Донеччани на вулиці Стуса: у Звягелі переселенці отримали смартквартири
Житло на умовах співфінансування облаштували в закинутому медзакладі
Днями внутрішньо переміщеним особам, які переїхали до Звягеля, вручили ключі від семи сучасних смартквартир. Серед новоселів – п'ятеро людей з інвалідністю, двоє пенсіонерок та сім'я з дитиною.
За збігом обставин, смартквартири облаштували на вулиці Василя Стуса, а оселилися в них, зокрема, земляки поета з Донеччини, яких вигнала з власних домівок Росія.
Компактні, але дуже комфортні квартири оснащені всім необхідним. Їхні власники радіють, що тепер матимуть постійне житло. Для декого з них це не просто власна житлова площа, а й шанс на нове життя в місті, яке вже стало домом.
На врученні переселенцям ключів від смартквартир побувала кореспондентка Укрінформу.
КОМФОРТНІ, ЗАТИШНІ, РАЦІОНАЛЬНІ
Ми приїжджаємо у Звягель близько 11:00. День сонячний і теплий. Паркуємося у дворі поруч із охайним, ніби щойно зведеним будинком, біля якого зібралися люди. Усі вони переселенці, яких доля занесла у Звягель, і майбутні власники смартквартир. Згадую фотографії цієї будівлі, коли тут все тільки починалося, і мені дуже хочеться зазирнути всередину.
Журналістам дозволяють оглянути смартквартири, поки там ще не людно. У просторому коридорі навстіж відчинені двері до всіх помешкань. Заходжу у квартиру №7, в яку з вікон пробивається тепле сонячне проміння. Одразу зауважую, як раціонально розпланований її невеликий простір. Там стоять диван, двоярусне ліжко, облаштована кухня з електроплитою, є великий холодильник, найнеобхідніші меблі, м'які килимки на підлозі. А ще санвузол із бойлером, пральною машиною, душовою кабіною. На столі нових власників зустрічає букетик осінніх хризантем.
Біля однієї з квартир вітаюся з виконавчою директоркою неурядової організації «Сучасний формат» Жанною Соловйовою, яка вклала душу і сили в цей проєкт.
- Ми нарешті відкриваємо у Звягелі соціальне житло для внутрішньо переміщених осіб, – розповідає Жанна. – Раніше в цій будівлі був медичний заклад, а потім вона тривалий час не використовувалася. Так склалося, що завдяки співпраці багатьох партнерів та донорів ми отримали змогу провести тут реконструкцію і перетворити це приміщення на смартквартири для переселенців загальною площею 217,4 кв. м. Фінансування проєкту становить 5,3 млн грн, з яких 3,4 млн грн – кошти німецького донора Нumedica e.V., а 1,9 млн грн – співфінансування Звягельської міської ради. Основним виконавцем цього проєкту є «Сучасний формат».
За її словами, пральні машини, холодильники та шафи з'явилися у квартирах завдяки співпраці з Агентством ООН у справах біженців, а інші партнери передали ковдри, килимки, пилососи та навіть драбини, щоб людям було зручно діставати до верхніх полиць шаф.
Виконавча директорка НУО «Сучасний формат» додала, що смартквартири перебувають у комунальній власності Звягельської міської ради. Це означає, що люди, які отримають від них ключі, зможуть проживати тут стільки, скільки буде потрібно, але продати помешкання не зможуть. Мешканці платитимуть лише за комунальні послуги.
Біля будинку зі смартквартирами також планують провести благоустрій.
СЕСТРИ З КУРАХОВОГО: УСЕ НЕОБХІДНЕ – ЗІ СОБОЮ
Виходжу з будинку на вулицю й зустрічаю двох жінок. Це рідні сестри Ніна Гарьковська та Наталія Терещенко, які житимуть в одній із квартир. У Звягель вони переїхали з Курахового на Донеччині 9 місяців тому.
- Місто дуже обстрілювали, прилетіло в наш будинок, – ділиться пані Ніна. – Ми евакуювалися з Курахового всією сім'єю, у Звягель нас приїхало дев'ятеро. Нам потім усі родичі сказали, що ми правильно зробили.
Її доньці надали приватний будинок для проживання у селі поруч зі Звягелем, онуки знімають квартиру, а вона із сестрою живе в облаштованому для ВПО дитсадку. Жінка говорить, що пенсія не дає змоги орендувати помешкання.
- Ми думали, що місяць-два – і все закінчиться, а воно бачите як, – додає пані Наталія. – Я жила на околиці Курахового, але через постійні обстріли переїхала в іншу частину міста. Та вони наздогнали мене й там. Коли племінниця запропонувала евакуюватися, одразу погодилася, бо я тоді якраз після операції була і переміщувалася із ціпком.
Жінка шукає телефон, щоб показати фотографії обстріляного Курахового. Пропоную потримати її сумку, на що вона каже: «Та вона в мене важка. Я вже, за звичкою, ношу в ній все найнеобхідніше». Таки притримую сумку пані Наталії, поки вона збільшує світлину понівеченої багатоповерхівки.
Обидві сестри зізнаюся, що сумують за рідним містом, але розуміють, що тепер мусять облаштовувати своє життя у Звягелі.
«ЗВЯГЕЛЬ СХОЖИЙ НА КРАМАТОРСЬК, АЛЕ ВТРИЧІ МЕНШИЙ»
Згодом знайомлюся з подружжям переселенців – Яною та Володимиром. У Краматорську, звідки вони приїхали, залишилися руїни їхньої квартири. Після обстрілу вони вирішили, що зоставатися в місті немає сенсу. Утім, росіяни не дали їм спокійно евакуюватися, вдаривши ракетами по залізничному вокзалу Краматорська, де в той момент перебували Яна та Володимир. Виїхати потягом вони вже не змогли, тож волонтери відвезли їх у Житомир, а далі вони переїхали у Звягель.
Чоловік та дружина мають інвалідність. Орендувати житло за свої скромні статки подружжю було складно, тож доводилося кілька разів його змінювати. Нині сім'я теж живе в дитсадку.
Просимо з колегою, щоб Яна та Володимир показали нам свою смартквартиру. Жінка не наважується туди зайти, мовляв, поки не отримали ордер, вона не наша, але чоловік бере ініціативу в свої руки. Він розглядає помешкання, відчиняє холодильник і перевіряє, чи є в крані вода.
Володимир каже, що вони з дружиною потроху відпускають свій біль за Краматорськом. Місто, в якому вони тепер живуть, уже встигли полюбити. Чоловік із усмішкою говорить: «Звягель схожий на Краматорськ, але втричі менший».
Потім ще раз перетнулася з Яною та Володимиром після того, як вони отримали ордер на смартквартиру. Серйозна і сумна жінка, з якою я розмовляла ще пів години тому, радісно усміхалася, горнучись до свого чоловіка.
ЖИТЛО – ГОЛОВНА ПРОБЛЕМА ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ
Невдовзі дізнаюся, що у квартирі №7, яку оглядала, житимуть мама з донькою – Тетяна та Вікторія Алфьорови.
- У Звягель ми приїхали з Дружківки у квітні 2022 року, – ділиться Тетяна. – На цьому наполіг мій брат-військовослужбовець, який і знайшов нам тут квартиру. Коли обстріли трохи стихли, ми на пів року повернулися додому. Після того як біля нашого будинку кілька разів були прильоти, знову приїхали у Звягель. Я знайшла тут роботу, донька ходить в школу. У Дружківці школа Вікторії розбита...
Нова квартира мамі з донькою подобається. Кажуть, що в ній світло і затишно.
До Звягеля також переїхали батьки Тетяни.
Як розповіла заступниця Звягельського міського голови Ірина Гудзь, на обліку в громаді перебувають 2120 внутрішньо переміщених осіб. Більшість з них переїхали до своїх рідних, знайомих, інші орендують житло, скористалися програмою «Прихисток» або мешкають у місці компактного проживання.
За її словами, головна проблема переселенців – це житло. Нині на черзі в міськраді перебувають 63 родини переселенців.
Найближчим часом у місті здадуть ще 47 смартквартир для ВПО, які облаштували завдяки співпраці з НЕФКО (Міжнародною фінансовою організацією «Північна екологічна фінансова корпорація», – ред.).
Після вручення ключів та ордерів на житло люди йдуть у свої смарткварткваритири пити чай, а потім зачиняють їх і розходяться. Будуть потрохи переносити речі в нові помешкання.
Ірина Чириця, Житомир
Фото авторки