Анатолій Загородній, президент Національної академії наук України

Українську науку згадують переважно в контексті проблем. І їх додалося у повномасштабний період російсько-української війни. Однак є й здобутки наших учених, зокрема у співпраці з академіями наук Польщі та США. Про участь у міжнародних проєктах, а також різні напрями досліджень – від напрацювань для ядерної енергетики та оборони до селекції сортів зернових культур – ми говоримо з Анатолієм Загороднім, якого обрали президентом НАН України чотири роки тому. 

Співрозмовник Укрінформу акцентує, що НАНУ була заснована  у Києві 106 років тому, 27 листопада 1918 року, щоб найперше – проводити фундаментальні дослідження. Проте воєнний час вимагає пришвидшення практичного застосування напрацювань, особливо у мілітарній сфері.

Наші вчені вже запропонували армії, скажімо, безпілотники з елементами штучного інтелекту. Створили вдосконалення для РЛС та засіб для зупинки артеріальних кровотеч і гелеві пов’язки різних типів для поранених.

Нині у системі  НАН України діють 158 наукових установ та 43 підприємства дослідно-виробничої бази.

ПАЛЯНИЦІ НА ПОЛИЦЯХ, ЯДЕРНІ ДОСЛІДЖЕННЯ І СВІТОБУДОВА

- Пане Анатолію, які галузі науки в Україні, незважаючи на війну, помітно розвиваються?

- Попри всі проблеми і негаразди сьогодення, досить широкий спектр наук у НАН України представлений і розвивається успішно. Передусім, це фізика, астрономія, молекулярна біологія, інформатика, хімія, зокрема фізична хімія.

Також розвиваються суспільні та гуманітарні науки. Помітні напрацювання мають  Інститут історії України, Інститут сходознавства, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень, Інститут демографії та проблем якості життя. 

Інститут соціології теж дуже багато робить. Науковці проводять опитування – можна сказати, вимірювання соціальної температури. Це дає можливість побачити найболючіші точки, де найшвидше потрібно реагувати, щоб запобігти розвитку негативних тенденцій.

- А чи є наукові здобутки, які більшість українців, у прямому значенні слів, можуть взяти в руки?

- Тут не можу не згадати про селекцію високоврожайних сортів пшениці. Займається цими питаннями Інститут фізіології рослин і генетики та його дослідне виробництво.

Науковці селекціонують сорти, які дають більш як 100 центнерів з гектара. Ці сорти неможливо десь купити, бо вони районовані під наші умови та ґрунти. Селекцію потрібно проводити постійно, бо змінюються кліматичні умови та склад ґрунтів, які виснажуються. 

На третині площ у нас вирощують селекційне зерно. Тож можна казати, що кожна третя паляниця в Україні – з цього зерна. 

Селекціонують також кукурудзу, ячмінь, інші злаки. Учені дбають не тільки про врожайність, а й борються за якість, удосконалюють харчову цінність і склад мікроелементів зерна. Це – внесок Академії у продовольчу безпеку держави. 

- Які здобутки українських науковців у царині фундаментальних досліджень? Як Україна – без'ядерна держава, наприклад, співпрацює з Європейською організацією з ядерних досліджень?

- Якщо говорити про фундаментальні науки, які зосереджені на пошуках основних законів природи і розуміння будови Всесвіту, то тут я б передусім назвав теоретичну фізику, фізику високих енергій, астрофізику, молекулярну біологію. Ми дуже активно співпрацюємо із CERN (Conseil Européen pour la Recherche Nucléaire) – Європейською організацією з ядерних досліджень. Це найбільший у світі центр досліджень фізики високих енергій, до роботи якого залучено тисячі науковців та інженерів, представників університетів і лабораторій з багатьох країн світу. Україна є асоційованим членом.

У CERN є найпотужніший прискорювач елементарних частинок – великий адронний колайдер для проведення експериментів. Наші команди з Харківського фізико-технічного інституту, Інституту ядерних досліджень, Інституту теоретичної фізики імені Боголюбова, Інституту сцинтиляційних матеріалів (саме запропоновані цим інститутом матеріали мають високу флуоресцентну квантову ефективність) долучаються до проведення низки експериментів, завдяки яким здобувають нові знання про фундаментальні властивості ядерної матерії.

Результатом роботи у тому числі й українських учених стало те, що у 2012 році після опрацювання результатів досліджень на великому адронному колайдері було підтверджено існування елементарної частинки, кванта поля – бозона Хіггса. Це доповнило знання людства про те, як влаштований мікросвіт. Дослідження тривають. У сотнях наукових праць, що їх друкують щороку на основі результатів, отриманих у ЦЕРН, співавторами є науковці з України.

- Можна сказати, що українські вчені продовжують вивчати Всесвіт? 

- Українські науковці опрацьовують дані з найсучасніших телескопів.  Американський оптичний телескоп «Габбл» розташований на навколоземній орбіті ще з 1990 року. А зовсім недавно, кілька років тому, США запустили  орбітальний інфрачервоний телескоп «Джеймс Вебб», який передає дані про найвіддаленіші об'єкти у Всесвіті, дає змогу досліджувати утворення галактик. Для того, щоб мати право здійснювати спостереження на цих телескопах, треба засвідчити дуже високий рівень кваліфікації. Чимало українців його мають. І ми цим пишаємося.

Українські астрономи мають дуже високий авторитет і добрі результати. Їм вдається відкрити так звані молоді галактики – ті, які народилися, умовно кажучи, після Великого вибуху. Знаючи хімічний склад молодих галактик і порівнюючи його з хімічним складом старших, можна зрозуміти як відбувається еволюція Всесвіту.

Нашим ученим з Головної астрономічної обсерваторії вдалося підтвердити існування екзопланет. Це – будь-яка планета за межами сонячної системи, що обертається довкола своєї зірки. Свого роду: сонячні системи в інших галактиках.

ЯДЕРНА БЕЗПЕКА ТА ПОСЯГАННЯ ОКУПАНТІВ НА УНІКАЛЬНИЙ РАДІОТЕЛЕСКОП «ГУРТ»

- Неподалік від Харкова майже 10 років тому було введено в експлуатацію першу чергу новітнього українського радіотелескопа під назвою «ГУРТ» – гігантський український радіотелескоп. Він працював щонайменше із 550-ма великими антенними елементами із рекордною чутливістю. Що тепер з цим комплексом?

- Ми маємо найбільший у світі радіотелескоп, який дає змогу спостерігати Всесвіт не в оптичному діапазоні, а в діапазоні радіохвиль. Це суттєво доповнює картину про Всесвіт. За допомогою радіотелескопа можна спостерігати те, що не видно в оптичному спектрі, і вивчати, зокрема, залишки наднових зірок.

Біда лише в тому, що частина території, де розміщено складники нашого радіотелескопа, потрапила під тимчасову окупацію на Харківщині.

- Все знищено?

- Майже повністю зруйновано будівлю радіоастрономічної обсерваторії. Зокрема, знищено лабораторну частину обсерваторії та частину обладнання. Пощастило, що вціліло антенне поле, але вкрадено звідти всього дуже багато: кабелі, комп’ютери, комунікаційне обладнання тощо. Конструкції найновішого радіотелескопа «ГУРТ» і старшої розробки були розміщені у Харківській області на площі 25 футбольних полів – 150 тис. кв. м.

У НАН України створено також систему радіотелескопів «УРАН», яка являє собою рознесені на тисячі кілометрів елементи антени радіотелескопа, які розміщені неподалік Харкова, Одеси і в Західній Україні. Сучасні засоби комунікації дають змогу поєднати всі окремі осередки радіотелескопа в один-єдиний комплекс. Завдяки плідній міжнародній співпраці, нам дають змогу компенсувати втрати використанням європейських радіотелескопів.

- А що в українських науковців з надміцними матеріалами, які, умовно кажучи, у вогні не горять?

- У нас дуже добре представлено такі розділи, як фізика твердого тіла, нанофізика (у тому числі дослідження властивостей низьковимірних матеріалів, зокрема, графену – одношарового графіту), новітніх квантових матеріалів. Набагато ближче до практичного застосування, ніж у випадку досліджень Всесвіту, скажімо, – здобутки наших матеріалознавців, зокрема, запропоновані ними так звані високоентропійні матеріали, які мають унікальні жароміцні і механічні властивості. Це дає змогу використовувати їх як елементи ракетних двигунів. І це не єдиний приклад. Новітніх технологій та розробок в цій царині дуже багато.

- Що довелося заміщати після початку повномасштабної війни з того,  що було пов’язано постачанням з країни-агресора?

- У Харківському фізико-технічному інституті розробили матеріали, які можна використати для елементів систем управління і захисту атомних електростанцій. У тілі реактора є система спеціальних елементів (стрижнів), змінюючи положення яких можна регулювати роботу реактора. Раніше такі стрижні Україна отримувала з країни-агресора. Наші фахівці з Харківського фізико-технічного інституту змогли розробити, відтворити і покращити ці елементи. Реактори, для яких потрібні такі стержні, є не лише в Україні, а ще в кількох країнах Європи.

- Це налагодження власного виробництва елементів для атомних електростанцій?

- Наші фахівці розробили конструкції, технології і виготовили пілотну партію. Все це робиться спільно з НАЕК «Енергоатом», бо саме вони експлуатують АЕС. Наразі ці елементи систем управління і захисту проходять промислове випробовування. Поки що рекламацій не було і, дасть Бог, проблем не буде. Це конкретний приклад того, як фундаментальна наука дає змогу розв’язувати проблеми.

НАШІ «СПЕКТАТОР» ТА АНТИДРОНОВІ РУШНИЦІ

- Які є розробки української науки для оборонного сектору?

- Уже в 2015 році НАН України ініціювала програму досліджень в інтересах обороноздатності і безпеки держави. Завдання програми погоджувались з ключовими міністерствами, зі Збройними силами України, Генштабом. Результат – близько 30 розробок вже впроваджені, 50 – проходять випробовування.

З 2022-го ми суттєво підсилити цю свою діяльність із загальних коштів, які виділяються на Академію. Наші науковці роблять, скажімо, матеріали для інфрачервоних головок самонаведення ракет і різних реактивних снарядів. Розроблено технологію виготовлення корпусів снарядів, у результаті вибуху яких утворюється багато «скалок». Запропоновано розробки легких, але міцних мобільних модулів-укриттів для захисту від обстрілів.

Минулого року на великій виставці оборонних досліджень, яку відвідали міністри, головнокомандувач, представники оборонних підприємств, взяли участь 43 наші установи. Там було представлено більше сотні розробок.

Нещодавно на засідання президії НАН України ми заслухали звіт керівника програми Володимира Павловича Горбуліна про її виконання і завдання на наступні два роки. Приємно було чути позитивні відгуки від представників Генштабу і Мінстратегпрому про дуже потрібні фронту розробки, багато з яких уже використовують. Завдяки дослідженням в  інститутах Академії вдосконалено існуючі і розроблено нові, наприклад, локаційні станції, антидронові рушниці, відновлюється бронетехніка.

- Як науковці НАНУ причетні до модернізації наявних та розроблення нових комплексів лінійки відомих безпілотних авіаційних комплексів «Spectator»?

- Наші науковці беруть найактивнішу участь передусім у створенні  інтелектуальних систем керування, щоб «Спектатор» міг діяти в автономному режимі, не відчуваючи радіозавад чи інших засобів впливу. «Spectator» може сам вибирати висоту польоту, знаходити об’єкти – це, по суті, елементи штучного інтелекту. І вони вже є в «Спектаторі» М-1М. Ці апарати вже у виробництві.

Ще одне. «Спектатор» – це розвідник. Тож потрібно, щоб його двигун був безшумним. І наші науковці створили водневий паливний елемент – безшумний перетворювач хімічної енергії в електричну.

До речі, в закладах НАН України створено і діють сертифіковані центри підготовки операторів безпілотників. Наші інститути уже підготували 3 700 операторів, які працюють на лінії фронту.

- Чи може Україна конкурувати з Китаєм, який є головним постачальником складових дронів, що їх у нас люди роблять власноруч?

- Це питання не до Академії, а до промисловості. Українські вчені багато чого пропонують. В інтелектуальній частині ми зможемо випередити Китай. А за масове виробництво НАН України не відповідає.

- Чи науковці НАНУ співпрацюють безпосередньо з військовими?

- Дуже хороша співпраця з Центральним науково-дослідним інститутом озброєння та військової техніки ЗСУ. На його замовлення здійснюємо конкретні дослідження і розробки. Досліджуємо, наприклад, матеріали (уламки), з яких виготовлено російські ракети: стратегічна крилата  Х-101 чи аеробалістична «Кинджал», різні БПЛА.

Наші інститути контактують з бригадами на лінії вогню. Допомагають їм, зокрема, збирають безпілотники з покращеними тактико-технічними властивостями та менш вразливими до засобів РЕБ. А також удосконалюємо наші засоби РЕБ. На замовлення окремих бригад розроблено антидронові рушниці, у невеликих кількостях, бо не можемо виробляти їх масово.

- Які сучасні українські розробки маємо для військової медицини?

- Науковці розробляють і впроваджують гідрогелеві пов’язки різних типів. Проходить випробування ліпший за всі міжнародні аналоги засіб для зупинки артеріальних кровотеч.

ВЕЛИКА ПІДТРИМКА ВІД АКАДЕМІЙ НАУК США ТА ПОЛЬЩІ

- Скільки грантових програм реалізують заклади НАН України у період Великої війни?

- На тепер у нас 42 міжнародні проєкти різного масштабу, 28 наукових установ беруть участь у їх виконанні. До повномасштабної війни було близько 50. Але це не критично, якщо врахувати те, що 12% науковців зараз перебувають поза межами своїх інститутів: з них близько 11% за кордоном, а частина, особливо харків’ян, змушена була переїхати в безпечніші райони.

Гранти різного наповнення. Програма EUROfusion на відновлення і підтримку науково-приладної бази – це 2,5 млн євро, є інші приклади.

- Як співпрацюєте з іноземними Академіями наук, зокрема, польською та американською?

- І поляки, і американці відразу відгукнулися на нашу біду. У перший рік повномасштабної війни в Польщі працювало близько 350 наших науковців. Наразі менше, частина повернулась. Завдяки саме Польській академії наук і Національній академії наук США були різні програми. Минулого року розпочалася нова програма довготривалої підтримки наших науковців.

Ми вдячні за все, але для нас головне завдання – підтримати тих, хто залишився в Україні і продовжує працювати під обстрілами, з постійними повітряними тривогами, за відсутності електрики і тепла, опалення.

- Скільки грантових виплат отримують наші вчені?

- Суть програми, яка зафондована Національною академією наук США і ще додатково різними фондами, в тому, що сформовано команди українських науковців, які працюють тут. Кожен отримує приблизно 500 доларів на місяць. Проєкт для кожної групи – це десь близько 200 тис. доларів на 3 роки.

Конкурс проєктів, поданих українцями, проходив у Сполучених Штатах, оскільки їхня академія наук виділила основні кошти. А реалізує програму Польська академія наук. Тож керівники груп – це українські науковці, які на час виконання проєктів мають працювати в польських інститутах.

Варто згадати, що ще у 2022-му році у Варшаві, за ініціативи Польської академії наук і Національної академії наук США, відбулося зібрання президентів академій наук європейських країн. І було запропоновано 10-кроковий план дій з підтримки розвитку науки в Україні. Цей план поступово реалізується.

- Хто ще з колег з інших країн і як допомагає?

- Маємо активну співпрацю з Німеччиною. Вдячні, зокрема, Литовській академії наук. Вони зібрали кошти і надіслали нам електрогенератори та серверне обладнання для порталу НАН України.

ПОШКОДЖЕНО ЧИ ЗРУЙНОВАНО БІЛЬШ ЯК 200 БУДІВЕЛЬ І СПОРУД НАН УКРАЇНИ

- Скільки наукових установ в Україні зруйновано і пошкоджено внаслідок російсько-української війни?

- В Україні зруйновано понад 1400 будівель і споруд наукових установ і закладів вищої освіти. В системі НАН України таких – більш як 200. Академія втратила понад 500 одиниць – часто унікального наукового і технологічного обладнання. Загальні збитки оцінюються десь 1,4 млрд доларів. Для НАН України – трохи менше 1 мільярда.

- Чи означає це, що повністю зупиняється робота науковців?

- Нам допомагають відновитися. Зокрема, ми звернулися до основних виробників і отримали від 4-х фірм як допомогу унікальне сучасне обладнання на суму до 2 млн доларів. Якщо йдеться про зруйнований дах і побиті внаслідок російської атаки вікна, то знаходимо кілька мільйонів для ремонту чи беремо матеріали з резерву. Коли самі працівники інститутів долучаються до цієї справи, все робиться досить швидко.

- А якщо в інституті затягується вирішення питання з ремонтом після пошкоджень, що робити співробітникам?

- Люди не мають сидіти, склавши руки. Треба знайти внутрішні резерви, дати знати керівництву НАН України, що у них біда; сказати: «Допоможіть!». А не чекати, що хтось інший все принесе і зробить. Наведу приклад харківського Інституту радіофізики і електроніки. Ще у 2022-му приліт зруйнував теплопункт, який міська влада не може відремонтувати. Хтось інший міг би не працювати. А вони працюють, обігріваючи кількома приладами мінімум приміщень.

- Чи є наукові заклади, в яких в осінньо-зимовий період не виникає питання про тепло у приміщеннях? Наприклад, фізики та хіміки не можуть робити досліди поза спеціально обладнаними лабораторіями.

- З опаленням у нас не було добре ще до повномасштабної війни. У багатьох інститутах його на зиму вимикали, бо ми на дуже обмеженому фінансуванні. Тепер, звісно, ситуація ще ускладнилась. Проте хтось подбав про генератори, хтось – про встановлення сонячних елементів... Хоча для тих же генераторів треба недешеве дизельне паливо. За годину один потужний генератор «з’їдає» каністру дизеля. Ми не бідкаємося, розуміємо, що війна. Нам хотілося б більше, але скільки держава виділяє, тим будемо обходитися. Але без серйозної державної підтримки проблему з опаленням складно вирішити. Хоча дуже багато залежить від ініціативи дирекції кожного конкретного закладу.

Загалом намагаємося в усіх сферах рівнятися на захисників, які воюють на фронті у надтяжких умовах. Понад 350 працівників НАН України долучилися до Сил оборони України.

Валентина Самченко. Київ

Фото Володимира Тарасова