Справа Сущенка: стежте за руками Кремля
Нарешті! Після кількамісячного «нічого-не-відбувається» Москва зробила свій хід у «справі Сущенка».
Така собі газетка «Аргументы недели» розродилась «сенсаційним» інтерв’ю з таким собі «ветераном российских спецслужб подполковником в отставке Орловым». І що? «Туфта» повна, зроблена в кращих традиціях роспропаганди. Але ж цікаво, як це зроблено і до чого вони ведуть.
«Этой осенью вновь разгорается шпионский скандал с арестованным в России чуть больше года назад полковником военной разведки Украины Романом Сущенко. Он работал под «крышей» журналиста Укринформа». Так починається це епохальне «произведение». У підсумку весь «скандал» вміщається у два пункти.
Перший. Газетка «майстерно» запитує: «С личной просьбой об освобождении Сущенко обратилась к Владимиру Путину Брижит – супруга президента Франции Эммануэля Макрона. Стоит ли за этим романтическая история? Ведь до Москвы Сущенко 6 лет работал в Париже. Или дело всё-таки в другом?» «Подполковник Орлов» так же «майстерно» відповідає: «свечку никто не держал», «но «крыша» журналиста-международника даёт разведчику широкие возможности».
І другий пункт. «Подполковник» дістає принесений з собою ноутбук ( автора, видно, вчили, що майстерність в деталях!) і відкриває зібране ним «досье» на Сущенка. Оцініть «глибину» «досьє»: закінчив лейтенантом львівський вуз, а потім став полковником розвідки. Оцініть якість інформації: Сущенко ніколи не вчився у Львові. Ну, і пару спогадів колег Романа, про характер, про вдачу - по суті ні про що. Крапка.
Наскільки «складно» склепати такі «сенсації», більш ніж очевидно. Очевидно, і те, що це так зване «інтерв`ю» не могло з`явитись випадково, без санкції Кремля: ніякі розвідники, навіть «ветерани розвідки», без відповідної «відмашки» інтерв’ю на такі «слизькі» теми, як «українські шпигуни» не роздають. Отже, це таки хід самого Кремля.
На що тоді він спрямований? Багато що вказує: насамперед, назовні, на ту ж Європу. Дозволю процитувати свій пост з Фейсбуку річної ( листопад 2016-го) давнини: «Очевидно, спецоперація Кремля більше розрахована на Париж та Берлін, а в ширшому контексті – на Європу. Найближчим часом у російських медіа, байдуже, що то буде – чи то розворот в «Комсомольской правде», чи то фільм на НТВ, вийде гучне «розслідування» про Укрінформ як «шпигунське гніздо». А відтак – про Україну як підлу, цинічну та підступну країну. Дивіться, мовляв, ми вам, Європі, відкриємо очі, що ця «київська хунта» творить. Вони не просто шпигують проти нас, Москви ( нам, мовляв, уже не звикати!), вони так само ведуть свою «підривну діяльність» проти вас. «Ви їм, Олланди з Меркелями, покровительство та допомогу, нормандський формат для переговорів та санкції проти Росії. А вони вам? Під носом у вас нишпорять, таємниці ваші визбирують та підривають вашу безпеку. То кого ви пригріли у себе на грудях? Хіба не зміюку?» І тоді стає зрозуміло, навіщо Кремлю було збирати настільки складний пазл, затримуючи в Москві нашого паризького власкора. Бо в такому разі «паризька прописка» нашого Романа тут навіть не як родзинка на торті, а як основний елемент конструкції».
Зізнаюсь, ще тоді дуже кортіло додати: а для переконливості та інтриги можуть «приплести» Роману роман з якоюсь француженкою. На язиці крутився давній хіт російського барда Олександра Городницького про «жену французького посла». Пам`ятаєте: «Крокодилы, пальмы, баобабы, И жена французького посла…» Ну, і далі: «Как высока грудь её нагая, Как нага высокая нога!» Зупинив тоді свої алюзії, бо й так той пост був не дуже коротким. Але й подумати тоді не моглось, що московські хлопці справді таки «приплетуть» до Сущенка цю саму «амурну» лінію. Ну, а те, що навіть «женой французького посла» не обмежаться, а «склеять» нашому колезі дружину самого Президента Франції, звісно, у найсміливіших фантазіях не могло привидітись. Склеїли, і оком не моргнули. От вже «простота хуже воровства»! Фігня, що навіть натяку ніякого немає на те, що вони колись могли перетинатись у житті.
Нарешті, друга мета, з якою, вірогідно, запущене в тираж це «інтерв`ю»: підготовка грунту для обміну Сущенка на когось з реальних російських шпигунів чи військових. Добрий шмат своєї «бесіди» з газеткою «подполковний Орлов» присвячує тому, що міняти Сущенка ні на кого, бо, мовляв, українські спецслужби то повне «фуфло», нікого з «їхніх» вони не взяли ( наче й не було Агєєва та інших!). Однак, ми пречудово знаємо: правда практично завжди лежить у протилежному напрямку від того, про що «вещают» російські «підполковники». Відтак, можна не сумніватись: міняти є на кого. Але треба «набити ціну». Приміром: що там той Агєєв, тут он цілий «полковник», та ще й який ( див. «Не стоит ли за этим романтическая история» з дружиною Президента Франції?). Тож давайте нам «досипте» ще пару-трійку агєєвих!
Що тепер? Стежити за «руками Кремля». Куди, в який бік підуть наступні «розкрутки» та «розслідування», по тому й робитимемо висновки, яка версія основна – «західна» чи «обмінна». Чи обидві для Кремля рівноцінні.
Ну, а поки, чому не згадати пісню в тему. «Посвящается подполковнику Орлову и всем российским чекистам и пропагандистам»…
Олександр Харченко