«Рожеве місто» Єреван: коньяк з «жіночими» ніжками і своя кремнієва долина

Розповідаємо, куди піти в Єревані, де навчають майбутніх айтішників і чому легше піднятися на гору Арарат, ніж з підвалів «Арарату»

ЖИТТЯ В РОЖЕВОМУ КОЛЬОРІ

За паспортом Єреван старший за Рим, однак уміло маскується під молодий і сучасний мегаполіс. Усе завдяки родзинці міста - рожевим будівлям, побудованим з вулканічного туфу. Навіть звичні нашому оку хрущовки виглядають більш ошатними у рожевому кольорі. До речі, налічується майже 39 відтінків туфу: від вугільно-чорного до сліпучо-білого. Зустрічається навіть улюблений вірменами абрикосовий.

Задумувалося місто у формі амфітеатру, що потопає в зелені. Колись Єреван, поряд із Києвом, змагався за звання найзеленішого куточка планети, але 90-і для єреванців стали особливо важкими: люди виживали без тепла і електрики, і, щоб зігрітися, масово вирубували дерева, так місто поступово облисіло і досі не наростило колишню «шевелюру».

Ще одна фішка столиці - Каскад, помпезні сходи з молочного травертину. Піднятися ними має кожен, хто приїхав до Єревана. А це ні мало ні багато 675 сходинок вгору (для ледачих передбачений ескалатор) на оглядовий майданчик, звідки відкривається вид на все місто і, якщо пощастить, Арарат.

Але спершу варто затриматися біля підніжжя, тут стоять, сидять і навіть лежать роботи відомих скульпторів: Ботеро, Фленагана, Гуха і Чедвіка. Чого варта тільки оголена і бодіпозитивна дама з цигаркою.

Ну, а якщо захочете побачити перші китайські комікси або мініатюрний Коран, тоді Матенадаран, музей стародавніх рукописів, для вас. Це справжня скарбниця старовинних манускриптів і книг. Майже всі вони не втратили своїх фарб, попри поважний вік. Тут зберігається 20 тисяч примірників. Правда, виставлений лише один відсоток з колекції.

На блошиному ринку в Єревані можна загубитися на пів дня, розглядаючи срібні персні ручної роботи, старовинні джезви, шкатулки і барабани. "Це як ваш Андріївський узвіз", - пояснюють місцеві, тільки на рівнині.

КУЗНЯ АЙТІШНИКІВ

Є в Єревані і своя тінейджерська кремнієва долина, а точніше парк, серце якого - центр креативних технологій TUMO. Названий він на честь видатного вірменського поета і прозаїка Ованеса Туманяна. У Вірменії кожна дитина знає його казки. "Хоча минуло вже десять років, ми досі отримуємо дзвінки від людей, які запитують: як можна було скоротити прізвище великого поета, це як Пушкіна назвати Алексом. Але ми абсолютно впевнені: якби Туманян дізнався, що у нього такий хороший нікнейм від дітей, він був би щасливий", - розповідає голова відділу комунікацій центру креативних технологій Зара Будагян.

Це перший центр у всьому світі і штаб-квартира мережі TUMO, як вірменської, локальної, так і міжнародної. Засновники і головні донори проєкту - бізнесмени вірменського походження з Техасу Сем і Сільва Симонян - вирішили наділити вірменських підлітків «суперсилою» - вмінням орієнтуватися у сучасному світі технологій.

Тут немає вчителів і оцінок, а замість парт - тумомобілі - мобільні робочі місця, які кріпляться до стелі «пуповиною» з кабель-каналами.

Програма навчання є також унікальною і складається з сесій для самостійного навчання, воркшопів і проєктних лабораторій. Напрями найрізноманітніші: від кіновиробництва та програмування до графічного дизайну та анімації. 

Гостями TUMO у різний час були сильні світу цього: усі президенти, які коли-небудь гостювали в Єревані, обов'язково відвідували креативний простір. Відмітилися тут і Каньє Вест, Джон Малкович, Джордж Клуні.

Навчання - принципово безкоштовне. Але як це вдається? "Загалом на парк і будівлю було витрачено близько 60 мільйонів доларів. Тільки два поверхи використовуються під TUMO, решта - це бізнес-центр, фактично ми здаємо приміщення айті-компаніям, найбільш успішним і популярним у Вірменії. Оренда повністю покриває витрати в Єревані", - пояснює Зара Будагян. І, правда, кількома поверхами вище розташувався офіс платформи PicsArt. Так, вона теж вірменська!

За словами міністра високотехнологічної промисловості Ваагна Хачатуряна, IT-сектор - один з тих, які розвиваються в країні найбільш динамічно. Наразі він становить вже понад 2% від розміру ВВП.

СМАК ВІРМЕНІЇ І НЕВИННИЙ СЕКСИЗМ

Під час Ялтинської конференції у лютому 1945 року Сталін пригостив Черчілля вірменським коньяком. Британський прем'єр настільки вподобав цей міцний напій, що після цього щодня балував себе чарочкою-другою. Якось Черчілль зазначив, що смак дещо змінився. Виявилося, що головного технолога Єреванського коньячного заводу Маркара Седракяна заслали до Одеси, а разом з ним і секрет створення потрібного купажу. Щоб врятувати смак вірменського коньяку, Седракяна повернули і поновили на посаді.

Цікаво, що до Європи та Америки продукт експортують як «вірменський бренді». Назва «коньяк» збереглася при поставках до пострадянських країн. 

Витримують коньяк у дубових бочках, невелика частина завжди випаровується. Ці 4-5% називають «часткою ангелів». Дерево привозять з різних регіонів країни, але найкращим дубом вважається Карабахський. Щоб стати бочкою, дереву має бути не менш як 80 років.

Пити коньяк - ціле мистецтво: келих тримаємо в лівій руці, ближче до серця, щоб віддати всю енергію благородному напою. Потім розігріваємо двома долонями, від температури коньяк краще розкривається. За правилами, наливаємо приблизно 30 грамів: якщо перевернути келих на бік, коньяк не має проливатися. Від обертання з'являються розводи, французи називають їх жіночими сльозами або жіночими ніжками. Беремо найвищу на мушку і починаємо рахувати: за скільки секунд «сльоза» стікає по стінці, приблизно стільки років вашому напою. Але не варто захоплюватися, адже, як писав Максим Горький: «Легче подняться на гору Арарат, чем из подвалов «Арарата».

До речі, сьогодні в Єревані є два коньячних заводи, які колись були єдиним організмом. Зараз їх розділяє міст, який в народі прозвали «алкогольним». Одним з 1998 року володіє французька компанія Pernod Ricard, другий належить місцевому олігарху - Гагіку Царукяну. 

На відміну від коньяку, вино у Вірменії вважається жіночим напоєм. Зараз влада активно бореться з таким стереотипом, запускає маскулінну рекламу. За підрахунками заступника міністра економіки Армана Ходжояна, у Вірменії щорічно виробляють 12 мільйонів літрів вина і 43 мільйони літрів коньяку.

Післясмак

Кажуть, з'їздити до Єревана - все одно що погостювати в улюбленої бабусі: тебе огорнуть турботою і в жодному разі не залишать голодним. Вірменська гостинність безмежна, як і гордість за свій народ. «Передайте, що ми чекаємо українців». Передаю.

Наталія Овдієнко, Київ-Єреван-Київ