Путін йде в оборону: дайджест пропаганди рф за 13 вересня
З високих московських трибун почали говорити про необхідність посилення власних кордонів, в той час як Єреван просить москву про допомогу
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи російської пропаганди за 13 вересня.
- Спецоперація до переможного кінця скасовується
- Симоньян і Кеосаян Вірменії не допоможуть
- Москва і Київ: між березнем і вереснем
- Що ховається за муніципальним флешмобом
Спецоперація до переможного кінця скасовується
Істерика на тему «все пропало» від «воєнкорів» перекинулася вже на другий ешелон російської влади.
13 вересня розпочалась сесія Держдуми РФ. І абсолютно незвично. Вперше з найвищої представницької (принаймні номінально) трибуни Росії пролунало слово «війна». І сказав це очільник КПРФ Геннадій Зюганов.
Це слово, в контексті того, що відбувається в Україні, як і раніше, залишається під забороною в Росії. Правоохоронці трактують його вживання як «дискредитацію збройних сил РФ».
На думку Зюганова, «військово-політична операція проти нацистів, фашистів в Україні переросла у повноцінну війну, яку оголосили нам американці, натовці та об’єднана Європа».
На тлі вірменсько-азербайджанської кризи, яку офіційний Баку коментує не без частки іронії «всі цілі операції будуть досягнуті», Україна і НАТО (в особі екс-генсека Андреса Фог Расмуссена) 13 вересня презентували варіант так званого Київського договору.
Екс-президент РФ Медвєдєв, який зазвичай присвячує свій час дрібному хамству в соцмережах, цього разу визнав, що йому страшно і просив Захід не розправлятися з Росією, інакше «усі хапнуть лиха».
НАСПРАВДІ, істерика Медведєва стосується не стільки гарантій безпеки, які пропонується надати Україні з боку країн-партнерів, скільки умов переговорів, на які останнім часом так наполегливо натякає Москва. (Востаннє це робив Лавров 11 вересня).
З боку Києва вони змінилися кардинально. Журналістка Бі-бі-сі Вікторія Жухань порівняла вересневий варіант договору безпеки та березневі переговорні позиції України у Стамбулі.
Ось що з цього вийшло:
Березень: Росія і Китай серед потенційних гарантів безпеки України.
Вересень: Росії та Китаю немає у списку.
Березень: Україна обіцяє змінити Конституцію і не вступати до НАТО.
Вересень: Прагнення вступити до НАТО закріплене в Конституції, гарантії безпеки не можуть бути обміняні на нейтральний статус.
Березень: Гарантії безпеки не поширюються на Крим та ОРДЛО.
Вересень: Територіальна сфера охоплення гарантій поширюється на всю територію в межах міжнародно визнаних кордонів України.
Березень: Заборона розміщувати в Україні іноземний контингент, військові навчання можна проводити лише за згоди гарантів.
Вересень: Спільні навчання ЗСУ і партнерів на території України з іноземними інструкторами та радниками; гарантії не повинні виключати жодної форми підтримки для забезпечення самооборони України.
Березень: Для початку дії угоди армія РФ має повернутися на межі 23.02.2022.
Вересень: Гаранти повинні утримуватися від скасування санкцій проти Росії, узгоджених з 2014 року, допоки Москва: а) не припинить агресію проти України; б) не гарантує, що в майбутньому не нападе на Україну; в) не компенсує Україні збитки, завдані під час вторгнення.
«Якщо Україна в майбутньому знову зазнає нападу, то за її запитом гаранти повинні будуть зібратися для колективних консультацій протягом…24 годин. Далі країни-гаранти разом чи окремо можуть вжити заходів у межах, наприклад, 72 годин», – прокоментував проєкт безпекового Київського договору Андерс Фог Расмуссен.
Здається, вірменам залишається лише заздрити. Але недовго. Схоже, після чергового «висловлення занепокоєння» з боку Росії, Білорусі та всього ОДКБ вона піде дорогою Грузії, Азербайджану та Узбекистану.
Що ховається за муніципальним флешмобом
Складається враження, що самому Путіну, вже час не йти, а бігти. 13 вересня з’явилася новина, яка на перший погляд, жодного стосунку до України не має: муніципальну раду округу «Смольнінське» у Санкт-Петербурзі можуть розпустити.
Приводом стало те, що вона нібито певний час не проводила засідань. Причиною – заклик до Держдуми висунути звинувачення у держзраді Путіну, щоб звільнити його з посади через війну в Україні.
У тексті звернення, зокрема, йдеться, що «в ході бойових дій гинуть молоді працездатні громадяни Росії та страждає її економіка».
А одразу після вторгнення в Україну ці ж депутати направили Путіну звернення із закликом зупинити війну і піти у відставку.
На них були складені адмінпротоколи за «дискредитацію армії», а тепер їх раду і зовсім можуть розігнати.
Але флешмоб вже було не спинити. Схожі звернення вирішили надіслати депутати Ломоносівського округу Москви. А депутатка петербурзького муніципального округу Семенівський Ксенія Торстрем опублікувала відкрите звернення з вимогою відправити Путіна у відставку.
«Муніципальні депутати з 18 різних округів Москви, Петербурга та Колпіно вимагають відставки Путіна. Текст петиції короткий, нікого не «дискредитує». Якщо ви мундеп і хочете приєднатися – ласкаво просимо», – йдеться у поясненні.
Петицію крім московських та санкт-петербурзьких депутатів підписали їх колеги з Тульської, Самарської, Томської, Воронежської та Ленінградської областей.
НАСПРАВДІ, усе виписано чітко і юридично підкопатись нема до чого. Процедура розпуску рад муніципальних округів досить важка, потребує багато часу і бюрократичної тяганини. Її, звичайно, можна прискорити відомими всьому світу репресивними методами.
Але це вчергове доведе лише слабкість Путіна. Над диктатором починає відверто сміятись власний народ. А це найстрашніше з того, що може з ним трапитись.
Що ж, Путіна, як бачимо, «скасовують» поступово, маленькими дозами інформаційних токсинів. Пєсков, нагадаємо, нещодавно визнав: Путін ЗМІ, блоги, соцмережі та Telegram не читає, а отримує доповіді з витягами.
Він живе в інформаційному бункері, за вікном якого, в образі великого потьомкінського села, вся Росія. І в ній все гаразд.
Так само приблизно було з царем Миколою II. Ще в січні 1917 року в «його Росії» все було добре, а наступного місяця революція буквально змила і самого Миколу, і «його Росію», і взагалі 300-річну царську династію. Трапилось це за три дні. А путінському режиму не триста років, а лише два десятки.
І хто знає, можливо, приборкувати черговий російський безглуздий і нещадний бунт на території, де розташована ядерна зброя, доведеться передовому загону НАТО в особі ЗСУ за підтримки ОДКБ. Мотивації у всіх провести таку спецоперацію буде більше ніж достатньо.
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки