Іван Гешко, чемпіон Європи і світу з бігу

13.06.2017 08:30

Принаймні тричі вже оббіг Землю по екватору

Буковинець Іван Гешко у свої 37 років «зробив собі ім’я» у спорті, і хоч нині перестав займатися ним професійно, але веде надзвичайно активний спосіб життя і бере участь у престижних змаганнях, як він сам каже, задля власного задоволення. Заслужений майстер спорту України, чемпіон світу і Європи з бігу на півторакілометрову дистанцію, він нині є віце-президентом Федерації легкої атлетики України, працює тренером у Чернівецькій обласній школі вищої спортивної майстерності (ШВСМ), на громадських засадах очолює Чернівецьке обласне відділення НОК України, обраний депутатом обласної ради і керує спортклубом «Гешко», де вчить азів своєї професії молодих бігунів-початківців.

- Ваші прихильники були подивовані тим, що ви недавно в команді українських бігунів взяли участь в естафеті віденського марафону, який входить до золотої найпрестижнішої серії світових забігів. Та ще й свою частину дистанції пройшли з прекрасним результатом і допомогли молодим бігунам здобути золото.

- Я вже два роки не виступав на змаганнях. У мене був пошкоджений меніск, і торік я мав операцію на коліні. Але реабілітація пройшла відмінно, став потроху себе навантажувати, і ось – повернувся... Мені продовжують надходити запрошення від організаторів забігів приїхати до них і позмагатися. Погодився на пропозицію взяти участь у віденському марафоні й не шкодую, – отримав велике задоволення.

- Як розподілили між собою дистанцію?

- Марафон поділявся на чотири дистанції – 16, 11, 9 та 6 кілометрів. Я біг у третьому етапі на 9-кілометровій дистанції. Окрім мене, до команди входили Андрій Оністрат із Києва і брати Олександр та Іван Барбарики з Дніпра. Загалом на старт вийшли майже 42 тисячі учасників, дві тисячі естафетних команд. У своїй естафеті ми зайняли перше місце.

- Це свідчить про вашу хорошу фізичну форму. Як готувалися до змагань? Чи дотримуєтеся, приміром, якоїсь своєрідної методики, дієти?

- Цьому передували три місяці підготовки. Так, щоби тримати хорошу форму, тренуюся за спеціальною методикою щодня з 7-ї ранку. Пробігаю по 15-20 кілометрів. А дієтами не захоплююся. Просто веду здоровий спосіб життя і намагаюся не їсти смаженого і жирного.

Перед віденським марафоном вирішив у Києві пробігти напівмарафон, тобто 21 кілометр. Біг для себе і… виграв. Також на чемпіонаті України 9 квітня вийшов на 8-ме місце з результатом 1 год. 12 хвилин. Тепер тут переміг. Трохи інша специфіка, адже я все життя 1500 метрів бігав. Проте нічого, перелаштовуюсь. Біг – це як наркотик, кинути його важко.

- Як вдається поєднувати такий напружений спортивний графік із роботою, громадськими справами?

- Справді, нудьгувати мені не доводиться. Маю чимало обов’язків як віце-президент Федерації легкої атлетики України, а ще – громадську роботу, зокрема, в обласному відділенні НОК. Окрім того, як депутат обласної ради очолюю постійну комісію з питань освіти, науки, молоді та спорту, займаюся з молодими бігунами. Займаюся тренерською роботою. Для всього доводиться знаходити час.

- Як вважаєте, які риси характеру насамперед сприяють вам в успіхах?

- Можу лише сказати, що ніякі не заважають. Мені не доводилося «ламати» себе, позбуватися якихось особливих недоліків. А ще хочу підкреслити, що своїми успіхами насамперед завдячую моєму тренеру з рідного Кіцманя (районне містечко Чернівецької області, – авт.) Георгію Георгійовичу Миронюку.

- А коли таки випадає вільна хвилина, що любите робити?

- З дитинства люблю риболовлю. Причому в будь-яку погоду, в погану є навіть свої переваги. Рибалю на рідній Кіцманщині. Причому, компанію у цьому випадку не люблю.

- А ваша родина має якийсь стосунок до спорту?

- Ніякого. Моя мама, їй зараз 60 років, працювала все життя у сільському господарстві (батька вже давно немає на цьому світі), але завжди підтримувала мої заняття спортом. Як і дві сестри. Ну і, звичайно, в усьому мене підтримують і вболівають за мене дружина і троє синів – старшому з них 10, найменшому – три роки.

- Мабуть, вам не бракувало пропозицій переїхати в інше місто, але все-таки – Чернівці...

- Пропозиції були, є, і думаю, будуть. Але я люблю це місто. Ось і все пояснення.

- Що побажали би своїм шанувальникам, нашим читачам?

- Займатися бігом. Для себе. Для власного здоров’я. Це найдешевший, найекономніший вид спорту. Для нього не потрібно великих залів, якихось особливих затрат. А результат дивовижний.

– І насамкінець – чи ведете підрахунки, скільки кілометрів взагалі ви пробігли за свою кар’єру?

– Аякже, у мене є щоденник, який веду вже дуже багато років. Тут усе занотовано – всі тренування, події. Колись, із часом, як дійде до мемуарів (посміхається, – авт.), я ці всі записи розшифрую і виведу загальну цифру. Але якщо говорити приблизно, то принаймні тричі я вже оббіг Землю по екватору.

Наталія Команяк, Чернівці