Федір Веніславський, член Комітету ВР з питань національної безпеки, оборони та розвідки

Кілька місяців поспіль Україна займає одне з чільних місць у порядку денному міжнародного інформаційного простору. Авторитетні закордонні ЗМІ, посилаючись на дані розвідок, повідомляють про військове загострення на українських кордонах і навіть про загрозу повномасштабного вторгнення Російської Федерації. Лідери держав висловлюють занепокоєння цією ситуацією. 

Укрінформ поспілкувався з членом Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Федором Веніславським для того, аби дізнатися, яка насправді ситуація на українських кордонах, чого чекати надалі, якою є ймовірність повномасштабної війни з РФ. 

В інтерв’ю агентству політик, зокрема, розповів про напрацювання плану інформування населення у випадку розширення військової агресії Росії, назвав причину для початку масштабної мобілізації в державі та поділився припущенням щодо мети кібератак, здійснених на державні сайти. 

Водночас Веніславський запевнив, що наразі немає підстав для того, аби громадяни збирали “тривожні валізки”. Крім того, він заявив про наявність прогресу в забезпеченні України озброєнням за сприяння міжнародних партнерів. 

РФ УПРОДОВЖ ТИЖНЯ МОЖЕ ЗБІЛЬШИТИ КІЛЬКІСТЬ ВІЙСЬКОВИХ НА УКРАЇНСЬКИХ КОРДОНАХ НА СТО ТИСЯЧ

- На українських кордонах концентруються сотні тисяч російських військ. Міжнародні політики наголошують на великій імовірності російського вторгнення. Натомість перші особи України мовчать або закликають не панікувати. Чи не свідчить це про відсутність комунікації з боку влади? 

- Я би не говорив про відсутність такої комунікації. Якщо переглянути останні повідомлення від керівництва Міністерства оборони, Міністерства закордонних справ, очільників розвідки, а також представників Офісу президента, то ми бачимо, що тональність повідомлень про загрозу абсолютно збігається з інформацією міжнародних партнерів.

Більше того, коли йшлося про перші публікації про зростання російської загрози в листопаді-грудні, ця інформація на 99% збігалася з тими повідомленнями, які нам, членам Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки, на постійній основі надавало і продовжує надавати наше розвідувальне співтовариство. Для членів комітету і для політичного керівництва держави немає нових відомостей з тієї інформації, яку поширюють західні ЗМІ.

Якщо аналізувати вчорашнє (19 січня – ред.) звернення президента до громадян України, він абсолютно правильно і чітко сказав, що загроза розширення російської агресії існує з 2014 року. Якби Російська Федерація і особисто пан Путін не хотіли повернути Україну в сферу свого безумовного контролю, напевно, загроз таких не було би. Путін розуміє, що Україна не здається, Україна не змирилася з тим, що хтось хоче вирішити її долю без її участі. Крім того, з приходом до влади президента Володимира Зеленського дуже активізувалися міжнародні контакти. Завдяки закономірним результатам міжнародних зусиль керівництва держави ми отримали підтримку і дуже прискіпливу увагу до України, до можливого розширення агресії Росії. Але ще раз підкреслюю – загроза існує постійно.

Російська Федерація відводить і підводить до України війська. На постійній основі з 2014 року біля наших кордонів розміщені 36-45 батальйонно-тактичних груп, залежно від "сезонних" коливань. Особовий склад військ РФ безпосередньо біля кордонів України нині коливається від 80-90 тисяч військовослужбовців. Причому треба розуміти, що, насамперед, ідеться про бойовий склад, тобто про ударні підрозділи. Окрім ударних підрозділів, ще є забезпечення.

- Якщо загроза існує постійно… 

- ...То чому зараз це питання є предметом уваги наших західних партнерів? Бо станом на вчора (19 січня – ред.) біля кордонів перебувало 104 тисячі військовослужбовців РФ бойового складу і, напевно, кілька десятків, (наближається до ста тисяч) підрозділів забезпечення. Плюс, якщо взяти оперативну глибину російської території, близько 200-300 км, там ще є війська. Враховуючи наявну логістику, свої комунікації, Російська Федерація може упродовж тижня збільшити на десятки тисяч або навіть до ста тисяч кількість військовослужбовців.

Оцінюючи це все, ми розуміємо, що є велика загроза, але про її перетворення з потенційної на реальну розвідка точно попередить керівництво держави щонайменше за тиждень чи за десять днів. Коли президент побачить, що загроза з потенційної перетворюється на реальну, звичайно, громадяни України будуть поінформовані.

Варто розуміти: як тільки починають поширюватися панічні настрої, економіка зазнає дуже суттєвих втрат. Ризики зростають, інвестори побоюються... Якщо ми постійно будемо казати, що все пропало і завтра буде розширення агресії, то тим самим даватимемо можливість Путіну реалізувати вигідний для нього сценарій.

І президент Сполучених Штатів Америки, й очільники інших країн, які реалістично оцінюють ситуацію, говорять, що Путін боїться і не хоче нападати. Він хоче завдати Україні дуже суттєвих економічних втрат. Своєю чергою, економічні втрати призведуть до зниження рівня життя людей, а це в свою чергу призведе до соціальних заворушень, а соціальні заворушення будуть використані певними політичними силами для розколу. Про такий сценарій нас попереджають розвідники. Внутрішня нестабільність, особливо соціально-політична, може бути підставою для розширення агресії.

КІБЕРАТАКИ ТА МАСОВІ ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ЗАМІНУВАННЯ Є МЕТОДОМ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ 

- Тривожні настрої серед населення посилюються також через кібератаки і регулярні повідомлення про замінування багатьох об’єктів. Служба безпеки України заявляє про ознаки причетності спецслужб Росії до нещодавньої кібератаки на урядові сайти та припускає наявність російського сліду в повідомленнях про масові замінування. На вашу думку, це серйозні попередження від РФ чи маніпуляції в контексті гібридної війни?

- Це однозначно метод гібридної війни. Кібератаки на об‘єкти критичної інфрастуктури, на сайти органів державної влади, на банківські установи, на фінансові установи здійснюються навіть не десятки, а сотні разів на рік. Вони нейтралізуються нашим центром кіберзахисту в складі Державної спеціальної служби захисту інформації, Службою безпеки України, кіберпідрозділом Національної поліції.

Є різні сплески. Вони були і минулого року, і в 2015 році, і в 2016 році. Усе це, звичайно, насамперед, елемент гібридної війни, тому що це спричиняє, як ви правильно зазначили, тривогу серед населення.

Коли відбуваються кібератаки, коли зрозуміло, що через блокування інформаційних ресурсів потенційно може бути витік персональних даних (дякувати Богові, в Україні служба кіберзахисту не допустила жодного такого випадку), потенційно це може мати достатньо серйозні наслідки.

Як на мене, остання кібератака була не лише складовою загальної гібридної війни, а й одним із напрямів дії безпосередньо Російської Федерації та її союзників у нагнітанні істеричної ситуації, яка триває упродовж останнього часу.

Скажімо так, це складова як широкого загального інформаційного протистояння та інформаційної боротьби, так і того, що відбувається останнім часом. Варто розуміти, що у випадку можливого розширення агресії, блокування інформаційних телекомунікаційних систем, які забезпечують життєдіяльність громадян, функціонування органів державної влади, фінансових систем, може бути синхронізовано (з воєнними діями — ред.), і як наслідок – призвести до послаблення спротиву, чого намагається досягнути Російська Федерація. 

ЗАГРОЗА ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ ЗАЛИШАЄТЬСЯ ПОТЕНЦІЙНОЮ, АЛЕ ПОКИ ЩО НЕ Є РЕАЛЬНОЮ 

- Все-таки, як ви оцінюєте ймовірність повномасштабного вторгнення?

- Відкидати можливість розширення агресії, можливості більш масового, скажімо так, повноцінного вторгнення – ми не можемо.

Окрім пана Путіна, спрогнозувати, чи буде це, чи не буде, ніхто не може. Можливо, навіть він сам не може. Враховуючи його психологічний портрет, уявлення про який ми можемо скласти, переглянувши відеосюжети, виступи, біографічні особливості, він, напевно, уже десять разів змінив свою думку щодо того, починати чи ні, в якому обсязі, в якому напрямку. Тому говорити, може чи не може, не має сенсу. Звичайно, вторгнення може мати місце.

Більше того, якщо відійти від військової до політико-правової оцінки, то видно, що Путін сам себе заганяє у куток. Він виставив Заходу ультиматум, який був відкинутий на всіх рівнях: і в Брюсселі, й у Женеві. У зв’язку з цим він стоїть зараз на дуже тонкій психологічній межі. З одного боку, якщо він погодиться з тим, що ультиматум відкинутий, він продемонструє свою слабкість. А отже, з точки зору його психологічного портрету, він матиме вчинити якісь дії. Ці дії можуть бути ескалацією.

Не випадково очільники Кремля вустами прессекретаря, міністра закордонних справ, заступника міністра закордонних справ говорять про очікування письмової відповіді на свої вимоги безпеки, фактично на свій ультиматум. Буквально сьогодні (20 січня – ред.) Пєсков заявив, що РФ очікує на цю відповідь, можливо, не днями, а наступного тижня. Тобто вони окреслюють чітку часову межу для того, щоб мати можливість зробити якийсь наступний крок.

Водночас, я думаю, поки є можливість розв’язати це нагнітання ситуації дипломатичним шляхом, над чим працюють усі дипломатичні відомства України та наші західні країни-партнери. Загроза залишається потенційною, але поки що не є реальною.

НАРАЗІ ПЕРЕДЧАСНО ГОВОРИТИ ПРО ПІДГОТОВКУ “ТРИВОЖНИХ ВАЛІЗОК” 

- Якщо повномасштабне вторгнення все-таки відбудеться, що в такому випадку робити українцям? Ви ж розумієте, якщо зараз опитати перехожих, то умовно – кожен третій із них не відповість навіть, де знаходиться найближчий прихисток, в якому можна сховатися під час можливих обстрілів. Політика інформування щодо дій у цій ситуації буде посилена?

- Звичайно, розробляються план інформування й алгоритми дій громадян у таких загрозливих ситуаціях. На жаль, від початку агресії до нещодавнього минулого сценарії та алгоритми поведінки мирного населення в разі розширення агресії не були напрацьовані. Зараз вони напрацьовуються. У цьому напрямі триває абсолютно системна робота. Я думаю, що найближчим часом всі громадяни побачать ці алгоритми дій.

До речі, торік 15 жовтня було затверджено План оборони країни. Цей документ є таємним. Він передбачає дії органів державної влади та військових формувань України щодо відбиття конкретних загроз, які можуть стати реальними, або які будуть реалізовані. Там на будь-який розвиток подій є відповідний алгоритм дій. Говорити про те, що влада не готова – це політичні спекуляції. Це чинять люди, які не розуміють, як відбувається організація діяльності в управлінні сфери безпеки й оборони. Будь-яка ситуація матиме адекватне реагування з боку Збройних Сил і загалом сектору безпеки й оборони України, у першу чергу, військово-політичного керівництва.

Що стосується інформування мирного населення, це те, що напрацьовується і найближчим часом, я думаю, ця сфера матиме конкретне наповнення.

- То все ж, українцям варто готувати “тривожні валізки”? 

- Я думаю, що “тривожну валізку” громадянам варто тримати завжди, незважаючи на наявність або відсутність стану війни, загрози війни, особливого періоду, тому що може виникнути надзвичайна ситуація природного або техногенного характеру, наслідком якої може стати, наприклад, знищення документів.

У кожної родини має бути валізка, де будуть документи та інші важливі речі. Наразі передчасно говорити про те, що зараз треба спеціально готувати “тривожну валізку” для того, аби реагувати у разі розширення агресії. 

БЕЗ ПОВНОЦІННОЇ МОБІЛІЗАЦІЇ У ВИПАДКУ ВТОРГНЕННЯ РОСІЇ НЕ ОБІЙДЕТЬСЯ 

- Масштабна мобілізація можлива? Чи наявних українських військових формувань достатньо для протистояння військовій агресії? 

- Це залежить від масштабу можливого вторгнення. Коли йдеться про локальне загострення, звичайно, збройних формувань, які на сьогодні перебувають у підпорядкуванні Головнокомандувача Збройних Сил, достатньо для того, аби оперативно реагувати. Якщо йдеться про ту картину, яку малюють наші західні партнери, поширюючи карти зосередження бойових підрозділів Російської Федерації навколо України, звичайно, тут без повноцінної мобілізації навряд чи обійдеться.

Хочу уточнити, що багато було зроблено і продовжує робитися у сфері впорядкування центрів комплектування, тобто колишніх військових комісаріатів. А також триває удосконалення законодавства про мобілізацію і мобілізаційну підготовку. Буквально вчора (19 січня – ред.) на засіданні комітету ми черговий раз розглядали в цьому напрямі ініціативи Міністерства економіки. 

- У контексті мобілізації, що робитиме влада, якщо побачить реальну загрозу? 

- Я думаю, якщо ми побачимо реальне розширення агресії, то швидко зможемо мобілізувати щонайменше тих, хто має досвід ведення бойових дій, а таких в Україні вже майже 400 тисяч. Тобто, окрім нашого постійного складу Збройних Сил та інших військових формувань сектору безпеки й оборони, є резерв, який має досвід ведення бойових дій та готовий швидко виконувати завдання за призначенням. 300-400 тисяч ми можемо оперативно поставити, а це вже та сила, яка точно завдасть неприйнятних втрат для нашого ворога, країни-агресора.

Додам, що ми минулого року зробили важливу річ, ухвалили Закон “Про основи національного спротиву”. Завдяки цьому документу, з 1 січня до 15 січня 2022 року відбулося розгортання бригад територіальної оборони у восьми прикордонних областях України. До кінця зими - початку весни цього року отримаємо розгортання бригад територіальної оборони по всій території держави. Це близько 27 бригад і більш як триста батальйонів, що є дуже потужною стримуючою силою.

До речі, учора (19 січня – ред.) оборонний комітет рекомендував Верховній Раді ухвалити в другому читанні та в цілому законопроєкт “"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення завдань та основ підготовки і ведення національного спротиву". Цим проєктом передбачається можливість для членів добровольчих загонів територіальної оборони використовувати не лише стрілецьку, а й іншу зброю. Іншими словами, якщо виникне необхідність, документ дозволяє надавати бригадам територіальної оборони не лише стрілецьку зброю, наприклад, гвинтівки, автомати й кулемети, але й більш серйозні види озброєння – протитанкові ракетні комплекси, переносні зенітно-ракетні комплекси. Це вже точно сприятиме тому рівню втрат у збройних силах країни-агресора, який точно може призвести до непередбачуваних наслідків для режиму Путіна. 

- Коли Верховна Рада може розглянути й ухвалити цей документ? 

- Я думаю, що ми ухвалимо цей законопроєкт у дуже короткий проміжок часу. Можливо, навіть на пленарному тижні, який розпочнеться в понеділок (24 січня - ред.).

- Теоретично, мобілізація поширюватиметься на жінок, які стали або стануть на військовий облік після відповідного наказу Міністерства оборони? 

- Ця істерія і поширення фейків, з одного боку, зумовлені тим, що ми як законодавці перенесли рівень ухвалення рішення про перелік військовооблікових спеціальностей, які можуть заміщатися жінками, з рівня Кабінету міністрів на рівень Міністерства оборони. У Міністерстві оборони хтось із виконавців, а потім і попереднє керівництво ухвалили наказ, яким абсолютно непродумано розширено цей перелік. Як відомо, президент дав доручення переглянути це питання, бо, дійсно, запропонований список – дуже широкий.

Взагалі, ще до цих законодавчих змін жінки, які мали військово-облікові спеціальності, які можуть поповнювати Збройні Сили та інші військові формування, зобов’язані були перебувати на обліку. Інша справа, що станом на 2014 рік система цього обліку була майже зруйнована, але ми намагаємося її відновити.

Думаю, що після того, як буде скореговано наказ міністра оборони, перелік військово-облікових спеціальностей значно звузиться.

Я думаю, що загальної мобілізації жінок точно не буде. Якщо буде мобілізація, мобілізовуватимуть лише тих, хто забезпечуватиме обороноздатність нашої армії. Це вузьке коло спеціалістів, зокрема, військові медики, можливо, зв’язківці, а також представниці інших професій, які висловлять добровільне бажання захищати країну.

До речі, у 2014 році було багато жінок, готових добровільно служити, але вони не мали можливості реалізувати своє право, бо не передбачалося можливості заміни певних військових посад жінками.

- До речі, багато жінок, які вже намагалися стати на військовий облік, обурюються, що військкомати не готові до цього. Можливо, удосконалення цієї процедури планується на законодавчому рівні? 

- Ми над цим працюємо. Є законодавчі ініціативи щодо удосконалення законодавства про мобілізацію та мобілізаційну підготовку. Фактично, можливість взяття на облік жінок – це одна зі складових підготовки до мобілізації, передмобілізаційної діяльності. Відповідні нормативно-правові акти має розробляти Міністерство оборони, у підпорядкуванні якого знаходяться центри комплектування. Я думаю, що це вже зроблено і буде найближчим часом доведено до відома виконавців.

Відомо, що є проблеми з проходженням військових медичних комісій, але на рівні ухвалення відповідних підзаконних актів це питання вирішено. Спеціального закону для цього ухвалювати не потрібно, але в процесі подальшої законопроєктної роботи над удосконаленням закону про мобілізацію та мобілізаційну підготовку це питання обов’язково розглядатиметься з точки зору оптимізації та удосконалення таких процедур. 

НАРАЗІ Є ВІДЧУТНИЙ ПРОГРЕС У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ УКРАЇНИ ОЗБРОЄННЯМ ЗА СПРИЯННЯ МІЖНАРОДНИХ ПАРТНЕРІВ

- Повертаючись безпосередньо до теми можливого вторгнення: що нам гарантують міжнародні партнери у плані постачання озброєння? Наприклад, Велика Британія активно направляє до України технічну допомогу, а інші держави? 

- Треба шукати плюси від тої ситуації, в якій ми зараз опинилися. Знаєте, я спілкуюся зі своїми знайомими, друзями в країнах Європи. Усе населення Словенії, Чехії, Швейцарії, Італії до кінця минулого року навіть не розуміло, що є війна практично в центрі Європи. Вони десь щось чули, але уявлення про те, що може бути таке масштабне військове зіткнення між двома центральними європейськими країнами, не було. Завдяки цій інформаційній кампанії, ми досягли того, що зараз про війну і загрозу її розширення знають значно більше громадян європейський країн.

Відповідаючи на запитання щодо постачання озброєння... Політики конкретних країн, наприклад, Франції, Німеччини, Іспанії, Італії, Британії, Сполучених Штатів Америки, насамперед, у свої меседжах та виступах орієнтуються не на Україну і не на Росію, а на своїх виборців, тому що всі переймаються власним політичним майбутнім. Однак, завдяки тому, що значно більше громадян цих країн поінформовані про потенційну загрозу, яка може призвести до дуже важких наслідків для Європи, їхні уряди змінюють своє ставлення до війни в Україні.

Тепер – про ситуацію останніх днів, про яку ви сказали. Ми отримали значний обсяг озброєння – протитанкові ракетні комплекси від Великої Британії. Про готовність надати нам зброю заявили всі Балтійські країни. Сполучені Штати Америки системно надають зброю і передбачають велике асигнування в державному бюджеті. Скандинавські країни зараз також активізувалися в цьому напрямку. Ми маємо підтримку з боку Туреччини, яка надає нам, зокрема, відомі безпілотні літальні апарати, яких боїться Російська Федерація.

Наразі є відчутний прогрес у забезпеченні озброєнням України. Канада також заявила про готовність надати допомогу. Дуже багато країн зараз розширюють військову допомогу. Я думаю, що приклад Великої Британії стимулюватиме інші країни.

На жаль, маємо й протилежну ситуацію – насамперед, із Німеччиною. Нинішній канцлер Шольц заявив, що дотримуватиметься тієї політики, що була давно вироблена, що вони не втручаються, не постачають зброю. І якби вони самі не постачали! Але вони ж ще й блокують постачання озброєння, яке надходить по лінії НАТО. Вони мають право вето.

Відома всім ситуація з протидроновими рушницями, які є стовідсотково оборонною зброєю і ніякої потенційної загрози наступального характеру, в принципі, не можуть створити, проте вони були на рік заблоковані. Завдяки гігантським зусиллям це питання вдалося розблокувати, і ми лише зараз можемо отримати цю зброю.

Ситуація неоднозначна. Водночас візит міністра закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина Анналени Бербок та її поїздка на лінію розмежування – це, думаю, ті кроки, які можуть призвести до розблокування процесу навіть у Німеччині. Над цим працюють і Міністерство оборони України, і Міністерство закордонних справ України.

Ангеліна Страшкулич, Київ

Фото Геннадія Мінченка