На 8-й місяць війни росія перейшла до оборони Курської області

Тоді ж зі спростуванням цього спільну заяву зробили генеральний директор Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут» академік Микола Шульга та директор Інституту проблем безпеки атомних електростанцій академік Анатолій Носовський.

У ній стверджується:

• ніяких програм щодо створення ядерної зброї в наукових установах Національної академії наук України (в тому числі ННЦ ХФТІ, ІПБ АЕС) і взагалі в Україні не проводилось і не ведеться;
• увесь ядерний матеріал (високозбагачений уран), що перебував на майданчиках наукових установ ХФТІ та Інституту ядерних досліджень (ІЯД) НАН України, Україна передала РФ ще у березні 2012 року під контролем МАГАТЕ;
• діяльність наукових установ НАН України (в тому числі ННЦ ХФТІ, ІПБ АЕС та ІЯД), які працюють на ядерну енергетичну галузь, знаходиться під постійним контролем з боку Департаменту ядерних гарантій МАГАТЕ.
• Все, що повідомляють ЗМІ РФ про нібито наявну ядерну програму України, не відповідає дійсності та є одним з численних фейків.

Майданчиком для створення ядерної зброї називалась і ЗАЕС. Мовляв, там Україна накопичила 30 тонн плутонію та 40 тонн збагаченого урану і МАГАТЕ хоче мати впевненість, що запаси не зникли, адже ці елементи потенційно можуть бути використані як сировина для ядерної зброї.

Нагадаємо, у звіті МАГАТЕ, яка зрештою потрапила на ЗАЕС, ані словом не згадується про це.

Коли стало зрозуміло, що тема із ЗАЕС та взагалі створенням ядерної бомби не спрацювала, Росія збавила оберти до «брудної бомби».

«Жодна з попередніх заяв Москви так і не підтвердилася, жодних фактів світовій громадськості надано не було. Це просто неможливо», – заявив Подоляк щодо нового фейку.

Про нібито наміри України створити брудну бомбу пропаганда також почала говорити ще на початку березня. Тоді глава делегації Росії у Відні Гаврилов заявляв, що вторгнення РФ в Україну було начебто спрямоване «на недопущення створення Києвом брудної ядерної бомби».

Отже, готувалися до цього росіяни давно. Тому, цілком ймовірно, що самі й готують її використання з метою звинуватити Україну. І вже, мабуть, малюють необхідні «візитки Яроша». Досвід, хоч і невдалий, з переписування «Shahed» на «Герань» в них є. А про те, що вони з 24 лютого вперто розповідають «куди готують напад українські нацисти» і нагадувати зайве.

До того ж жодної причини Україні використовувати на «території своєї країни» (тут РИА «Новости» влучно підмітили) «брудну бомбу» немає. Українцям тут ще жити і врожаї збирати.

У будь-якому випадку ми мусимо мати план дій на випадок різних надзвичайних ситуацій, які можуть влаштувати окупанти: застосування ядерної зброї, «брудної бомби» чи в разі аварії на АЕС. Центр Стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки розробив такі детальні рекомендації.

Адже «брудні бомби», хімічна зброя, бойові отруйні речовини та використання решти заборонених у всьому світі озброєнь – це цілком прерогатива Москви.

Україна для Путіна – глобальний «Норд-Ост»

Достатньо згадати про трагедію «Норд-Осту», якій 23 жовтня виповнилося рівно 20 років. Тоді група бойовиків на чолі з Мовсаром Бараєвим захопила 916 заручників у приміщенні московського Театрального центру на Дубровці, де йшов мюзикл «Норд-Ост». Наступні три дні пройшли в жаху: терористи висували вимоги, вбивали одних заручників і зрідка відпускали інших.

Вранці 26 жовтня спецназівці застосували газ та увірвалися до Театрального центру. За підсумками штурму всіх терористів було вбито. Але з урахуванням загиблих заручників трагедія на Дубровці забрала від 130 (за офіційною версією) до 174 (за підрахунками громадських організацій) людських життів, з яких 10 – діти. 125 звільнених заручників померли у лікарнях вже після успішного, за оцінками влади, завершення операції.

НАСПРАВДІ, виправданість застосування отруйної речовини в закритому приміщенні, що наповнене сотнями людей, із самого початку викликала безліч запитань. Але влада РФ уникала відповідей на них.

Точний склад застосованої газової суміші так і залишається засекреченим. Тому, навіть лікарі не мали точної інформації про те, як треба поводитися з людьми, що перебувають без свідомості, що також призвело до численних смертей. У підсумку через дії спецслужб, які нібито намагалися врятувати заручників, останніх загинуло більше, ніж від рук терористів.

І це свідчить про те, що у жовтні 2002-го і 2022-го люди не є пріоритетом для Путіна. Як тоді, так і нині, його більше цікавить власний імідж «сильного хлопця». Заради цього 20 років тому загинули більше сотні заручників «Норд-Осту». 

Заради цього вже зараз гинуть десятки тисяч (в т.ч. і росіян) в Україні, яка стала черговим «Норд-Остом» Путіна.

Дітовбивча риторика Красовського

Так само Україна стала глобальним «мюзиклом» для російської пропаганди. Ведучий Russia Today Антон Красовський у прямому ефірі закликав «топити в Тисині та спалювати в хатах українських дітей».

Свою заяву, яка має всі ознаки заклику до геноциду, Красовський зробив під час інтерв’ю з українофобом, письменником-фантастом Сергієм Лук’яненком. Той розповів, як 42 роки тому на Закарпатті українські діти, сказали йому, що «Україну окупували москалі і якби не окупанти, українська держава розвивалася б і жила не гірше за провідні європейські держави».

Відзначимо, це відео із закликами до знищення дітей транслювалося державним (!) телеканалом Росії, яким є RT.

У своєму Twitter міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба звернувся до європейських держав: «Ось на чиєму ви боці, якщо дозволяєте RT працювати у ваших країнах. Агресивне підбурювання до геноциду (ця людина постане за це перед судом), нічого спільного немає зі свободою слова. Час заборонити RT у всьому світі!».

Нагадаємо, за інформацією Офісу Генерального прокурора України, за 8 місяців окупанти вбили вже щонайменше 430 українських дітей.

НАСПРАВДІ, справа не в Красовському чи інших пропагандистах-відморозках. Справа в самих росіянах. Адже подібна риторика підживлюється відповідним ґрунтом.

«Те, що прості росіяни в досить масовому порядку з ентузіазмом зустрічають новини про бомбардування українських міст та руйнування критичної інфраструктури – (так їх! правильно! потрібно ще більше! щоб у голоді та холоді!) – не свідчить про відсутність в них емпатії. 

Навпаки, вони чудово знають, що по той бік ракетної траєкторії – живі люди, і що вони страждають. У цьому – весь сенс. Ці тітки та дядьки різного віку, які смакують подробиці розв’язаної їхньою країною війни, знають, що українцям боляче. І пристрастно бажають ще!

Тому що так, їм здається, викупається їхній власний біль та образи. Через страждання, делеговане іншому. Хоча самі вони впевнені, що їхня війна має інші – «розумні» причини, які постійно змінюються, але це нікого не бентежить. 

Тепер страждання делегується в повному обсязі – мобілізація, похоронки. Але це також нічого. Головне, щоб тривало це свято ілюзорної спокути. Несамовитості. Росіянам треба розчісувати вавку своєї вічно враженої величі та заливати кров’ю все довкола», – пояснює підтримку росіянами війни в Україні заступник директора Інституту соціальної та політичної психології НАПН України Світлана Чуніхіна.

Від ресторану на Хрещатику до бетонних блоків у Бєлгороді

І наостанок про головну поразку Росії в війні з Україною за ці 8 місяців. Так, можливо, ми її особливо не помічаємо за рутиною різноманітних «красовських» та «суровікіних», які роблять одну й ту ж справу.

Але роблять вони це вже від відчаю. Ще у лютому пропаганда із таким захватом розповідала про Київ, Харків, Одесу, що, здається, не помітила, як омріяний у хворобливих геополітичних мріях майбутній наступ на Париж став цілком реальною обороною Лиману.

Цікаво те, що з не меншим завзяттям, пропаганда зараз розповідає вже про кількість оборонних ліній Бєлгородської та Курської областей.