У Дрогобичі закрили для екскурсій старовинну солеварню

У місті Дрогобич на Львівщині закрили для екскурсій найдавніше в Україні підприємство — солеварню, закладену ще в ХІІ столітті. Представники туристичної галузі занепокоєні тим, що територію солеварні можуть продати під котеджну забудову.

Про це кореспонденту Укрінформу повідомив керівник дрогобицького Туристично-інформаційного центру Ігор Чава.

“Солеварня з січня 2020 року розриває з Туристично-інформаційним центром можливість проведення екскурсій. На нашу думку, це робиться для того, щоб “приспати” увагу до найпопулярнішого в місті туристичного об`єкта, а згодом приватизувати його й продати територію, що знаходиться в центрі міста, під котеджну забудову”, - зазначив Чава.

За його словами, коли з`явилася інформація про те, що солеварню хочуть знищити і на її місці побудувати котеджне містечко, дрогобичани об`єдналися в групи спротиву. До них увійшли як депутати й місцеві чиновники, так і підприємці, журналісти, блогери. Обговорювався збір коштів на викуп підприємства. У липні 2018 року було подано заявку на реєстрацію торгової марки "Дрогобицька сіль".

Читайте також: У Дрогобичі засяяли пам’ятки архітектури

Нещодавно частину території солеварні було визнано нововиявленою пам’яткою археології, підприємство внесли до туристичної стратегії області. Це дещо загальмувало процес нищення солеварні.

У публікації проєкту “Точка на карті” Укрінформ розповідав про унікальну історію й сьогодення солеварні. Її метод видобутку солі пропонують внести до списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.

Безцінні поклади ропи, з якої виварюють найчистішу і найкориснішу сіль, сформувалися ще 15 мільйонів років тому, коли на цій території було море. З початком формування Карпат воно відступало й утворювалися лагуни, в яких кристалізувалася сіль. Грецькою вона називається "галіт". Є думка, що назва Галичини, яка постачала сіль в усі кінці Європи, походить від цього слова.

Процес видобутку тут не змінювався з ХІІ століття. Хіба що ропу піднімають на поверхню не відрами, як у давнину, а викачують насосами. Все інше — й відстійники, й методи виварювання залишилися такими ж, як у середньовіччі. Люди працюють у складних умовах і за низьку оплату. Проте згодні працювати й далі, щоб зберегти унікальне виробництво.