В’ячеслав Суханов, командир 111-ї бригади Сил територіальної оборони

Ніколи не погоджувався з тезою, наче Луганщина кишить сепаратистами, хоча події весни 2014 року показали, що до спротиву московській навалі вона виявилась не готовою. Тому не без трепету душевного заходив до кабінету командира 111-ї бригади Територіальної оборони області полковника Суханова. Боявся, В’ячеслав Вікторович скаже, що справи кепські, що ніхто з місцевих не поспішає записуватися до лав оборонців власних домівок і родин. Однак він одразу побоювання розвіяв: справи у нас ідуть, принаймні, не гірше, аніж в інших областях Центру і навіть Заходу. 

ЩО ТАКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНА ОБОРОНА

В очікуванні інтерв’ю у мене була нагода познайомитися зі штабом бригади, який – не знаю, тимчасово чи назавжди – розмістився в покинутому дитсадку. Тепер люди в одностроях ходять вздовж стін, прикрашених яскравими ілюстраціями до популярних казок. Хоча, гадаю, багато хто з них потрапляв за роки цієї війни в обставини ще більш парадоксальні.

Коли вже ми змогли розпочати предметну розмову, спитав у командира, що взагалі таке – територіальна оборона і чи є в неї аналоги в нашій недавній історії.

- Ну, аналогії тут проводити дещо недоречно, – відповів мій співрозмовник. – Територіальна оборона пройшла довгий шлях становлення. У тому вигляді, якою є сьогодні, вона з'явилася з липня 2021 року після прийняття Закону «Про основи національного спротиву». У відповідності до цього Закону, формування підрозділів почалося з грудня минулого року; закінчилося в середині січня року нинішнього. Зокрема по Луганській області ми маємо управління бригади територіальної оборони, яке, згідно з Законом, виконуватиме повноваження штабу Зони територіальної оборони. Також маємо чотири батальйони, які будуть виконувати повноваження штабів районної територіальної оборони.

Відмінність дуже суттєва від попередньої ситуації. Якщо раніше штаб розгортали на випадок якихось надзвичайних ситуацій, то тепер він діє постійно.

- Уже є перші контрактники?

- Так, з 1 січня ми розпочали формування і вже призвана певна кількість людей. Укомплектованість складає 70 відсотків від штатної чисельності мирного часу.

- Що мають робити ці підрозділи – і в разі яких подій або загроз?

- Завдання цих підрозділів на даний час – бути організаційним ядром. Принцип полягає в тому, щоб опрацювати необхідну кількість документів стосовно завдань територіальної оборони. Ми саме цим зараз і займаємося. Це перше. Друге: підготовка військовозобов’язаних і резервістів з питань територіальної оборони, того особового складу, яким будуть укомплектовані в подальшому підрозділи ТрО, коли виникне необхідність розгортатися до повного штату. Третє – це організація взаємодії по питаннях ТрО. Ну, і відповідна робота щодо укладання контрактів стосовно підготовки взагалі населення Луганської області до основних засад військової професії. 

«ЗОЛОТА СЕРЕДИНА»

- Наскільки я зрозумів, формування бригади пройшло кілька етапів, коли її завдання змінювались доволі суттєво.

- Бригада ця була утворена в липні 2018 року на базі Луганського обласного територіального центру комплектування і соціальної підтримки – на той час обласного військового комісаріату. Кількісно він складався – як і по всій території України – з управління бригади й шести окремих батальйонів. Загальна чисельність – 23 військовослужбовця. Конкретно: управління бригади, і в кожному батальйоні по два військовослужбовця: командир і начальник штабу. Оцей особовий склад повинен був у певний термін проводити розгортання бригади до вимог воєнного часу. Формувачем мали стати обласний і районні центри комплектування й соціальної підтримки військкоматів. Враховуючи час, враховуючи життя і досвід, зараз ми звернулися до іншого варіанту. Чисельність управління – 250 осіб. Скоротилась кількість батальйонів, але їхня чисельність зросла. Кожний батальйон, згідно з Законом, представляє район (яких на підконтрольній Уряду території Луганщини чотири – ред.). Ми вийшли з підпорядкування обласного та районних військових комісаріатів і тепер самі є формувачами, хоча й за участі територіальних центрів комплектації.

- Ваше утворення носить назву «бригада». Це означає, що відповідним буде й кількісний її склад – чи це взагалі нічого не означає?

- Така й кількість буде. Тобто, в управлінні буде понад 250 осіб, у кожному батальйоні – понад 500. На воєнний час.

- А озброєння?

- Поки що в нас стрілецька зброя і деякі види групової зброї є. Але все це удосконалюється…

- «Групова» – це міномети?

- Міномети… Тобто артилерійський підрозділ у нас є, гранатометні підрозділи, але значна більшість – стрілецькі.

- Розкажіть про місцеві особливості служби в бригаді. З якими труднощами вам доводиться стикатись? Люди охоче йдуть до вас на службу чи ухиляються, як можуть?

- І не те, й не інше. Виходить «золота середина». Тобто сказати, що є особливий наплив охочих, – я не скажу. Але коли ми сформувалися – почала надходити велика кількість дзвінків від місцевого населення, яке цікавиться укладанням контрактів із резервом. От коли ми підпорядковувались військовим комісаріатам – кількість звернень була дуже низька. Нині ситуація докорінно змінилась, і ми цілком можемо забезпечити комплектування особового складу резервістами. Люди бажають виконувати військові завдання безпосередньо на території своєї області. 

КОНТИНГЕНТ: ГЕНДЕРНА РІВНІСТЬ

Поцікавився, скільки держава готова платити резервістам.

- Тут ніяких секретів немає. Якщо ми розгорнемося до штату воєнного часу, резервісти стануть військовослужбовцями й отримуватимуть платню відповідно до посади.

Якщо ж ми проводимо підготовку на зборах, то, за Законом, виникає різниця між резервістом і військовозобов’язаним. Військовозобов’язаний отримує добові під час проходження зборів плюс середню зарплатню за місцем роботи (потім Міністерство оборони компенсує підприємству ці витрати). До грошового забезпечення резервіста трішки інший підхід. Він отримує під час зборів добові й доплату в залежності від військового звання.

Крім того, по закінченні кожного року, якщо була проведена підготовка в повному обсязі, як було намічено – він отримує додаткову грошову нагороду. За минулий рік резервіст у званні майора отримав за десятиденні збори і стрілецькі дні близько трьох з половиною тисяч гривень.

Чому така різниця? Тому що військовозобов’язаний має проходити зборові заходи згідно з Законом про військову службу раз на три роки на певний термін. Резервіст повинен проходити збори за викликом командира бригади (також є певні терміни). Тому резервіст отримує трохи більше військовозобов’язаного.

- Цікаво, хто більше телефонує до вас – жінки чи чоловіки?

- Приблизно однаково.

- Яке у вас відчуття (бо жодним опитуванням цього не визначити): це люди, які мають певні фінансові проблеми, скажімо, через безробіття – чи ті, хто справді хоче захищати своє місто, область, Україну?

- Скажу так: п’ятдесят на п’ятдесят. Якщо на дійсну службу за контрактом – це чоловіки, які проходили військову службу і які хочуть служити не десь, а за місцем свого проживання. З якихось причин. А жінки – це переважно ті, хто втратив роботу. Вони хочуть піти на військову службу за контрактом або в резерв.

- З тих, хто до вас звертається, багато брали участь у військових діях?

- Відсотків сімдесят. Але треба розуміти, ми приймаємо на дійсну військову службу перш за все осіб, які вже служили, а по-друге – відповідно до свого штатного розкладу. До мене звертається багато осіб, які мають звання солдат, сержант. А в мене ці посади вже зайняті. Тому я пропоную службу в резерві з подальшим зарахуванням на військову службу за контрактом. А от офіцерів замало, і це, можливо, така специфіка Луганської області. 

КУДИ ПРИХОДИТИ ЗА АВТОМАТОМ

Згадав одного нашого спільного з полковником Сухановим знайомого, який уже встиг повоювати, має офіцерське звання – і вік за шістдесят років. Чи є в нього шанси стати до лав Територіальної оборони?

- Тут же, дивіться, є градація, визначена Законом України «Про основи національного спротиву». Перше: в резерв Сил територіальної оборони призначаються військовозобов’язані, ще раз кажу. Військовозобов’язаним є громадянин України віком до 60 років. Після настання цього віку громадяни, хоч чоловіки, хоч жінки, виключаються з військового обліку і стають військовозобов’язаними у відставці. Тому зарахувати вашого знайомого до резерву я вже не можу.

Але. Цим же Законом «Про національний спротив» передбачені так звані добровольчі підрозділи, які можуть існувати при окремих громадах, за їхній рахунок проводити підготовку. Ми також будемо надавати допомогу. От там вік не обмежений. Єдине – там є деякі вимоги, наприклад, відсутність судимості, належний стан здоров’я і таке інше.

Є третій варіант: рух спротиву, який визначений тим же Законом. Цим питанням займаються Сили спеціальних операцій. От до руху спротиву він теж може бути залучений. А чому б і ні? Коротко кажучи, тут у нього є можливість проходити військовий вишкіл.

- Добровольцям платять?

- Тут уже як територіальна громада вирішить. І головне ж питання в нас – не в оплаті.

- Зрозуміло. Але тоді в мене більш конкретне питання. Ви й самі, мабуть, чули від різних людей: «Якщо почнеться війна, візьму автомат і піду битися з ворогом». Але навряд чи у кожного з них є зброя. То куди в такому разі приходити за автоматом?

- Ми над цим питанням працюємо. Буде в нас узгодження з головою військово-цивільної адміністрації – будуть територіальні громади створювати добровольчі підрозділи. Так, питання забезпечення добровольчих підрозділів автоматами ще не визначено, тому туди, попередньо, люди мають приходити зі своєю зброєю. Але все можна вирішити, правильно?

- Сподіваюсь.

- Це перше. Друге. Вашу підготовку я можу здійснювати безпосередньо в себе, в підрозділах територіальної оборони – як невеличкий виняток. Виняток полягає в тому, що практичні стрільби добровольців я можу проводити, якщо громада заплатить. А це вже питання фінансово-економічної діяльності, боєприпаси коштують чимало… Дайте трошечки більше часу, будемо складати програму, за якою кошти на підготовку добровольців виділялися б територіальним громадам. І на ці кошти виділялася б компенсація за витрачені боєприпаси. Тоді, можливо – але це поки що не факт – ми б допускали до стрільб тих, хто не має відношення до наших підрозділів. А так тут поки що визначено: що ви маєте – то маєте.

Ну, а якщо виникне ситуація, як у 2014 році... там на вік ніхто не звертав уваги. Ситуації трапляються дуже різкі, катастрофічні, й мені як командиру підрозділу не прикро буде озброїти людину, яку я добре знаю. На законодавчому рівні поки що це чітко не визначено. Тому я радив би у вашому віці приєднатись до добровольчого підрозділу або звернутись до Руху опору.

- У нас в області вже є добровольчі формування?

- Поки що нема. Ну, ви ж розумієте – ми самі тільки місяць, як почали розгортання. Але роботу в цьому напрямку ми вже проводимо. 

ПРО НАШ МЕНТАЛІТЕТ

- Коли ми ще тільки домовлялися про інтерв’ю, ви казали, що зацікавленні в спілкуванні з пресою. Що ви мали на увазі?

- Мені потрібно, щоб населення Луганської області розуміло: якщо воно не буде захищати свій дім, ситуація може стати більш складною. Є Збройні сили, у яких свої завдання, є інші складові... А от Територіальна оборона – сама її назва говорить про себе. Там і в завданнях написано першим пунктом: не допустити небажаного розвитку подій. Забезпечити всі умови, аби тут не відбулись якісь… конфлікти. І якщо населення стоятиме одне за одного, будь-який противник, знаючи, що тут його не чекають, сто разів подумає, чи варто починати напад.

Йому ж треба не просто захопити місцевість, а й утримувати її. А якщо населення не бажає цього, то утримання – набагато більш складний процес, ніж захоплення території. Моя мрія – так побудувати територіальну оборону в Луганській області, щоб у ворога не було бажання сюди потикатись. От лідери так званих «ДНР», «ЛНР» скільки раз заявляли: «Я хочу зайти…» А тебе тут чекають?! Якщо він зрозуміє, що його не чекають – він і казати такого не буде.

- До речі, ви володієте інформацією: хто тут чекає «ЛНР», хто – навпаки?..

- Ну, ви ж знаєте наш менталітет.

- Живу тут мало не сорок років, а менталітет місцевого населення так і не зрозумів…

- Та його ніхто ще не зрозумів. Є такий гарний фільм «Весілля в Малинівці» – це приклад Луганської області. Утім, ситуація порівняно з 2014-м роком дещо помінялась. Якщо в 2014-му співвідношення було 10 на 90, ну, може 20 на 80… Ні, трішки неправильно висловився. Двадцять відсотків хотіли, щоб тут була Україна, шістдесят – за «ЛНР», решті все було байдуже. Тепер ситуація 40 на 20 на 40: сорок бажають, щоб тут була тільки Україна, двадцяти відсоткам байдуже, решта сорок ще про щось мріють. І то: ці сорок вже потроху розмиваються.

Але це моя особиста думка. Я ж статистики не веду. Хоча… Якщо в 2014-му році добровольців з наших теренів було мало, то тепер велика кількість пройшли військову службу в Збройних силах України. Це раз. По-друге, у них тут сім’ї, рідні, друзі, й вони, як і сам військовослужбовець – потенційні противники агресора. Тобто збільшується цей контингент. Я на це сподіваюсь. І чим краще ми про це розповімо, чим краще проведемо підготовку, тим міцнішим стане опір.

Це одна з наших функціональних задач. 

Михайло Бублик, Сєверодонецьк
Фото автора та надані військовослужбовцями 111-ї бригади