Ложка дьогтю у Лодзі. Болюча нічия з ірландцями
Збірна України не змогла продовжити серію перемог до трьох матчів.
Підопічні Олександра Петракова розписали нічию 1:1 у поєдинку з Ірландією у третьому поєдинку Ліги націй. Рахунок щонайменше відповідає перебігу матчу. Насправді ж ми могли б і поступитися ірландцям. За великим рахунком цей матч, як і весь турнір, не є для українців чимось особливим. Про меншовартісність Ліги націй сказано вдосталь, але одночасно це не стосується збірної України в цей конкретний момент.
Якби ми кваліфікувалися на чемпіонат світу, то могли б дозволити собі зверхнє ставлення і до футбольної Ірландії, і до турніру загалом. Натомість ситуація склалася наступна: Україна поступилася Вельсу в конкурентному матчі, дублем вирвала перемогу проти Ірландії в Дубліні й вирішила в пів ноги здолати ірландців у номінально домашній грі. На жаль, ми не збірна Франції, щоб забирати своє за посередньої гри. Класу не вистачає, а цього разу ще й характеру.
У першому таймі збірної України не було на полі взагалі. Жоден з футболістів не пресингував суперника на належному рівні, гравці не пропонували себе партнерам і банально вовтузилися з м’ячем. Загальна млявість завадила гравцям в індивідуальних двобоях: ірландці без особливих зусиль виходили переможцями з більшості персональних дуелей. Якщо в нападі не клеїлося, бо українці зробили ставку на довгі діагоналі, то в захисті всі ліниво імітували оборону. Кульмінацією став сольний прохід центрбека Коллінза між трьома українцями, завданням яких був захист воріт.
Явно після причуханів від Петракова під час перерви, ми відіграли один м’яч на старті другого тайму зусиллями Ярмоленка і Довбика. Це мало б стати переломним моментом, а, як виявилося, було передсмертною агонією. На гру, а особливо на самовіддачу українців було гидко дивитися. Довбик заблукав попереду без перспектив хоч на секунду зустрітися з м’ячем, Шапаренко перетримував ігрове знаряддя без загострення, а Сидорчук взагалі не визначився, за яку команду грає. Сергій постійно віддавав неточні паси й навіть лінувався догравати епізоди до кінця. Комбінаційної гри не було зовсім, а індивідуальну майстерність України ірландці гуртом нівелювали.
Єдиною світлою плямою в нашому складі був Мудрик. Щонайменше три філігранні підкати на своїй половині поля, спринтерські забіги й, найважливіше, постійні спроби загострити гру. Так, не все виходило, але в бажанні хлопцю не було рівних. Шкода, що партнери не підтримали його ініціативу.
Нічого страшного в турнірному плані не сталося. Поряд з тим, цей матч відкрив очі на низку проблем збірної України. Серед них на почесних місцях стоять стабільність і характер. Особливо враховуючи той факт, що зараз переживає Україна за футбольним полем і польським Лодзем. Гравці збірної України повинні переглянути своє ставлення до суперників і не забувати, задля кого вони грають. 7 очок після 3 ігор в Лізі націй і перше місце в групі перед осіннім циклом матчів. Віримо, що наступну домашню гру проти Шотландії 27 вересня гратимемо з іншим настроєм у рідному Києві.
Фото: УАФ
Віталій Ткачук, Київ