Топ-3 міфів про штучний інтелект
Як заголовки та ілюстрації до новин про ШІ впливають на уяву про цю технологію
Заплющте очі й спробуйте уявити, як виглядає штучний інтелект. Що вам спадає на думку? Робот-термінатор зі зловісними червоними очима, блакитний людський мозок, що левітує серед блискучих цифр і формул, чи білий людиноподібний робот, який імітує роденівського «Мислителя»? Ці образи – найбільш стереотипні зображення ШІ в інтернеті.
Спробуйте ввести словосполучення «штучний інтелект» у пошуковик Google для зображень, і ви в цьому пересвідчитеся.
Кількість публікацій в інтернеті про штучний інтелект зростає, а разом із цим закріплюються й міфи про нього, що значною мірою зобов’язані своєю появою подачею інформації про ШІ у ЗМІ – клікабельні заголовки та підбір зображень. Кілька років тому один із дослідників штучного інтелекту Даніель Лейфер навіть створив сайт, присвячений міфам щодо ШІ, які він виявив, аналізуючи повідомлення ЗМІ більш як упродовж півроку. Ці міфи варіюються від надмірно оптимістичних, які стверджують, що ШІ – це чарівне диво, яке врятує світ, до надмірно песимістичних, які заявляють, що ШІ – це зброя масового знищення.
Ми ж розповімо про наш топ-3 міфів щодо штучного інтелекту, поширених у медіа.
МІФ 1: ШІ МАЄ СВОБОДУ ДІЙ
«ШІ відкрив новий антибіотик», «ШІ написав текст за мотивами Біблії», «ШІ перевершив лікарів у прогнозуванні серцевих нападів» – у ЗМІ часто пишуть про штучний інтелект як про головну дійову особу наукових відкриттів або досягнень.
Лейфер наголошує на хибності такого формулювання, оскільки воно створює ілюзію, що ШІ здатний виконувати такі ж самі дії, як і люди. Таким чином ШІ приписують здібності, яких у нього немає, зокрема, змогу діяти самостійно або свободу волі. Коли люди бачать заголовок «ШІ відкрив новий антибіотик», у них у мозку може сформуватися картинка про те, як ШІ самостійно проводив наукові експерименти та аналізував дані для відкриття нових ліків.
Проте таке уявлення далеке від реальності й приховує роль людини в досягненнях. По-перше, це саме люди розробили якусь систему з ШІ і запрограмували та відкалібрували її для досягнення певних результатів. По-друге, зазвичай якесь відкриття або досягнення – результат аналізу великого масиву даних за допомогою ШІ. Щоб він зміг провести цей аналіз, спочатку люди мали зібрати дані, забезпечити, щоб їх було достатньо, та пересвідчитися, що вони збалансовано репрезентують проблему, яку треба вирішити. Усі ці процеси – місяці, якщо не роки кропіткої людської роботи. Насамкінець, результати аналізу, виданого штучним інтелектом, треба правильно інтерпретувати та перевірити, адже аналіз може бути хибним.
Тому дослідник Лейфер підкреслює, що ШІ – це не більше ніж інструмент, який ми використовуємо для досягнення наших цілей, так само як ручку, калькулятор чи комп'ютер. Зазвичай ми радше говоримо «я написав/написала цей матеріал ручкою», ніж «ця ручка написала реферат». Лейфер закликає пам’ятати про це наступного разу, коли ми побачимо ще один сенсаційний заголовок про ШІ, який чогось досяг.
МІФ 2: ШІ ПОДІБНИЙ ДО ЛЮДИНИ
Окрім заголовків, важливим елементом у поданні інформації у ЗМІ є зображення. Дослідниця цифрової соціології Ліза Талія Моретті й засновниця консалтингової компанії з питань мистецтва та інновацій «Culture A» Енн Труайє Роджерс проаналізували понад 1000 новин та встановили, що ШІ найчастіше зображують людиноподібним.
Дослідниці зазначають, що ШІ прирівнюють до білих або сріблястих роботів з такими ж, як у людей, очима, ротом, тулубом і руками. Іноді вони мають ознаки агресивності – наприклад, вишкірені зуби та червоні очі, що світяться. Проте ШІ не завжди має тісний зв’язок з роботами. Наприклад, ChatGPT побудовано на основі штучного інтелекту, але це – чатбот, тому було б хибно ілюструвати його, використовуючи зображення кіборга. Навіть коли робот працює на основі ШІ, наприклад, робот з функцією розпізнавання об'єктів, він, як правило, зовсім не схожий на людину. Крім того, деякі зображення ілюструють технології, яких наразі не існує і які навряд чи будуть створені в майбутньому, як, наприклад, людиноподібний робот, що вислуховує пацієнта стетоскопом.
На думку дослідниць, інший хибний аспект зображення штучного інтелекту як подібного до людей полягає в ілюстрованих діях. Часто роботи зображені, ніби вони занурені в глибокі роздуми або розв'язують складні математичні задачі на дошці. Таким чином створюється ілюзія, що ШІ використовується для надскладних задач замість людини, начебто підкреслюючи тим самим його перевагу над людьми. Це може посилити нереалістичні страхи й очікування щодо досягнень з боку ШІ – або ж інтелекту людського рівня, або навіть «суперінтелекту» в недалекому майбутньому, який може знищити людей. Однак головна мета розробників штучного інтелекту – це не заміщення людини, а розширення її можливостей. Наприклад, створення текстів, які можна виголошувати під час виступів високого політичного рівня, або обробка великих обсягів тексту для аналізу відгуків клієнтів.
У дослідницькій групі «Better Images of AI» («Кращі зображення ШІ») також вважають, що такі хибні ілюстрації, як і хибні заголовки, приховують причетність та заслуги людини у досягненнях і відкриттях, зроблених з ШІ. Вони розробили галерею більш доречних зображень ШІ, що ілюструють реалістичний стан розвитку цієї технології. Їхньою метою було підкреслити, що ШІ – це технологія, створена людьми для людей, а не технологія, яка виглядає й діє як людина.
МІФ 3: ШІ ВСЕМОГУТНІЙ
Сенсаційні заголовки, як у першому міфі, та науково-фантастичні зображення, як у другому, можуть сформувати враження, що ШІ здатний на все. Дійсно, зазвичай повідомляється про успіхи та досягнення у сфері штучного інтелекту, тому уявлення про те, які речі не підвладні ШІ, – вельми розмите. Проте є деякі речі, які легко даються людям, але становлять суттєвий виклик для штучного інтелекту.
По-перше, ШІ не вміє користуватися «здоровим глуздом». Розглянемо наступні твердження: «Чоловік пішов до ресторану. Він замовив стейк. Він залишив великі чайові». Що він з’їв у ресторані? Більшість людей одразу відповість – стейк. Проте зазвичай у ШІ не буде достатньо даних для розуміння контексту, бо він не володіє даними про соціальні норми. Щоб ШІ дав правильну відповідь, йому треба детально описати – що зазвичай відбувається в ресторані, у той час як для нас це не потребує додаткових пояснень.
По-друге, ШІ не вміє встановлювати причинно-наслідкові зв'язки. Якщо надати ШІ дані належної якості та кількості, то він без проблем визначить, що півні кукурікають, коли сходить сонце. Але ШІ не зможе визначити, чи крик півня спричиняє схід сонця, чи навпаки.
По-третє, ШІ не вміє відрізняти, що етично, а що – ні. Одного разу Microsoft запустив у Твітеррі чатбот, що базується на ШІ, до якого могла звернутися будь-яка людина і поспілкуватися. У свою чергу, чатбот збирав нові дані з цих розмов, щоб «опанувати» нові структури речень та стилі розмов. Дізнавшись про це, люди заради жарту почали масово надсилати до чатбота образливі повідомлення на кшталт «Гітлер був правий» і «Я ненавиджу феміністок, і вони всі повинні померти і горіти в пеклі». Це призвело до того, що чатбот почав видавати сексистські та расистські речення, тому що в ШІ не має здатності оцінити етичну значущість такого роду висловлювань, він просто скопіював стиль мови «жартівників».
Штучний інтелект – технологія, яка дуже швидко розвивається. Коли чуєш про машини, що їздять самі, про зображення, що створені лише за допомогою одного речення, про вебсайти, що програмовані за допомогою чат-ботів, то мимоволі починаєш прирівнювати ШІ до надстворіння, спроможного на все. Але якщо більш критично розглядати інформацію, надану в ЗМІ, то можна побачити, що врешті-решт штучний інтелект – це потужний, але все-таки лише інструмент, подібний до телефона чи комп'ютера.
Олександра Верещак