8000 судів не треба: про закриття кожної громади УПЦ не йдеться
Укрінформ розбирався як діятиме закон, що забороняє РПЦ в Україні, підписаний Президентом в день Незалежності
Після того, як Верховна Рада 20 серпня проголосувала знаковий закон «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій», який фактично унеможливлює діяльність Московського Патріархату на територій України, Папа Римський Франциск зробив заяву, в якій наголосив на недопустимості скасування жодної християнської церкви, додавши при цьому, що «людина не чинить зла через те, що вона молиться». З подібними по духу заявами Понтифік виступає не вперше, тож і ця українців не здивувала, просто зайвий раз нагадали з ким і з чим ми маємо справу. Зазначимо ще раз: український закон не втручатиметься в те, хто кому молиться! Він лише передбачає, що діяльність релігійних організацій, керівний центр яких знаходиться в державі, яка здійснює збройну агресію проти України, буде припинятися за чітко прописаною процедурою.
Втім, повернімося до пояснень для тих, кому потрібні подробиці.
СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ ЗАБОРОНИ ПОЧНУТЬСЯ ЧЕРЕЗ ДЕВ’ЯТЬ МІСЯЦІВ ПІСЛЯ ОПУБЛІКУВАННЯ ЗАКОНУ
З дня вступу закону в силу (через 30 днів після підписання Президентом та опублікування), релігійні громади матимуть 9 місяців, щоб розірвати зв’язки з РПЦ. Перевіряти їх на наявність таких зв’язків буде відповідна комісія, яку створить Державна служба України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС). Якщо буде виявлена хоча б одна із визначених законом ознак пов’язаності релігійної організації з РПЦ, організація отримає припис про усунення цього зв’язку протягом 30 днів. Якщо ж відмовиться від припинення співпраці з Москвою, буде подано позов до суду, який і матиме право ухвалити рішення про заборону такої організації. Судові процедури почнуться через дев’ять місяців після опублікування закону.
Попри загальні побоювання, цей резонансний закон було прийнято без бійок, і в цілому доволі цивілізовано. Як пояснює народна депутатка, заступниця голови парламентського Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики, членкиня постійної делегації у ПАРЄ Євгенія Кравчук, так відбулося багато в чому завдяки злагодженій роботі всіх представників Погоджувальної ради з різних фракцій і груп, які працювали над законом впродовж півтора року. До того ж, робота над законопроєктом відбувалася на фоні підтримки суспільства, адже за останньою соціологією 83% українців вважають, що держава так чи інакше має втрутитися в діяльність Української православної церкви Московського патріархату, а 63% респондентів вважають, що ця церква має бути повністю забороненою в Україні.
ПРО ЗАБОРОНУ УПЦ РП В ЗАКОНІ НЕ ЙДЕТЬСЯ. АЛЕ РПЦ ОПИНИТЬСЯ ПОЗА ЗАКОНОМ ВІДРАЗУ ПІСЛЯ ТОГО, ЯК ВІН ВСТУПИТЬ В СИЛУ
Як писав Укрінформ, віряни Української православної церкви Московського патріархату мають чітко усвідомити, що про заборону УПЦ МП в законі «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» не йдеться. Але РПЦ – Російська православна церква – як іноземна релігійна структура країни, яка розв’язала проти України збройну агресію, називає цю злочинну війну «священною», опиняється «поза законом» відразу після того, як цей закон вступить в силу (набирає чинності через 30 днів від дня опублікування).
В первісному варіанті законопроєкту такої заборони не було, але за рік російська православна церква здійснила, як сказано в резолюції ПАРЄ, еволюцію в напрямку організації, що перетворилася на продовження злочинного режиму Путіна, і яка несе персональну відповідальність за злочини проти людяності, скерованість Російської Федерації на знищення української культури, ідентичності і, власне, самого українства, що не приховується структурами російської православної церкви. Тому в законі прямо міститься цитата із резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи про те, що РПЦ перетворилася на продовження цього злочинного режиму, і діяльність Російської Православної церкви в Україні забороняється.
«Ми розглядаємо цей закон, як сигнал до священиків та прихожан у проукраїнській частині УПЦ МП, які досі не були почуті. Можливо це дасть певний імпульс до загального рішення в церкві. Тобто, держава каже: ця отруйна пуповина з РПЦ не може більше існувати, і це всім зрозуміло. Сподіваємося, голос тих, хто за розрив цього зв’язку буде лунати дедалі гучніше всередині РПЦ, і буде почутий усередині їхньої організації», – сказала Кравчук. Вона наголошує, що ухваленим законом Україна жодним чином не забороняє релігію, а прибирає один з інструментів поширення «русского міра».
ДЛЯ РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ, ПОВ’ЯЗАНИХ З РПЦ, В ЗАКОНІ ДОБРЕ ПРОПИСАНА МОЖЛИВІСТЬ ПОЛИШИТИ ЇЇ
Автори закону переконані, що релігійним організаціям, які на сьогодні пов’язані з Російською православною церквою надається добре прописана можливість полишити її склад, і тоді до них цей закон не буде застосовуватися.
Зокрема чітко визначається, в чому полягає належність до РПЦ: якщо керівники Української православної церкви, входять до керівних органів Російської православної церкви, наприклад, якщо її предстоятель є членом Синоду російської православної церкви, який керує життям церкви в перервах між соборами. Якщо єпископи, архієпископи і митрополити цієї церкви є членами архієрейського собору РПЦ, якщо клірики цієї церкви є членами синодальних комісій РПЦ і т.зв. міжцерковної присутності, то їм пропонується вийти зі складу цих синоду, собору, міжсоборної присутності та синодальних комітетів і комісій.
«Якщо у них є бажання і воля, вони це беруть і роблять. Все. Тобто, на відміну від латвійського закону, який просто зобов’язав церкву проголосити автокефалію, ми такого нічого не робимо. Ми їм кажемо: ось критерії, якщо ви їм відповідаєте, то ви не частина РПЦ. І ось, що ви можете зробити відповідно до цих критеріїв. Це повністю у вашій зоні контролю», – пояснює голова Комітету ВР з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв.
Як відомо, митрополит Онуфрій та інші священники УПЦ рангом нижче досі входять до Синоду і керівних органів РПЦ. Та чи достатньо їм буде просто повиходити з Синоду, щоб припинити бути частиною Російської православної церкви?
«Ні, не достатньо, – наголошує Потураєв, – в законі є окрема стаття, яка визначає афілійованість із Російською православною церквою. Абсолютно недостатньо того, щоб вони повиходили з Синоду РПЦ, це взагалі не є вимогою першого ряду. Вони мають зробити комплекс дій, які доведуть, у тому числі, документально, що вони більше не частина РПЦ і, якщо Онуфрій вийде з синоду, а все решта залишиться без змін, то це нічого не змінить».
Тож варто розуміти, що йдеться не про кількох єпископів, які мають вийти зі складу РПЦ – має вийти вся Українська православна церква, тобто весь єпископат. Держава не вимагає від УПЦ проголосити автокефалію, змінити літургійну практику, змінити календар і навіть не вимагає від неї стати частиною іншої церкви. Вона вимагає від неї перестати бути частиною РПЦ. Щоб формалізувати цей вихід мають бути розіслані листи предстоятелям помісних церков, з посиланням на відповідні правила святих отців, на Євангеліє і викладено, чому Українська православна церква не може бути в складі Російської православної церкви.
«Звичайно, у нас немає можливості проводити виховну роботу серед усього духовенства і єпископського корпусу української православної церкви. – пояснює голова Державної служби з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський. – Я тільки нагадаю, що колись у нас були дуже палкі дискусії, чому майже миттєво Україна встановила свої кордони, проголосила свою державність, отримала свій герб, і чому не вдалося це зробити з церквою? Одна з гіпотез полягає в тому, що розбудова РПЦ відбулася не без участі українського й білоруського духовенства. І те, що її потім, упродовж як мінімум трьох століть, намагалися поставити на службу винищення України, справило серйозний вплив».
Єленський додав, що зараз він дискутує з одним експертом, який говорить, що Російська православна церква може сказати, що й єпископ Августин чи Варфоломій є їхніми єпископами, а Українська православна церква не зможе на це вплинути і контролювати.
«В законі прямо обумовлюється, що вони можуть подати заяву про те, що УПЦ виходить зі складу РПЦ, її єпископи виходять зі складу єпископату, синоду, синодальних комісій – і ми будемо орієнтуватися на це, а не на заяви Російської православної церкви», – наголосив голова Державної служби з етнополітики та свободи совісті.
ЗАКОН НЕ НАКЛАДАЄ ТЯГАРЯ НА СОВІСТЬ ВІРУЮЧИХ, ТОМУ ЩО ПІДПОРЯДКУВАННЯ МП НЕ Є СКЛАДОВОЮ ПРАВОСЛАВНОГО ВЧЕННЯ
Закон «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» переслідує легітимну мету – зупинення підривної діяльності РПЦ в Україні. Досягнення цієї мети встановлюється законом, а не в якийсь позазаконний спосіб, або поліцейськими заходами.
«Цей Закон необхідний демократичному суспільству у питанні розриву з Московським патріархатом, котрий став не просто натхненником, а й учасником війни проти України. І дуже важливо, що цей закон не накладає тягаря на совість віруючих, тому що підпорядкування Московському патріархату не є складовою вчення православної церкви» – підкреслив Віктор Єленський. І саме з цього він виходив, коли захищав законопроєкт на міжнародних майданчиках та мав численні дискусії з представниками Всесвітньої ради церков, Конференції європейських церков, і, власне, з ієрархами, які входять до УПЦ Московського патріархату.
Закон йде до своєї мети найменш обтяжливим для релігійних організацій шляхом, з дотриманням європейських норм у сфері свободи совісті. Звичайно, після вступу його в силу, на Державну службу з етнополітики та свободи совісті покладається велика відповідальність, ідеться про розробку нормативно-правової бази та імплементацію закону за демократичною процедурою і без затягування на довгий час.
Якщо буде встановлено зв’язок релігійної організації з РПЦ, відповідно до Закону видається припис, із зазначенням того, що вона повинна зробити, щоб не бути в складі Російської православної церкви. Припис може бути оскаржений, але якщо він вступає в силу, і релігійна організація не виконує його вимоги, тоді Державна служба з етнополітики та свободи совісті має право подавати в суд, який вирішить долю цієї організації.
8 ТИСЯЧ СУДІВ НЕ БУДЕ, БО ЙДЕТЬСЯ НЕ ПРО ЗАКРИТТЯ КОНКРЕТНОЇ ГРОМАДИ, А ПРО ДЕМОНТАЖ МОСПАТРІАРХАТУ
Від початку повномасштабного вторгнення близько 600 українських релігійних громад перейшли від патріархату країни-агресора до ПЦУ, але ще понад 8 тисяч церков Української православної церкви (Московського Патріархату) на сьогодні продовжують працювати в Україні.
То чи означає це, що найближчим часом буде видано 8 тисяч приписів, а через 9 місяців – подано 8 тисяч позовів до суду, відповідно до нового закону? Автори переконують, що ні, 8 тисяч судів не буде, оскільки йдеться не про те, щоб закрити кожну релігійну громаду УПЦ в конкретному населеному пункті, а щоб демонтувати структури московського патріархату в Україні, та щоб ці структури перестали відігравати роль «зв’язкового» з Росією. Вони впевнені, що вдатися до приписів та судових позовів доведеться лише стосовно невеликої кількості релігійних громад, зв’язки яких з Москвою та проросійська позиція будуть доведені.
Переважна ж більшість парафій УПЦ – все ж цілком проукраїнські, вони спокійно проводять службу і жодних негативних дій чи антиукраїнського впливу на прихожан не чинять, і проблем з перереєстрацією не матимуть. Тому ані в суспільства, ані в правоохоронних органів претензій до них за цим законом не буде.
«Зв’язки зосереджені нагорі, їх головний центр зосередження і практичної реалізації – це найвищі щаблі ієрархії. Ніколи не планувалося подавати через 9 місяців 8 тисяч позовів, – говорить Потураєв. – Тому що церква, припустимо, в селі Магдалинівка Дніпропетровської області точно не є першочерговою ціллю цього закону і не є головним осередком зв’язків з Москвою. Я не думаю, що пан Гундяєв взагалі знає, хто там служить! Зате Гундяєв чудово знає, хто сидить у Київській митрополії, хто сидів у Лаврі і хто має вплив. Тому ясно, що розстановку всіх крапок над «і» в цьому питанні треба починати там, де зосереджена влада в цій церкві».
Як відомо, релігійне об’єднання Українська православна церква не є юридичною особою, але вона представляється релігійним центром. І якщо УПЦ не виходить зі складу РПЦ, то позов подається першочергово проти Київської митрополії. А для того, щоб зупинити діяльність Київської митрополії, треба припинити діяльність всіх релігійних організацій, які вона зареєструвала.
«В Україні немає заборонених церков, і ніколи не було зачинених храмів. Але є закон про перейменування, який жодна релігійна організація УПЦ МП не виконала», – наголошує Єленський.
Наслідком щойно підписаного закону передбачено, що, якщо релігійні організації не виконують закон, вони не зникають, а просто зазнають певного зменшення своїх прав – у даному випадку не будуть здійснюватися жодні реєстраційні дії стосовно них. Тобто, релігійна громада продовжує існувати, але може втратити статус юридичної особи.
Тобто, релігійні громади, після виходу з МП, зможуть шукати собі прихисток, а можуть бути незалежними і зараз вже є рух у цьому напрямку – незалежні громади подають статути на реєстрацію.
З ТИМИ, ХТО НЕ ВИКОНАЄ ЗАКОН, БУДУТЬ ПРИПИНЕНІ ДОГОВОРИ ОРЕНДИ НА ХРАМИ ДЕРЖАВНОЇ ЧИ КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
Важливо, що афілійовані з РПЦ релігійні організації будуть позбавлені права користуватися державним і комунальним майном. Закон передбачив, що у разі нерозірвання ними зв’язків з московською церквою, протягом двох місяців договори користування храмами, які належать державі чи місцевим громадам, будуть розірвані.
Як відомо, майно, яким користуються релігійні організації можна розподілити на кілька категорії: те, яке вони отримали в 1991-му році, яке залишалося в державній або комунальній власності, але надавалося їм у пільгову оренду (це були переважно старі храми, не зруйновані радянською владою). Друга категорія – це майно збудоване вже після 1991-го року, відколи збудували багато храмів, майже в кожному українському селі – церква, а то й дві, щонайменше, є каплиця. Здебільшого вони будувалися за пожертви або кошти громадян, і оформлені як приватна власність. І приватна власність залишиться приватною власністю, навіть, якщо релігійна організація з визнаним зв’язком із РПЦ, буде заборонена судом.
Крім того є храми, оформлені на релігійні організації та релігійні громади, але законотворці запевняють, що виконання цього закону релігійних громад не стосуватиметься.
«Ми не збираємося втручатися в те, хто кому молиться. У нас можуть буть претензії, якщо вони почнуть молитися Путіну, але не тому, що вони моляться, а тому що Путін є військовим злочинцем. Вони можуть молитися Патріарху але молитися підсанкційному Гундяєву – це інша історія! Вони можуть повісити у себе будь-які ікони, і у нас не буде жодних претензій, але якщо вони повісять у себе ікону Сталіна (як вішають у Росії), то у нас будуть претензії, але не за цим законом, а за законом про декомунізацію, тому що ми вважаємо Сталіна злочинцем і забороняємо його зображення в публічних місцях», – наголосив Потураєв.
ІЄРАРХИ УПЦ МП НЕ МОЖУТЬ ПОЯСНИТИ, ЩО Ж ТАКЕ НАЙБІЛЬШ ЦІННЕ Є В ЇХНЬОМУ ЗВ’ЯЗКУ З МОСКВОЮ
Нещодавно голова Державної служби з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський мав бесіду з предстоятелем Української православної церкви (Московського патріархату) митрополитом Онуфрієм, під час якої виклав йому, що закон не вимагає від нього приєднатися до іншої церкви чи перейти на новий календар, йдеться тільки про розрив зв’язку з Москвою.
На думку Єленського, Українська православна церква може розірвати зв’язок з Москвою вже навіть на стадії судового розгляду. Він додав, що часто спілкується з ієрархами УПЦ Московського патріархату, які говорять правильні речі, і які не можуть пояснити, що ж таке найбільш цінне є в їхньому зв’язку з Москвою. Але справа дотепер з місця не рухалася.
«Якщо Українська православна церква розірве свої відносини і вийде зі складу Російської церкви, вона вільна вирішувати далі свою канонічну долю, як хоче. Може розвернутися до всіх православних церков і сказати: давайте скличемо з цього приводу Всеправославний собор», – сказав Голова Держслужби з етнополітики та свободи совісті. При цьому він не бачить нічого страшного в тому, якщо УПЦ розірве зв’язки з РПЦ, але не приєднається до ПЦУ.
«Московська церква 141 рік знаходилася в розриві з церквою-матір’ю і нічого з нею не сталося, хіротонії визнавалися, таїнства відбувалися, люди спасалися… Тому це не є проблемою, якщо вона (УПЦ – ред.) якийсь час побуває у так званій «сірій зоні», це не вплине на її вірних, так само будуть здійснюватися таїнства і спасительна роль церкви буде підтримуватися», – говорить він.
Якщо ж УПЦ (МП) виявить бажання увійти до Православної церкви України, то Єленський, якщо до нього звернеться митрополит Онуфрій, може намалювати справедливу модель, де не буде «принижених і ображених, переможців і переможених, де кожен залишиться при своїх». Він додав, що подальша взаємодія з Онуфрієм не буде у форматі консультацій, але Державна служба з етнополітики та свободи совісті не відмовляється від діалогу.
НАДАННЯ УПЦ ТОМОСУ ЗІ ВСЕЛЕНСЬКИМ ПАТРІАРХОМ НЕ ОБГОВОРЮВАЛОСЯ, БО ЦЕ АБСОЛЮТНО НЕМОЖЛИВО
Потураєв та Єленський наголошують, що під час серпневої зустрічі зі Вселенським патріархом Варфоломієм питання надання УПЦ томосу або екзархату не обговорювалося, оскільки це абсолютно неможливо.
«Жодних розмов з патріархом Варфоломієм про екзархат, а тим більше про томос не було, – говорить Єленський. – Це була розмова, яка стосувалася міжправославної ситуації і взагалі ситуації свободи совісті в Україні. Йшлося про злочини проти свободи совісті, здійснені російськими окупаційними військами. Йшлося про участь Вселенського патріарха в адвокації України. Як відомо, він дуже сенситивний до екологічних проблем, раніше раз на 5-7 років він збирав релігійних лідерів світу, виїжджав з ними в найбільш забруднені екологічно місця, й там молився за відновлення божого творіння. Звичайно, йшлося й про те, що Україна має ситуацію з Каховською ГЕС, і взагалі – найбільш нині замінована територія в світі».
В ЄС ПОЧИНАЮТЬ ВІДКРИВАТИСЯ ОЧІ НА ДІЯЛЬНІСТЬ РПЦ
Поки в Україні відбуваються підготовчі процеси до остаточного розірвання зв’язків із Московським патріархатом, інші країни також починають розуміти, що ж таке РПЦ і чому Парламентська асамблея Ради Європи, яка об’єднує 46 держав-членів, у своїй резолюції вказала, що вона «приголомшена таким зловживанням релігією і спотворенням християнської православної традиції режимом Володимира Путіна і його ставлениками в Московському патріархаті».
Як зазначила під час зустрічі з журналістами заступниця голови Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Євгенія Кравчук, те, які процеси можуть розпочатися зокрема в країнах-членах ЄС, вже можна бачити по реакції Чехії та Естонії.
Представники сенату Чеської республіки звернулися до правоохоронних органів, щоб ті перевірили діяльність Російської православної церкви, оскільки вважають, що ця релігійна організація може бути використана спецслужбами РФ для впливу на громадян і прихожан на території Чехії.
Естонська православна церква, яка була пов’язана із РПЦ, в кінці серпня викреслила згадку про свій зв’язок з Московським патріархатом. Собор Естонської православної церкви ухвалив нову редакцію статуту церкви, в якій закріплюється самостійність у справах церковно-адміністративних, церковно-господарських, церковно-просвітницьких та церковно-громадянських.
Латвійська православна церква розірвала зв’язки з РПЦ ще в 2022 році, коли Сейм Латвії ухвалив закон, згідно з яким Латвійська православна церква стає повністю незалежною від будь-якої церковної влади за межами держави Латвія, а її статус визначається як автокефальний.
Український закон «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій», який забороняє РПЦ на території України, ми побачимо в дії вже менше ніж за місяць. Поза жодного сумніву він є вкрай актуальним та необхідним демократичному суспільству, щоб остаточно демонтувати на нашій землі структури Московського патріархату, який став не просто натхненником, а й учасником війни проти України.
Любов Базів. Київ