Магічне місто Теребовля

Лонгрід

15.10.2016 10:00

Теребовля може бути прикладом для всієї України та кожного з нас - прикладом любові до рідного краю

Магічне місто Теребовля. Його історія вабить неймовірними дивами, легендами та невичерпною силою до відродження, немов той чарівний птах Фенікс. А враження від подорожі я би порівняла з ковтком витриманого коньяку, що опікає гіркою історією, проте лишає чарівний післясмак та надихає на філософські роздуми.

Особисто мені ця мандрівка відкрила очі на сьогодення чи, навіть, майбутнє нашої держави. Якщо казати про проект «7 див України» - його метою є розкрити красу та історичну цінність кожного куточку країни, відродити любов та шану до рідної землі. «У відповідь» Теребовля дарує всім українцям віру в подолання всіх труднощів. Я не знала, якими словами можна описати це всеохопне відчуття, допоки в голові не промайнув гімн України. Точніше не передати. Я відчула кожне слово, наче молитву!

Почати розповідь я би хотіла однією з легенд, що розкриває походження назви міста. Ще до Другої світової війни на горі Покривки (що навпроти Замкової гори) стояли 3 дерев'яні хрести. Кожного дня ходила до них стара жінка молитися та все повторювала «Треболі, треболі...». Люди стали питатися, що то воно є, ці «Треболі», що стара так відчайдушно молиться. «Три болі»,- каже,- «три болі мої, три синочки! Пішли на війноньку та згинули там!». І так люд пройнявся її болем, що став молитися та повторювати за нею «Три болі, три болі». Згодом назва трансформувалась в Теребов, а потім в Теребовлю.

Болю було багато, аж занадто. Численні набіги турків, монголо-татар, поляків... Отже, все по порядку. Перша письмова згадка про Теребовлю, як центр князівства, була у 1097 році. Столицею володів правнук Ярослава Мудрого - князь Василько Ростиславович.

Вже в ті часи на Замковій горі було росташоване давньоруське городище трикутної форми. На жаль, немає жодних історичних відомостей про первісні укріплення. Єдина згадка, вже 1340 року, коли галицькі землі загарбує польський король Казимир Великий, що то була «дерев'яна кріпость на кам'яному фундаменті». Він перебудовує замок, підмуровує укріплення і в такому вигляді споруда існує до кінця ХІV ст., допоки не була зруйнована та спалена під час набігів.

В 1534 році Краківський каштелян Анджей Тинчинський за власні кошти будує новий, більший замок із залишків старих укріплень, який простояв сторіччя. На сьогодні це, мабуть, друга за обороноздатністю фортеця після Кам'янець-Подільської. Проте, цим можна завдячити вже Олександру Балабану, за часи якого Теребовлянський замок суттєво нарощує оборонні сили. У 1633 році, по завершенню будівництва, укріплення займає набагато більшу територію, має 3 багаторівневі бастеї, стіни завтовшки від 3 до 5 метрів тощо. Це неодноразово рятувало від численних татарських набігів.

Про один із таких нападів є дивовижна історія, як ікона Матері Божої Теребовлянської захищала фортецю. За рік до облоги турків, у 1672 році військо Мехмеда IV вже захопило Кам'янець-Подільський, тож Теребовля здавалась легкої здобиччю. Два тижні спроб захопити замок не мали успіху. Після чого було вирішено знищити непокірних потужним вибухом, який мав рознести стіну укріплення вщент. Весь цей час теребовлянці молилися на образ Божої Матері. І сталося диво - вибухова хвиля спрямувалася в бік нападників та вразила більшу їхню частку. Є навіть свідчення того, що турецькі військові на власні очі бачили, як по стінах фортеці ходить Пресвята Діва Марія в білому вбранні.

Не менш цікавий випадок трапився у Церкві Св. Миколая. Під час нападів, коли люди не встигали сховатися у Замковій фортеці - рятувались за стінами церкви, що була збудована як бійниця для захисту. Цього разу загарбники вдались до хитрощів, вірніше, до підступу. Вони передали в храм величезну свічку, розміром з діжку та сказали молитися за них допоки свіча не догорить, пообіцявши за це не чіпати народ. Священики вели службу, люди молилися та раптом свічка загасла. Розкривши її, люди знайшли вибухівку.

Початок існування церкви загубився в історії, проте відоме походження назви. Храм розташовується на перетині двох значних торговельних шляхів: на Румунію, Молдову, Литву та з Києва на Європу. Тож, спочатку саме ця площа мала назву св. Миколая, який був покровителем моряків і торговців. А від неї вже пішла назва церкви.

Сьогодні навпроти неї красується мурал (мозаїка) на стіні дому, на якому зображений герб міста: зірки та півмісяць ріжками догори під ними. Що символізує перемогу християнства над ісламістами. Знаходячись на умовному кордоні двох релігійних світів, це, можна сказати, була одна з головних місій міста - відстояти православну доктрину, культурну спадщину цілої країни.

Щодо інших визначних особливостей Теребовлі, це є отримання Магдебурзького права одним з найперших на Західній Україні на період 1389-1777 рр. Це надавало захист від свавілля королівських наїзників, власне самоврядування та власний суд. Проте міська ратуша, де засідав магістрат, починає свою історію вже за часів господарювання Австро-Угорської імперії, наприкінці XVIII ст. і досі використовується за призначенням. Хоча зазнала незначних змін: під час Першої світової війни була зруйнована дерев'яна вежа у неоготичному стилі з годинником на кожному її боці та другий поверх магістрату і згодом відбудована вже у класичному стилі.

Ще один значний спадок від австріяків - залізнична дорога з вражаючими красою та величчю арковими мостами. Один із них моє довжину більше ніж 100 метрів та сягає близько 30 метрів висоти. Урочисте відкриття залізничної гілки Тернопіль-Копичинці відбулося у 1896 році разом із залізничним вокзалом. А вже у 1939 р. через місто курсують швидкісні моторово-експресові потяги, які розвивали швидкість до 120 км/год. Чи варто казати, що залізниця працює до сьогодні.

Також, хотілося б відзначити архітектурний внесок ордену Кармелітів, що лишив після себе костел у ренесанському стилі. Як і решта теребовлянських пам'яток костел зазнавав руйнацій та реставрацій. Під час Першої світової автрійцями було вивезено орган. Наприкінці Другої світової війни місто покинули останні кармеліти, що вивезли решту храмового майна та ікону Матері Божої. За радянських часів костел взагалі став складом фабрики ялинкових прикрас, а келії - гуртожитком працівників закладу. А у 1987 р. сталася пожежа, що повністью знищила інтер'єр святині. І тільки у 1991 р. костел передано Українській автокефальній православній церкві. За словами отця Володимира, за плечима якого стоїть відновлення храму з тих часів, приміщення храму було майже в аварійному занедбаному стані. Попередники лишили за собою лише завалля брухту та сміття. Сьогодні ж убранство церкви вражає уяву своєю красою.

До речі, екскурсію Підгірянським монастирем проводили представники Молодіжної міської ради, ще й різними мовами. Це добровільна ініціативна група школярів та студентів міста, заснована у січні 2013 року, є консультативно-дорадчим органом місцевого самоврядування. На сьогодні Молодіжна рада може вважатися візитівкою сучасної Теребовлі, бо жоден захід, туристична подія чи спортивне змагання не проходить без їхньої безпосередньої участі.

Складається враження, що теребовлянці мають вже генетичну звичку завзято відновлювати, розвивати та покращувати місто. Постійно проводяться реставраційні та реконструкційні роботи над історичними пам'ятками, ведуться археологічні дослідження, встановлюються нові об'єкти. Як, наприклад, романтичний фонтан у Молодіжному парку, що може "освідчитися в коханні" тридцятьма мовами.

На завершення скажу, що Теребовля може бути прикладом для всієї України та кожного з нас, яка доводить, що навколишній світ ми створюємо власними діями чи бездіяльністю. Що любов до рідного краю та віра в Бога творить справжні дива!

Юлія Овсянникова, спеціально для Укрінформу
Фото автора