Хрещення Русі: правда, міфи та "малоросійський сепаратизм"

Простими заходами «дерусифікації» на кшталт перейменування вулиць чи зняття пам’ятників, «розмосковлення» українців не відбудеться

На ресурсі "Київське православ'я" вийшла стаття, яку я особисто давно очікував від наших істориків (історіософів) після того, як колись прочитав, що святкування пам’яті св. Володимира у Києві - у Москві трактувалося як «український/малоросійський сепаратизм» ("День Хрещення Руси: правда та міфи"). Саме з цим була пов’язана багаторічна затримка із дозволом на побудову Володимирського собору в Києві та фактичне ігнорування тодішнім митрополитом у Києві історії із появою пам’ятника св. Володимиру. І, як пишуть історики, дійсно, у Києві у той час спостерігалися певні несміливі рухи на згуртування й усвідомлення своєї окремішності від Москви/Петербурга.

Проте Москва у цих питаннях завжди була гнучкою і агресивною водночас, про що й пишеться у статті. Як безпосередній учасник багатьох подій, пов’язаних зі становленням УПЦ КП, а згодом і ПЦУ, можу підтвердити тезу авторів про те, що весь комплекс подій, пов’язаний зі святкуванням хрещення Руси-України, «не є суто церковне свято, воно навантажене політичним змістом, воно пахне громадянською релігією». А, відтак, погоджуюся, значення має кожен нюанс проблеми.

Автори цілком аргументовано висувають гіпотези, які у більшості своїй вже з’являлися у науковому просторі, в т.ч. й від нинішніх авторів. Проте розрізнено і не системно. А тому часто були тавровані як хибні чи недостатньо аргументовані. Наразі ми маємо аргументовану і цільну концепцію, яка, як заявляють автори, відкрита для критики. І хотілося б, щоб ця критика була конструктивною і, передусім, від фахівців, які займаються проблемою, а не писали про своє особисте емоційне сприйняття/несприйняття того чи іншого аспекту.

З цього приводу варто було б провести навіть окрему конференцію. Адже, як справедливо зауважують автори, нині потрібне «радикальне відмежування від московської фальсифікації, від громадянської релігії «русского мира», одним із головних догматів якої є ототожнення всієї тисячолітньої історії Русі із історією Московської держави «Росії».

Загалом хочу подякувати авторам за постановку проблеми. Стаття показує нам, що простими заходами «дерусифікації» на кшталт перейменування вулиць чи зняття пам’ятників, «розмосковлення» українців не відбудеться. Потрібен глибинний аналіз того, що нині ми називаємо «русскім міром». Потрібне розуміння, що це явище не з ХХІ і навіть не з ХХ століття родом. Воно вже укорінилося дуже глибоко, запустило свої метастази у коріння українства, у витоки нашої історії та ментальності. Але маємо час та потенцію почистити ці метастази. Тож – до роботи!

Олександр Саган
FB