Все, що важливо знати про апендицит

Що таке апендицит? Хто схильний до цього захворювання?

Апендицит — це гостре запалення апендикса, червоподібного відростка сліпої кишки.

Апендикс, як правило, розташований в нижній правій частині живота, але іноді може знаходитись в тазу, або за печінкою.

Стінки апендикса виділяють слиз, який стікає в кишечник. При блокуванні відтоку апендикс переповнюється слизовим секретом. Це призводить до розвитку в ньому патогенних мікроорганізмів, підвищення внутрішнього тиску та запалення.

Апендицит може статися у будь-кого і в будь-якому віці. Статистика каже, що найчастіше це трапляється серед людей 10-30 років. Більшість випадків серед дітей припадає на вік 10-12 років.

Звідки береться апендицит, чому він трапляється?

Довгий час вважалося, що апендикс є рудиментарним органом, тобто «зайвим», таким, що перестав бути потрібним людині в процесі еволюції. Однак вчені виявили, що це не зовсім так, і відросток виконує імунну, ендокринну і секреторну функції в організмі.

Конкретні причини запалення відростку невідомі, однак є низка факторів, які можуть впливати на виникнення апендициту:

• нестача в раціоні клітковини сприяє зниженню перистальтики кишечника та запорам, що може викликати закупорку просвіту апендикса
• судинні захворювання призводять до недостатнього кровопостачання сліпої кишки
• перегини відростка трапляються внаслідок захворювань органів черевної порожнини, а також в дитячому віці
• травми живота, новоутворення, сторонні тіла, паразити та ін.

Чим небезпечний апендицит?

Якщо вчасно не отримати медичну допомогу, може статися розрив стінок апендикса. Це призводить до розвитку перитоніту — смертельного ускладнення, при якому відбувається запалення очеревини та сепсис.

Єдиним способом лікування апендициту є операція по видаленню запаленого відростка.

Як зрозуміти, що це апендицит? Де і як болить при апендициті?

Апендицит зазвичай трапляється несподівано, до того ж, одразу в гострій фазі. Основний симптом — біль у животі, який поступово локалізується у правому нижньому кутку живота. Біль може бути періодичним або постійним, при різких рухах та кашлі він посилюється.

Біль буває різним залежно від індивідуальних особливостей людини і через те, що положення апендикса у черевній порожнині може відрізнятися у різних людей.

Крім того, сильний біль є симптомом багатьох інших захворювань органів черевної порожнини: гастроентериту, синдрому подразненого кишечника, виразкового коліта, інфекції сечового міхура та ін. Сильний біль у нижній частині живота у жінок може бути спричинений менструацією, позаматковою вагітністю, апоплексією яєчника, запаленням органів малого тазу.

Однак є симптоми, характерні для болю саме при гострому апендициті:

• через 2-3 години після початку нападу біль переходить з підреберної області в праву клубову (симптом Кохера - Волковича)
• при повільному натисканні пальцями на передню черевну стінку на 5 секунд та швидкому відпусканні відчувається різкий біль (симптом Щеткіна - Блюмберга)
• біль у правій здухвинній ділянці наростає в момент повороту зі спини на лівий бік та стихає, якщо лягти на бік та підтягнути коліна до живота (симптом Ортнера - Ситковського)

Серед інших симптомів апендициту, які зазвичай з'являються у першу добу:

• нудота, блювання
• запор або діарея
• підвищена температура
• сухість в роті

Найкраще, що можна зробити при сильному болі у животі — це не гадати про його причину, а перш за все звернутись за медичною допомогою самостійно або викликати швидку.

Що не можна робити до огляду лікаря?

• приймати знеболювальні до приїзду швидкої допомоги — це ускладнить діагностику при обмацуванні живота (пальпації)
• прикладати до живота теплу грілку
• фізично навантажуватися та активно рухатися — це може призвести до розриву апендикса
• їсти і пити — на випадок, якщо буде потрібне термінове хірургічне втручання

Як визначають апендицит в лікарні?

Симптоми апендициту не завжди становлять класичну клінічну картину захворювання і може знадобитися спостереження в динаміці. Навіть якщо у лікаря швидкої допомоги відсутня повна впевненість в діагнозі, пацієнта все одно госпіталізують в хірургічний стаціонар, де спостерігатимуть за його станом протягом доби.

Лікар-хірург проводить огляд, збирає скарги. Також беруться загальні аналізи крові та сечі, проводиться УЗД, за потреби — комп'ютерна томографія (КТ) або магнітно-резонансна томографія (МРТ). В деяких випадках можуть призначити діагностичну лапароскопію.