Ветеран «Азову»: Поранених військових не можна жаліти, бо зайва опіка лише дратує
Дуже важливо, що для захисників і захисниць, котрі втратили здоров’я на війні, протезування абсолютно безкоштовне. При цьому поранених військових не можна жаліти, бо така зайва опіка лише дратує їх.
Таку думку висловив старший сержант, боєць полку «Азов» Анатолій Леоненко з позивним «Буйвол» у програмі «Станція Краматорськ», що вийшла 11 грудня.
За словами ветерана, який нині працює у протезному центрі «U+ System», у них немає бюрократії і не потрібно витрачати багато часу на оформлення стосів документів. «Ти приходиш, отримуєш бланки, анкету, яку маєш заповнити, і все – стаєш у чергу. Звичайно, черга є. Щодня до центру приходять все нові й нові люди, які втратили кінцівки на війні. Для воїнів протезування безкоштовне. За рік ми поставили близько 400 протезів», – зазначив ветеран.
За словами Леоненка, його робота у Центрі дуже важлива, адже часто у бійців, котрі повернулися з фронту з інвалідністю, вкрай важкий психологічний стан. Не кожен може прийняти себе таким, яким він став, багато хто втрачає мотивацію і навіть бажання жити.
«Я показую пораненим самого себе. Кажу, хлопче, у мене ліва нога – 13 см, а в тебе ще коліно є. Станеш на протез – будеш бігати», – поділився «Буйвол». А ще азовець розповідає пораненим про іншого воїна з їхньої бригади, справжню легенду «Азова» – снайпера з позивним «Хват». Він, за словами бійця, продовжує воювати без двох стоп, на протезах, маючи з півдесятка поранень, а проходження ВЛК вперто уникає, щоб не було шансів списати в запас.
На думку «Буйвола», поранених військових не можна жаліти, бо ця зайва опіка лише дратує. Він розповів, як над ним бідкалися медсестри, коли його, двадцятирічного, привезли без ноги у лікарню Дніпра.
«Я дуже прошу, люди, не реагуйте словами "бідна дитина без ноги". Я втратив ногу, щоб ви тут ходили, щоб інші не втрачали, і не треба мені за це дякувати», – зауважив військовий.
«Буйвол» розповів, що у нього зараз багато знайомих хлопців з інвалідністю, бо ж зараз такий час. «В одного руки нема, в другого обидвох ніг, хтось без нирки, хтось без селезінки... а якщо всіх разом узяти, то може двох нормальних по частинах вдасться зібрати, щоб з усіма органами», – жартує ветеран і закликає людей не кидатися на допомогу військовому, який цього не просить.
«Я ніколи не приймаю допомоги, хоч мені й ніколи не відмовляли, коли була потреба. Є різні моменти, і лише коли ви бачите, що у воїна з інвалідністю щось справді не виходить зробити самому, то можна підійти і спитати», – порадив «Буйвол». За його словами, він уже знає психологію фронтовиків, як вони реагують, і як з ними краще спілкуватися.
Свою історію воїн, а нині ветеран «Азову» «Буйвол» розповів у повному інтерв’ю у свіжому випуску програми «Станція Краматорськ», яка вийшла на новому Ютуб-каналі Укрінформу.
Анатолій Леоненко – боєць полку «Азов», старший сержант, командир відділення. Родом з Чернігова. З перших днів війни обороняв Маріуполь. Після поранення та реабілітації навчав молодих бійців «Азову». Працює у реабілітаційному центрі «U+ System», де ветеранам, які втратили кінцівки на війні, безкоштовно ставлять протези.
Як повідомлялося, «Станція Краматорськ» – це спільний продукт Укрінформу та Центру протидії з дезінформацією при РНБО. Головна мета проєкту – через відверту розмову показати особисту життєву історію героя та водночас висвітлити основні російські ІПСО на тему армії та війни.
Ведучі програми Костянтин та Влада Ліберови – документальні фотографи, які фіксують події в Україні з перших днів повномасштабного вторгнення.