Історія двох революцій: боротьба за гідність у фото
Фоторепортаж
В Україні сьогодні відзначають День Гідності та Свободи на честь початку цього дня, 21 листопада, двох революцій: Помаранчевої (2004 року) та Революції Гідності (2013 року).
Ці події стали доленосними в історії незалежної України і засвідчили готовність українців об’єднуватися в боротьбі за своє вільне європейське майбутнє.
Наприкінці 2004 року громадян обурили масові фальсифікації під час президентських виборів, що зробили переможцем Віктора Януковича. Прихильники опозиційного кандидата – Віктора Ющенка – вийшли на мітинги незгоди.
Протестний рух тривав місяць і охопив найбільші міста України, а центром став Майдан Незалежності у Києві. Велелюдні зібрання показали світові, що українці не готові миритися зі своїм становищем та укладом життя, який існував понад десятиліття. Внаслідок цих подій відбувся повторний другий тур президентських виборів, у якому переміг Ющенко.
А за 9 років після перемоги Помаранчевої революції, вже за президентства Януковича, влада спробувала розвернути проєвропейський вектор розвитку України. Першими цього разу не змовчали декілька сотень студентів і журналістів. За кілька днів до них приєдналися тисячі прихильників євроінтеграції. Люди вимагали дострокових президентських і парламентських виборів, звернулися до країн Заходу із закликом запровадити персональні санкції проти Януковича та представників його влади.
У ніч з 29 на 30 листопада на Майдані Незалежності спецпідрозділ «Беркут» жорстоко розігнав мітингувальників. Беззбройних активістів тодішні міліціонери били кийками, серед постраждалих було чимало студентів. Це приголомшило не тільки українців, але й світову спільноту і стало переломним моментом в українських протестах кінця 2013-го. Їхній акцент змістився із проєвропейського на антиурядовий. До того ж протести стали масовішими.
8 грудня у Києві відбувся так званий «Марш мільйона». На віче на Майдані Незалежності зібралися, за різними оцінками, від 500 п’ятисот тисяч до 1 мільйона людей. Майдан був заповнений ущерть.
Євромайдан почав ставати автономним утворенням у центрі столиці: з блокпостами, барикадами, загонами цивільної самооборони, які називалися «сотнями», польовою кухнею.
Активісти виходили на центральні площі різних українських міст, щоб відкрито заявити про свою незгоду та підтримати протестувальників у Києві.
Так, наприклад, організатори акції у Донецьку, яка попри провокації сформувала коло патріотів-однодумців, збирали продукти й кошти для мітингувальників у столиці. У донецькому Євромайдані брали участь багато місцевих письменників, приїжджали митці з інших куточків України, тут проводили різдвяні вертепи.
Коли Віктор Янукович не підписав угоду про асоціацію між Україною та Євросоюзом, а потім у центрі столиці силовики жорстоко побили десятки людей, серед яких було багато студентів, не змогли промовчати і у Криму – попри тиск влади і потужну російську пропаганду. Так, у Сімферополі представники громадських організацій і студенти організували мітинг проти розгону в Києві мирної акції на підтримку євроінтеграції України. Відбувався він поруч із провладним, деякі учасники якого, згадують очевидці тих подій, перейшли до лав проєвропейських активістів.
Кримські активісти виходили з українськими, кримськотатарськими та європейськими прапорами під стіни Ради міністрів автономії у Сімферополі та під Верховну Раду Криму.
І велелюдні марші в Києві, й менш численні мітинги в різних містах України під час двох революцій показували єдність і прагнення українців до змін, до життя у вільній Європі, а не з маріонетковою владою, якою керує РФ.
Заради цього люди йшли на барикади, своїми тілами стримували натиск "беркутівців", ухилялися від їхніх шумових гранат, гумових куль і водометів. На стороні активістів за зброю були "коктейлі Молотова", фаєри, бруківка.
Найтрагічнішими днями Революції Гідності стали 18-20 лютого, коли сутички в центрі Києва перетворилися на криваву бійню. Було підпалено Будинок профспілок, снайпери під час прицільного вогню вбили понад 70 євромайданівців. Загалом за чотири дні на Майдані загинули понад 100 осіб, які стали Героями Небесної сотні.
Боротьба триває. Воля має високу ціну, яку сьогодні Україна платить сповна, відстоюючи свою незалежність у війні з Росією.