Захищати, популяризувати та утверджувати державну мову – обов’язок кожного громадянина України

Кожне слово, сказане українською, – це додатковий цвях в труну путіна

На 32-му році відновлення української Незалежності до значної більшості співгромадян прийшло усвідомлення того, наскільки важлива державна мова. Українська – це наша лінія оборони і наша зброя. Після 24 лютого 2022 року саме мовний кордон вказав на ворога. Це усвідомлення відбулось і в реаліях великої війни, коли, як і в часи імперської окупації, на тимчасово окупованих територіях почалось примусове витіснення державної мови з публічного простору та суспільного вжитку. За українську принижували, звільняли з роботи, виселяли з власного житла, відправляли в фільтраційні табори, позбавляли батьківських прав, ув’язнювали, катували та навіть вбивали. Дискримінація та репресії за мовною ознакою стали невід’ємними складовими недоімперської путінської політики. Саме тому українська як одна з головних цілей росії у цій війні сьогодні, як ніколи, потребує нашого захисту і нашої підтримки. Мова – це не просто засіб спілкування, це наша історична пам’ять, якої нас хочуть позбавити.

До нападу росія готувалася довго і системно. А починалось все з окупації інформаційного і культурного простору. Цілеспрямоване насадження російськомовного продукту безпосередньо керувалося з кремлівських кабінетів, де прекрасно усвідомлювали: немає мови – немає нації.

Відзначаючи 32-гу річницю Незалежності, ми розуміємо, що українська як невід'ємний чинник національної ідентичності та державотворення, досі в небезпеці.

На моє глибоке переконання, подальше утвердження державної мови – завдання кожного громадянина України. Згадаймо історичне рішення Конституційного Суду України щодо мовного Закону від 14 липня 2021 року. В ньому, зокрема, йдеться про те, що “володіти українською мовою як мовою свого громадянства – обов'язок кожного громадянина України”. Крім того, наголошується, що вільне опанування всіма громадянами України мовою свого громадянства – це запорука єдності й стабільності суспільства, міжетнічної злагоди в ньому. А “той, хто не володіє державною мовою або володіє посередньо, через що не послуговується нею як засобом загального спілкування, ізолює себе від загальноукраїнського інформаційного простору”.

Війна стала каталізатором багатьох процесів. Безпрецедентна підтримка української –  рекордна за всі роки незалежності. Нині українська впевнено відвойовує свої позиції, а ми всі зараз працюємо над подоланням наслідків російщення. Кожне слово, сказане українською, – це додатковий цвях в труну путіна. І чим більше буде цих цвяхів, тим ближче наша Перемога.

Слава Україні!

Тарас Кремінь