Марк Фейгін, адвокат

У понеділок Романа Сущенка відвідали дружина Анжеліка і дочка Юлія. Поговорили годину про справи, передали листівки, малюнок від сина Максима, поділилися новинами. Як припускає адвокат Марк Фейгін, це, ймовірно, останнє побачення його підзахисного з близькими перед початком суду.

Марк Захарович розповів про останні новини у цій справі, про те, як готується до суду захист і обвинувачення. А також про свою нещодавню ділову поїздку по «справі Сущенка» в Вашингтон.

ЦІКАВІСТЬ – ПРОФЕСІЙНА ЯКІСТЬ ЖУРНАЛІСТА

- Ми з Романом Сущенком зараз знайомимося з четвертим томом звинувачення (з десяти нам представлених). У попередніх томах були істотні для нас дані, насамперед свідчення – головного свідка обвинувачення. Ну і версія слідства остаточно усталилася. Вони звинувачують Романа в тому, що він збирав відомості про можливе вторгнення Росії в Україну. Що стосується свідка звинувачення, то це, як відомо, людина, з якою Роман знайомий 25 років...

- Вибачте, але в минулі рази проходила інформація, що вони були знайомі 28 років.

- Ну, це питання тонке – 25 чи 28 років. І я можу сказати про це, тому що слідства і його таємниць це прямо не стосується. Річ у тому, що з цією людиною Роман познайомився не безпосередньо. Спочатку дружили їхні дружини, які вчилися разом. А потім вже познайомилися і вони. Звідси невелике різночитання в тому, коли саме вони познайомилися. Але у будь-якому випадку 25-28 років – це великий термін знайомства. Приблизно з кінця 2015 року ця людина була змушена співпрацювати з російськими спецслужбами і почала записувати свої розмови з Романом.

- Дуже цікаві побутові подробиці, з урахуванням яких вся картина виглядає дещо інакше.

- Саме так. Шкода, говорити детальніше я не можу через підписку про нерозголошення таємниці. А те, що говорю – це у відповідь на матеріал, що вийшов в «Аргументи тижня», бесіду з якимось «ветераном російських спецслужб підполковником у відставці Анатолієм Петровичем Орловим». У цьому інтерв'ю зі всієї справи роздувається якась неймовірна «бондіана», «полковник ГУР МОУ», бульварні натяки на особливі стосунки з дружиною президента Макрона... Впевнений, що ці фантазії з'являються невипадково. Це прагнення російських спецслужб нав'язати суспільній думці свою картину, яка підтримує обвинувачення: гра спецслужб, розгалужена агентура. Повторюся, нічого цього у справі немає!

- А що ж є?

- Основа всього – свідчення головного свідка, який, до речі, сам родом з Києва. Ну так вони ж і до того, 25-28 років спілкувалися, – більшу частину життя. І що? Для того, щоб щось зляпати, спецслужбам через старого знайомого потрібно було провокувати Романа на спілкування. І заманити його до Москви. Вони трактують це, як вже говорилося вище. А захист трактує прямо протилежно. Старі друзі, знайомі, земляки, протягом життя взагалі говорили на багато тем. Але це не шпигунський збір інформації. Це персональне спілкування журналіста.

- Знаєте, у зв'язку з цим пригадується козирне питання Володимира Познера колегам-журналістам про цивільну відповідальність журналіста і державну таємницю.

- Нагадайте, будь ласка, про що йдеться?

- Це досить довге питання. Уявіть собі, що ви на інтерв'ю у міністра оборони своєї країни. Він на півхвилини вийшов. І ви бачите в нього на столі папір, що ваша країна планує найближчим часом почати війну проти іншої країни. Чи розголосите ви цю інформацію?.. На Заході на це питання відповідають, в основному, позитивно, в Росії, як правило, негативно. Для Познера це гарний привід поміркувати про суть патріотизму і про етику журналістської професії.

- Так, дякую. Я пригадав це. І до нашої ситуації описані міркування дуже навіть підходять. Отже, є журналіст Сущенко. І з ним спілкується, висловлюючи свою думку, старий знайомий. Що у цій ситуації робить професійний журналіст? Відповідає: ні-ні, мовчи, чути тебе не хочу. Ви таке можете уявити? Я – ні. Журналіст – істота цікава сама собою. Це його чи не найголовніша професійна якість. Але у самій по собі журналістській цікавості немає криміналу, тим більше такого тяжкого, як шпигунство. Таке обвинувачення потрібно доводити і доводити переконливо. У нашому ж випадку – в наявності лише одна провокація, що задовго готувалася. І все, більше нічого. Якщо з представленої нам «справи Сущенка» прибрати це, а також війну в Україні та загрозу ще більшого вторгнення, то в справі взагалі нічого не залишиться. Нічого! Залишається тільки чесна професійна робота журналіста-міжнародника... Саме тому з'являються публікації, як та, що я назвав вище. При нестачі матеріалу треба напустити побільше загадковості, шпигунської конспірології, туману, недомовок, сміливих, але нічим не підтверджених припущень.

НЕЗАЛЕЖНА ЕКСПЕРТИЗА ВІД ЕКСПЕРТА З ФСБ? АБСУРД

- До речі, а чи знаєте, як би російська сторона поводила себе за нормальних обставин, якби це не було спецоперацією, провокацією ФСБ?

- Як?

- Отже, є закордонний журналіст-міжнародник, який має акредитацію авторитетної країни. І один з його старих друзів опиняється на посаді, пов'язаній з держтаємницями країни. Спецслужбі не подобається, здається підозрілим їхнє подальше спілкування. У такій ситуації можуть мати місце оргвисновки – але по відношенню до свого громадянина, свого офіцера. А закордонний журналіст просто гальмується на кордоні і оголошується персоною нон-грата. Ніяких скандалів, арештів і фабрикації справи. Але це, повторюся, при відповідальному підході до справи. А російська влада зараз взяла курс, і ми це прекрасно бачимо на інших прикладах, на інший підхід – захоплення великої кількості «диверсантів», «шпигунів», яких сподіваються використати як заручників для отримання, виторговування якихось преференцій.

- Повернімося до справи, слідства. що закінчилося.

- Звичайно, дуже важко працювати в умовах нерозголошення інформації через «наявність держтаємниці». Причому з багатьох причин. Ось, уявіть, мені потрібно зібрати докази невинності. Слідство вважає, що в якихось місцях розмов використовувався «езопова мова», інакомовність. Я вважаю, що ні. Хто може вирішити цю суперечку? Експертиза. Незалежна експертиза! Але де я візьму в цій справі незалежну експертизу, якщо потрібна людина з допуском до держтаємниці. А це люди, так чи інакше пов'язані з ФСБ. Тобто я підійду до фахівця з ФСБ і попрошу: зроби мені, будь ласка, НЕЗАЛЕЖНУ експертизу. Так? Ну, ви ж розумієте, що це абсурд.

- Так, дійсно, нерозв'язний глухий кут. Ви вже розумієте, як будете будувати захист в таких умовах?

- Загалом, так. До речі, адже і копіювати матеріали слідства теж не можна, що підготовку також не полегшує. Але тут – не страшно, я все необхідне запам'ятовую. І тактику нашого захисту, особливості надання доказів невинності вже уявляю. Але знову ж – суд буде закритий для громадськості. Так що процесуальна сторона залишиться не відомою для публіки. Тому нагадую, що результат кейса будуть вирішувати не російський суд, тим більше в цих умовах закритості, а політичні домовленості. В умовах ізоляції Кремль шукає контактів з важливими для нього державами, у тому числі деякими країнами Європи. Відповідно у деяких справах, як, я сподіваюся, і в справі Сущенка, Кремль готовий зіграти в «піддавки», «проявити гуманність».

«ПОТРІБНО ПОСТІЙНО ПІДТРИМУВАТИ ГРАДУС ІНТЕРЕСУ»

- Тут важливо інформування міжнародної громадськості. Ви недавно їздили з цією метою до США.

- Так. Я вже говорив, що з інформуванням керівництва Франції та Німеччини ситуація благополучна. В Америці – складніше. Нинішня адміністрація, в тому числі Держдепартамент, не так активно реагує на питання, пов'язані з правозахистом. І тут наш головний контакт – Курт Волкер (спецпредставник Держдепартаменту США з питань України, – ред.), його апарат. Не секрет, що ми писали йому листа. І точно знаю, що він дійшов до адресата. Тобто в апараті Волкера про долю Романа знають і цим кейсом займаються. Взагалі, говорити про політику – не моя справа, але можу зазначити, що, як мені здалося, в американських елітах накопичується втома від української тематики і зменшується ентузіазм щодо України. У свою чергу, українським елітам потрібно мати це на увазі. Від них чекають більшого прогресу в області реформ. Я наважуюся говорити про це тільки тому, що це опосередковано стосується і питання українських політв'язнів. Розумієте, ситуація зараз така, що американським політикам є чим займатися, крім України. І тому нам, адвокатам, тим, хто бореться за політв'язнів, доводиться докладати додаткові зусилля, щоб їхні питання залишалися у порядку денному. Потрібно постійно підтримувати необхідний градус інтересу.

- Чого конкретно вдалося досягти під час цієї поїздки?

- Я спілкувався в Гельсінському комітеті конгресу США, спілкувався в Комісії Лантоса...

- Про правозахисну діяльність Гельсінського комітету конгресу ми вже говорили. Розкажіть, будь ласка, що це за Комісія Лантоса?

- Том Лантос – легендарний американський конгресмен угорсько-єврейського походження. Він помер наприкінці «нульових». У пам'ять про нього існує Комісія Конгресу США з прав людини імені Лантоса... Спілкувався з низкою авторитетних сенаторів і конгресменів, які займаються правозахисною діяльністю. Наприклад, з конгресменом від Каліфорнії Карен Басс – вона керує підкомітетом з прав людини в Міжнародному комітеті Конгресу США. Розповів про обставини справи Сущенка представникам українського кокусу у Конгресі США. Це все важлива робота. Яка вже дає свої плоди. І буде давати їх у найближчому майбутньому.

Олег Кудрін. Рига

Фото: архів Марка Фейгіна; Олена Худякова, Укрінформ