Український історик: Щоб переконати німців у фашистській суті нинішньої Росії, потрібен час
Багато німців не розуміють, чому розмови про «миттєвий мир» грають на руку агресору, тож треба допомогти їм прояснити ситуацію.
Таку думку в бесіді з кореспондентом Укрінформу висловив історик, професор Європейського університету Віадріна (ФРН) Андрій Портнов.
Він зазначив, що слово «мир» з одного боку для всіх зрозуміле і означає те саме, але з іншого піддається маніпуляціям.
«У Німеччині часто коли говорять, особливо крайні політичні сили, про мир, то мають на увазі не мир як стабільну тривалу систему демократичних відносин у Європі, а таке перемир’я, яке грає на руку Путіну. Для пересічного німця не так легко відразу розібратися, чому теза про миттєвий мир насправді сприяє агресору», - зазначив учений.
Це, на його думку, не так завдання української дипломатії чи політики, як німецької політики та суспільства – розібратися і зробити правильні висновки.
Аргументи показати злочинність кремлівського режиму є, і їх багато, переконаний Портнов. Зрештою, це все, що задокументовано в Бучі, Маріуполі.
Втім проблема, здається, в іншому: в тому, що в німецькій теперішній дискусії, на жаль для України, не все вирішують тільки раціональні позиції та аргументи.
«Якщо людина з певних, зовсім не пов’язаних з Україною причин, воліє вірити у фантазії про те, що Путін веде боротьбу із західними цінностями і це суголосне травмі німецької трансформації (ресентимент щодо об’єднання Німеччини 1989-1990 років), це ірраціональне, це міф. А міф не можна зруйнувати тільки раціональними аргументами», - зазначив історик.
Він упевнений, що якщо більшість сприйме набір раціональних доказів, які можуть бути надані, залишиться чимало тих, хто буде й далі триматися тієї міфології, яку, зокрема, німецькі праві активно поширюють. У цьому, переконаний учений, немає ніякої катастрофи, це треба просто зрозуміти і відповідно вибудовувати політику виходячи з того, що й німецьке суспільство «дуже сильно залежить від ірраціональних переконань і вони не завжди сприяють розумінню тієї трагедії, яку переживає Україна».
Говорячи про ефективність порівняння для німців сьогоднішньої Росії з Німеччиною періоду 1933-1945 років, коли при владі були націонал-соціалісти, Портнов закликав не сподіватися на те, що цей аргумент буде добре сприйнятий і зрозумілий у цій країні.
«Наївно сподіватися, що прямо зараз широкі суспільні верстви в Німеччині готові сприйняти порівняння теперішньої Росії з нацистською Німеччиною... Покоління німців були виховані на ідеї про абсолютну унікальність нацизму як абсолютного зла, і це суспільство не готове сказати: десь там, не у нас, та ще й в країні, яка перемогла нацизм, це абсолютне зло знову є. Те, що відносно легко сприймається в Україні, в німецькому суспільстві має зовсім інший контекст. І не треба сподіватися, що ми український контекст можемо взяти та одразу перенести в Німеччину. Ні. Ми його не перенесемо, але треба створювати підвалини для того, щоб поступово розвиток культурної і політичної дискусії в Німеччині пішов саме в цьому напрямку. Це можливо, але не одразу», - сказав Портнов.
Він сподівається, що процес іде повільно, але має свою певну динаміку, яка, за його оцінкою, «не така безрадісна, як багато хто думає».
«Загалом я думаю, що вона позитивна. Але це забирає час», - додав експерт.
Портнов Андрій Володимирович — український історик, редактор, есеїст, перекладач. Професор історії України в Європейському університеті Віадріна (Франкфурт-на-Одері, ФРН), директор дослідницької мережі PRISMA UKRAЇNA Eastern Europe.