Тетяна Погребна, тренер наймолодшого чемпіона зі стрибків у воду Олексія Середи

Головним спортивним героєм України цього літа став 13-річний стрибун у воду Олексій Середа. Його перемога на дорослому чемпіонаті Європи вже стала унікальним досягненням. Ніхто раніше в такому віці – 13 років і 7 місяців не досягав такого успіху. Попередній рекордсмен - британець Томас Дейлі - здобув «золото» на чемпіонаті Європи-2008, коли йому було 13 років і 10 місяців. Крім цього, Олексій потужно дебютував на дорослому чемпіонаті світу (два четвертих місця) і змусив про себе говорити увесь світ. Про історію успіху, психологічні моменти адаптації до професіонального спорту та про плани на майбутнє Укрінформ розпитав тренера Олексія Середи – Тетяну Погребну.

- Що такого ви розгледіли в Олексієві, коли погодились взяти в свою групу?

- Вразив його вхід у воду. Розумієте, Олексій з першого разу виконав те, що робили діти, які вже давно тренувалися. Він чисто увійшов у воду, без бризку. Я це побачила і вирішила, все – беру.

- Наскільки сьогодні Олексій реалізував свій потенціал? Скажімо, з китайцями йому під силу конкурувати в майбутньому?

- Звичайно плануємо в майбутньому конкурувати з китайцями і потенціал для цього в Олексія є. Але потрібно багато працювати, ускладнювати стрибки. Я це добре розумію, тому і налаштовую Олексія на те, що попереду ще є, над чим працювати.   

- Чому саме вишка? І чи є в планах вийти на трамплін?

- Ну, він стрибає і з трампліна також. Але зараз конкурувати з дорослими стрибунами на трампліні він не може. У силу свого віку Олексій ще легенький, а для якісних стрибків з трампліна потрібна сила, вага, потужність, аби добре відштовхнутися. Тому зараз він сконцентрований на 10-метровій вишці. Стрибки на цьому снаряді йому підкоряються легко. Скажімо, в 11 років він вже стрибав 3,5 оберти, а це вже клас.

- Наскільки важко фізично та психологічно жити життям професійного спортсмена в 13 років?

- Важко, але у нього характер такий, що він цими дорослими проблемами не дуже й переймається. Олексій сьогодні не уявляє свого життя без стрибків у воду. Він справжній спортивний фанатик. Якщо його не пустити на тренування – це для нього найбільше покарання. Тому все, що навколо стрибків, він сприймає спокійно, виважено. На багато якихось побутових моментів взагалі не зважає. Нині він просто по-дитячому отримує задоволення від спорту і це чудово.

Окремо хочу сказати, що успіхи Олексія Середи – це не лише його талант і фанатична праця. Це чітка і професіональна робота усієї збірної України. У нас сьогодні є унікальна тренувальна база в Києві. Колосальну робота для наших стрибунів робить президент федерації Ігор Лисов, головний тренер збірної Тамара Токмачова. Варто згадати і про директора Луганської спортивної школи «Олімпійська надія» Наталію Барчишак, яка також доклала чимало зусиль, аби увесь світ сьогодні дізнався про талановитого українського спортсмена Олексія Середу.

- До речі, а сам Олексій усвідомлює, що він феномен?

- Чесно? Ні, він цього не усвідомлює. Так, Олексій бачить і чує, що відбувається сьогодні навколо нього, але якогось запаморочення я у нього не спостерігаю. Він й надалі такий же скромний, тихий і працелюбний  хлопчик.   

- Як реагують на 13-річного конкурента в світовій стрибковій тусовці та судді? Насмішок чи зверхнього ставлення не було?

- Чесно кажучи, я сама як тренер лише недавно вийшла на такий високий рівень, як чемпіонат світу. Для мене самої було багато чого нового. Але можу сказати однозначно, до Олексія ставлення чудове. Усі його поважають і навіть захоплюються. Питають, звідки у вас взявся такий унікум, який в 13 років вже на рівних виступає зі спортсменами, які по 10 років йдуть до такої мети, як чемпіонат світу.

Ставлення суддів також добре. Наприклад, на чемпіонаті світу в корейському Кванджу його цілком об’єктивно і неупереджено оцінювали. В результаті у Олексія два четвертих місця – у синхронних стрибках з вишки з Олегом Сербіним та в індивідуальних стрибках з вишки. Причому, перед чемпіонатом завдання стояло потрапити в особистих змаганнях лише у 18 найкращих. А Олексій не лише вийшов у фінал, але й посів місце біля самого п’єдесталу.

Як це йому вдалося? Пам’ятаю, сказала йому: "Олексію, розслабся, стрибай як на тренуваннях". Ну, і він впорався. Хоча фізично там було дуже складно, там кваліфікаційні змагання тривали ледь не п’ять годин, один стрибок раз у 40 хвилин. Чекати і тримати себе у тонусі стільки часу це складно навіть для дорослих досвідчених спортсменів.   

- Можете назвати його найкращий і найгірший виступ у цьому сезоні?

- Однозначно, найкращий виступ - це особистий фінал на чемпіонаті світу, де Олексій посів четверте місце і набрав 490 балів. Якщо ж говорити про найгірший, то провалів взагалі не було. А якщо оцінювати по сумі набраних балів, то хіба що літній чемпіонат України можна назвати невдалим. Там він ледь набрав 400 балів. Але тоді мабуть далися взнаки двомісячні тренувальні збори в Китаї, після яких Олексій переживав важку адаптацію. Ну, і можливо він десь не добрав балів на юнацькому чемпіонаті Європи в Казані, хоча там це не завадило йому виграти медалі.

- Олімпіада в Токіо – це спортивна мрія Олексія, а чи знаєте ви про його суто життєві мрії та плани?

- Важко сказати. От питаю його: "Олексію, ти гроші збирав і що собі купив?"  "Ну, - каже, - комп’ютер купив". Розумієте, у нього немає якихось особливих забаганок. Він звичайний хлопець. Хлопець, у якого сьогодні спорт на першому, який вчиться у звичайній київській школі, тому певних дорослих мрій поки що і немає.

Я знаю, що найкращий відпочинок для нього, це просто побути вдома, з батьками. Каже, що хоче побути вдома, з батьком. Загалом, у них дуже гарна дружна родина. У Олексія також є сестра Марія. Він з нею двійнятка, тому вона для нього нині є також найкращим другом і найпалкішим вболівальником.

Святослав Василик, Київ