Катерина Булавінова, медична експертка ЮНІСЕФ в Україні

- Пані Катерино, згідно зі статистикою за час повномасштабної війни відсоток щеплень від різних хвороб в Україні суттєво знизився. Насамперед цікаво, наскільки ця статистика відбиває реальний стан речей, адже зрозуміло, що не всі дані і не з усіх регіонів зараз можуть бути внесені в медичні бази. А якщо ситуація справді погіршується, то наскільки вона загрозлива?

- Питання щеплення завжди страшенно актуальне, але під час війни – ще актуальніше, бо ризики більші. В перші дні вторгнення, коли було велике скупчення в евакуаційних потягах чи центрах для біженців, – для невакцинованих людей були одні ризики, під час блекауту – інші – бо не вакциновані від ковіду або грипу люди, опиняючись у лікарні, ризикували, що відключиться світло, а вони – на кисні. До того ж, коли немає світла, вакцинацію не проводять, оскільки не хочуть зайвий раз відкривати холодильник, щоб не порушувати температуру зберігання вакцин.

Також ускладнений доступ до послуг з вакцинації у прифронтових районах, де і без того безліч інших труднощів. Тому я завжди кажу людям: під час війни нічого не відкладати! І не тільки вакцинацію, а взагалі будь-які консультації з лікарем та медичні втручання. Якщо ви давно хотіли сходити до кардіолога чи сімейного лікаря, бо маєте проблеми з тиском, – то потрібно сходити. Кожному дорослому потрібно ревакцинуватися від дифтерії, від правця.  Якщо ви в групі ризику – обов’язково вакцинуйтеся від ковіду, від грипу. Людина має не відкладаючи турботу про своє здоров’я.

Стосовно охоплення щепленнями, статистика ведеться, але по ній ми бачимо скоріше тренди, ніж абсолютні цифри. Але ж хтось знаходиться за кордоном, і дані вносяться з дзвінка сімейному лікарю, а хтось не має контакту зі своїм лікарем. Тому ми бачимо тільки тренд –  щось знижується чи щось росте. Така ж ситуація і щодо кількості дітей – хтось приїжджає, хтось виїжджає.

Втім, цифри є. Наприклад, у 2023-му році за даними МОЗ, 83,4% дітей у віці до року життя отримали три дози щеплення від дифтерії-правця-кашлюку, щеплення від поліо – 84,9% дітей у віці до року, щеплення від кору-краснухи-паротиту – 92,4% дітей віком 1 рік.

МИ ВАКЦИНУЄМО ПРОТИ 10-ТИ ІНФЕКЦІЙ, А ЗА КОРДОНОМ – КАЛЕНДАРІ ЩЕПЛЕНЬ ЗНАЧНО ШИРШІ

- Якщо зараз українська мама перебуває за кордоном з дитиною і хоче зробити їй щеплення, як їй діяти? Чи відрізняється календар щеплень у різних країнах?

- У нас працює спільна гаряча лінія МОЗ та ЮНІСЕФ «Спільно до здоров’я» 0 800 35 18 96. З понеділка по п’ятницю з 8-00 до 20-00 та у суботу з 11-00 до 20-00 лікарі та медичні сестри, які працюють на лінії, консультують з питань вакцинації і харчування маленьких дітей, у тому числі грудного вигодовування. І ми були здивовані, коли почали отримувати дзвінки з-за кордону з запитаннями: які щеплення можна зробити? Як їх можна зробити і що взагалі варто робити? Ми бачимо два важливі тренди: по-перше, до вакцинації за кордоном майже в усіх країнах Європи більш суворе ставлення. У школу або коледж чи університету без вакцинації не допускають. В різних країнах правила дещо відрізняються, але скрізь вони жорсткіші, ніж у нас. По-друге, ми вакцинуємо проти 10-ти інфекцій, а за кордоном (у тому числі і в пострадянських країнах) – календарі щеплень значно ширші.

- А які щеплення у них є обов’язковими?  

- У них в календарі щеплень є вакцини проти ротавірусної інфекції (те, що в Україні тільки за кошти пацієнтів). У переважній більшості країн є обов’язкові вакцини від пневмококової інфекції. Від вірусу папіломи людини – це вакцина, що запобігає раку шийки матки та деяких інших видів раку. У деяких – вакцини від менінгококових інфекцій, навіть декілька вакцин, наприклад, нові вакцини проти менінгокока типу В, яких раніше не було. У когось – для груп ризику є безоплатна вакцинація від грипу.

Тобто в європейських країнах, Штатах і Канаді, куди під час війни виїхали наші співвітчизники з дітьми, вакцин у календарі значно більше і вони їх можуть отримувати. Варто поговорити з сімейним лікарем, дізнатися, що дитина отримувала тут, і, якщо лікар рекомендує, зробити необхідні щеплення.

КРАЩЕ ЗРОБИТИ БІЛЬШЕ, НІЖ МЕНШЕ. ВВЕДЕННЯ ДОДАТКОВИХ ДОЗ ВАКЦИНИ Є БЕЗПЕЧНИМ НАГАДУВАННЯМ ПРО ІНФЕКЦІЮ ДЛЯ НАШОЇ ІМУННОЇ СИСТЕМИ

- Якщо зв’язок з лікарем втрачено, а мама не впевнена, які щеплення вже зроблені, то що робити?

- Такі випадки не рідкість, бо у багатьох все було на паперах, які вони втратили, коли рятувалися від війни. Якщо ви не впевнені чи робили певні щеплення, чи ні, краще зробити більше, ніж менше. Введення додаткових доз вакцини є безпечним нагадуванням про інфекцію для нашої імунної системи. 

Якщо лікар в іншій країні радить про всяк випадок зробити ще одну дозу вакцини проти кору, краснухи і паротиту – це буде тільки краще. Бо, якщо дитина отримала вже 2 дози, а ви про це не пам’ятаєте, 3-я доза – це тільки нагадування для імунітету, освіження імунної пам’яті. Це однаково працює і для дитини, і для дорослого.

- Чи планується в Україні розширення календаря щеплень? Чи під час війни про це не на часі говорити?

- Це планувалось. І напередодні повномасштабної війни навіть вже було рішення стосовно введення однієї з вакцин у календар, але потім все призупинили. Бо введення нових вакцин це не тільки про гроші, а й про гарантії сталості – держава не може сьогодні ввести нову вакцину, а на наступний рік, коли раптом бюджету не вистачає – вивести її з календаря. Інша справа, що нові вакцини вводяться не одразу для всіх 100% населення, а поступово.

Це ціла історія, як ми всі побачили на прикладі вакцинації проти ковіду, бо до нього ніхто ж особливо не цікавився цим питанням… А під час ковіду всі побачили, що таке вводити нову вакцину: всі зараз дізналися, що існує особливий температурний режим.

Тому питання про розширення календаря стоїть, бо він у нас повинен бути більший для дітей та дорослих, тим більше, що ми йдемо в Євросоюз. Але під час війни це доволі складно.

ГАРНІ НОВИНИ В ТОМУ, ЩО І ВАКЦИНИ Є, І ХОЛОДОВЕ ОБЛАДНАННЯ ДУЖЕ ШВИДКО ОНОВЛЮЄТЬСЯ

- Чи взагалі достатньо Україна сьогодні – на третьому році повномасштабної війни – забезпечена необхідними вакцинами?  

- Хочу сказати дві важливі речі: по-перше, вакцини є, їх закуповує і держава, і ЮНІСЕФ, який і купує, і доставляє вакцини в Україну за кошти міжнародних донорів. Україні надають допомогу багато країн, і  велика допомога надається саме у вакцинах та в оновленні холодового ланцюга, щоб забезпечити правильне зберігання вакцин. Правильне зберігання важливе для збереження ефективності вакцин, порушення температурного режиму просто робить вакцину недієвою. В часи можливого блекауту наявність сучасного холового обладнання  ще важливіше, бо побутовий холодильник не тримає температуру, а спеціальні холодильники, які ЮНІСЕФ за підтримки донорів надає Україні, доволі довго тримають стабільну температуру, навіть при повному відключенні електроенергії.

Тому гарні новини в тому, що і вакцини є, і холодове обладнання швидко оновлюється на великій території нашої країни.

Другий важливий момент: як ця вакцина потрапляє в медичну установу. І це доволі часто залежить від волі її керівника – бувають випадки, які ми бачимо на гарячій лінії “Спільно до здоров’я”, коли люди кажуть, що у їхньому закладі немає вакцини. Ми починаємо перевіряти разом з Міністерством охорони здоров’я і бачимо, що вакцина в країні є, в області є, а в установі немає. Тобто це – відповідальність керівника.

- Вони її просто не замовляють, чому таке трапляється?

- Не замовили, не привезли, або хтось в області щось забув і не надав. Це управлінський момент – і про діалог, і про відповідальність. Важливо, щоб ця відповідальність була не тільки на національному рівні, а й на місцевому, щоб вакцина обов’язково потрапляла до кожної дитини або дорослого, який живе в Україні.

У ЛЮДЕЙ ВЗАГАЛІ НЕМАЄ СВОГО МЕДИЧНОГО ПЛАНУ НА РІК. ПІДХІД ДО ЗДОРОВ’Я ТАКИЙ – ЩОСЬ ТРАПИЛОСЬ, ТОДІ ПОБІГ ДО ЛІКАРЯ

- Але ж є певна кількість людей, які свідомо не хочуть вакцинуватися і відмовляються від щеплень своїх дітей. Чи потрібно переконувати цю категорію у необхідності імунізації?

- З того, що бачу я, у нас таких прямо справжніх «антивакцинаторів» доволі мало. Але я також бачу, що у людей взагалі немає свого медичного плану на рік! Підхід до власного здоров’я такий – як вже щось трапилось, тоді побіг до лікаря. Але ж медичний план дуже важливий, бо він підв’язаний і до фінансів, і до часу, і до розподілення ролей у родині. Це дуже ясно показав ковід – охоплення щепленням серед груп ризику, тобто людей більш старшого віку або людей із супутніми хворобами, були набагато нижче, ніж хотілося. А вакцина ж була саме для них, щоб вони берегли своє життя і його якість.

Я багато розмовляю з людьми різних професійних груп – у переважній більшості у них немає такого плану. В особливо «просунутих» є план зробити професійну чистку зубів, але навіть це не дуже багато хто спеціально планує. Дехто планує операцію по зору, хтось – відвідує лікаря стосовно тиску. Але я бачу, що переважно люди обрали собі сімейного лікаря автоматично і не мають з ним діалогу! Верифікація Національної служби здоров’я України показала, що багато людей не мали жодного контакту зі своїм сімейним лікарем. Обговорюйте з лікарем питання свого здоров’я, плануйте разом вакцинацію – ви ж своїми податками цю послугу уже оплатили.

- Тож, якщо навіть цього немає в плані родини, то що ми хочемо в плані вакцинування…

- Саме так. Якщо подивитесь на історію про домашніх улюбленців – все значно краще. Коли у людей є собаки і коти, вони дуже добре пам’ятають, що треба піти до ветеринара, провести профілактику проти кліщів, бліх та глистів, зробити вакцинацію. І, якщо протермінували, дуже хвилюються. Про дітей згадують перед школою, бо потрібна довідка, а про дорослих – взагалі ніхто не згадує. Дорослі не пам’ятають, що для них, наприклад, доступна вакцина проти дифтерії і правця кожні 10 років, яка надається державою безоплатно!

Ще один важливий момент, на якому я хотіла акцентувати, це дуже дивні протипоказання і антинаукові підходи самих лікарів, коли вузькі спеціалісти (неврологи, онкологи, ендокринологи) або не розуміють вакцинацію, або не говорять про неї, або вони – проти неї. Часто такі лікарі не дозволяють вакцинуватися своїм пацієнтам, хоча ті – найнезахищеніші категорії – якщо це онкологічний чи кардіологічний пацієнт, пацієнт з бронхіальною астмою або вагітна жінка – їм обов’язково треба рекомендувати вакцинуватися!

Тому, потрібно зважати не стільки на ярих «антивакцинаторів», бо напевно ми нічого не можемо з ними зробити, а саме на великий відсоток людей, які не знають, що їм потрібно вакцинуватися, або їм не порекомендував лікар. З ними треба багато працювати, робити цей процес зрозумілим, комфортним.

- Яким чином може бути налагоджено таке інформування?

- Я завжди прошу лікарів активно працювати з базою клієнтів – попросити медичну сестру обдзвонити пацієнтів. Зрозуміло, що у всіх не так багато часу, але це важлива частина роботи, і гаряча лінія «Спільно до здоров’я» вже надала близько пів мільйона консультацій. На ній лікарі та медсестри активно консультують людей, які сприймають це дуже добре – ставлять багато додаткових питань щодо вакцинації і медичної допомоги взагалі.

Вкрай важливо, щоб вакцинація була частиною медичного плану. І якщо член вашої родини (особливо похилого віку) не хоче вакцинуватися, ви маєте його якось «звабити», може щось запропонувати як винагороду, та хоч торт купити, якщо він любить і йому можна торт! Не хоче їхати сам – відвезіть на машині, зробіть щось приємне і обов’язково похваліть за те, що вакцинувався.

В УМОВАХ ВІЙНИ МОЖУТЬ БУТИ ПРОБЛЕМИ З ДОСТУПОМ ДО ЧИСТОЇ ВОДИ, ТОМУ РАДЖУ ЗРОБИТИ ВАКЦИНУ ВІД ГЕПАТИТУ А 

- Пані Катерино, які вакцини ви порадите зробити зараз додатково? Почнемо з дітей.

- У календарі обов’язкової вакцинації України вакцини від десяти інфекцій, але є інші щеплення, які ви можете отримати за свій кошт або доєднатись до різних програм (деякі міста або області за кошти місцевого бюджету іноді закуповують вакцини, яких немає в календарі, комунікують про це у себе на сайтах, а лікарі установ, які беруть участь у цій програмі, інформують пацієнтів).

Такі програми, наприклад, бувають з вакциною від вірусу папіломи людини, яка захищає від деяких видів раку. В Україні ця вакцина робиться дівчатам з 12 років (її можна робити і раніше, просто зазвичай її роблять до початку статевого життя). Я її дуже раджу.

В умовах війни можуть бути проблеми з доступом до чистої води, і ми всі бачили наслідки катастрофи на Каховському водосховищі, тому я б радила для дітей вакцину від гепатиту А. Вона є як окремо, так і в комбінації вакцин від гепатиту А+В.

Також дуже ефективна «жива» вакцина проти вітряної віспи, і вона також може знадобитися як дорослим, так і дітям, бо дорослі, які не хворіли на цю хворобу, зазвичай переносять її дуже важко.

Однозначно варто зробити вакцину для дітей проти ротавірусної інфекції, це гостра кишкова інфекція, з якою зазвичай два рази на рік госпіталізуються діти з високою температурою, проносом, блювотою.

Раджу звернути увагу на вакцину проти пневмококової інфекції, яку в інших країнах роблять як частину календаря дітям і дорослим.

Є вакцина від грипу, про яку завжди ніхто не пам’ятає, що вона не тільки для дорослих, а й для дітей з 6 місяців. Так само як є вакцина від ковіду для дітей з групи ризику, як для молодших, так і з 12 років.

БУЛО Б ДОБРЕ, ЯКБИ ВСІ ДОРОСЛІ ОТРИМАЛИ ВАКЦИНУ ВІД ГЕПАТИТУ В. ОСОБЛИВО ТІ, ХТО ЙДЕ У ВІЙСЬКО

- Тепер детально розкажіть, від чого, особливо в період війни, потрібно додатково вакцинуватися дорослим?

- Якщо дорослий належить до групи ризику або піклується про себе, то для нього є багато всього! Я вже сказала, що за рахунок держави він може отримати вакцину від дифтерії і правця раз на десять років, все інше або за свої кошти, або знову ж таки можна доєднатися до якоїсь програми.

Щодо правця, то треба розуміти, що існують інфекції, від яких є колективний імунітет, а є інфекції проти яких колективного імунітету немає – це саме правець. Чи захищена людина від нього, чи ні – це індивідуально, комусь пощастить і, поранившись десь на дачі, з ним нічого не станеться, а хтось – отримає правець і може померти, або отримати інвалідність.

До інфекцій, які залежать тільки від індивідуального захисту людини, належить, наприклад, і гепатит В – наразі, в умовах війни, коли можуть бути різні поранення, є більший контакт з кров’ю, відповідно, є більший ризик захворіти. Тому було б добре, якби всі дорослі отримали вакцину від гепатиту В. Особливо ті, хто йде у військо.

Також варто не забувати про екстрену вакцинацію – це  правець та сказ, коли невакциновану людину вкусила тварина,  правець коли людина поранилася, гепатит B, якщо невакцинована від нього людина була в прямому контакті з кров’ю. Це постконтактна профілактика, і вона дуже важлива.

Крім цього, я б радила, щоб дорослі зробили вакцини: від гепатиту А, від грипу (кожного року) та ковіду, від дифтерії та правця – кожні 10 років, від вітряної віспи (якщо на неї не хворіли).

Якщо людина належить до групи ризику – обов’язково потрібна вакцина від пневмокока. Якщо у неї онкологічне, кардіологічне захворювання або бронхіальна астма, або людина старша за 60 років, було б добре, якби вона отримала дозу цієї вакцини.

Якщо ви не впевнені, чи були вакциновані в дитинстві від кору, краснухи, паротиту – має сенс вакцинуватися, бо зараз є ризик спалаху кору. В Україні Міністерство охорони здоров’я вчасно зробило «підчищаючу» кампанію стосовно кору, щоб не було спалаху. А от в деяких європейських країнах ми спалахи уже бачимо.

- Що означає «підчищаюча» кампанія? І чи убезпечить вона від спалаху кору у нас?

- Це коли доробляють ті щеплення, які не були зроблені. Кампанії з вакцинації бувають різні, є додаткові, коли роблять одну додаткову дозу усім. Ми в Україні такого не робили, зробили тільки ті дози, яких не вистачало. Тобто, якщо дитина пропустила щеплення в рік або в 6 років, або взагалі пропустила всі щеплення проти кору – їй доробляли необхідні дози. Кампанія була доволі успішною попри війну, але потрібно продовжувати, бо кір страшенно заразний, і якщо лишається хоч якийсь відсоток невакцинованих від нього, все одно буде спалах. Але його масштаби залежать від кількості невакцинованих дітей та дорослих. Наразі ми бачимо тільки окремі випадки кору в Україні, без спалахів.

- Якщо раптом читачі після нашої розмови вирішать вакцинуватися просто від усього, то дайте практичну пораду, як ці всі вакцини одна з одною суміщаються? Чи треба проміжки між ними робити?

- Якщо це «жива» вакцина, то вона робиться в один день з усіма іншими вакцинами, в тому числі з іншою «живою» вакциною. Якщо це проміжок між двома дозами «живої» вакцини – то найменше він має бути 28 днів.

Взагалі ж в один день можна зробити скільки хочете вакцин! Ну, як мінімум, дві, а то й чотири, а то і шість – в обидві руки, обидві ноги і під лопатки.

Дуже добре, що існують багатокомпонентні вакцини – чотирьох-, п’яти-, шестикомпонентні. Один візит – один укол, менше нервів, менше стресу, особливо, якщо це дитина. Але дорослі теж бояться уколів, тому якщо ви йдете отримувати свою «дифтерію чи правець», то подумайте, може вам треба і вакцинацію від гепатиту В зробити? Ідете отримувати щеплення від гепатиту В, якщо це осінній період – зробіть ще й щеплення від грипу!

Треба продумувати свій медичний план на рік, обговорювати його з лікарем чи з медичною сестрою – вакцинуватися і вакцинувати літніх родичів та дітей від усього, що є, препаратами, які є в наявності як за державний кошт, так і за кошти пацієнтів.

Я закликаю всіх бути дуже уважними до себе під час війни і піклуватися зараз про своє здоров’я значно більше, ніж ми звикли це робити.

Любов Базів. Київ