Гайда на грязі! Як живуть профспілкові оздоровниці
Санаторії в Миргороді й Куяльнику мають унікальні природні властивості, але потребують коштів на розвиток
Збираючись у відпустку чи просто на відпочинок і вирішивши скористатися послугами туристичних фірм, пересічний українець, зазвичай, отримує незліченний перелік пропозицій – від далекого заокеання до сільських садиб у мальовничих українських місцях. Обирати можна все, чого душа забажає, – від різноманітних видів активного відпочинку до розслаблюючого сну в шезлонгах на березі моря.
Проте в Україні є такий вид відпочинку, який важко знайти серед послуг турфірм, – це санаторно-курортне лікування. Близько 30 санаторіїв на наших теренах належать профспілкам, які останнім часом, будемо відверті, переживають не найкращі часи.
Ми стереотипно сприймаємо санаторії як щось радянське, куди їздять люди похилого віку або ж мами з дітками. Та кілька днів тому на власні очі переконалася: в нашій державі санаторії досі користуються популярністю. Фахівці стверджують, що вони створюють умови для реабілітації й оздоровлення, які не отримаєш ані в лікарнях, ані на закордонних SPA-курортах. Грязі, мінеральна вода, ванни, тренажери, чисте повітря допомагають “підправити” здоров’я й відпочити.
Наскільки ефективно працюють профспілчанські санаторії в Україні, чи відповідають вони сучасним вимогам і запитам людей – вдалося дізнатися в Миргороді та Куяльнику.
КРАЩИЙ У СВІТІ
…Дістатися на Полтавщину до Миргорода, як виявилося, не так уже й складно, якщо їхати з Києва. Потягом «Інтерсіті+», який прямує до Костянтинівки або Харкова, дорога займає менше 2,5 години.
Гостей одразу по прибуттю на залізничний вокзал зустрічають охайні клумби та пам'ятник Миколі Гоголю, нині, щоправда, захований за риштуваннями – на реконструкцію.
Із Гоголем у Миргороді окрема історія – він тут на кожному кроці: ставок у центрі міста носить назву, яку йому дав письменник в одній зі своїх повістей, – «Миргородська калюжа». «Охороняє» водойму ще один пам’ятник Гоголю, а вздовж берегів розмістилася алея скульптур героїв гоголівських творів…
Та найбільше Миргород славиться своєю водою, – як тією, що розливають у пляшки, так і безпосередньо з джерела, яку п’ють у санаторних бюветах.
«Укрпрофоздоровниця» у Миргороді має чотири санаторії, об’єднані в ПАТ «Миргородкурорт». Це – санаторії «Полтава», «Березовий гай», «Миргород» та «Хорол». Усі вони розташовані на одній території, мають спільну лікувальну базу та заклади дозвілля.
Зайшовши на територію курорту, була приємно вражена, по-перше, самим повітрям – це той випадок, коли хочеться якомога глибше вдихнути, дихаєш і не можеш надихатися, а також охайністю, доглянутістю санаторного парку, естетикою оформлення клумб і паркових доріжок. Як пізніше розповіли співробітники курорту, цьогоріч для озеленення території було висаджено 60 тисяч квітів, і маю додати, що не просто висаджено, а сформовано в креативні композиції.
«Миргородкурорт» – це сучасний санаторно-курортний комплекс, до складу якого входить чотири санаторії на 1550 місць, ванно-грязелікарня на 4,5 тисячі відвідувань удень і курортна поліклініка на 3,5 тисячі відвідувань удень», – розповідає директор курорту Олександр Гавловський.
Крім того, за його словами, курорт має палац культури, центри дозвілля та допоміжне господарство.
У літній сезон заповнюваність санаторіїв досягає 100%, проте взимку кількість відпочивальників зменшується.
Вдалося переконатися особисто, що на жодну із процедур черг немає, графік розпланований для кожного відпочивальника із чіткою вказівкою часу прийому відвідувачами тих чи інших процедур.
«Миргород нічим не гірший за Трускавець, тут добре і годують, і лікують. Я оце побула там, але довго не витримала і приїхала до Миргорода!", – прорекламувала пані Ганна курорт журналістам.
А ще співробітники курорту дуже пишаються, що допомагають бездітним сім’ям стати батьками, і говорять, що загалом після оздоровлення в їхніх санаторіях світ побачило більше 120 діток.
А ще директор підкреслив, що запорукою успіху є комплексний підхід.
«2013 року на генеральній асамблеї всесвітньої федерації наш курорт визнано кращим курортом світу саме за комплексний підхід. Закордонні партнери застосовують лиш методики SPA-лікування, якісь там модні масажі, але в них випадає лікувальна складова. І по суті вони мають незначне оздоровлення людей, але не лікування.
Звісно, так простіше й дешевше. У нас же людина може отримати діагностику, лікування, відпочинок – усе це і повинна включати курортна система», – переконаний директор «Миргородкурорту».
Гавловський розповів, що курорт щороку близько 16 млн гривень зі своїх прибутків вкладає у розвиток матеріальної бази: роблять ремонти, купують нове обладнання й медичну апаратуру.
Як у поліклініці, так і у ванногрязелікувальному корпусі кімнати оснащені або дійсно дуже новою, або ж надзвичайно доглянутою технікою та обладнанням. Вразив дизайн кімнат, який у кожному приміщенні має свою родзинку: там кахлі з «вигадкою», в іншому місці – незвичні квіткові композиції чи жалюзі на вікнах у вигляді хвиль…
За даними керівництва курорту, нині в їхні санаторії приїздять на оздоровлення люди із понад 30 країн світу, зокрема, із пострадянських країн, США, Кореї, Японії, Німеччини, Франції, Канади.
"В Азербайджані є все! Коньяк є, все є, а за здоров'ям сюди їду", – похвалився журналістам гість курорту, який приїхав із Баку.
Після натхненного дня на «Миргородкурорті», з ентузіазмом чекала на відвідини іншого курорту – «Куяльника», що поблизу моря й Одеси. Саме туди наступного дня організатори престуру пообіцяли повезти журналістів для подальшого ознайомлення зі станом профспілкових санаторіїв в Україні.
«ТАКИХ САНАТОРІЇВ В УКРАЇНІ БІЛЬШЕ НЕМАЄ»
Квитки на потяг у розпал літнього сезону до Одеси не так легко дістати, як до Миргорода, тож довелося їхати автобусом. І хоч траса Е-95 час від часу «радує» не ідеальним станом, та вже за 5 годин після виїзду з Києва ми були в Куяльнику.
Одразу скажу: очікування від курорту поблизу моря були високими. Та мрії почали розвіюватися уже на під’їзді до санаторію, коли на одному з корпусів у надписі «курорт» недорахувалася літери «р», а в надписі «Куяльник» літери «н».
На території санаторію нас зустріли три сірі корпуси (один із яких, як з’ясувалося пізніше, взагалі не працює), сірі бетонні алеї, радянська ще мабуть тротуарна плитка, заросла споришем, та два бездомні песики-дворняги.
Переступивши поріг житлового корпусу, куди пообіцяли поселити журналістів, потрапила у часи справжнього СРСР! Композиція за казкою «Білосніжка та сім гномів», низькі стелі, пластикові квіти у кутках, картотека реєстратури, на вигляд схожа на картотеку районної бібліотеки, самотній стіл для тенісу – така картина зустріла нас у холі корпусу.
Номер, у який нас із колегою поселили, викликав єдине бажання: «Хочу додому!». І то, як виявилося пізніше, нам пощастило, оскільки дерев’яні вікна і двері на балкон закривалися на гачечок, а на самому балконі (промовчу про його безпечність) на 15-му поверсі росте трава!
Корпус, де розмістилася їдальня, ентузіазму теж не додав. Перед входом у їдальню в кутку біля автомата для води примітила дві пральні машинки. Працівники розповіли, що то «бізнесмени поставили, а люди, які відпочивають, можуть за окрему плату випрати одяг».
Курорт «Куяльник» відомий своїми лікувальними грязями й водою. Місцеві лікарі розповідають, що приїздять сюди на лікування навіть пацієнти із Саудівської Аравії, адже тільки куяльницькі грязі здатні їм допомогти після складних операцій чи травм.
«Таких санаторіїв – за природними ресурсами і по можливостях – в Україні більше немає. Чотири в одному – це і рапа, і лікувальні грязі, й мінеральна вода, і море поруч. Тому апріорі він мусить жити, мусить розвиватися», – підкреслив у розмові з журналістами в.о. директора санаторію Олександр Нагорничевський, якого близько місяця тому як призначили на цю посаду.
У поліклініці, де проводиться грязе- та водолікування, – черги під кабінетами. Лікувальний корпус уже явно замалий для такої кількості відпочивальників.
Окрім поліклініки, деякі лікувальні процедури проводять також у водогрязелікувальному корпусі. Історичне приміщення збудоване ще наприкінці XIX століття й дійсно вирізняється незвичною архітектурою та може взагалі стати візитівкою санаторію. Проте нині будівля знаходиться у напівзруйнованому стані. Виявляється, для її бодай косметичного ремонту потрібен, зокрема, дозвіл від Міністерства культури України. Та й коштів на ремонтні роботи у попередні роки в закладу хронічно бракувало. Не говорячи вже про розвиток самого курорту та його номерного фонду. Так за 2018 рік санаторій показав усього 196 тисяч гривень прибутку. Порівняйте з “Миргородкурортом”, який отримав майже 21 млн грн за той же період.
Буквально за місяць до прибуття сюди журналістського десанту в санаторії імені Пирогова (у курорту Куяльник) оновилося керівництво. І новий менеджмент уже встиг запровадити й перші новації для пацієнтів-відпочивальників – такі, зокрема, як запровадження “шведської лінії” харчування зі значним, порівняно з пропонованим досі, збільшенням асортименту блюд. Надалі ж у їхніх планах – покращення номерного фонду санаторію.
“Федерація профспілок України цього року обіцяє виділити кошти на ремонт та реновацію санаторію, тому плануємо оновити кілька поверхів одного з корпусів, зокрема капітально відремонтувати 69 номерів”, – зазначив Олександр Нагорничевський. За його словами, у санаторному колективі ще відчувається деяке нерозуміння змін, планованих нині у «Куяльнику», проте він переконаний – робота в колективі закладу налагодиться.
Попри доволі занедбаний стан території й будівель, «Куяльник» заповнений наразі майже на 100%. З одного боку, це можна пов’язати з дійсно цілющими властивостями куяльницьких грязей і води, фаховістю персоналу, а з іншого боку – після анексії Криму «Куяльник» став фактично єдиним подібним в Україні санаторієм для лікування людей із проблемами опорно-рухового апарату, зокрема, інвалідів-спинальників.
Так, голова Асоціації інвалідів-спинальників України Іван Марусевич у спілкуванні з журналістами зауважив, що раніше на оздоровлення люди їздили в Саки, але після окупації Кримського півострова Росією вони мають змогу оздоровитися хіба що ще в Слов’янську на однойменному курорті.
«В Україні більш як 30 тисяч спинальників, і число це, на жаль, збільшується щороку… Треба підтримати санаторій, тому що найлегше – це сказати, що все погано, усі погані – й на цьому все. Але люди з вдячністю ходять на процедури, якщо починається процес загострення, лікарі допомагають, персонал дуже уважний», – запевнив Марусевич.
Про ефективність лікування говорять і відпочивальники. Більшість людей, із якими вдалося поспілкуватися, кажуть, що «Куяльник» їх влаштовує, хоча й ствердно кивають головою на запитання – чи хотілося би кращих умов.
ЯК МАЄ БУТИ І ЯК – НІ
Заступник голови Федерації профспілок України Володимир Саєнко у коментарі журналістам повідомив, що нині в Україні налічується близько 30 профспілкових санаторіїв. Усі вони перебувають у різному стані.
«Миргородкурорт» – один із найкращих санаторних комплексів України, тут відпочивають гості з майже 30 країн світу, курорт постійно розвивається… Негативний приклад – санаторій імені Пирогова, або «Куяльник». Це показник того, як не має бути, як не повинна працювати система управління», – підкреслив він. “Аби не повторилася історія з «Куяльником», “Укрпрофоздоровниця” сьогодні встановлює у всіх санаторіях електронну систему обліку всіх процесів – від заселення відпочивальника до його харчування і прийому лікувальних процедур – це найдієвіший механізм контролю коштів”, – зазначив Володимир Саєнко.
За його словами, наразі важливо запустити на повну потужність хоча би те, що вже й так є в «Куяльнику», а потім робити все для подальшого розвитку курорту. При цьому він додав, що вже нинішнього року з бюджету Федерації профспілок України буде виділено близько 20-25 млн гривень для ремонту та реконструкції номерного фонду санаторію імені Пирогова.
Олена Литвиненко, Миргород–Куяльник–Київ