Узяв відпустку – поїхав перекривати дахи на Херсонщину

Про людей доброї волі, які в межах проєкту «Пліч-о-пліч» відновлюють зруйновані росіянами села Херсонщини

Закарпаття долучилося до урядового проєкту «Пліч-о-пліч» разом із 14-ма регіонами у липні. Під опікою закарпатців, головним чином – Великоолександрівська територіальна громада Бериславського району. Так, голова Буштинської громади Руслан Янчій сформував для роботи підряд з колег (будівництво – в крові закарпатців, тут кожен чоловік вміє робити ремонти). Голова Великолучківської громади Василь Коштура, аби не їхати до херсонців із порожніми руками, оголосив збір і повіз фуру з питною водою, де кожну пляшку підписували люди. Вони кажуть, що мають бажання й ресурс, аби допомогти херсонцям, які сповна відчули жахіття війни.

ЛЮДИ ПРАЦЮЮТЬ, ЯК МУРАШКИ

- Я їжджу на Схід із 2014-го року, тож до прифронтових сіл мені не звикати, – каже Руслан Янчій. – Коли почалася співпраця з Херсонщиною, вирішив використати для цього свою відпустку – у мене було три тижні. Зібрав колег – спочатку не всі хотіли їхати, боялися обстрілів. Але я пояснив людям, що там відносно безпечно. Зі мною поїхали десять чоловік – 80% чоловічого складу нашої адміністрації. Херсонці жартували: «Хлопці, ви ж із адміністрації, точно вмієте дахи ремонтувати?» То ми пояснили, що у більшості чоловіків на Закарпатті, як-то кажуть, руки із правильного місця. Ми і дах перекриємо, і вікна встановимо, і стіни вирівняємо.

Голова Буштинської громади розповідає, що відновлювали у Великій Олександрівці дахи, бо тоді місцеві ще не встигли отримати вікна.

- Ми з хлопцями зробили близько 450 квадратних метрів покрівлі. Десь використовували шифер із гуманітарної допомоги, десь – сучасні матеріали. А десь брезент натягували, щоб захистити будинок від дощів. Там же хати –переважно з глини, без даху руйнуються просто на очах, – зауважує Янчій.

Каже, що поки працювали, люди ділилися пережитим горем.

- Для нас ці розповіді були, як холодний душ. Казали місцеві, що загарбники спочатку більш-менш нормально до них ставилися. Та вже за кілька тижнів після окупації почався терор. Якщо хтось виходив із хати чи двору в комендантську годину – просто розстрілювали. Якщо на блокпосту бачили в телефоні СМС із українською символікою – везли на підвал, забирали в Нову Каховку на допити. Жахливі речі, – розповідає голова громади.

Він зауважує: вразило, як люди на Херсонщині беруться до роботи.

- Люди там дуже згуртовані. Незважаючи на те, що вони багато пережили, для праці використовують кожну можливість. Там робота кипить! Люди, як мурашки – по крихті все відбудовують. Є така думка, що мине час, ЗСУ звільнять інші території і буде не до них. Тож зараз важливо максимально використати увагу до регіону, – каже Янчій.

Чоловік розповідає, що після їхнього з колегами волонтерства багато буштинців зголошуються їхати на підмогу херсонцям.

- Люди зупиняють мене на вулицях, кажуть: «Їхатимете наступного разу – беріть і мене». Я запам'ятовую, бо там наша допомога потрібна. Є ті, хто здатен впоратися сам або найняти робочих, а є бабусі старенькі, які ніяк не дадуть ладу своїм хатам та обійстям.

ВЕЗЛИ 15 ТОНН ВОДИ, КОЖНУ ПЛЯШКУ ПІДПИСАЛИ ДІТИ

Голова Великолучківської громад Василь Коштура з командою працювали у Чорнобаївській та в Великоолександрівській громадах Херсонщини.

- Спочатку ми самі поїхали в Чорнобаївку, були там 15 днів. Разом із ужгородськими колегами складали акти пошкоджень. Вдруге були у Великоолександрівці. Коли вдома люди дізналися, що їхатимемо, почали зносити гуманітарку. Ми сконтактувалися з херсонцями, але вони сказали, що всього вдосталь, крім питної води. Тож оголосили по селах збір води. Люди приносили пляшки в сільради, дитсадки, церкви. Діти ці пляшки підписували. Так ми привезли з собою фуру питної води, до 20 тонн. Херсонці були дуже вдячні, – каже Коштура.

Розповідає, що вразили масштаби руйнувань на Херсонщині.

- Щоб ви розуміли, у селі Посад-Покровське Чорнобаївської громади до війни було 949 будинків, після деокупації пошкодженими виявились 938. Із них 60% мають пошкодження третьої категорії, тобто не підлягають відбудові. Це село – одне із шести, які відновлюватимуть країни ЄС. В інших селах Чорнобаївської громади будинки мають пошкодження до 40%. Ми з комісією визначали та документували розмір шкоди та приблизну суму на відновлення. До 300 тисяч гривень на ремонт хати дає область, якщо потрібно більше коштів, їх виділяють у межах проєкту «Пліч-о-пліч». Це досить швидко відбувається: після складення акту та засідання комісії люди отримують гроші на картку буквально за лічені дні. Єдине – можна ремонтувати тільки те, на що дали кошти. Якщо задокументовані пошкодження даху чи вікон, не можна на ці гроші робити фасад. Обов'язково перевіряють використання коштів, – каже голова Великолучківської громади.

Команда Коштури також встигла відновити частину вуличного освітлення в Посад-Покровському.

- Ми також хочемо використати на користь херсонцям свою дружбу з містом-побратимом у Польщі: попросили поляків придбати для Чорнобаївської громади пожежну машину. Це необхідно, бо там бувають обстріли. Також плануємо забрати на відпочинок дітей з Великої Олександрівки, відділи освіти вже працюють над цим, – розповів він.

Тож навіть поза проєктом тилова та прифронтова громади продовжують співпрацю. Вона дуже потрібна, наголошує Коштура.

- Люди на Херсонщині проукраїнські, говорять українською. Ніхто й чути не хоче про Росію, Путіна проклинають, – додає чоловік.

У СЕЛАХ УСЮДИ СИНІ ДАХИ І «СЛАВА ЗСУ»

Підрядник із Кривого Рогу Владислав Єгоров у рамках урядового проєкту працює із закарпатцями. Його команда має досвід роботи на будівництві, вміє працювати швидко та якісно, тому затребувана на роботах із відновлення.

- Ми з моїми хлопцями потрапили у Велику Олександрівку. Масштаб руйнувань вразив. Заїжджаєш у села – бачиш тільки сині дахи. Тобто затягнуті синьою плівкою, бо зруйновані. І всюди, на кожному паркані написи: “Слава Україні” , “Слава ЗСУ”. Ну й таблички “Заміновано” – також усюди, – розповідає Єгоров.

Чоловік додає: перше, про що подумав, заїжджаючи на деокуповану територію: «Як це все можна відновити до осені?!» Утім, за місяць переконався, що роботи йдуть дуже швидко, картинка змінюється на очах.

- Ми працюємо з 10 серпня і тільки за цей час відновили 20 будинків. Перше, за що беремося – вікна, дахи та двері. Все було забите плівкою, що шурхотіла на вітрі. Вважайте, люди одинадцять місяців жили “на природі”. У кого були заощадження, міг замовити вікна за свої гроші. Люди не витримували цього шурхоту плівки, – каже чоловік.

За деякими параметрами відновлені будівлі стають кращими, аніж були, підкреслює Владислав.

- Наприклад, встановлюємо нові крокви, дерев’яні вікна замінюємо на металопластикові, що відповідають нормам енергоефективності, – пояснює він.

Працюють, здебільшого, в будинках старших людей.

- Сміємося, буває, бо старі люди кажуть: «Хлопці, та мені ось тут замазати б – та й добре, ви все не витрачайте на мене, може кому потрібніше!», – говорить чоловік.

Підрядник каже, що він та його хлопці дуже хочуть встигнути зробити якнайбільше до початку дощів та холодів.

ПОРАНЕНІ БУДИНКИ СОРТУЮТЬ, ЯК НА СТАБПУНКТІ

Заступник голови Закарпатської ОВА Мирослав Білецький курує проєкт “Пліч-о-пліч” від Закарпаття. Він їздив на Херсонщину, коли роботи лише стартували і потрібно було оцінити масштаби руйнувань.

- Я не очікував, що так багато населених пунктів розбиті вщент. Сіл просто немає. Люди виживали з пінопластом замість стін. Це щось неможливе! Люди там дуже багато всього пережили. Вони закриті та, водночас, дуже сильні. Голова Великоолександрівської громади під час окупації примудрилася організувати два мітинги протесту. На їхній сільраді упродовж кількох тижнів під час окупації висів український прапор: росіяни боялися його зняти, тому просто підірвали щоглу. Згодом голова навела на власний будинок артилерію, щоб знищити окупантів, які там поселилися. Люди Херсонщини – герої нашого часу, заради них хочеться працювати, – каже Білецький.

Він зауважує: пошкоджені будинки треба сортувати, як поранених на стабпункті. Тільки допомогу спершу надають тим, у кого в порядку всі документи.

- Коли почалися роботи з відновлення, багато людей думали: «Навіщо це? Незабаром знову почнуть бомбити і все пропаде». Зараз настрій змінився. Відбудова дуже допомагає місцевим триматися за життя там, на рідній землі, –каже заступник голови ОВА.

Він зауважує, що закарпатцям уже вдалося відновити понад 60 житлових будинків у Великоолександрівській громаді. У планах – у жовтні завершити першу сотню. Роботи ще багато, тож закарпатці зупинятися не планують. За словами Білецького, ремонтні роботи всередині будинків триватимуть і взимку. Нині ж треба по максимуму встигнути впоратися з дахами та вікнами. І чим швидше, тим краще для мешканців Херсонщини.

Тетяна Когутич, Ужгород
Фото з власних архівів респондентів