собою у Нацраді, але нам не вистачає законодавчих інструментів для рішучих дій. Ми ж зараз говоримо не про контент і його вплив на пересічних українців, ми говоримо про позицію держави. Коли офіційні органи йдуть за аудиторією, не усвідомлюючи ризиків для українців, це прикро.

- Як медіа захистити авторське право на контент у Телеграмі?

- Телеграм – територія з величезним ризиком не тільки з огляду на авторські права. Анонімність як принцип іноді є позитивною ознакою, але анонімність цілої платформи є порушенням усіх принципів. Ми вивчаємо і світовий досвід, і наші потенційні можливості, серед нас навіть є такі, хто виступає за повне блокування Телеграму в Україні. Але ми вже про це говорили – спочатку треба використати всі можливі менш летальні «види зброї».

РЕЄСТРАЦІЯ ОНЛАЙН-МЕДІА СВІДЧИТЬ ПРО БАЖАННЯ ЗАДЕКЛАРУВАТИ СВОЮ ВІДКРИТІСТЬ ТА ПРОФЕСІЙНІСТЬ

- У перспективі 10-15 років чи можуть блогери в Україні піддатися регулюванню з боку держави?

- Ми тільки заходимо у цифровий простір у контексті регулювання, воно досить помірне в Законі. Національна рада вже зареєструвала перші друковані та онлайн-медіа. Серед них є й Ютуб-канал, автор якого добровільно пішов на цей крок. Це свідчення того, що автори намагаються задекларувати відкритість і професійність у своїй роботі, і ми сподіваємося, що таких випадків далі буде все більше. Наразі в Україні за бажання блогери можуть зареєструватися і офіційно стати онлайн-медіа. Однак ніхто не може змусити їх це робити.

Питання до блогерів будуть виникати, бо ці люди можуть значно впливати на думки та світогляд інших. Також часто вони залучені до рекламування різних продуктів, сервісів. З одного боку, це – історія про вплив і відповідальність, а з іншого, – про фінанси, податки і так далі.

Перспектива у 10-15 років трохи далека, щоби робити прогнози, бо законодавство рухається повільнішими темпами, аніж розвиваються технології та формується суспільний запит.

Я думаю, що регулювання блогерів тієї чи іншою мірою має відбуватися. Як і регулювання дій великих платформ, що являють собою приватний бізнес – а він активно впливає на всі світові процеси, зокрема й на виборчі. Ці рамки будуть окреслюватися з часом, вони будуть змінюватися, можливо розширюватися, але ми до цього прийдемо.

- На які світові наробки у галузі регулювання блогерів ми можемо звернути увагу?

- У цьому напрямі зараз працює увесь світ. Понад 50 країн світу нині працюють над різноманітними законопроєктами, які стосуються регулювання онлайну. Великі світові майданчики, такі як ЮНЕСКО, ООН, теж говорять про це і напрацьовують рекомендації і керівництва.

До речі, Франція стала першою країною в Європі, яка запровадила чіткі законодавчі норми щодо сектору комерційного впливу. Вони спрямовані на захист інфлюенсерів, а також споживачів. У Франції мають повідомляти про використання фільтрів або ретушування фото- і відеоматеріалів під час оплачуваної співпраці та заборонити будь-яку рекламу косметичної хірургії, яка здійснюється інфлюенсерами в рамках такої платної співпраці.

Ці норми ухвалені Національними зборами, і наступний крок – за Сенатом, який ще має їх затвердити. Думаю, незабаром з’являтимуться й інші подібні ініціативи в Європі та й у інших країнах світу. Україна буде рухатися приблизно у тому самому напрямі.

Зараз ухвалені зміни до Закону «Про рекламу» зафіксували те, що цей документ стосується також і інтернету, а отже, його норми поширюються і на інтернет-рекламу, тобто рекламу на пошукових сервісах, вебсайтах і вебсторінках юридичних і фізичних осіб у мережі Інтернет, на платформах спільного доступу до відео і платформах спільного доступу до інформації.

Отже, на інтернет-рекламу тепер поширюються вимоги усього Закону «Про рекламу», законодавства України про захист від недобросовісної конкуренції та інших законів України. Якщо будуть пропозиції й готовність медіаспільноти до подальших кроків, їх зроблять.

УХВАЛИВШИ ЗМІНИ ДО ЗАКОНУ «ПРО РЕКЛАМУ», УКРАЇНА ПОВНІСТЮ ВИКОНАЛА МЕДІЙНІ ВИМОГИ ЯК КАНДИДАТ ДО ЄС

- Щодо Закона «Про рекламу»: на початку травня Верховна Рада ухвалила законопроєкт №9206 на оновлення цієї галузі в Україні. Які надії ви покладаєте на цей закон у розвитку рекламного ринку?

- Зміни до Закону «Про рекламу» наближають рекламні практики України й Європи і фактично встановлюють єдині правила, що дозволяє європейським каналам бути повноправною частиною нашого інформаційного простору, а українським – частиною простору ЄС.

Крім того, як і у випадку з медійним законом, були виправлені певні наявні недоліки рекламного законодавства України. Зокрема, термінологія, що тепер відповідає європейському ринку, – це зміни щодо аудіовізуальної комерційної комунікації, яка дозволяє зараз, окрім «спонсорства», «телепродажу» – ще й «продакт-плейсмент». Дещо збільшена частка допустимої реклами в лінійних медіа. Також розширено заборону на вміст у рекламі тверджень і зображень, які є дискримінаційними за ознаками віку, етнічної належності, сексуальної орієнтації, інвалідності тощо.

Для рекламної індустрії, до речі, також передбачено й співрегулювання. Це – абсолютна новела в українському медійному законодавстві. Органи співрегулювання та ухвалення кодексів стануть базою для розробки механізмів захисту аудиторії та оперативного реагування на певні зміни у такій динамічній індустрії, якою є рекламна галузь.

Хочу наголосити, що з ухваленням змін до законодавства про рекламу Україна повністю виконала медійну частину вимоги про кандидатство в ЄС. Наша країна фактично єдина в Європі, хто імплементував Директиву до коми й до слова.

ЗАКОН «ПРО МЕДІА» ЗАПОЧАТКУВАВ НОВІ ПРАВИЛА ГРИ ДЛЯ ГРОМАДСЬКОСТІ Й РЕГУЛЯТОРА

- Із набранням чинності Закону «Про медіа» для українського медіарегулятора робота не закінчилася. Зокрема, до 1 січня наступного року має постати стратегія Нацради на 2024-2026 рік. Що туди увійде?

- Під час обрання моделі стратегії ми керуємося національним і європейським законодавством. У ній плануємо висвітлити візію, місію, цілі та цінності. Також до стратегії увійде аналіз поточної ситуації на медіаринку. Його ми робитимемо на підставі досліджень, які замовимо у громадських об’єднань. В аналізі ми висвітлимо стан медіаринку, розбивши його за видами медіа, включно з нелінійними (медіасервіси на замовлення – ред).

Ми вже почали підготовчу роботу до проведення аналізу ринку, залучили Незалежну асоціацію мовників. І на підставі цього аналізу Національна рада розробить стратегічні цілі, кожна з яких передбачає і ключові завдання, й очікувані результати. До кінця січня 2024 регулятор ухвалить план реалізації Стратегії.

- З лютого Національна рада активно проводить роз'яснювальні зустрічі з приводу Закону «Про медіа» серед регіональних медіа? Наскільки журналісти в регіонах готові до роботи по новому законодавству?

- Так, Закон «Про медіа» розпочав, можна сказати, нову еру в медіагалузі. Він започаткував нові правила гри, і нам усім – медіарегуляторові, індустрії, громадськості – треба звикати жити за ними. Це дуже об’ємний документ і може бути для когось занадто складним, особливо для невеликих компаній, що не мають у штаті професійних юристів. Тому Національна рада проводить такі виїзні зустрічі, щоб докладніше роз’яснити нові норми Закону, відповісти на запитання, що виникають у медіа на місцях. Ці зустрічі також дуже важливі для нас, оскільки дають можливість безпосередньо поспілкуватися з медійниками, розпитати про їхні потреби, проблеми, разом поміркувати, що ми як регулятор зі свого боку можемо зробити для того, щоб їм допомогти, щоб медіакомпанії могли працювати і розвиватися навіть у таких складних умовах. Ми побували на Полтавщині, Сумщині, Чернігівщині, на Закарпатті. Кожен регіон має свої проблеми, Сумщина, Чернігівщина – це прикордонні області, там своя специфіка і завдання, що стоять перед мовниками і державою. Щоб усе це врахувати, і потрібні такі зустрічі.

Ми були приємно вражені тим, яку зацікавленість щодо Закону «Про медіа» проявляли регіональні медіа. Вони були дуже активні, ставили багато запитань. Звісно, є моменти, які ще будуть відточуватися у процесі імплементації Закону. Загалом можу сказати, що в регіонах медіа готуються працювати за новим законодавством, вони його вивчають і, звісно, мають виконувати. А певні нюанси, що виникають, запитання, ми намагаємося роз’яснити. На щастя, нам активно у цьому допомагають громадські організації, які теж проводять різноманітні тренінги і зустрічі.

- Протягом травня-червня відбулося громадське обговорення низки підзаконних актів, що стосувалися реєстрації, ліцензування та моніторингу медіа. За результатами обговорень внесені поправки до актів?

- Ми наразі завершили роботу над першим етапом розробки і затвердження нормативно-правових актів на виконання Закону України «Про медіа». Було ухвалено 16 актів, які стосувалися нагальних питань, пов’язаних із реєстрацією, ліцензуванням суб’єктів у галузі медіа, видачею дозволів на тимчасове мовлення тощо. Саме вони потребували якнайшвидшого ухвалення для того, аби запустити відповідні процеси реєстрації та ліцензування. Попри швидкість, ми прагнули зробити всі процеси максимально інклюзивними та прозорими, залучаючи до розробки цих актів усі зацікавлені сторони. Були зустрічі зі стейкхолдерами. Кожне зауваження докладно обговорювалося. Кількість поправок була була різною – десь більше, десь менше, у деяких – зовсім не було. Усі пропозиції, які є слушними і які об’єктивно Закон дозволяє врахувати, ми врахували.

Крім того, за результатами обговорення пропозицій і зауважень ми розмістили на сайті своєрідний звіт щодо кожного нормативно-правового акта, де виклали, які були пропозиції, що саме врахували, мотивацію для відхилення зауважень.

Наразі в розробці перебувають ще 11 актів щодо більш відкладених звітних, стратегічних питань: про тарифи, звітність, стратегію Національної ради і план її реалізації. І при їх ухваленні ми будемо діяти за таким самим принципом.

- У діяльності Нацради вагому роль відіграватиме орган співрегулювання. Чи встигнуть створити цей орган за рік?

- Закон передбачає, що процедура створення органів співрегулювання розпочинається за шість місяців після набуття ним чинності, тобто 30 вересня. Можу сказати, що учасники медіаринку активно готуються, щоб запустити цей процес. Органів співрегулювання загалом передбачено п’ять – у галузях аудіовізуальних медіа, аудіальних медіа, онлайн-медіа, друкованих медіа, платформ спільного доступу до відео. Окремі сектори, думаю, за першої нагоди, подаватимуть заяви до Національної ради про ініціативу створення органів співрегулювання. До речі, лише зареєстровані медіа можуть брати участь у створенні органів співрегулювання.

Також треба мати на увазі, що, згідно із Законом, орган співрегулювання треба зареєструвати як громадську спілку впродовж шести місяців від першого засідання ініціативної робочої групи. В іншому випадку, Національна рада має ухвалити рішення про припинення діяльності цієї робочої групи. І процес має бути запущений знову з початку.

- Органи співрегулювання мають розробити критерії, що класифікуватимуть сайт як онлайн-медіа, а також показники шкідливої реклами. Як ці питання вирішуватимуться до створення цих органів?

- До того часу, поки зазначені рішення будуть ухвалені органами співрегулювання, Національна рада вважатиме онлайн-медіа тих суб’єктів, які вирішать добровільно зареєструватися як такі. Наголошу, що дотримуватися законодавства щодо конкретних вимог мають усі онлайн-видання, зокрема, й не зареєстровані. Тому, якщо будуть виявлені порушення, до них будемо застосовувати відповідні методи реагування.

ТРЕБА ШУКАТИ КОНСЕНСУС СЕРЕД ДЕПУТАТІВ, АБИ ДО ЗАКОНУ УВІЙШЛИ НОРМИ ПРО ВИСВІТЛЕННЯ МЕДІА ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ

- Чи змінилася думка Євросоюзу щодо Закону «Про медіа» із дня оприлюднення останнього експертного висновку у березні?

- Днями Комісар ЄС із питань сусідства та розширення Олівер Варгеї представив усну доповідь, в якій дав оцінку виконання Україною вимог щодо можливого вступу до Європейського Союзу. І реформування медіазаконодавства. За оцінкою ЄС, реформування медіазаконодавства є повністю виконаним. Це один із двох кроків, які отримали цілковито схвальну оцінку ЄС.

- А як Закон оцінюють оцінюють ваш колеги з європейських країн?

- На європейських майданчиках, де ми комунікуємо з різних питань медіа та інформаційного середовища й ділимося досвідом зі своїми партнерами, також порушується тема медіареформи в Україні. Європейцям цікаві норми про регулювання медіа під час воєнного стану, а також про створення органів співрегулювання – такий досвід є першим у європейській практиці.

У червні я була на засіданні Керівного комітету Ради Європи з питань медіа та інформаційного суспільства (CDMSI) як представник України. Колеги казали, що те, як ухвалювалася реформа, свідчить про високий рівень відповідальності і нашу відданість демократії. Хочу зауважити, що експерти ЄС оцінюватимуть виконання зобов’язань України не лише за фактом ухвалення актів, а й за деякий час – щоб зрозуміти, як вони імплементуються і реалізуються.

Крім того, до нині чинного Закону «Про медіа» не увійшли норми, які спершу там були і стосувалися висвітлення медіа виборчого процесу. Над цим також треба ще працювати, шукати консенсус серед народних депутатів.

НАЦІОНАЛЬНА РАДА ТА ЕКСПЕРТИ НАПРАЦЬОВУЮТЬ ПРИНЦИПИ ВИСВІТЛЕННЯ ЧУТЛИВИХ ТЕМ

- Чи буде змінена публічна діяльність релігійних організацій з огляду на Закон?

- Ми в Національній раді мали зустріч із представниками Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій. Головною темою було використання російською пропагандою релігійної тематики для розпалювання ворожнечі. Так, Закон «Про медіа» не дає можливості релігійним організаціям бути засновниками медіа. Під час розмови з головою Державної служби України з питань етнополітики та свободи совісті ми дійшли спільної думки, що така заборона в принципі не є виправданою. Винятком могли би бути лише організації, діяльність яких припинена судом. Але для цього потрібно вносити зміни до Закону, при цьому ми не певні, що зараз народні депутати будуть готові підтримати таку ідею.

- Наскільки Закон «Про медіа» розв'язує питання висвітлення людей з інвалідністю?

- Загалом він зафіксував, що неприпустимим є поширення висловлювань, що підбурюють до дискримінації чи утисків щодо окремих осіб чи груп осіб, зокрема, за ознакою інвалідності. Недотримання цих норм вважається значним порушенням, що тягне за собою відповідальність. Зокрема, для лінійних аудіовізуальних медіа, наприклад, мають наслідком штраф сумою до 40-ка мінімальних зарплат.

Також з’явилася норма, що забезпечить доступність медіа для людей, котрі мають інвалідність. Суб’єкти у галузі аудіовізуальних медіа (крім радіо) мають кожні три роки подавати Національній раді звіт щодо забезпечення доступності своїх сервісів.

Водночас Національна рада спільно з органом спільного регулювання розроблятиме і згодом затвердить план дій щодо забезпечення доступності сервісів. Зараз ми беремося до цієї роботи, проводимо консультації з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини. Також регулятор планує залучити до консультацій організації, які представляють людей з інвалідністю, щоб обговорити тему безбар’єрності, зокрема медіадоступності. Окрему таку зустріч хочемо провести із ветеранами бойових дій. Ми вважаємо, що було б добре провести дослідження, щоб вивчити це питання, і зараз шукатимемо партнерів, які допоможуть провести дослідження.

- Щодо висвітлення дітей?

- Ця тема також буде однією із ключових для роботи органу співрегулювання.

Нещодавно Україну сколихнула історія про зґвалтування 14-річної дівчинки. І ми побачили, як медіа підхопили цю історію, намагаючись зробити тут сенсаційну новину. Ми провели зустріч із медійниками і психологами, щоб комплексно обговорити питання захисту дітей у медіа, в тому числі з огляду на виклики, які ставить перед нами всіма війна і новий Закон. Рекомендації фахівців щодо роботи медіа з такими чутливими темами, які були озвучені під час зустрічі, ми опрацьовуємо і поширимо для використання медіа в роботі. Також далі працюватиме спеціальна робоча група, яка діє при Національній раді, зі створення правил захисту дітей в медіа.

Світлана Ткачук
Фото: Володимир Тарасов