Жити в окупації - не злочин: активісти радять змінити підходи щодо покарання колаборантів
При оцінці колабораційної діяльності визначальною має бути не професія, а причетність до конкретних злочинів.
Про це йшлося під час публічної дискусії в Укрінформі на тему: “Уявлення та державна політика щодо колабораціонізму: ризики для стійкості та згуртованості”, організованої Національною платформою стійкості і згуртованості.
На сьогодні є понад 8900 кримінальних проваджень, порушених за статтею за колабораціонізм, і це величезна кількість як на такий обсяг звільнених територій, наголосив виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко, оцінюючи діяльність державних органів на деокупованих територіях.
“Ми бачимо, яку політику й практику застосовує держава після деокупації, переслідуючи за колабораційну діяльність, і як вона визначає цю діяльність. Наприклад, адміністрації в’язниць, які виконують свої функції, не змінюючи їх, але переходять у статус колаборантів. Це також стосується працівників освіти, медицини, соціального забезпечення, рятувальних служб, тих, хто відповідає за критичну інфраструктуру. Але це все пов’язано із забезпеченням життєдіяльності громад. Виникає питання, яким чином держава оцінює рівень колабораціонізму і чим він вимірюється”, - поставив риторичне запитання Павліченко.
Крім статті, яка встановлює кримінальну відповідальність за колабораційну діяльність, держава більше нічого не пропонує мешканцям окупованих територій, вважає адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA Альона Луньова.
“Всі наслідки окупації перекладаються на людей, які живуть в окупації. Вони мають самі розбиратися з тим, що їм принесла окупація, чи будуть вони працювати при окупантах, як їм виживати, чи отримувати російський паспорт в умовах, коли вони не можуть отримати ані медицини, ані соціальних послуг. Держава ніяким чином не хоче поділяти відповідальність і полегшувати життя людей, які залишились в окупації”, - наголосила Луньова, вважаючи, що відповіді на ці запитання й мала б містити стаття Кримінального кодексу про колабораціонізм.
Не професія має бути визначальною при оцінці колабораційної діяльності, а причетність до конкретних злочинів, вважає регіональна координаторка Національної платформи стійкості та згуртованості в Луганській області Олена Ніжельська.
“При визначенні ступеня вини та покарання за колабораціонізм часто звертають увагу на професію. Рятувальників чи працівників комунальних служб треба позбавити відповідальності за співпрацю з окупантами. Водночас професія не є індульгенцією. Представники будь-якої професії можуть вчиняти інші дії, які потребують індивідуального розгляду та покарання. Не за те, що людина була вчителем чи рятувальником, а до яких злочинів вона була причетна і які наслідки цих злочинів”, - вважає Ніжельська.
На думку співзасновниці Національної платформи стійкості та згуртованості Юлії Тищенко, попри великі очікування справедливості, притягнення до відповідальності за колабораціонізм має відбуватися персоналізовано, і більшість українців згодні з цим.
Вона навела дані одного з останніх опитувань, згідно з яким 90% українців підтримують покарання колабораціоністів, але понад 50% вважає, що воно має стосуватися насамперед тих, хто працював в окупаційних органах влади, і понад 60-70% проти такого покарання відповідно для рятувальників і комунальних працівників.
“Разом із запитом на справедливість у суспільстві є високий рівень розуміння того, що люстраційні процедури щодо колаборантів має бути застосовано персоналізовано. Бо жити в окупації — це не злочин. Задовольняючи попит на справедливість, треба знаходити більш адекватні норми в суспільному дискурсі та законодавстві щодо притягнення до відповідальності за колабораціонізм”, - вважає Тищенко.
Захід було організовано в рамках проєкту “Забезпечення стійкості України в умовах зростання ризиків та наслідків війни”, який реалізується за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Як повідомляв Укрінформ, в Україні зареєстровано 475 кримінальних проваджень щодо колаборантів з тимчасово окупованого Криму. А в Донецькій області з початку поточного року СБУ оголосила про підозри у колабораціонізмі 149 особам.