Ельміра Аблялімова, ексдиректорка Бахчисарайського історико-культурного заповідника

В окупованому Криму під виглядом «реставраційних робіт» у Бахчисарайському ханському палаці відбувається будівництво, мета якого – знищити автентичність пам’ятки. Деякі внесені зміни - фатальні. Про це, а також про переміщення музейних експонатів до росії, підготовку до так званої евакуації музейних колекцій, дегуманізацію росіянами українців і кримських татар та про наслідки цих процесів розповіла в інтерв'ю Укрінформу експертка «Кримського інституту стратегічних досліджень», ексдиректорка Бахчисарайського історико-культурного заповідника Ельміра Аблялімова.

РФ НИЩИТЬ ДОКАЗИ ІСНУВАННЯ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ

- Як би ви охарактеризували політику рф щодо культурної спадщини Криму?

- росія вміло використовує її як політичний інструмент. Для них пам'ятки історії, музеї - це те, що допомагає формувати та розповсюджувати їхню ідеологію. Стосовно кримськотатарського народу російський культурний імперіалізм застосовує принцип інакшості. Адже тут не використаєш принцип тотожності, як щодо українців, усі ці міфи про «один народ, одну історію». Ми – тюркський народ, мусульмани, і за основу своєї ідеології щодо нас вони беруть те, що ми – інші. Отже, є ворогами, чию історію слід ігнорувати або переписати, зробити все, щоб знищити докази існування народу, пам’ять про його існування.

Саме це сьогодні ми бачимо в Криму. Корисні для російської ідеології пам'ятки, які можуть “легітимізувати” присутність рф на півострові, вони зберігають, а інші – викорінюють. Але роблять це завуальовано, “залізною рукою в оксамитовій рукавичці”.

Сьогодні на півострові ми фіксуємо весь перелік дій, які міжнародне право визнає порушеннями згідно з Гаазькою конвенцією 1954 року та двома протоколами до неї. Йдеться про привласнення культурних цінностей, переміщення музейних предметів з території Криму на територію рф, незаконні археологічні розкопки, так звані реставраційні роботи, які призводять до втрат автентичності пам’яток.

Ситуація навколо Бахчисарайського ханського палацу є релевантною до останнього виду порушень. Те, що вони роблять, навіть реконструкцією не можна назвати. Це будівництво, яке недопустиме на об’єктах культурної спадщини.

- Чи призвели дії окупантів до незворотних змін у Бахчисарайському ханському палаці?

- Остання інформація, яку ми отримали, свідчить, що незворотні зміни є, ми втрачаємо цю пам'ятку. Із 2017 року на об’єктах комплексу, а їх близько 20, ведуться так звані ремонтно-реставраційні роботи. Окупанти проводять їх навіть там, де в цьому немає потреби. Як приклад - Дюрбе Діляри-Бікеч (усипальниця біля Південних воріт Бахчисарайського ханського палацу – ред.). Останнім часом ведуться роботи в головному корпусі палацу, де на другому поверсі зберігся Золотий кабінет, або Фруктова кімната, Кирим Ґерай Хана. Приміщення дістало такі назви через пишну позолоту на дерев’яних елементах і зображення фруктів у вазах. Ця кімната зберігала свою автентичність: інтер’єр, вітражі, орнаментальні розписи стін, ліпнину. Під більш пізніми нашаруваннями розписів стін досить добре збереглися ранні, ймовірно, з часів Кримського ханства. А це – ніби чари.

Дивіться, як повторюється історія: після першої анексії Криму 1783 року російська імперія почала перебудовувати Ханський палац. Спочатку це робили до приїзду Катерини II. Проводили ремонти, в результаті яких палац змінювався, зносили деякі будівлі, перефарбовували стіни залу Дивану, Золотого кабінету. І в 60-х роках минулого століття українські реставратори виявили ранні нашарування. Ці елементи декору дуже тендітні, без яскравих фарб. Ви, напевне, знаєте, що кримськотатарське мистецтво є частиною мусульманського, де не можна зображати тварин, людей. Характерним є використання орнаменту, в тому числі рослинного. І уся ця краса була в Золотому кабінеті.

Десь із 2000-х років його не відкривали для відвідувачів через аварійний стан. Стіни другого поверху головного корпусу ніби розкривалися і потребували певних реставраційних рішень.

Перше, що зробили окупанти, – оперезали другий поверх металевими скобами, при цьому не захистивши розписів. Потім над головним корпусом встановили величезний каркас. І останній акорд – цієї зими знесли дах Золотого кабінету. Тоді як у цю пору року, коли багато опадів, жодні роботи взагалі не можна проводити.

Також є підтверджені дані, що розпочались роботи в гаремному корпусі. Посеред зими в стіні гарему проломили двері, отвір тримають відкритим.

Крім того, є інформація, що проводяться так звані археологічні дослідження в Перському дворику. Ними керує людина без фахової освіти та жодного досвіду в археології, яка обіймала посаду лаборанта та займалася сайтом заповідника.

ДЕГУМАНІЗАЦІЯ УКРАЇНЦІВ ТА КРИМСЬКИХ ТАТАР – ОДНА ЗІ СТАДІЙ ГЕНОЦИДУ

- Якщо говорити про знецінення окупантами значення Ханського палацу, про що саме йдеться?

- Є поняття культурного обміну, а є апропріація, привласнення. Ознака останньої – використання та знецінення об’єктів, ритуалів, традицій, що мають сакральне чи символічне значення для носіїв певної культури. Це те, що відбувається в Криму. Як приклад - експозиція нібито кримськотатарського костюму, яка нещодавно пройшла на Палацовому майдані в Бахчисараї. Манекени у незрозумілому вбранні помістили в якісь вітрини і демонстрували це як приклад кримськотатарської культури… І відбувалося це на території об’єкта, що є стрижнем національної ідентичності кримських татар. Це і є знецінення. Трохи раніше окупаційна влада намагалася проводити в Ханському палаці святкування, не притаманні нашій культурі, приміром, новорічні.

Таке знецінення відбувається стосовно українців і кримських татар із радянських часів. І нині у російських мультфільмах українець - товстий, зі смішним ім’ям, який лише те й робить, що їсть борщ і сало. А кримський татарин – злий, жорстокий, непривабливий. Такі стереотипи стосовно наших народів вони нав'язують своєму населенню. Це призводить до процесів дегуманізації. А згідно з роботами президента Міжнародної асоціації дослідників геноциду Грегорі Стентона, дегуманізація - одна із десяти стадій геноциду. Мені видається, це показово в кейсі російсько-української війни. Велика кількість знищених об’єктів культурної та релігійної спадщини, музеїв, зокрема на території тимчасово окупованого Криму, можуть стати необхідною ланкою для доведення геноцидального умислу росії стосовно українського народу.

- Як кримчани ставляться до такої політики окупантів щодо історично-культурної спадщини?

- У кримських татар це викликає глибоке обурення. У 2017 році пройшло навіть декілька одиночних мітингів. Потім у Криму була акція збору підписів під заявою до ЮНЕСКО проти так званої реставрації Ханського палацу. Тоді мені передали заяву із підписами близько семи тисяч кримчан. Я віддала її до МЗС України, і це було важливим кроком для взаємодії нашого зовнішньополітичного відомства із ЮНЕСКО в питанні захисту культурної спадщини в тимчасово окупованому Криму. Було декілька безрезультатних судових позовів. Тобто намагалися різними доступними способами звернути увагу та призупинити ці незаконні роботи.

У Криму люди різних національностей розуміють, що загарбники скоюють злочини щодо культурної спадщини. Багато хто намагається нам допомагати, я не наводитиму приклади задля їхньої безпеки.

Знаєте, колись я прочитала про цікаве дослідження, яке проводили на замовлення The Heritage Lottery Fund у12 районах Великої Британії. Мешканців запитали, що вони думають про місцеву культурну спадщину. І 81% із них заявили, що вона має велике значення для них особисто та для їхніх сімей. Говорячи про Крим, що ми маємо після депортації кримських татар та заселення півострова новими мешканцями? Бахчисарайський палац – не їхня спадщина, вона не пов'язана з їхньою родиною, історією. Для них це щось чуже і незрозуміле. Вони вважають, що його можна використовувати, заробляти кошти на туристах - влаштовувати там кафе, крамнички...

ВІДКРИТИ НОВІ СТОРІНКИ ІСТОРІЇ, ЩОБ РОЗВІНЧАТИ МІФИ

- Що відбувається з іншими пам'ятками кримськотатарської історії, архітектури на півострові?

- На жаль, кількість таких пам'яток невелика. Після депортації 1944 року до кримськотатарського народу застосовувалась тактика культурного стирання. Безліч музейних предметів, пов'язаних з історією Криму і кримських татар, перебувають у російських музеях та архівах. Є напрацювання деяких дослідників, які вважають, що навіть провенанси експонатів змінювались: замість кримськотатарського вказували турецьке або персидське походження.

Хочеться згадати про Зинджирли-медресе, духовний навчальний заклад, створення якого датується початком XVI ст. Це була своєрідна «кузня кадрів» не лише для релігійних установ півострова, а й для ханського придворного штату та для судової системи Кримського ханства.

До 2006 року приміщення закладу було в аварійному стані, використовувалось як склад психоневрологічного інтернату. Мітинги кримських татар, заяви до відповідних органів упродовж декількох років змусили владу знайти для інтернату інше приміщення. У 2006 році завдяки сприянню нашого лідера Мустафи-ага Джемілєва і підтримці президента Туреччини Реджепа Тайїпа Ердогана розпочали реставрацію Зинджирли-медресе.

Під час цих робіт знайшли залишки міських бань, в яких використовували систему парового підлогового опалення. Це XV-XVI століття, уявляєте? Якщо на той час будівельники опанували таку систему, це свідчить про високий технологічний розвиток матеріальної культури. Отже, Кримське ханство точно не було таким, що жило лише набігами. А коли знаходимо листування кримських ханів зі шведськими королями щодо створення військового союзу проти московії, то ми не можемо говорити, що ця держава ні на що не впливала. Такі речі відкривають нам нові сторінки історії, щоби розвінчувати наявні міфи. Зрозуміло, окупанти їх не досліджують, ігнорують та знищують.

НАС ОЧІКУЄ РОБОТА З ПОВЕРНЕННЯ НАШОЇ СПАДЩИНИ

- Чи є у вас інформація про початок так званої евакуації окупантами музейних експонатів із Криму?

- Вони готуються до цієї «евакуації» ще з 2017 року. Розробили положення, маршрути, була інформація про закупівлю пакувальних матеріалів. Станом на сьогодні є дані, що дещо вже вивезли.

Так, попереду нас очікує непроста робота - повернення нашої спадщини. Цю тему, до слова, порушує Спілка археологів України в проєкті «Археологічна спадщина, вкрадена росією». (http://vgosau.kiev.ua/projects/russia) Вони розповідають про предмети, які походять з України, формували українців як націю, але були вивезені, привласнені рф і нині перебувають у російських музеях. Деякі предмети розкопок ще в 1932 році передали до Ермітажу для виготовлення гальванокопій. І уявіть, їх досі не повернули Україні!

Починаючи з 2014 року наша команда Кримського інституту стратегічних досліджень, за підтримки Міжнародного фонду «Відродження», зафіксувала близько 30 фактів переміщення музейних експонатів із кримських музеїв на виставки до рф. Їх оформлюють як “тимчасове зберігання”, але воно може бути дуже довгим, як ми бачимо на прикладі з гальванокопіями.

КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА МАЄ СТАТИ ОДНИМ ІЗ ЕЛЕМЕНТІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

- Якою має бути стратегія поводження із історичною, культурною спадщиною після деокупації Криму?

- На мій погляд, питання культурної спадщини має стати одним із елементів нашої національної безпеки. Чому? Тому що культурна спадщина формує нашу національну ідентичність, яку росія намагається знищити.

Система міжнародного права щодо захисту об’єктів культурної спадщини побудована на двох основних принципах: повага до культурної спадщини та її охорона. Мені здається, нам не треба вигадувати щось нове, коли є моделі, що працюють. Але слід додати складову переосмислення. Дуже важливо переосмислити нашу культурну спадщину, і деякі музейні установи вже це роблять. Сьогодні я бачу в Україні такі музеї, які б хотіла бачити в Криму. Це музеї - провідники ідей. Але це неможливо без потужної наукової програми вивчення історії, зокрема історії Криму. Також слід створювати зв’язки між культурною спадщиною, історією, територією та людьми. Це посилить нас як націю.

Впевнена, що українці та кримські татари відкриють нові сторінки нашої спільної історії. Адже без Криму немає України, а без України - Криму. Нас пов'язує не лише спільний ворог, а набагато більше. І ось це «більше» нас змусили забути. Тож нарешті ми маємо згадати, ким є один для одного, і разом побудувати нашу фантастичну країну - Україну.

Знаєте, у мене є мрія. В гаремному дворику Ханського палацу росте райська яблуня. Навесні вона квітне ніжним рожевим цвітом. Це так гарно, коли легкий вітер зриває її цвіт… Якщо цю мить зупинити, мені здається, це і є те, що називається раєм. Я дуже хочу відчути цю мить.

Валентина Рингель

Фото Руслана Канюки та надані Е.Аблялімовою