2023 рік: ТОП-5 резонансних законів, прийнятих Верховною Радою
Щороку Укрінформ підбиває підсумки законотворчості депутатів. Які закони найбільш резонували у воюючій Україні
Законодавча робота українського парламенту у році, що минає, насправді «дзеркалила» життя українського суспільства. Верховна Рада унормовувала розподіл та використання гуманітарної та іншої допомоги, державного майна, ухвалювала постанови щодо розслідування експорту–імпорту товарів, якщо вони раптом з РФ, приймала рішення, які б запустили перевірку чиновників, що займаються публічними закупівлями в сфері оборони, протистояла зловживанням при медичній реабілітації військових, намагалася розробити алгоритми компенсації пошкодженого майна, продовжувала воєнний стан...
Але деякі з прийнятих Радою законів стали найбільш резонансними, вплинули на геополітичний вектор держави, зачепили принципово важливі питання в українському соціумі. Які саме?
1. Закон про нацменшини
Саме прийняття цього закону визначальним чином вплинуло на історичне рішення про початок переговорів України про вступ до Європейського Союзу.
Перед тим як стати «законом згоди», закон про нацменшини (Офіційна назва – «Про внесення змін до деяких законів України щодо врахування експертної оцінки Ради Європи та її органів щодо прав національних меншин (спільнот) в окремих сферах») зажив у інформпросторі славу «реакційного», «наступаючого на права української мови», коли і мовні квоти, і правила книговидання та розповсюдження мали ризики повернутися до «часів Януковича». Представницька і виконавча гілки влади зреагували на гострі публікації досить оперативно. Після кількох плідних робочих нарад урядовці переконалися, що опозиція не мріє лише «попити кров», а хоче уникнути найменших шпарин, крізь які могла б під виглядом захисту прав нацменшин пролізти в інформпростір чи на книжковий ринок російська нацистська федерація. А опозиція переконалася, що влада не мала наміру створити умови для зменшення присутності державної мови. Зрештою, цей закон був прийнятий спільним депутатським пулом і за ним стояли голоси і влади, і опозиції. Були знайдені точні формулювання, які розширюють права нацменшин без жодної загрози державній мові.
2. Закон про Національне військове кладовище.
Це був дуже болісний для суспільства, у першу чергу для родин загиблих героїв, закон №10289. Він довго обговорювався з родинами, центральною та столичною владами, довго шукали місце для меморіальних поховань (родини загиблих хотіли в межах Києва), але зрештою визначили, що воно буде на початку Одеської траси, одразу за Окружною дорогою, поруч із селом Гатне, недалеко від станції метро «Теремки». Закон визначає, кого може бути поховано на цьому «українському Арлінгтоні», який порядок поховань, хто здійснює облаштування меморіалу та догляд.
3. Заборона книжкового імпорту з країни-агресора та її сателітів
Вирішене принципово важливе питання. В червні Президент підписав закон 2309-ІХ про заборону книжкового імпорту з Росії, Білорусі та окупованих територій. До повномасштабного вторгнення російська книга займала більш як половину українського ринку. До слова, закон був прийнятий значно раніше, але майже рік чекав на підпис Президента, бо Офіс мав серйозні побоювання, що він ускладнить переговори з ЄС. Але закон вступив у дію і нічому він, як ми уже знаємо, не завадив.
А те, що російській книзі не має місця в наших книгарнях і вона не має навіть гіпотетично заважати розвитку українського книговидання, – це тепер точно спільна думка українців всіх національностей.
4. Визнання політичного режиму Російської Федерації – рашизмом.
Це не закон, але це був дуже гучний і довгоочікуваний парламентський документ. Верховна Рада України ухвалила Заяву «Про визначення існуючого в Російській Федерації політичного режиму як рашизму і засудження його ідеологічних засад і суспільних практик як тоталітарних та людиноненависницьких». У цьому документі парламент України звертається до ООН, Європейського парламенту, ПАРЄ, Парламентської асамблеї ОБСЄ, Парламентської асамблеї НАТО, урядів і парламентів іноземних держав із закликом підтримати засудження ідеології, політики і практики рашизму.
Ця Заява стала логічним продовженням постанови, прийнятої в 2022 році, коли Верховна рада України визнала Росію державою-терористом із тоталітарним неонацистським режимом і заборонила його пропаганду, а також пропаганду акту агресії Росії проти України.
Ознаками рашизму (розшифровується як російський фашизм) є: мілітаризм, культ особи очільника і сакралізація інститутів держави, самозвеличення РФ, нав’язування іншим народам російської мови й культури, пропагування ідей «руського міра», систематичне порушення норм і принципів міжнародного права, суверенних прав інших держав, їхньої територіальної цілісності та міжнародно визнаних кордонів.
Обидва документи не лише задовільнили запит українського суспільства, вони закарбували ці ганебні поняття у свідомості нині живучих і наступних поколінь українців, а також дають можливість правильно формулювати сенси і меседжі для західних суспільств.
5. Посилення кримінальної відповідальності військовослужбовців. Цей закон був прийнятий минулого року, але в лютому набув чинності.
Це – Закон Війни. Він посилив покарання за окремі злочини: невиконання наказу, погрозу або насильство щодо начальника, самовільне залишення військової частини або місця служби, дезертирство і самовільне залишення поля бою або відмову діяти зброєю під час бою.
На прийнятті цього закону наполягали і військове, і політичне керівництво країни.
Була і критика, закону закидали начебто непропорційність і суворість покарань за протизаконні дії, хоч би вони й були вчинені в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці. Досліджень, як працює закон, ми ще не маємо. Втім, і на етапі прийняття відповідальні депутати підкреслювали, що стежитимуть за дотриманням прав військових, щоб десь, мовляв, не перегнули палицю.
Між тим, що чекає законодавчу сферу у найближчому майбутньому?
1. Серед найбільш очікуваних законів січня 2024 року, закон про «автоматичний статус учасника бойових дій». У першому читанні проголосовано два проєкти, на основі яких буде напрацьовано спільний, що дасть змогу ветерану отримувати УБД протягом шести днів.
2. Другий прийнятий у першому читанні акт відомий як закон «про заборону МП». Цей закон має надати можливість судової заборони парафій, що пропагують «русскій мір». Звісно, такому закону найбільше пручаються дияконат Моспатріархату із депутатськими мандатами – завалюючи документ правками, збираючи підписи під вимогою направити його у Венеційську комісію. Але за нашими даними, принципова згода і законна можливість щодо його прийняття існує, тож чекаємо винесення в зал і остаточного ухвалення законопроєкту.
3. Ще один закон, якого очікують європейські партнери – закон про лобізм.
Про необхідність закону про лобіювання Україна говорить добрих півтора року. І він не лише про виконання зобов’язань щодо прозорості бізнесу та пов’язаних з ним політичних процесів. Люди, які, заходячи у високі кабінети, просувають за винагороду ту чи іншу пов’язану з бізнесом тему, повинні бути в реєстрі і називатися своїм ім’ям (лобісти).
Побажаємо нашим законодавцям згоди між фракціями в ухваленні потрібних законів, мудрості у правильності формулювань, а також патріотизму та мотивації при написанні пунктів і при голосуванні за них. Бо ж в особливий час ми живемо.
Лана Самохвалова, Київ
Перше фото ілюстративне