Українські військові дрони: від склянки з гранатою до ударного хайтеку
Як Україна розвиває власні військові безпілотники та технології боротьби з ворожими
Нещодавно була презентована новинка оборонного комплексу України – персональна установка боротьби з малими безпілотниками. Така зброя є надзвичайно необхідною на полі бою, адже уявити сучасні бойові дії без цілих роїв маленьких літальних апаратів з обох сторін – просто неможливо. Тож і захист від ворожих безпілотних апаратів теж надважливий. “Ліліпути від авіації” сьогодні стали очима і вухами військових, а їх старші брати – “ударні безпілотники” довели свою ефективність під час точних атак на супротивника. Таким чином, для того, щоб бути сучасними та ефективними, Збройним силам України потрібно приділяти значну увагу розвитку розвитку власної безпілотної авіації.
Бойовий дрон, дарма що маленький, то грізна зброя сучасності
Безпілотні літальні апарати, вони ж БПЛА, вони ж дрони, сьогодні не є чимось незвичним, особливо у військові справі. Втім, варто розуміти, що під словом “безпілотник” ховається цілий ряд літальних апаратів, різниця між якими може бути як між велосипедом і танком. Найменший військовий безпілотник солдат може носити в кишені, щоб “зазирнути”, припустимо, за ріг будинку. А найбільший, по суті, є повноцінним бойовим літаком, просто без кабіни пілота, який може буквально цілодобово кружляти в повітрі, очікуючи нагоди скинути на голову ворога бомби чи ракети.
Більшість людей звикли до малих надлегких безпілотників (квадрокоптерів), що вже стали звичним атрибутом для відео- та фотозйомки. Вага ж військових БПЛА коливається від кількох кілограм до 14 тонн, іноді це “літачки” з розмахом крил до 20 метрів! Наразі західні держави розробляють безпілотники, чиї корпуси виготовлені за технологією “стелс”, вони невидимі для радарів та можуть днями літати на бойовому чергуванні і навіть нести невеликі ядерні заряди на борту.
Ціна військових дронів теж може викликати здивування: так, американський “ветеран” MQ-1 Predator, що стоїть на озброєнні ще з далекого 1994-го, коштує близько 5 млн доларів – так само, як найновіший український танк “Оплот”. Ціна ж найсучасніших ударних БПЛА цілком співставна з ціною повноцінного бойового літака і може сягати десятків мільйонів доларів.
Сполучені Штати, світовий лідер у розробці бойових безпілотників, активно використовували БПЛА у своїх військових операціях – знищували з їх допомогою військові об’єкти в Іраку та Афганістані, ліквідовували очільників “Аль-Каїди”, Талібану та інших терористичних організацій.
Попри значний прогрес у технологіях, навіть великі та дорогі ударні безпілотники не спроможні замінити на полі бою класичну авіацію, але значно нижча ціна в порівнянні з бойовим літаком, і, що головне, відсутність ризику для пілота, роблять розвиток технологій бойових дронів дуже перспективним. Адже безпілотники цінні на полю бою не лише як засіб завдання ударів по ворогу, а ще як незамінний інструмент для розвідки та наведення ударів артилерії чи ракет на ціль.
“Менші брати” бойових безпілотників – різноманітні розвідувальні апарати – стали абсолютно звичною частиною бойових дій по всьому світі. Україна не виняток. У великих кількостях безпілотники активно використовувались і продовжують використовуватись для розвідки, спостереження і коригування вогню артилерії як українськими військовими, так і нашими ворогами на Сході України. Щоправда, в небо над полями Донбасу злітають здебільшого не спеціально виготовлені для армії машини, а пристосовані до воєнних реалій цивільні дрони. Причина відсутності армійських безпілотників в тому, що розвиток комп’ютерних технологій дозволив створити повноцінні бойові БПЛА лише в середині 1990-х, а наша оборонна галузь цілком ґрунтована на спадку СРСР, який розвалився ще до прориву у технологіях виробництва дронів. Довгий час наша держава не вважала доречним вкладати мільйонні суми у розвиток нової і незрозумілої постсовковим військовим галузі.
Українські безпілотники: від фронтових переробок до міжнародних проектів
Тим не менш, війна диктує свої правила. Тому з самого початку українсько-російської війни в 2014 році Збройні сили України відчули гостру потребу в безпілотних апаратах. Зусиллями волонтерів закуплялись цивільні машини, які або використовувалися “як є”, або за допомогою “народного інженерного генію” адаптувалися до потреб війни. Військові переповідають бувальщини про українських майстрів, які могли довести мирний квадрокоптер до стану ударного безпілотника лише за рахунок кмітливості. Все, що було потрібно, це поставити в склянку гранату з витягнутим кільцем і закріпити таку “бомбу” в тримачі для камери комерційного дрона. Далі ця “вундерваффе” злітала і займала позицію, наприклад, над входом у ворожий бліндаж. І в потрібний момент оператор дрона відпускав тримач для камери, склянка падала, розбивалась, граната вибухала, а вороги, якщо щастило вціліти, жалілися російським пропагандистам на “сєкрєтноє оружиє укропов”.
Реальні ж промислові розробки військових БПЛА розпочалися в Україні лише в 2016-му силами авіаконструкторського бюро “Антонов”. Втім, наразі виготовлено лише один апарат, який проходить випробовування. Річ у тім, що “українські” бойові БПЛА мають практично повністю імпортну електронну “начинку”, що аж ніяк не дешева. А з огляду на високу технологічність виробництва, дуже сумнівно, що найближчим часом Україна зможе виробляти власну електроніку для БПЛА.
Богдан Долінце, авіаційний експерт, так характеризує основні виклики сфери виробництва БПЛА в нашій державі:
“В Україні існує велика кількість підприємств, задіяних у авіаційній сфері, а тому технологічний та кадровий ресурс для розробки авіаційних апаратів, в тому числі й БПЛА, у нас є. З іншого боку, потрібно говорити про наявність не тільки можливостей, а й перешкод. Дві найгостріші проблеми – це технологічна та матеріальна база. Адже ні радіообладнання та електроніки для дронів, ні спеціальних матеріалів для самих апаратів ми не виробляємо – отже залежні від постачання комплектуючих. Без активізації розробок в сфері електроніки та виробництва легких композитних матеріалів складно буде в розвивати галузь безпілотних літальних апаратів”.
Іншими словами, крім зазначених проблем з виробництвом, для успішного використання БПЛА на полі бою, Україні фактично “з нуля” потрібно розбудувати систему управління, супутникового зв’язку та навігації. Також, якщо ми хочемо, аби роль безпілотників на полі бою не обмежувалась розвідкою та спостереженням, необхідно розпочинати розробку та виробництво спеціальних систем озброєння для безпілотників. Усі перераховані проблеми не вирішити одномоментно, а отже в найближчі роки чекати “буму” виробництва військових безпілотників в Україні не варто.
Альтернативою багаторічним очікуванням початку власного виробництва БПЛА є закупівлі готових бойових дронів за кордоном. Наша оборонна галузь вочевидь вирішила піти цим шляхом. На початку 2019 року в Україну прибула перша партія ударно-розвідувальних безпілотників турецького виробництва разом зі станцією управління та боєзапасом для їх озброєння.
“Для нас є важливі закупівлі такого обладнання, адже це відкриває можливість вивчити передові напрацювання, навчити власний персонал, що дуже важливо, і в перспективі брати участь в кооперативних міжнародних проектах розробки БПЛА”, – зазначає Богдан Долінце.
Російська безпілотна загроза та захист від неї
На щастя, у нашого головного ворога – Росії – ситуація з розробкою та виробництвом БПЛА не набагато краща. Кострубаті радянські напрацювання, які залишилися в спадок російській армії, аж ніяк не можна назвати актуальними. Як наслідок, росіяни активно теж змушені були закуповувати військові розвідувальні дрони, зокрема, у Ізраїлю. З 2012 року в Росії мало б розпочатися виробництво БПЛА ізраїльської конструкції за ліцензією. Але санкції, накладені за агресію проти України сильно обмежили можливість Москви закуповувати електронну начинку для власних БПЛА .Тому у великих кількостях виробляти відносно сучасні БПЛА Росія не в змозі.
Російські армійські безпілотники, а також пристосовані до військових потреб цивільні моделі, неодноразово використовувались нашими ворогами у боях на Донбасі. Сьогодні, в умовах затяжного позиційного протистояння, БПЛА стали чи не єдиним засобом розвідки та спостереження з боку російсько-окупаційних військ. Саме тому широке використання засобів боротьби з ворожими дронами – один з першочергових пріоритетів для наших військових на передовій.
Серед таких засобів – технології блокування каналів зв’язку та навігації літального апарата. “Оскільки бойові дрони мають захищені канали зв’язку і навігації, на відміну від цивільних, то перший і головний засіб зараз – це спрямовані радіосигнали, що блокують ці канали. Однак, враховуючи, що військові дрони сьогодні мають можливість працювати автономно навіть з заблокованими каналами, наступним логічним кроком мають бути установки, і вони вже з’являються, які будуть спрямованими лазерними променями знищувати дрони на відносно великій відстані. (Такий собі гіперболоїд інженера Гаріна. – Ред.). Ще одним способом є використання звичної кінетичної зброї і ракет, але залежно від розміру дрону їх ефективність може бути дуже низькою. Тому, швидше за все, найближчим часом будуть розвиватися саме лазерні засоби боротьби з дронами”, – припускає Богдан Долінце.
До речі, саме спосіб створення радіоперешкод є основою нещодавно презентованої української антибезпілотникової установки. В умовах війни на Донбасі, де в основному використовуються низькотехнологічні або просто цивільні дрони, така установка буде цілком ефективною. Але в перспективі технології оборони від безпілотників в Україні потребують значних вкладень та тривалого розвитку.
Крихітні і не дуже, безпілотні літальні апарати потихеньку здійснюють революцію у військовій справі. Ігнорувати як самі дрони, так і способи захисту від них сьогодні просто неможливо. Саме тому залишається лише побажати успіху українським конструктам у розробці нових пристроїв та технологій, а військовим – у їх використанні на захисті нашої країни.
Вячеслав Масний. Київ