“єБабуся” або “єДідусь” – думаємо, а чи Є гроші? – з’ясовуємо

Залишивши за дужками політичні, електоральні, конспірологічні, мемо-сатиричні аспекти нової ініціативи, вивчаємо її економічну складову

Анонсована президентом програма забезпечення сучасними смартфонами вакцинованих від коронавірусу пенсіонерів миттю стала однією з топових тем у вітчизняному медіапросторі та ще й спровокувала безліч суперечок і породила купу мемів у соціальних мережах. Офіційно проголошена мета ініціативи – продовження зусиль із діджиталізації країни, розширення доступу громадян до цифрових послуг і сервісів, а також стимулювання співвітчизників до свідомої вакцинації. Про існування (нібито) прихованих цілей не висловлювався хіба лінивий. Варіантів – безліч. Як і чимало різних оцінок фінансової складової – ймовірних витрат на втілення програми й того, де знайти потрібні для неї кошти.

Щоб смартфон – у кожній хаті

Офіційної інформації про конкретні параметри майбутньої програми поки що небагато. Окрім резонансної заяви глави держави, який повідомив про наміри безоплатно забезпечити смартфонами та пільговим тарифом для користування мобільним інтернетом вакцинованих від COVID-19 громадян віком від 60 років і про започаткування опитувань у застосунку "Дія". А також невеликого коментаря віцепрем’єра, міністра цифрової трансформації Михайла Федорова про початок першого етапу проєкту у квітні – із запису охочих одержати смартфони. “Коли почнеться другий етап – отримання смартфонів, – залежить від виготовлення пристроїв. Ми окремо це анонсуватимемо. Але плануємо більшу частину проєкту втілити вже цього року", – сказав урядовець.

Решта ж відомостей про програму – поки що на рівні чуток, здогадок та інсайдів, отриманих журналістами й політиками зі своїх джерел.

Потенційно учасниками проєкту можуть стати приблизно 8,8 мільйона громадян (стільки українців, котрим уже виповнилося 60). За останніми даними, повністю вакциновані приблизно 15 мільйонів наших співвАітчизників (36% населення). Якщо вважати, що співвідношення вакцинованих представників цієї категорії до її загальної чисельності є таким же, то станом на початок лютого дві дози вакцини отримали приблизно 3,1 мільйона можливих реципієнтів майбутньої програми. Хоча щось – аналіз ситуації в родинах знайомих, інформація соцмереж, відсутність (умовного) “примусу” до щеплення, таких як для медиків, силовиків, бюджетників, – підказує: насправді вакцинованих пенсіонерів віком 60+ менше, приблизно 2,5 мільйона. Якщо до кінця року вдасться подвоїти кількість щеплених, ця цифра зросте до 5 мільйонів.

Тобто, однозначно зрозуміло: лише 2022 роком дія проєкту не обмежиться (що підтверджують і процитовані вище слова Федорова). Й це ще без урахування технічних та організаційних нюансів. Бо конкретні переговори з можливими постачальниками ґаджетів та з мобільними операторами у кращому разі – на початкових етапах, або й узагалі ще не ведуться.

Також, судячи з усього, нині лише починають напрацьовувати конкретні параметри програми. На все це знадобиться щонайменше кілька місяців, а то і пів року. Далі – внесення змін до бюджету, тендерні процедури, що також триватиме не один день. Тож, за найсміливішими експертними оцінками, цьогоріч девайсами вдасться забезпечити лише третину тих, хто за умовами програми може розраховувати на участь у ній.

Чи буде “смартфон на шару” вагомим стимулом для пришвидшення вакцинації наших пенсіонерів? Для декого можливість отримати ґаджет (може, й лежатиме мертвим вантажем, але “нехай буде”) і справді стане вирішальним аргументом на користь щеплення. Та для багатьох куди важливіші інші резони. Йдеться, приміром, про тих, хто має протипоказання за станом здоров’я чи інтуїтивно або й під інформаційним впливом боїться побічних ефектів. А частка таких поміж людей поважного віку, природно, найбільша порівняно з іншими віковими групами. Хтось не захоче вакцинуватися з релігійних міркувань, хтось вважає себе “переконаним антивакцинатором” (ну не тягнути ж таких на пункти щеплення силою – принаймні, доки держава не ухвалить рішення про примусову вакцинацію). Хтось уже має смартфони – як-от, люди з пристойними пенсіями чи рідні забезпечених дітей і онуків, або й просто “молоді”, новоспечені пенсіонери, котрі звикли користуватися ґаджетами...

Тож у пресі і зустрічаються різні оцінки кількості потенційних реципієнтів президентської програми – від 6 до майже 9 мільйонів.

Про “ціну питання”

Вартість програми залежатиме не тільки від кількості учасників, а й від класу смартфонів, якими забезпечуватимуть людей. Тому й оцінки потреб у фінансуванні різні – від 12 до 50 мільярдів гривень. При цьому найбільше розрахунків свідчать про те, що програма обійдеться бюджету у мільярд доларів – 28-30 мільярдів гривень. Адже чимало коментаторів погоджуються: базовою буде модель смартфона, що коштує приблизно сто американських доларів – від 2500 до 3000 гривень.

“Навіть, якщо телефон коштуватиме 100$ (про якість не говорю), то це додаткові 28 мільярдів гривень з бюджету. Плюс, певно, безкоштовний Інтернет з СІМ-картою має йти. Виходить велика сума. У нас є такі гроші?”, – цікавиться перший заступник голови парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Ярослав Железняк.

Окреме питання – на яких умовах влада домовиться з операторами про пільгові тарифні пакети під “єБабусю” (чи як там користувачі Дії назвуть цей проєкт). За деякими оцінками, для виплати державою компенсацій операторам також може знадобитися кілька мільярдів гривень на рік, а дехто каже і про усі 10 мільярдів.

Також хтось же має адмініструвати програму, доправляти смартфони пенсіонерам... Хоча тут ймовірний варіант “нецентралізованого” отримання девайсів самими реципієнтами програми у офлайн- чи онлаймагазинах – партнерах проєкту. Це – якщо буде ухвалено рішення про переказ пенсіонерам грошей із цільовими призначенням “на пільговий смартфон”, на кшталт того, як це відбувається з “тисячею для вакцинованих”.

Не безплатним (для держави), звісно ж, буде й анонсоване навчання пенсіонерів азам діджиталізації через “Дію” чи офлайнкурси, які можуть організовувати на місцях. Словом, ще й на усіх перелічених щойно витратах по кілька десятків чи й сотень мільйонів гривень на рік набігатиме...

Значними можуть бути витрати (хоча частину їх мають взяти на себе мобільні оператори) на охоплення якісним інтернетом всієї території країни. На це також звертає увагу Ярослав Желязняк: “Головна проблема доступу літніх людей до Дії та інших послуг – не в наявності телефона, а в доступі до Інтернету. Навряд чи людина, яка не могла дозволити собі до цього смартфон, зможе потім оплачувати мобільний Інтернет. Друга проблема очевидна – невміння користуватися. Тут теж дуже скептично ставлюсь до того, що людина захоче навчитися лише тому, що держава подарувала телефон”.

І в сотнях коментарів стосовно нової програми люди справді нагадують про численні “білі плями” на мапі охоплення України не те що швидкісним, а навіть звичайним інтернетом й почасти – стільниковим телефонним зв’язком.

Щоправда, при доопрацюванні програми може виявитися, що потреби у фінансуванні набагато менші. Приміром, за даними колег з “Економічної правди”, відповідальні за втілення ініціативи фахівці вже визначилися з непублічною поки що додатковою її умовою, про яку оголосять пізніше. Це нібито дозволить скоротити кількість потенційних учасників програми із майже дев’яти до трьох мільйонів. Як варіант (але це – також на рівні здогадок) може йтися про обмеження за розміром пенсійних виплат, аби “відсіяти” від програми тих, хто, з огляду на доходи, може дозволити собі власний смартфон. Приміром, аналітики мережі "ОПОРА" підрахували, що на отримання безплатного девайса в межах державної програми підтримки вакцинації проти COVID-19 можуть розраховувати й 27 народних депутатів. Віриться, що українські парламентарії все ж відмовляться від такої пільги. Але, зважаючи на ситуацію з виплатою компенсацій за винаймання житла, які радо отримують десятки депутатів – офіційних мільйонерів, віриться десь так... глибоко у душі. Надія на те, що влада і справді створить запобіжники від потрапляння до списків учасників програми людей, для яких вартість “шарового” смартфона – справжнісінький мізер.

Хоч би як там було, а дво- чи триразове скорочення кількості учасників проєкту, – вже, зрозуміло, і про інший порядок цифр: $300 мільйонів (до 8,5 мільярдів гривень), та ще й коли розбити цю суму на два роки, – то не $1 мільярд. І знайти до кінця цього року 2-3-4 мільярди гривень не так уже й складно. Цілком “підйомними” у 2022-ому, якщо не станеться форсмажорів на кшталт масштабної російської агресії, можуть бути й куди більші суми.

"Якщо говорити про суми у 12 або навіть у 20 мільярдів гривень, то знайти такі гроші буде нескладно, – вважає економіст Данило Монін. – За моїми поточними оцінками, перевиконання бюджету за підсумками року становитиме 150-200 мільярдів гривень. Тому якщо такі дії влади оцінювати як стимул для пенсіонерів з переходу до "цифрової держави" і, зокрема, для подальшого запровадження електронного голосування, то вважаю подібну програму нормальним кроком".

Оптимізму тут додають дані Держказначейства про перевиконання плану бюджетних надходжень у січні. Упродовж традиційно малоактивного першого місяця року до загального фонду державного бюджету надійшли 78 мільярдів гривень, на понад 13% (9,1 мільярда) більше, ніж планувалося.

Про критику програми і аргументи “за”

Але. Якраз за наміри в умовах реальних загроз повномасштабної російської агресії використати додаткові бюджетні надходження на цю та низку інших “необов’язкових” програм і критикують найбільше владу її опоненти. Певно, десятки таких коментарів кожен може знайти у своїх стрічках в соцмережах чи увімкнувши будь-який інформаційний телеканал. Більшість критиків пропонують принаймні тимчасово утриматися від втілення (нехай і важливої для успішної цифровізації країни) програми надання пенсіонерам безплатних смартфонів, спрямувавши натомість увесь зароблений понад норму ресурс на підтримку вітчизняних Збройних сил. Зокрема, журналіст Юрій Бутусов пропонує – якщо вже вирішили надати додатковий ресурс на цифровізацію, – витратити його “на забезпеченнях військових та командних пунктів захищеними смартфонами, планшетами, комп'ютерами, принтерами, роутерами, кабелем та екранами. Бо для цих потреб прості громадяни змушені купувати в армію звичайні незахищені прилади...”

Водночас саме з огляду на складні часи, які переживає країна, ініціатива глави держави також є надзвичайно важливою, – переконаний голова підкомітету з питань рентних платежів, екологічного податку та оподаткування АПК Комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики Олексій Устенко (“Слуга народу”). “Що б не казали противники програми, смартфон зараз є предметом першої необхідності. Вони спрощують життя мільйонам українців і потрібні не лише молоді, а й дітям, і пенсіонерам – в тому числі. Це, передовсім, питання безпеки та здоров’я, особливо в період пандемії. За рахунок смартфона можна уникнути черг та скупчень людей як мінімум у банках та поштових відділеннях. Я вважаю ініціативу Президента Володимира Зеленського дуже позитивною, впевнений, вона якісно змінить життя людей”, – наголошує парламентарій у коментарі Укрінформу.

Інший напрямок критики програми – начебто її потенційна корупціогенність. Мовляв, наші чиновники знайдуть, як при її втіленні заробити на “відкатах”. “Пам’ятаю, працюючи в Антимонопольному комітеті, ще застала часи, коли держава забезпечувала хворих з ураженнями спини та опорно-рухового апарату інвалідними візками. Це була постійна корупція, кримінальні провадження, відкати, оскарження тендерів, “знайомі” компанії, що належали депутатам чи міністрам. Знаєте, коли зникла корупцію? Коли держава стала замість візків видавати людям гроші. Щоразу, коли товаром і громадянином з’являється посередник у вигляді чиновника, – це “відкат”, – сказала в телеефірі державна уповноважена АМКУ у 2015-2019 роках Агія Загребельська. Вона вважає, що для реальної підтримки малозабезпечених українців їм краще видати гроші, які можна використати на будь-які нагальні для кожного потреби.

Такої ж думки й економіст Олексій Кущ. Він вважає куди дієвішою допомогою переказ коштів на банківські картки пенсіонерів. При цьому “не так страшно, що у цей механізм на десятки мільярдів гривень закладуть корупційну складову, а також проведуть підготовку до впровадження електронного голосування, гірше те, що озвученої мети – просування цифрових послуг населенню у віці – досягнуто не буде, – вважає експерт. І пояснює: “Якщо у взаємовідносинах громадянина та держави з одного боку буде найсучасніше відомство з надання цифрових послуг, а з іншого – пенсіонер, який важко освоїв кнопковий телефон, то десь між ними обов'язково відбудеться обрив зв'язку. Люди поважного віку отримають смартфони, попросять дітей зареєструвати їх у Дії, а потім подарують ці смартфони онукам, продадуть їх задешево або просто покладуть на поличку”.

Вочевидь, більшість новоспечених власників смартфонів навряд чи захочуть заморочуватися з освоєнням їхніх функції. Варіант із масовим продажем подарованих державою за рахунок платників податків ґаджетів, на думку експертів, цілком реальний. Хоча те, що таким чином пенсіонер при бажанні отримає для себе додаткову копійку, може, і не погано. Інша справа, що ділки – й до ворожки не ходи – скуповуватимуть такі апарати за безцінь. Також потенційне вкидання великої кількості девайсів на ринок негативно позначиться на роботі і на прибутках легальних продавців.

Натомість народний депутат Олексій Устенко можливість такого сценарію відкидає. “Просто роздати смартфони ніхто не збирається. Планується створення груп, які навчатимуть людей та розповідатимуть їм про усі можливі функції. Також планують заходи, що унеможливлюватимуть зловживання. Пільговий смартфон не можна буде перепродати чи здійснити будь-які інші шахрайські дії. Над тим, як забезпечити це, також працюватимуть найкращі фахівці”, – запевнив парламентарій.

Владислав Обух, Київ