«Шовініст» Остап Вишня, який любив Україну і не терпів «чухраїнців»

Сьогодні, у день народження нашого визначного сатирика і гумориста Остапа Вишні, нагадаю про його два світоглядно важливі твори для воюючої за свободу та незалежність України

Для розуміння «щасливого життя» українців під більшовицькою Росією нагадаю, що Остапа Вишню сталінський режим заарештував у 1933 році та засудив до розстрілу за нібито замах на одного з найбільших борців проти «українізації» – 2-го секретаря ЦК КП(б)У Павла Постишева. Лише випадок допоміг вижити українському письменнику, якого звільнили в розпал Другої світової війни, у 1943 році.

Відтоді й донедавна офіційно пропагувалися здебільшого гуморески Остапа Вишні на побутово-соціальну тематику.

Тож нині хочу нагадати вам про фейлетон сьогоднішнього іменинника про «хороших росіян» та їхню ментальність, який був написаний 1 січня 1920 року під псевдонімом Павло Грунський у Харкові. Він називався «Шовінизм» (за що мене били, бʼють і нахваляються бити).

Подаю найбільш характерні фрагменти:

«Згадав я про це тепер, почувши про інтервʼю з вічно старими і вічно новими опікунами України нашої, – Раковським, Мануїльським, Затонським… Знову вони про той самий шовінизм:

- Ми, мовляв, Україну як самостійну одиницю визнаємо, але шовінизм ми будемо нищити, а шовінистів, не виключаючи і комуністів, – вішатимемо!..

Думай, значить, як хочеш!
Українцем можеш бути, а любити Україну – зась!
Повісять!..

Як я, наприклад, кажу "Майо паштєніє-с", люблю шті, кислу капусту, Пушкина, лаптушкі, в "избе" бруд, телята й воші і як співаю "Ванька Таньку полюбил" і за це йду і грабую, вбиваю, вішаю, стріляю, тисну за горло, щоб другий і це саме співав, те ж саме кохав, – так це не шовінизм?

А якщо я кажу "добридень", люблю борщ, Шевченка, білу хатину, співаю "Місяченьку бліднолиций" і нікого за це не вбиваю, а лише прошу: "Ідіть, мовляв, ви до своєї Іверської Божої матері", – та це шовінизм?

І клянуть мене за це. І бʼють, може, за це, і вішають за це!

Про мене ж!

Носи ти лапті хоч на голові ті свої, не тільки їж, а навіть вмийся отими своїми штями, – у мене й за вухом не засвербить. Дідько тебе бери! Все одно к@цапом здохнеш! І не піду я до тебе ! Бо потрібен ти мені, як пʼяте колесо до воза!

А я шовінист.

Хай вішають!»

Як бачимо, що за Петра-Катерини, що за Леніна-Сталіна чи за Путіна ментальність Московщини-Росії залишилася незмінною:
► або любіть наш «русскій мір» або ми вас будемо вбивати і вішати!

Не менш важливим є ще один актуальний твір Остапа Вишні – «Чухраїнці» (1926 рік).

Сатирик презирливо описує тих українців, які боялися назвати себе українцями:

«Чухраїнців було чимало і щось понад тридцять мільйонів, – хоч здебільша вони й самі не знали, хто вони таки суть…
- Якої ви, люди, нації?
- Та хто й зна?! Живемо в Шенгерієвці. Православні».

Далі він розкриває особливу ментальність цього дивного народу:
«Мали чухраїнці цілих аж пʼять глибоко національних рис…

Риси ці, як на старовинну термінологію, звалися так:
1. Якби ж знаття?
2. Забув.
3. Спізнивсь.
4. Якось то воно буде!
5. Я так і знав».

Отож мусимо й сьогодні витравлювали з себе чухраїнців і творити державу вільних і гордих українців!

Памʼятаймо нашу історію!
Шануймо нашу культуру!
Не повторюймо наших історичних помилок!

P.S. Більш докладно про життя і діяльність Остапа Вишні можна почитати в унікальному виданні відомого літературознавця Сергія Гальченка «Остап Вишня. Невеселе життя. Документальна біохроніка».

Микола Томенко
FB