Відірвана кінцівка, історичні кордони та інші фейки 22 лютого

Фарс з «історичними кордонами». Не ображайте справжніх сепаратистів. Вбивства ноунеймів у «ДНР». Яка різниця, рука чи нога. «Влаштую гуманітарну катастрофу. Недорого». «Усі тікають з України, спалюючи за собою землю»

Головний політичний фейк 22 лютого – це кордони «Л/ДНР», щодо яких Росія на офіційному рівні протягом дня зберігала інтригу, роблячи суперечливі заяви вустами своїх офіційних представників. Врешті Путін ввечері сказав, що їх визнають у проголошених кордонах. Звичайно, що самі ці анклави є суцільним фейком, але їхні «історичні кордони» є фейком у квадраті.

Нагадаємо, як було проголошено «ДНР»: 7 квітня 2014 року з вулиці до будівлі Донецької ОДА увірвався натовп випадкових розхристаних людей. Хто встиг зайняти крісла обласних депутатів, той і голосував. Вони не були делегатами громад чи колективів чи представниками якогось масового суспільного руху, бо такого руху не існувало. Більшість цих людей як були, так і залишилися ноунеймами. Списків імен тих, хто проголошував «ДНР», ви ніде не знайдете – навіть в інформаційних джерелах окупантів. Їх називають просто «присутніми». З окремих свідчень відомо, що принаймні частина з них взагалі не були місцевими.

Їхнім ватажком виступав активний учасник фінансової піраміди «МММ», Денис Пушилін, який у 2013 році балотувався на виборах народних депутатів від партії, створеної на основі піраміди. І набрав аж 77 голосів або 0,08% від загальної кількості.

«Масові мітинги», які передували цьому проголошенню, протягом березня ставали дедалі більш малочисельними: якщо на початку місяця в одному з таких мітингів взяло участь близько семи тисяч осіб, наприкінці вони вже збирали не більш за тисячу.  

Жодних структур ця «республіка» не мала. В абсолютної більшості міст та селищ області  працювали українські адміністрації та висіли українські прапори. А, наприклад, у Маріуполі вся «ДНР» складалася з декількох десятків бандитів, які встигли лише пограбувати бутіки в центрі міста. Це суцільна комедія, яка, на жаль,  обернулася величезною трагедією для України.

Оцей початковий великий фейк продовжує тепер щодня породжувати маленькі фейки, бо в цьому вся сутність квазіутворень на українському Донбасі. Їм більше немає на чому триматися.

Протягується також традиція ноунеймів. Протягом 22 лютого пропагандисти повідомили про загибель щонайменше трьох «жителів» і поранення ще одного: ми не знаємо не тільки їхніх імен, але також їхньої статі, віку, хто вони та звідки. Якісь невідомі статистичні об'єкти.

Водночас пропагандисти перевершили самі себе: «У Донецьку здійснено замах на колишнього міністра оборони ДНР Владіміра Кононова. Внаслідок детонації саморобного вибухового пристрою мінно-вибухову травму з відривом правої кінцівки отримав місцевий житель».

Тут не тільки імені не назвали, але навіть яку саме кінцівку відірвало людині – верхню чи нижню, руку чи ногу – їм все одно.

Цілий день у «ДНР» розганяли сюжет про загибель «трьох цивільних» від підриву саморобного вибухового пристрою на трасі Донецьк-Горлівка. І за цілий день ми не дізналися, що це були за люди. Як і не побачили кадрів з їхніми тілами. Утім, можна тільки вітати, що окупанти не наважуються вбивати мирних жителів заради картинки. Це певний прогрес. 

Нікого не вбили заради картинки також під час чергового дивного «теракту» біля телецентру в Донецьку, який було здійснено о 23:50 за київським часом начебто для того, щоб «залякати журналістів». Хтось просто кинув саморобний вибуховий пристрій через паркан.

Замовити теракт в Донецьку коштує недорого: принаймні «Оплот-ТВ» показав сюжет про «диверсанта», якому платили 1000 гривень за створення «енергетичного колапсу» та «гуманітарної катастрофи», а саме підриву підстанції. У кадрі ми бачимо чоловіка невизначеного віку маргінального вигляду, з явними ознаками алкоголізму. Який почувається на диво спокійним для людини, яку затримали за звинуваченням у спробі створення гуманітарної катастрофи. Навіть задоволеним. На відміну від загиблих, у цього «диверсанта» є ім’я – Костянтин Губанов. Але цього ім’я чомусь немає серед жителів Донецька в жодному довіднику. Мабуть, сценічний псевдонім. Сподіваємося, актору заплатили та відпустили.

Щодо підконтрольної території, з Києва вже вкотре намагається втекти президент Володимир Зеленський. Принаймні, якщо вірити російській пропаганді. От і вчора він екстрено вилетів з аеропорту Бориспіль на літаку без розпізнавальних знаків та вказаного місця призначення.

Насправді президент нікуди не тікав. І як запевнив міністр закордонних справ Дмитро Кулеба в інтерв'ю телеканалу Fox News, не збирається тікати.

Поки Зеленський «тікав» з Києва, українські військові «намагалися знищити» інфраструктуру міста Щастя на Луганщині, щоб вона не дісталася ворогові. Уся адміністрація та держслужбовці втекли.

Насправді окупанти знову обстріляли Луганську ТЕС, щойно її полагодили після обстрілу 21 лютого. Як сказав голова Луганської області Сергій Гайдай, окупанти навмисно руйнують інфраструктуру, щоб створити паніку та нестерпні умови для жителів. Обстріли з непідконтрольної території велися також по житловому масиву. Адміністрація тікати нікуди не збиралася, але розглядала план евакуації місцевих жителів.

Потрібно пам’ятати, що ми живемо на своїй землі, яка має більш ніж тисячолітню історію. Ніхто нікуди не тікає, окупанте, навіть не сподівайся. Захищатимемо кожен її клаптик. До перемоги. 

Фото з відкритих джерел

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки