Спортивні виклики України у 2024 році

2024 рік без сумніву буде турбулентним для України. На тлі російсько-української війни, виборів у низці країн-партнерів України вирізняється й спортивна складова.

Вибори президента Української асоціації футболу, Олімпійські ігри, взаємодія Національного олімпійського комітету і Міністерства молоді та спорту. Укрінформ виокремив ті спортивні події й процеси 2024-го, які можуть вплинути на розвиток спорту у нашій державі в майбутньому. 

Вибори УАФ, або Нова роль Шевченка

Колишній футболіст, тренер збірної України з футболу Андрій Шевченко подав свою кандидатуру на вибори президента Української асоціації футболу. Це не стало відкриттям, адже чутки про його висування точилися задовго до самого факту. Щобільше, риторика Андрія Миколайовича видавалося такою, що іншого місця, окрім як у кріслі очільника УАФ, він для себе не знайде.

Шевченко відхилив пропозиції очолити польську й азербайджанську збірні команди з футболу. У своїх інтерв’ю він постійно наголошував, що не повернеться до тренерської діяльності, поки Україна не переможе у війні, а всі свої сили, зокрема у медійному просторі, зосередить саме на допомозі Україні у війні проти російського агресора.

У такому разі його висування на посаду президента УАФ виглядає цілком закономірним. Нинішній очільник асоціації Андрій Павелко досі перебуває в СІЗО і знаходитиметься там щонайменше до сьогоднішнього дня. Він є підозрюваним у справі про розкрадання коштів під час будівництва заводу з виготовлення штучної трави для футбольних полів. Як наслідок, Андрій Шевченко залишається єдиним кандидатом на посаду очільника УАФ. За умови його офіційного обрання, перед ним буде чимало викликів.

Шевченко буде змушений модернізувати Українську асоціацію футболу. Щонайменше, за його головування структура повинна стати швидшою. Мова про реакцію на гострі футбольні питання. Пам’ятаємо ситуацію з поєдинком зі Швейцарією(збірна Швейцарії відмовилася грати проти України через спалах коронавірусу у нашої команди, тому ми отримали дискваліфікацію), про неоднозначну позицію УЄФА і ФІФА на рахунок відсторонення збірних Росії й Білорусі від міжнародних змагань. Сподіваємося, що й Андрій Миколайович про це пам’ятає.

З суто символічного боку ми можемо отримати президента УАФ Шевченка і головного тренера збірної України Реброва одночасно. Цей тандем довів свою профпридатність на футбольному полі, тому український вболівальник сподіватиметься на плідну співпрацю ексфутболістів за лаштунками футбольного поля. Нового президента УАФ оберуть під час позачергового конгресу 25 січня.

Олімпійські ігри-2024 майже без росіян

Влітку 2024-го відбудеться головна спортивна подія чотириріччя, якщо брати до уваги лише літні дисципліни. У Парижі відбудуться Олімпійські ігри. Зараз відомо, що у них братимуть-таки участь представники Росії й Білорусі, хоч і в статусі нейтральних спортсменів. Україна і її спортивні інституції не змогли переконати Міжнародний олімпійський комітет у хибності подібного рішення. Варто також акцентувати на тому, що у поверненні росіян на світову арену безпосередньо зацікавлений очільник МОК Томас Бах. Він неодноразово акцентував на цьому під час своїх публічних виступів. 

Українським спортсменам дозволили змагатися проти росіян з певними обмеженнями, хоч українці постійно виступають проти допуску представників країн-агресорок до змагань. До Олімпіади залишається фактично пів року, тому ми досі маємо шанс зменшити російську присутність на Іграх. Якщо не повністю, то точково - 100%. Для цього варто тиснути на міжнародні федерації, які б санкціонували окремих “нейтральних” симпатиків Путіна і війни загалом. 

Очолити боротьбу проти конкретних сумнівних атлетів повинні українські спортсмени, які мають вагоме слово у світовій спільноті. Наприклад, у питанні дзюдо необхідно чекати на активну позицію Дар’ї Білодід, у боксі - на Олександра Хижняка. За умови, що лідери збірної України продемонструють міцну позицію, команди росіян і білорусів ставатимуть чисельно меншими.

Водночас українці повинні зосередитися на досягненні позитивного результату безпосередньо на Олімпійських іграх. Спорт під час війни - це потужний майданчик для нагадування світу про те, що війна в Україні триває, а Україна потребує всебічної підтримки. Крім того, перемоги українських спортсменів мають позитивний вплив на українців загалом, позаяк це черговий привід пишатися своєю державою. Про тих, від кого варто очікувати паризької медалі, Укрінформ розповість у майбутньому.

Мінмолодьспорту і НОК - непереможні, коли об’єднані

Перемоги у боротьбі з допуском росіян до змагань, тріумфи українських атлетів на Олімпіаді - це результат злагодженої роботи Міністерства молоді та спорту і Національного олімпійського комітету. У 2023-му тимчасовим виконувачем обов’язків міністра став Матвій Бідний. Він працював у команді Вадима Гутцайта з 2020 року, бувши його заступником. Останній залишився президентом Національного олімпійського комітету, тому вони здатні налагодити робочий процес. 

Дві головні спортивні інституції країни повинні діяти в синергії й відповідати на виклики сучасності. Публічно між Гутцайтом і Бідним конфліктів не було, тому не варто чекати на такі у майбутньому. Щобільше, обом це не потрібно, адже кожному з них є що доводити. Бідний повинен працювати, щоб прибрати зі своєї посади приставку -в.о., а Гутцайт - щоб довести свою профпридатність на посаді очільника НОК.

Викликів у них вистачатиме. Мова про підготовку до Олімпіади, за результат якої відповідатиме і Бідний, і Гутцайт. Крім того, боротьба проти допуску росіян до міжнародних змагань триває, а питання підготовки українських спортсменів під час війни залишається на порядку денному. Вирішення цих питань неможливе без комунікації між Мінмолодьспорту і НОК. Сподіваємося, що зможемо відстежувати розвиток цих взаємовідносин. 

2024-й може стати переломним для України зокрема й у спорті. Слідкуйте за найважливішими подіями разом з Укрінформом.

Віталій Ткачук, Київ

Фото: Павло Кубанов, МОК, Міністерство молоді та спорту, facebook.com,