Ментори для підлітків: допомогти знайти свій шлях

Благодійний фонд «Клуб Добродіїв» запровадив пілотний соціальний проєкт для підтримки дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування

Мета проєкту – об’єднати 100 підлітків, які потребують підтримки, та 100 дорослих, готових її надати. Наразі його запустили в Києві, Луцьку та Мукачеві, згодом хочуть масштабувати на інші міста. Як упроваджують проєкт, хто зголошується бути ментором для підлітка та як це може допомогти дітям із дитячих будинків та прийомних родин, дізнавалася кореспондентка Укрінформу.

ДОПОМОГТИ ІНТЕГРУВАТИСЯ В СУСПІЛЬСТВО

Цікавимося в керівниці напряму «Менторство» в Клубі Добродіїв Аліни Лепської, чи це перший такий проєкт в Україні та чому його запустили саме зараз. Вона розповідає, що наставництво реалізується громадськими організаціями вже понад п’ять років. Широко відомо про нього стало в 2017 році, коли Кабінет міністрів України затвердив Положення про наставництво, бо до того часу цей процес залишався нерегламентованим.

- Однак, попри увагу, яку вона привернула тоді, ця соціальна практика так і не набула широкої популярності, і в останні роки про неї в суспільстві майже не чути, – каже Аліна Лепська.

Вона пояснює, що подібні проєкти необхідні, тому що близько 90% випускників інтернатних закладів не можуть повноцінно інтегруватися в суспільство.

- Обмежене коло спілкування, неготовність до реального життя поза закладом, залежність від інших призводять до того, що в цих дітей не сформовані відповідальність за своє майбутнє, віра у власні сили та здатність змінити ситуацію. Без підтримки відповідальних дорослих вони залишаються сам-на-сам із викликами дорослого життя, часто потрапляючи у негативні життєві сценарії й втрачаючи шанси на реалізацію, – каже Лепська.

У Клубі Добродіїв переконані, що менторство може стати ефективною формою підтримки для таких дітей. Відтак у 2024 році запустили проєкт, у рамках якого підлітки зі складним життєвим досвідом можуть отримати підтримку від менторів. Загалом, мета – об’єднати 100 хлопців і дівчат, які потребують підтримки, та 100 дорослих, готових її надати.

- Головне завдання проєкту – надати дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, системну підтримку в розвитку навичок, необхідних для повноцінного зростання та подальшого самостійного життя. Окрім цього, для таких дітей це чи не єдиний шанс отримати підтримку відповідальної дорослої людини, разом з якою вони зможуть сформувати альтернативний сценарій майбутнього й зробити перші кроки в його реалізації.

Для реалізації пілотного проєкту були обрані Київ, Мукачівська та Луцька громади.

ЧОТИРИ «ГРАВЦІ» У КОМАНДНІЙ ГРІ

Як розповіла Аліна Лепська, Клуб Добродіїв не обмежився лише дітьми, які проживають у закладах інституційного догляду, – до участі в проєкті запрошені також ті, хто навчаються у закладах професійної освіти, проживають у сім’ях опікунів або дитячих будинках сімейного типу.

З її слів, кожен підліток починає участь у проєкті з індивідуальної консультації з кваліфікованим психологом. Ця зустріч передбачає діагностику, створення індивідуальної карти супроводу. Також важливо, що після неї спеціаліст може надати рекомендації ментору щодо того, як саме треба взаємодіяти з підлітком.

- Важливо, що в рамках проєкту ментори не працюють із психоемоційною сферою підлітків, цим займається фахівець, – наголошує Лепська.

Ну і звісно, перед початком взаємодії всі ментори проходять обов’язкове навчання. Вони також отримують спеціальний робочий блокнот, розроблений психологами та методистами фонду. Блокнот містить теми для обговорення, вправи та рекомендації для побудови довірливих стосунків, формування життєвих стратегій і розвитку практичних навичок з вирішення побутових, освітніх та соціальних питань.

Є ще один ключовий гравець у цій командній грі – менеджер турботи та підтримки від фонду. Ця людина організовує зустрічі, координує комунікацію між учасниками та забезпечує оперативне вирішення організаційних питань.

КАМЕНІ СПОТИКАННЯ

Як розповідають у Клубі Добродіїв, наразі основна проблема, з якою зіткнулися при реалізації проєкту, – це недовіра і низька мотивація підлітків до участі в ньому.

- Багато з них не готові визнати потребу в допомозі, бо це “некруто”, або не вірять, що хтось щиро ними цікавиться і хоче допомогти, – каже Аліна Лепська. – Ми також стикаємося з певними застереженнями з боку опікунів та відповідальних осіб, які не завжди готові підпускати до дітей сторонніх через бажання зберегти приватність внутрішніх справ сім’ї чи закладу.

Попри це, каже вона, Луцьк, наприклад, став приємним відкриттям:

- Незважаючи на те, що у 2022 році інституційні заклади Луцька були релоковані й ми не розуміли, чого очікувати, ми отримали щиру зацікавленість як з боку підлітків і їхніх представників, так і від потенційних менторів.

У Мукачеві викликом став пошук кандидатів у ментори – знадобилися додаткові зусилля для залучення дорослих до проєкту.

ХТО СТАНЕ МЕНТОРОМ?

На менторство реєструються люди різного віку (від 21 до 58 років) і професій. Кожен із них приносить у проєкт свій унікальний досвід. Серед наставників – дизайнери, IT-спеціалісти, громадські діячі, викладачі, психологи, творчі люди та успішні батьки, які хочуть поділитися своїм досвідом. За кількістю переважають жінки, чоловіків менше, але їхня участь відіграє важливу роль у формуванні різноманітного досвіду для підлітків.

Про це розповідає Ірина Турчак, керівниця проєкту менторської підтримки в Клубі Добродіїв.

- Із кожним ментором та менторкою ми проводимо співбесіди, щоб зрозуміти їхні цінності, емоції та запити, з якими вони приходять до проєкту. Усіх їх об’єднує свідомий підхід і щире бажання допомогти підліткам. Це люди, які часто пройшли непростий життєвий шлях, пам’ятають власні виклики й готові ділитися досвідом, щоб підтримати інших. Вони допомагають знайти відповіді на важливі питання або сформулювати їх, якщо підліток ще не визначився, чого хоче, – каже Ірина Турчак.

ОЛЕКСАНДР: ГОТОВИЙ ВІДДАВАТИ ЯКІСНИЙ ЧАС

Спілкуємося з Олександром Слободським із Києва. Чоловік за освітою дизайнер і викладач, професійно допомагає кріейторам будувати бізнес на їхній творчості. Він зголосився стати ментором для підлітка у Києві. Розповідає, що побачив репост у сторіз друзів й одразу зрозумів, що хоче долучитися. Каже, що прагне ділитися внутрішнім спокоєм та підтримувати власною присутністю.

- Передусім я готовий віддавати якісний час, проведений разом, і відкритість у спілкуванні. Хочу разом із підлітком пізнавати світ і ділитися власним досвідом. Я хочу допомогти підлітку знайти свій шлях, або, принаймні, зрозуміти, який із можливих шляхів дитині не підходить. Підтримати у розвитку талантів і впевненості в собі, а також надихнути на сміливість пробувати нове. Натомість очікую можливості глибше зрозуміти іншу людину, побачити її прагнення та допомогти в пошуку шляху до кращого майбутнього.

Олександр каже, що водночас своєю участю в проєкті прагне показати соціуму, що менторство – це не так складно, як може здатися на перший погляд.

- Якщо маєш бажання допомогти, готовність уважно слухати та підтримувати, цього вже достатньо. Сподіваюся, що мій приклад надихне інших долучатися до менторства і не переоцінювати складність цього процесу. На мою думку, для цього потрібно мати готовність бути поруч, відкритість до діалогу та здатність зберігати спокій у складних ситуаціях. Все це в мене є. Вмію ділитися знаннями та викладати. Я мав педагогічну практику в коледжі: два місяці викладав комп’ютерні науки. Також допомагав виховувати молодшого брата до його 14 років. Люблю спостерігати, як люди пробують щось нове й починають відчувати себе впевненіше, – каже Слободський.

ЮЛІЯ: ПОТРІБНЕ БАЖАННЯ ТА ВІДКРИТЕ СЕРЦЕ

Заступниця міського голови Мукачева Юлія Тайпс теж зголосилася бути менторкою для підлітка. Вона очолює напрямок служби у справах дітей у своєму місті, займається підтримкою та популяризацією сімейних форм виховання. Каже, що про проєкт дізналась від друзів з одної благодійної організації, які захопливо розповідали про можливість реалізації проєкту в громаді.

- Я готова віддавати свій час, знання та навички. Радо поділюся своїм життєвим та професійним досвідом. Також залюбки підкладу плече підтримки та допомоги, коли це потрібно. Мої очікування від проєкту полягають у можливості разом створювати майбутнє для підлітків, які загубили себе або потребують підтримки від дорослих. Я хочу, щоб у нашому суспільстві з’являлося дедалі більше свідомих молодих людей, готових створювати нове майбутнє незалежної та демократичної України своїм безцінним життєвим внеском. Я багато працюю з підлітками і розумію нагальність проблеми підтримки ментальної сталості підростаючого покоління.

Юлія наголошує: аби бути ментором для підлітка, потрібно мати бажання та відкрите серце.

- Я можу бути корисною своїм життєвим досвідом, ментальною підтримкою, допомогти розвинути лідерські якості, а також навчити говорити німецькою, – зауважує вона.

КАТЕРИНА: МАЮ ДОСВІД ТА ХОЧУ НИМ ПОДІЛИТИСЯ

Із Луцька до проєкту в ролі менторки долучилася фахівчиня в управлінні відходами, тренерка з пермакультури (сталого сільського господарства, – ред.) Катерина Рабан. Про проєкт дізналася випадково, побачивши публікацію у стрічці Фейсбуку.

- Спочатку сумнівалася, чи зможу, але вирішила спробувати і подала заявку. Я рада бути ментором, адже знаю, як це – починати свій життєвий шлях без підтримки. Хочу поділитися досвідом, щоб допомогти ще одній людині стати впевненішою та щасливішою. Готова дарувати свій час, ділитися знаннями, контактами, увагою і турботою. Я емпатійна людина і завжди прагну допомагати. Водночас, я давно прагну змінювати суспільство, показуючи приклад свідомого підходу до життя у всіх його аспектах. Цей проєкт – шанс показати, що чужих дітей не буває. Ми всі пов’язані між собою, як ланки одного ланцюга, і щастя нації залежить від кожного з нас. Щасливі люди – це процвітаюча країна і гармонійна планета, – розповідає про свою мотивацію Катерина.

Вона сама свого часу навчалася на дизайнера, але знайшла себе в іншій сфері, яку створила буквально з нуля, – і тепер є експерткою з управління відходами.

- За цей час я відкрила і закрила два бізнеси, жила за кордоном, багато подорожувала, здобула багатий життєвий і кар’єрний досвід, яким можу ділитися, щоб допомогти підліткові знайти себе, навчитися жити в соціумі чи створити щось своє.

Зараз Катерина розвиває громадську організацію, постійно вчиться і спілкується з людьми, розуміючи, що це процес на все життя.

- Маю брата, молодшого на 15 років, і щасливий шлюб – важлива навичка, якої теж не навчають у школі. Все це я здобула власним досвідом, тому впевнена, що зможу допомогти людині, яка тільки починає свій дорослий шлях. Тож хочу стати для когось тією підтримкою, якої мені самій дуже бракувало, – ділиться жінка.

ДЛЯ СПРАВЖНІХ ЗМІН ПОТРІБНА СИСТЕМНІСТЬ

Насамкінець у Клубі Добродіїв додають, що в рамках проєкту менторської підтримки для підлітків команда дотримується принципу, що справжня благодійність має бути системною та створювати можливості, які змінюють життя.

- Ми віримо, що минуле не визначає майбутнє, і кожна дитина має шанс на успіх, якщо поруч є підтримка. Тому наша мета – надати системну допомогу дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, та подарувати їм шанс на успішне майбутнє. Завдяки підтримці відповідального дорослого вони зможуть сформувати альтернативний сценарій свого життя й зробити перші кроки до його реалізації, – кажуть представники проєкту.

Проєкт уже сьогодні демонструє значну потребу в продовженні – учасники запитують про додаткові зустрічі з психологами, а більшість менторів готові підтримувати зв’язок із менті навіть після завершення програми.

Проєкт «Менторство» реалізується за підтримки ЮНІСЕФ в Україні та у тісній співпраці з Координаційним центром із розвитку сімейного виховання та догляду дітей.

Про Клуб Добродіїв

Всеукраїнська благодійна організація, яка допомагає дітям із 2016 року. Під час війни працює за напрямками покращення емоційного стану та ментального здоровʼя дітей і підлітків через творчість та активності соціально-емоційної підтримки; допомога підліткам у розвитку стійкості через навчання важливим життєвим навичкам. З початку повномасштабної війни Клуб Добродіїв підтримав понад 150 000 дітей.

Тетяна Когутич, Ужгород

Фото та інфографіка надані Клубом Добродіїв