Ірина Дерюгіна, президентка Федерації художньої гімнастики України, головна тренерка збірної

Президентка Федерації художньої гімнастики, головна тренерка збірної України розповіла про підготовку до чемпіонату Європи, договір з PariMatch, шкоду соцмереж і росіянок у Києві.

«НАШІ ЗМАГАННЯ – ЦЕ ВНЕСОК У СКАРБНИЧКУ ОЛІМПІАДИ»

- Буквально за півтора тижня в Україні пройде чемпіонат Європи з художньої гімнастики. Ви обіймаєте дві найголовніші посади з цього виду спорту в Україні: президентка федерації та головна тренерка збірної України. Наскільки важливим для українського спорту, гімнастики зокрема, є той факт, що чемпіонат Європи все ж відбудеться?

- Для нас, напевне, як і для кожної людини, цей рік був дуже важким: ми фактично виживали. Все почалося з того, що перенесли Олімпійські ігри, — це була просто трагедія. Те, що за цих умов ми, Україна, знайшла сили провести Кубок Дерюгіної, говорить про силу нашого спорту. Я хочу подякувати всім, хто допоміг нам розіграти Кубок, а потім готуватись до чемпіонату Європи, який ось-ось почнеться. Дуже сподіваюся, що нам уже нічого не завадить і ми все організуємо.

Повірте, цей крок дуже вагомий, адже Україна завдяки цьому чемпіонату опинилася сьогодні в лідерах, якщо хочете – у законодавцях мод: незважаючи на всі перешкоди, ми можемо організувати захід такого рівня за таких складних обставин. Мовчу про те, що одна «чокнута» жінка (це я) все «закрутила», закрутила всіх людей, які до цього причетні. Була сильна мотивація: зберегти дітей, зберегти гімнастику. Після Кубку Дерюгіної в Японії теж пройшли змагання з художньої гімнастики. Це були показові виступи, показові змагання. Важливо те, що вони були при глядачах, важливо те, що це відбулося. Тож ми робимо все можливе і неможливе, аби Олімпійські ігри відбулися. І наші змагання (Кубок Дерюгіної, чемпіонат Європи) – це теж внесок у скарбничку Олімпіади, бо ж коли такі події не відбуватимуться, взагалі забудуть про гімнастику. Краще про таке навіть не думати, мислимо позитивно. Інакше кажучи, нехай навіть чемпіонат пройде без глядачів, але вже це – перемога…

«PARIMATCH, НІБИ ЯДЕРНИЙ РЕАКТОР, ЗСЕРЕДИНИ ДОПОМАГАЄ РУХАТИСЯ СПОРТУ ВПЕРЕД»

- Наскільки вагомою у ваших починаннях є допомога держави?

- Знаєте, у нас завжди повно скигліїв, які скаржаться, як держава мало дбає про них. В нашому випадку можу запевнити: держава в цілому дуже допомагає. Вважаю, що на нашу країну варто молитися, адже таких країн, як наша, залишилося дуже мало. В інших країнах спортсмени багато платять самі. У нашій і ще кількох країнах (Болгарія, Азербайджан, Білорусь) є шанс без підтримки проявити себе дитині, щось у цьому спорті досягти. Дякую, що поки не знищили цю допомогу. Відсотків 80 оплачує держава, і, погодьтесь, це вагомо. Частину допомагає місто. Те, що нам не оплачують, вибиває Федерація: працює зі спонсорами, намагається «покрити» те, на що кошти не виділяють. Та робота, яку зробила Федерація протягом двох років, вартує грошей, це вартує здоров’я, це вартує всього.

- PariMatch став титульним спонсором чемпіонату Європи з художньої гімнастики. Як це вплине на розвиток гімнастики загалом?

- Рада, що нашим титульним спонсором став PariMatch. Два роки їздила по місту, дивилася на їхні великі реклами і мріяла про це. Тепер ми почали співпрацювати, і це для нас дуже вагомо. PariMatch, ніби ядерний реактор, зсередини допомагає рухатися спорту вперед. Наприклад, знаю, що PariMatch організував акцію підтримки тренерів (навіть ми там фігурували). Це дуже гарна справа. Немає тренерів – це ніби порожня позиція, бо лише тренер визначає якість та результати спортсменів. Є тренер – буде результат, немає тренера – нічого не буде. Тож дуже хочу, щоб наша співпраця не закінчилася лише чемпіонатом Європи, хочу, щоб вона продовжувалася. В цілому, я вважаю, що коли зусилля починають докладаються спільно – це дає кращий поштовх, кращий результат. Взагалі, все, що ми робимо в Україні, всі наші зусилля – для того, щоб спорт в Україні не «помер».

«НІКОЛЬЧЕНКО «ПОРВАЛА» ВСІХ»

- Знаю, що нещодавно ви втратили дах над головою. Скажіть, будь ласка, спортивний комплекс «Атлет», де ви готуєтеся до чемпіонату Європи, — це безальтернативна опція сьогодні?

- Цьогоріч у нас забрали залу, Жовтневий палац. Школу, в якій ми були 63 роки. Уявіть собі, яка організація в Україні може функціонувати 63 роки? Отже, є «невелика» проблема»: спортсменам немає де тренуватися. Є ресурси, є люди, «лишень» немає, де тренуватися. У нас тут («Атлет») є два майданчики, висота стелі – 7,40 метра, тоді як потрібно 14 метрів. Уявіть, який дискомфорт отримують діти, коли виходять на великий майданчик. В «Палаці спорту» стеля буде 16 метрів. Ти кидаєш предмет і його не видно, коли він повертається. Паличку булави взагалі не видно. Її дуже важко ловити. Якщо м’яч може відскочити, а обруч відкотитися, то паличка булави – це зброя, її дуже небезпечно ловити. Повинне бути нормальне світло, щоб діти бачили предмет.

Взагалі, в Україні найбільші успіхи на олімпійських іграх має гімнастика: спортивна і художня (це одна Федерація). І от гімнастика, яка на кожній олімпіаді здобуває медалі, не має жодного залу. У нас спортивні гімнасти – чоловіки й жінки – тренуються в одному залі, що не є допустовим. Подивіться, як тренуються Болгарія, Азербайджан. У них шикарні центри. Це мені треба, чи цілим поколінням дівчаток, які підростають? У нас красиві дівчата, приголомшлива енергетика жінок. Україна славиться цією жіночою енергетикою. І от люди до влади приходять і не розуміють, що варто щось робити для цієї краси, для України.

- На вашу думку, в кого з наших гімнасток найбільше шансів тріумфувати на чемпіонаті Європи?

- У нас є дві «офігенні» гімнастки, але є одна велика проблема: вони рік не виступали. Влада Нікольченко, унікальна гімнастка, яка в 16 років у Болгарії на чемпіонаті світу «порвала» всіх. Торік вона зробила вправу з булавами, яку судді оцінили мінімум на три бали нижче, аніж мали б. Зробити на «напівпальці» сім обертів не міг ніхто, окрім неї.

Віка Онопрієнко, наприклад, дуже добре підготувалася, виграла кубок Дерюгіної. Вона унікальна: працьовитішої дитини в Україні просто немає. Ця дитина кришталева, адже не зрозуміло, де там тримається життя.

Єва Мелещук дуже гарна дівчинка, дуже класна. Ми готуємо трьох. Зараз у дівчат складний вік, підлітковий. Це люди, вони дуже емоційні, вони дуже хвилюються, дуже «стресують». Кому зірки на чемпіонаті Європи допоможуть в той момент вистояти, той і переможе.

«СТРЕС, ЯК У ТВАРИНИ, ЯКУ ВЕДУТЬ НА ЗАБІЙ»

- З боку ЗМІ є великий попит на те, аби взяти коментар, інтерв’ю у наших гімнасток. Чи намагаєтеся ви якось захистити їх від зайвої уваги?

- Ми мінімально й дозовано дозволяємо впливати зовнішнім чинникам. Гімнастка, яка виходить на виступ, відчуває шалений стрес, подібний до того, що відчуває тварина, коли її ведуть на бійню. Я бачила ці очі й знаю, що відчувають ці діти. Ви не уявляєте, які варто знаходити слова, щоб трошки стабілізувати стан дитини, заспокоїти її. Це дуже складно.

- В цьому віці діти захоплені інтернетом, зокрема соцмережами. Ви неодноразово заявляли, що соцмережі погано впливають на спортсменів. Яким чином ви намагаєтеся зменшити вплив соцмереж на спортсменок?

- Поясню свою позицію. Одна сидить два тренування, очі збігаються в купку від втоми, а інші на морі плавають і показують, як їм добре, як вони відпочивають. Я проти марної трати часу на перегляд маячні. Посидять у мережі й потім приходять і кажуть, що інші відпочивають, а ми повинні працювати.

- На вашу думку, як ситуація з пандемією вплине на видовищність турніру. Наскільки болючим є той факт, що змагання відбудеться без глядачів?

- Це погано, але в нас є організатори, партнери, спонсори, які сидітимуть у залі. Якби все це залежало від мене, то я зробила б по-іншому. Хоча б пустити діток, які займаються, зробивши тести, – подивитися трошки. Я хочу сказати, що ми проводили чемпіонат України без глядачів, але у нас учасникам можна сидіти в залі. Повірте, навіть тридцять людей сидить – уже весело, вже інші відчуття. Почекайте: стосовно моменту з глядачами – ми в процесі, ми думаємо.

«ЯКЩО ЩОСЬ НЕ ВЛАШТОВУЄ – ДВЕРІ ВІДЧИНЕНІ»

- Як ви відреагували на те, що збірна Росії відмовилася приїжджати на чемпіонат Європи?

- По-перше, це їх право, по-друге, у них свої стосунки з Україною. У 2004-му році росіяни приїжджали. По-перше, вони викупили в мене всі квитки, постаралися зробити пустий зал. Потім вони привезли банду хлопців, які побили внизу всі вікна в Палаці Спорту. Це було. Окрім того, були ще різноманітні моменти. Їх все не влаштовувало. Добре, що був гарний керівник, який сказав: «Якщо щось не влаштовує – двері відчинені. У нас є свої організатори, які все надають». Зараз усі країни дуже додали. Всі люблять гімнастику і скучили за змаганнями.

- Наскільки Росія впливає на міжнародну федерацію гімнастики?

- Вони її спонсорують. Росіяни за чотири роки вливають чотири мільйони євро. Ми зараз проводимо змагання з Європейською федерацією. Вплив Росії на цю структуру менший, набагато менший. Президентом Європейської федерації став представник Азербайджану Фарид Гаїбов, він трошки змінив цю політику і намагається зробити, щоб усім країнам було комфортно. У цілому в Європі є велика кількість країн, які кроку не зроблять, якщо їм «Раша» не скаже. Країни, які відмовилися виступати у нас, зробили це в основному з подачі Росії.

- Правила приймає міжнародна Федерація, вони замовляють музику. Захочуть, щоб були класні правила – вони це зроблять, вистачить розуму це запровадити. Ми не маємо на це впливу. Ми свою думку висловили, далі нас обіцяли інформувати стосовно змін правил, але інформації поки немає. Нам треба провести чемпіонат Європи, і це визначальне. Я в усьому бачу свою художню гімнастику. На щастя, вона є в цьому житті, є такою, як ми її любимо.

Віталій Ткачук. Київ
Фото: Юлія Овсяннікова