Гандбол: все починається з дитинства
Продовжуємо розмову про те, як реанімувати український гандбол
У нашому попередньому матеріалі зазначалось, що віце-президент Федерації гандболу України Євген Петрушевський бачить основу розвитку українського гандболу в системі середньої шкільної освіти – там, де навчаються біля 4 млн. дітей, з яких лише десята частина сьогодні займається спортом.
Гандбол народився у школі
У цьому є як життєва логіка, так і історичний чинник: адже гандбол виник у шкільному середовищі: гру в ручний м’яч «хандболд» 1898 року вигадав Хольгер Нільсен, датський вчитель фізкультури реального училища – задля розваги і розвитку своїх учениць. І саме у київських школах на дитячих змаганнях наш великий тренер Ігор Турчин відбирав талановитих учениць для свого легендарного «Спартака».
Власне, у гандболі, як у будь-якому виді спорту працює вертикаль: дитячий спорт – резервний спорт – спорт вищих досягнень. І дитячий, шкільний спорт є фундаментом, на якому вибудовуються майбутні досягнення чемпіонів.
Це добре розуміють у світовому гандболі. Сьогодні приблизно 75% світових національних федерацій проводять активну роботу у напрямку розвитку масового спорту шляхом налагодження співпраці зі закладами загальної середньої освіти. До цього залучені організації місцевого, регіонального та національного рівнів, спортивні клуби, регіональні та національні федерації, спортивні школи та академії з гандболу.
З 2011 року Міжнародна федерація гандболу (IHF) для національних федерацій-членів реалізує проєкт «Гандбол у школі», спрямований на популяризацію виду спорту серед учнів. Йдеться про проведення у закладах освіти чемпіонатів та відкриття спортивних класів. У рамках дії проєкту національні федерації співпрацюють із закладами освіти на національному рівні та надають їм матеріальну і методичну допомогу, а саме: спортивне обладнання (м'ячі, цілі, ігровий набір) і навчально-методичні програми для вчителів фізичної культури, керівників гуртків, секцій. Тренери спортивних клубів залучаються до освітнього процесу, організовуються конференції та семінари. Спортивні клуби налагоджують партнерські відносини з місцевими, регіональними закладами освіти для проведення занять з учнями різних вікових груп у своїх спортивних залах, а далі запрошують дітей до навчання в клубі.
Досвід провідних гандбольних країн
Безумовно, у різних країнах є своя специфіка в організаційно-управлінських системах спорту взагалі та гандболу зокрема. Втім вивчення досвіду найбільш успішних гандбольних держав (Франція, Данія, Німеччина) показує, що всі вони побудовані за принципом участі держави в розвитку гандболу і представлені системою підготовки та змагань, де об'єднані олімпійський і професійний напрями. У цих країнах діють державні комплексно-цільові програми розвитку, які направлені на залучення до регулярних занять гандболом максимально можливої кількості населення різних вікових груп.
Особлива увага приділяється пошуку обдарованих дітей, створено цілісну систему наукових досліджень в сфері спорту та наукового забезпечення підготовки спортсменів. Аналіз досліджень, проведений у цій роботі, показує, що рівень розвитку гандболу може бути високим при різних моделях управління спортом.
Франція – триразовий олімпійський чемпіон (чоловіки), діючий олімпійський чемпіон (жінки). Успіх французького гандболу базується на міцному фундаменті – прогресивній системі державного управління, в якої спорт посідає важливе місце. Основною відмінністю французької моделі розвитку спорту вищих досягнень від систем інших європейських країн, є жорстке державне регулювання розвитку спорту.
У Франції 80 спортивних федерацій країни отримують підтримку з державних ресурсів у. Приблизно половина допомоги надається у вигляді оплати праці технічних фахівців, які працюють у федераціях. При цьому вони є держслужбовцями. Друга частина державного фінансування має форму прямих субсидій федераціям і клубам, а також місцевим органам влади для будівництва спортивних об`єктів.
Національна федерація гандболу Франції складає два своїх списки. Група дорослих гандболістів, як претендентів на потрапляння в елітний список та резервна група – гандболістів високого рівня. Друга група – «спортивних надій» об’єднує всіх дітей, що займаються гандболом. Таким чином, гандбол спирається у Франції на систему масового дитячого спорту, що функціонує за місцем проживання та в загальноосвітніх школах.
Важливим пунктом проекту підготовки спортсменів Федерації гандболу Франції є пошук та підтримка талановитих дітей та молоді з моніторингом їх спортивного вдосконалення, соціального і професійного розвитку, взаємодії з батьками, викладачами, медичними працівниками.
Стратегічною ціллю Федерації гандболу Данії є збільшення кількості гандболістів у Данії до 125 тисяч до 2025 року. Скандинавська країна взяла курс на більше залучення до гандболу наймолодших – дітей 2-6 років. Згідно стратегії клуби мають отримувати підтримку у роботі по залученню дітей та в розробці нових форм активності. У віковій групі 7-12 років поставлено завдання відвідування фахівцями 200 шкіл щорічно,
У рекомендаціях клубам прописані розміри майданчиків та кількість гравців командах різних вікових груп. Ідея полягає в тому, що кожен з гравців має якнайчастіше контактувати з м’ячем, жоден гравець не має бігати упродовж гри без м’яча. Більше залучення до гри забезпечує більше задоволення та кращий розвиток. Менше тактики і системи – більше гри. Це дитячий гандбол.
У деяких напрямках датський гандбол бере приклад з програм європейської футбольного федерації UEFA. Зокрема, це стосується уваги до «низового» тобто масового, не професійного спорту, а саме до спорту дітей, школярів, юнаків, аматорів, людей з інвалідністю, ветеранів. На цьому рівні головною рушійною силою є участь та любов до спорту.
У Німеччині упродовж багатьох років Федерація гандболу проводить цілісну, педагогічно орієнтовану пропаганду роботу із розвитку у дітей фізичного, духовного та інтелектуального потенціалу, впевненості у власних силах, формуванні культурних і моральних цінностей. Федерація гандболу Німеччини робить свій внесок у зміцнення волонтерської роботи шляхом створення умов соціальної реалізації та розвитку молоді.
Є такий цікавий момент, який треба взяти до уваги. У Німеччині чітко дійшли висновку, що відбір талановитих дітей через систему дитячих змагань в якості основного методу показав свою неефективність. Він був відкинутий з об'єктивних причин: по-перше, через відсутність достовірності зв'язку між досягненням у дитячому спорті та в спорті вищих досягнень, а по-друге, орієнтація на результат у дитячих змаганнях неминуче призводить до форсованої підготовки – з усіма її негативним наслідками, що призводить, у більшості випадків, до порушення основних закономірностей багаторічної підготовки.
У системі дитячо-юнацького спорту офіційні змагання мають слугувати дієвим засобом спортивного тренування, контролю за його ефективністю, відбору перспективних дітей. Але, на жаль, на сьогоднішній день вони більше використовуються для звітності керівників спортивних закладів.
Зрозуміло, що ми не мусимо копіювати закордонний досвід та намагатися механічно переносити його на наші умови. Також варто усвідомлювати, що ми не станемо Данією чи Німеччиною за один рік – мова іде про тривалий процес. Та працювати потрібно вже сьогодні.
Що вже робиться в Україні
Слід відзначити, що в Україні процес, як кажуть, пішов. З 2021 року запрацювала Національна стратегія розбудови безпечного і здорового освітнього середовища у Новій українській школі, де фізична культура, рухова активність, фізичне виховання визначаються як пріоритетні напрями розвитку. Модель здорової школи є складовою програми Президента України «Здорова Україна». За підтримки Міністерства освіти і науки України до програми Президента внесений модуль «гандбол». Це надає українському гандболу змогу залучити біля 4,5 млн. учнів, понад 24 тис. вчителів фізичної культури із майже 17тис. закладів загальної середньої освіти України.
Нова модель фізичної культури у школі має бути спрямована в кількох напрямках. Перше – на популяризацію здорового способу життя. Друге – на зацікавлення дитини заняттям гандболом. Третє – щоб у подальшому дитина дотримувалась принципів фізичної активності.
В останні роки в окремих регіонах України, завдяки реалізації соціального проекту «Активні парки – локації здорової України», реалізації проекту «Велике будівництво» і активній діяльності регіональних осередків ФГУ, за підтримки місцевого керівництва, намітилася тенденція до збільшення відділень гандболу. А відповідно – кількості дітей, які в них займаються, та фахівців, які там працюють, тренерів, суддів.
З'явилися спортивні зали, що відповідають вимогам міжнародних стандартів – зокрема, у Запорізькій, Одеській, Львівській областях. Так, у комунальному закладі «Кароліно-Бугазький спеціалізований ліцей спортивного профілю» Одеської обласної ради планується побудувати сучасний ігровий спортивний комплекс. Зростає конкуренція, це боротьба за найкращі результати, за право бути переможцем. Передається наступність, розвивається ветеранський напрямок, за останні роки ветеранська команда з Одеси показує високі результати: вони – п'ятикратні чемпіони Європи серед ветеранів.
Наприкінці січня цього року переможцем у Всеукраїнському конкурсі «Інноваційний урок фізичної культури», що проводить Міністерство освіти і науки України, став вчитель середньої школи № 216 Оболонського району міста Києва Дмитро Лазебний-Чоловський. Перше місце та звання «Вчитель року» Дмитро здобув, використовуючи у конкурсі варіативний модуль «Гандбол».
Для успішного навчального процесу на шкільних уроках фізичної культури необхідні принаймні три складові: корисні і при цьому цікаві вправи, спортивний інвентар і якісна робота викладача. Коли всі компоненти наявні одночасно, заняття гарантовано пройде на одному диханні, матиме позитивний ефект для фізичного та психологічного розвитку учня, а також принесе задоволення вчителю і стане мотивацією на майбутнє.
Відзначимо, що варіативний модуль «Гандбол» був розроблений доктором філософії Євгеном Петрушевським. Програма затверджена для використання Міністерством освіти та науки України. Семінар-практикум із використання модуля «Гандбол» став частиною всеукраїнського пілотного проєкту Міністерства із проведення регіональних семінарів для вчителів фізичної культури. Практичні семінари із використання модулю «Гандбол» вже пройшли у Запоріжжі, Харкові, Києві та Львові.
Тобто, ми вже робимо кроки у вірному напрямку. Саме через масове залучення та зацікавлення гандболом школярів можна створити базу для появлення у нас нових Кушнірюків, Шипенків і Турчиних. Іншого шляху немає. Але для цього мають бути створені адекватні умови.
Ігор Левенштейн, спортивний журналіст