росія прощається з МКС: Китай шле палкі вітання, Маск зичить щастя у дорозі

Роскосмос гучно грюкає дверима в лізі «великого космосу», але по-тихому не йде

У вівторок новий глава Роскосмосу юрій борисов на зустрічі з президентом путіним анонсував вихід росії з проєкту Міжнародної космічної станції (МКС), який має відбутися після 2024 року. Основним пріоритетом діяльності свого відомства він назвав створення Російської орбітальної службової станції (РОСС). А ось у середу стало відомо, що Китай запустив нову ракету-носій «Ліцзянь-1», яка вивела на орбіту одразу шість супутників. Одразу пригадалося, що за кілька днів до того до китайської національної орбітальної станції полетів лабораторний модуль «Веньтянь».

Так російська негативна новина опинилась у «сендвічі» між двома позитивними китайськими. Як кажуть, відчуйте різницю.

КІНО ПРО КОСМОС – У МАЙБУТНЬОМУ БЕЗ РОСІЇ

У мистецтві зрідка зустрічається прямий та безпосередній опис подій. Але іноді воно потрапляє в «яблучко», точно передаючи реальність, нехай і в символічній формі.

Протягом двох років, у 2013 році та у 2015-му, вийшли два різні фільми про космос. Це «Гравітація» (2013) Альфонсо Куарона із Сандрою Буллок та Джорджем Клуні, а також «Марсіянин» (2015) Рідлі Скотта з Меттом Деймоном.

Стрічки за «картинкою» відрізняються: камерна «Гравітація», де крім двох виконавців головних ролей нікого немає, і багатофігурний «Марсіянин», який збирає багато людей і навіть країн заради порятунку однієї людини. Але є в обох фільмах інші спільні головні герої. Щоправда, неістоти – це космічні станції.

У «Гравітації» – вони послідовно американські, радянські/російські та китайські. У «Марсіянині» – американські (у співпраці з союзниками) та… китайські. росії як космічної держави тут вже немає (події стрічки відбуваються в недалекому майбутньому). Символізму такій особливості додає той факт, що «Гравітація» вийшла на екрани до перемоги Євромайдану та початку війни, розв'язаної росією, а «Марсіянин» – після. І той, 2014 рік, став точкою, в якій ерефія мала вибір – залишатися в цивілізованому колі чи покинути його (причому виключно із власної ініціативи). Росія тоді не забула зробити перший широкий крок до того, щоб покинути (а від 24 лютого 2022 року – другий, що остаточно її децивілізує).

І ця послідовна «Гравітація Марсіянина» абсолютно точно описує ситуацію, що складається у цій галузі – освоєнні космосу.

РОГОЗІН ЯК ОДИНИЦЯ ВИМІРУ НЕПРОФЕСІОНАЛІЗМУ

Як же Роскосмос поставився до заяви про вихід з МКС? Бадьоро! Цією структурою довгі 6 років керувала людина, прізвище якої можна робити одиницею для виміру некомпетентності – один рогозін. дмитро олегович – випускник журфаку МДУ. Він був на своєму місці у справах, де потрібен майстер провокацій і тролінгу. Тому в юнацькі роки (і, найімовірніше, за завданням держбезпеки) зигував, потім очолював ксенофобську партію, проведену до держдуми. Потім його відправили до Брюсселя - послом росії в НАТО. І отримавши таку життєву освіту, ймовірно, порівнянну з вищою технічною, став гендиректором Роскосмосу (символічний вектор радянського/російського космосу: від Корольова – до Рогозіна). На цій посаді насамперед запам'ятався тим, що продовжив славні традиції пограбування нещасного космодрому «Східний».

Ну і - тролінгом, тільки тепер замість НАТО його об'єктом став Ілон Маск. Але, як кажуть клоуни (справжні, з хорошого цирку): «Якщо хочеш пародію, передражнювати професіонала, ти маєш опанувати його професію». Проте рогозіну до професіоналізму, як і до Місяця. Тому це жонглювання словами незмінно закінчувалися розгромною перемогою Маска, який вміє не тільки балакати, а й робити.

З якогось моменту, за всієї любові володимира володимировича до дмитра олеговича (мабуть, глибинно гебістської) терпіти його далі на чолі Роскосмосу стало неможливо. Тому ще з весни щодо космічних справ росії дедалі частіше почав висловлюватися віце-прем'єр юрій борисов. І з 15 липня космічним гендиректором став він. Що виглядало логічно – ну, принаймні, профі, технар, а не політичний балакун. …( )...

ЧОМУ ПРОФЕСІОНАЛ БОРИСОВ СТАВ БАЛАКУНОМ

Тим дивовижнішим є те, що перша гучна заява борисова – про скорий вихід з МКС стала непрорахованою, суто політичною, тобто воістину рогозінською. Щоб переконатися в цьому, подивимося, про що в ерефії йшлося і що робили у зв'язку з МКС раніше.

Зараз лунають пояснення, що неполадки на МКС настільки почастішали, що прийшов час з неї йти і зробити це через два з половиною роки. Але лише рік тому до російського сегменту станції було пристиковано модуль «Наука», мученицький запуск якого розтягнувся на понад 10 років. Якщо все справді так погано, то навіщо було це робити? Можна було ще почекати кілька років, щоб розпочинати свою окрему станцію з цього модуля. Але ні, такий приклад – іншим "Наука"!

Два роки тому гендиректор рогозін казав: так, мовляв, старіє МКС, настав час йти, ну, десь 2028 року, а то й 2030-го. Навесні цього року борисов, мабуть, уже визначений змінщиком у Роскосмос, скоротив терміни, сказавши, що йти з МКС треба після 2025 року. А через квартал, на посаді гендиректора, наважився до відходу ще на рік раніше. Тобто номінально як професіонал (все ж таки керував кафедрою електроніки у знаменитому МІФІ) у сенсі непрофесіоналізму він уже зумів переплюнути самого рогозіна. Але саме такі менеджери потрібні кремлівському диктатору - не соромляться верзти будь-яку нісенітницю (у нього вже цілий ЛАВРОВий вінок таких колишніх професіоналів). І логіка тут проста, головне – нагидити Заходу, «піндосам». Якщо США, НАСА не хочуть відходу росії з МКС (там традиційно вважають освоєння космосу справою у всіх сенсах «надземною»), то треба діяти їм наперекір! Діяти чи… принаймні говорити.

«НЕХАЙ ЩАСТИТЬ» ВІД МАСКА У ВІДПОВІДЬ НА ВІДХІД РОСІЇ З МКС

І справді, для західних партнерів заява про відхід росії з МКС стала несподіванкою. (15 липня, саме у день рокірування рогозін-борисов, Роскосмос та НАСА підписали угоду про спільні перехресні польоти на МКС російських космонавтів та американських астронавтів). Але вони, співзасновники МКС (космічні агентства США, Європи, Японії і Канади), що залишаються, без Роскосмосу якось впораються. До того ж – Ілон Маск їм у поміч. Про що свідчила і його коротка дотепна реакція у Твіттері на відхідну новину з росії: «Bon voyage».

А ось що збирається робити росія? Що, власне, означає її заява про відхід після 2024 року? Вона не продовжуватиме договір про використання МКС? Але що тоді стане із її сегментом станції? Відстикує? Продасть? Чи здасть в оренду?

Виходить, росія ризикує на п'ять років (з 2025 по 2030) залишитися взагалі без пілотованих космічних польотів, тобто випасти з ліги «великого космосу», причому виключно з власної ініціативи. Так? І так, і ні. Оскільки в американську середу (європейський четвер) високопосадовець НАСА повідомив: російські космічні чиновники поінформували американських колег про те, що москва хотіла б продовжувати відправляти своїх космонавтів на борт МКС доти, доки не буде збудовано та введено в експлуатацію їх власний орбітальний форпост.

Так, стривайте… А в чому тоді сенс заяви борисова путіну, що росія піде з МКС після 2024 року. Та ні в чому! Точніше, що її робили під телекамеру для патріотичного елохторату. Звичайна піарівська фігня десь у 10 рогозіних (одиниця виміру, ну, ви пам'ятаєте). Насправді, мабуть, усе буде, як було. Але! Тепер уже на тлі криків про свою окрему космічну станцію, причому з обов'язковим рефреном «путін знову всіх переграв».

ПЕРШІ РОКИ ГОРДИЙ РОСС ХОДИТИМЕ ПІД СЕБЕ

З борисівської заяви випливає, що до 2025 року росія займатиметься власною окремою станцією. Але «займатися» - адже це ще не означає «запускати» або «освоювати». Головне та єдине, що має Роскосмос у цій сфері на стадії готовності, – чарівне імперське ім'я для станції: РОСС. З рештою – гірше.

Доопрацьовується науково-енергетичний модуль (НЕМ). У травні рогозін бадьоро рапортував, що він перебуває на «високому ступені готовності». Насправді це теж хронічний довгобуд, на кшталт модуля «Наука». За дуже оптимістичними оцінками, він може бути запущений у 2025 році, за менш оптимістичними – у 2027-му, за реалістичними (тобто від тих, хто знає реалії Роскосмосу) – ризикує затягтися і до 2030 року.

Інша проблема: НЕМ, який називають зараз основою РОСС, спершу планувався лише як ще один модуль до російського сегменту МКС. І в ньому, вибачте за подробиці, немає туалету. Тобто можна, звісно, прикрутити до нього скотчем якийсь унітаз із Ірпеня чи Бучі. Але це, мабуть, все ж таки надто сміливе рішення, навіть для Роскосмосу.

Хоча, з іншого боку, гордого РОССА кожен може уявляти, як йому заманеться. Річ у тім, що цієї російської орбітальної службової станції поки що немає навіть на папері. А крім гарного імені є лише держконтракт, бюджет, виділений і, ймовірно, вже розпиляний. Креслення очікуються до квітня 2024 року. Будівництво, як кажуть, може розпочатися не раніше 2028-го.

Тобто в результаті найреалістичнішим є такий варіант. На МКС літають, як літали. Кричать про РОСС. І щоб не злити путіна (якщо він ще буде живий і на волі), Роскосмос постарається якнайшвидше (тобто ближче до 2025 року, ніж до 2030-го) запустити хоча б щось. Але нічого іншого, крім недоробленого НЕМу, немає. Його і оголосять серцем РОССу. Туди прилітатимуть космонавти. Але тільки на день-два - оскільки туалету немає, їм доведеться весь цей час ходити під себе. Але роспроп, за старою доброю традицією, пояснить росіянам, що саме так і планувалося.

При цьому треба враховувати, що росія перебуває під жорсткими санкціями, з економікою, яку лихоманить. І зараз у принципі незрозуміло, чи здатна вона впоратися з такими технічно складними проєктами, залишившись без західних технологій, докуповуючи продукцію через треті руки.

ДОКИ РОСІЯ КРИЧИТЬ, КИТАЙ РОБИТЬ

А тепер – про Китай у космосі. Про нову ракету-носія «Ліцзянь-1», яка розсипала на орбіті півдюжини супутників, довго не говоритимемо. Але про національну орбітальну станцію – для порівняння – сказати корисно. Не 2024 року, не 25-го, не 27-го, а 24 липня було запущено лабораторний модуль «Веньтянь». Він важить близько 20 тонн, довжина – 18 метрів, це лабораторія для проведення біологічних досліджень (в арсеналі – високоопераційна роботизована рука). Але в ньому також три спальні зони, кухня і санвузол. Після введення «Веньтяня» в експлуатацію на станції зможуть розміщуватися до шести тайконавтів (під час зміни екіпажу).

При цьому «Веньтянь» є лише першим із двох лабораторних модулів, які Китай планує розгорнути на станції. Другий модуль "Ментянь" збираються відправити вже у жовтні. Коли його введуть в експлуатацію, станція набуде Т-подібної форми, і її будівництво вважатиметься завершеним. Інші параметри китайської станції: висота орбіти – приблизно 400 км, розрахована на перебування трьох осіб (чи шести – на нетривалий період). Поки що плановий термін роботи – 10 років. Тобто до 2032 року Китай мізкуватиме про створення чогось нового чи модифікації вже наявного. І посилати палкі вітання північному велико-РОССу.

Тут доречно згадати про співробітництво в космосі росії і КНР. Цього року завершується п'ятирічка "Програми російсько-китайського космічного співробітництва на 2018-2022 роки". У звітах про неї говорять гучно та натхненно. Але що ми бачимо/чуємо насправді? Точне уявлення про це дає така цитата зі звітів: «російські експерти вказують, що китайська супутникова навігаційна система «Бейдоу» може бути стабільнішою, ніж американська система глобального позиціонування (GPS) і російська супутникова навігаційна система ГЛОНАСС. Отже, співпраця з КНР у цій галузі не просто перспективна, а й необхідна».

Ну, зрозуміло, що ритуальний плювок у бік надійної, всесвітньо використовуваної GPS просвистів повз і нікого не задів. А ось далі – цікаво! Російська сторона, ерефівська космічна програма заздалегідь, не чекаючи окрику, смиренно, «з потреби» стає в позу підпорядкування китайській.

Також у лютому цього року було підписано окрему міжурядову угоду про спільну російсько-китайську місячну програму. На папері освоєння ними Місяця виглядає фантастично гарно. Але насправді сутність цієї балаканини (на 100 рогозіних) – вміщується у два пункти.

Перший – уїсти американський Lunar Orbital Platform-Gateway. Робота над цим місячним проєктом стартувала у 2018-2019 роках. Серед учасників – НАСА, Європейське космічне агентство, Японське агентство аерокосмічних досліджень та Канадське космічне агентство. Тобто всі ті самі, що в МКС, але мінус росія. (Що зрозуміло - адже МКС створювалася, коли ерефія не була ще такою дикою, а в міру здичавіння росія відпадає).

Другий пункт – гучні слова, які важливі тим, що під них можна постаратися вибити гроші з російського бюджету.

А як цю угоду бачать з китайського боку? Ніяк. Нехай лежить про запас. Робити щось на користь росії (нині підсанкційної, токсичної) та на шкоду собі (економічну чи політичну) прагматичний Пекін, звісно, не буде.

УКРАЇНА І КОСМОС. ПОКИ ЩО – «НЕПТУНИ», ПОТІМ – НЕПТУН

І про Україну. Так, нам зараз дуже важко. Всі сили йдуть на відбиття агресії, захист людей, народу, держави, оперативне відновлення інфраструктури, що руйнується агресором. Але не можна не визнати, що в майбутньому скорочення та розірвання росією космічного співробітництва з рештою світу – нам у плюс. І подібно до того, як у політиці наш орієнтир – демократичний світ, США, ЄС, НАТО, у науці та на її передовому краї, у космічних програмах потрібно чітко визначити вектор, дорівнюючи «великій четвірці» (США, Європа, Японія, Канада). Адже в нас ще лишилася ця унікальна ракетно-космічна школа. Її треба берегти, розвивати, вирощувати заново.

Зрозуміло, що польоти на Місяць, Марс і далі, до Нептуна, зараз для нас не такі важливі. Але наші «Нептуни», що спалюють і топлять «москву», не лише чудова реклама. Це ще й чудове нагадування про те, що в науці все взаємопов'язане, зокрема: мрія про космос – із захистом Вітчизни.

Олег Кудрін, Рига