МВС оприлюднює кримінальні справи про канібалізм у 1932-1933 роках
Міністерство внутрішніх справ України в межах проєкту «Реальна історія» оприлюднює унікальні документи – кримінальні справи про людоїдство в період Голодомору 1932-1933 років.
Про це повідомило МВС, передає Укрінформ.
В архіві міністерства зберігаються 1022 справи про канібалізм у згадані часи. Як зауважили в МВС, це лише та кількість кримінальних проваджень, що їх відкрила радянська міліція. Були і групові випадки.
Державний секретар відомства Інна Ящук наголосила, що люди, які вдавалися до канібалізму, є жертвами Голодомору.
«Я би дуже хотіла, щоб ті матеріали, які сьогодні відкриті, дали поштовх для серйозних історичних правових та інших наукових досліджень. Це дуже серйозний пласт для досліджень фізіологів, психіатрів. Це доведення людини до канібалізму. Я би дуже хотіла, щоб наше суспільство через таку призму прийняло ці факти», – заявила вона.
Серед оприлюднених документів – справа Анни Іванівни Сторчеус. Через голод помер її чоловік і троє дітей. Останню четверту дитину – дівчинку на ім'я Надія – жінка вбила та з'їла.
У МВС визначили особливість усіх справ. Вона полягає в політизації і фальсифікації.
Так, зовні ці справи відповідали законодавству. Формально було проведене розслідування, встановлений факт злочину, виявлені винні, однак жертв – людей, доведених режимом до канібалізму, – засуджували за вчинення вбивства. Механізми штучного голоду та факт доведення людей до відчаю і збожевоління в матеріалах справ не задокументовані.
Психіатричні експертизи в межах проваджень майже не проводилися. Натомість медики у висновках записували: «вигляд туповатий, очі блищать». Подібним чином була оформлена справа від травня 1933 року, обвинуваченою у якій проходила жінка на ім'я Марцеліна Антонівна.
Чимало з архівних справ стосуються трупоїдства. Так було у справі Ярової М. К. У матеріалах відкритого проти жінки провадження вказано, що після смерті малолітньої дитини від голоду замість поховання був виявлений факт трупоїдства.
Як помітили в МВС, явище канібалізму набуло поширення у пік Голодомору, проте у згаданих кримінальних справах голод як такий замовчаний.
Натомість у матеріалах проваджень просліджується очевидний фокус режиму – люди, звинувачені в канібалізмі, не хотіли вступати до колгоспів або мали недостатньо трудоднів. Також жертвами режиму ставали українці, які мали «невідповідне» класове й соціальне походження. і
Приміром, у документах вказано: «імєєт 30 трудоднєй, дєкласірований, разложившийся, дєфєктівний елємєнт», «украінка, безпартійная, малограмотная, лодирь».
Випадки, коли людину направляли на психіатричне лікування, були поодинокими. Абсолютну більшість жертв відправляли в табори НКВС на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу.
Міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко зі свого боку наголосив на важливості того, що ці історичні документи відомству вдалося зберегти.
«Кожна сім'я має свою історію Голодомору. Коли помирало по 5, а то і 10 дітей. Сім'ї були на той час достатньо великі, однак не було чого їсти. Коли забирали останній колосок. Про це ми маємо говорити. І говорити не тільки нашим дітям в Україні, не тільки пам'ятати, а і говорити всьому світу. Щоб таке не повторилося», – підкреслив він.
Як повідомляв Укрінформ, Музею Голодомору передані оцифровані копії 1022 кримінальних справ, які піка відповідного історичного періоду та висвітлюють явища на кшталт трупоїдства й канібалізму.
Фото: АА