Феномен Трампа: За ким ідуть американці

Попереду є ще як мінімум півроку, коли світ дізнається ім'я нового глави Білого дому

Президентські вибори у США, здається, вже втомили простих американців своїми затяжними баталіями. Але чим ближче до завершення, тим більше ці перегони дивують, насторожують та непокоять американський політичний бомонд, а разом з ним - і міжнародних партнерів США. Навіть лідери G7 - найбільш впливових союзників Америки - зізналися, що приголомшені тим, до чого може дійти справа в найбільш розвинутій демократії світу, маючи на увазі феномен Дональда Трампа.

Кандидату-мільярдеру закидають наступ на демократію, популізм, шовінізм та навіть фашизм. Й попри це, йому нічого не заважає збільшувати число прихильників у країні. Ба більше, Трамп, схоже, знайшов спосіб, як уникнути розколу в партії та схилити на свій бік тих, хто відвернувся від нього на початку перегонів. Секрет простий: він змінюється, але лише зовні.

ШОУ ЗАРАДИ ВИГОДИ

Точніше сказати, змінюється та імпровізує, чим змушує говорити про себе більшість світових медіа. Спрацьовує, свого роду, ефект реклами: коли про щось або про когось говорять всюди, підсвідомо вибір більшості падає саме на нього.

Щоб відвоювати більше позицій, Трамп починає йти на примирення з тими, кого так чи інакше образив раніше у своїх заявах. Так, зокрема, сталося з журналісткою телеканалу Fox News Мегін Келлі. Ще наприкінці 2015-го Трамп привселюдно назвав її "божевільною", "необачною" та ведучою із завищеною самооцінкою. У січні цього року він навіть відмовився від своєї участі в дебатах на телеканалі Fox News, які мала вести Мегін. Це дійсно перетворилося на шоу, оскільки і Трамп, і Келлі за черговим словом у кишеню не лізли, через що глядачі були просто в захваті. Аж раптом минулого тижня "незламний" мільярдер під час інтерв'ю привселюдно попросив пробачення у журналістки за те, що ображав її кілька разів.

Пояснити це нескладно: телеканал Fox News з його багатомільйонною аудиторією традиційно підтримує республіканського лідера перегонів. Коли кандидатів було кілька, канал не приховував антипатії до мільярдера через його випади в бік журналістки, і очевидно самого Трампа це не хвилювало. Втім зараз він зрозумів, що на наступному етапі перегонів йому просто не вигідно втрачати те, що додатково гуртує республіканських виборців.

Крім того, мільярдер не припиняє шукати нові підходи до електорату, намагаючись поліпшити свій імідж. Зокрема, під час відзначення Дня пам'яті він приїхав до Вашингтона на "Марш свободи", де тисячі ветеранів вшановували пам'ять тих, хто не повернувся з війн останніх десятиліть. Через те, що цей рух традиційно підтримує республіканських лідерів, Трамп не оминув можливості виставити себе наперед та наобіцяти окремої підтримки ветеранам. "Ми повинні піклуватися про наших ветеранів. У багатьох випадках нелегальні мігранти отримують набагато більше уваги від держави, ніж наші ветерани. Цього не повинно відбуватися", - заявив він.

ЩО Ж ІЗ ПІДТРИМКОЮ?

За даними останніх опитувань WP/ABC News, кандидата-мільярдера підтримують 40% республіканців (і це число зростає). Однак "проти" все ще залишається 57%, у тому числі 45% - "категорично проти". Задача Трампа - знайти способи схилити на свій бік тих, хто відвернувся від нього після принизливих, шовіністських та відверто расистських заяв. Отже, зараз він намагається виглядати більш стриманим і конструктивним, і це, схоже, дає свої результати: за місяць рейтинги його підтримки зросли одразу на 9%.

Республіканська партія згуртовується навколо цього кандидата, що здавалося неможливим ще кілька тижнів тому, коли Трамп лише робив перші кроки назустріч із керівництвом партії. Тоді йому вистачило 40 хвилин переговорів зі спікером Палати представників США Полом Райаном, щоб той змінив своє категоричне "проти" номінації мільярдера на "прекрасну можливість об'єднати партію".

Єдине, що могло би турбувати будь-якого іншого номінанта, але не Трампа - це відсутність фінансової підтримки донорів. "Сотні мільйонів доларів, які донори Республіканської партії були готові витратити на президентські вибори в 2016 році, найбільш імовірно, зараз будуть перенацілені на майбутню виборчу кампанію в Сенаті й Палаті представників, оскільки більшість крупних донорів прагнуть відсторонитися від вірогідного єдиного номінанта в партії - Дональда Трампа", - зазначає з цього приводу The New York Times

ТРАМП VS КЛІНТОН

Прогнозуючи можливий розвиток подальшої кампанії мільярдера, варто згадати про його потенційних суперників-демократів. Боротьба всередині Демократичної партії добігає кульмінації - все може вирішитися вже 7 червня, після праймеріз у Каліфорнії, де "розігруються" голоси 546 делегатів. Зараз для перемоги Гілларі Клінтон потрібен як мінімум 71 голос, для Берні Сандерса - 838. Враховуючи далеко нерівні пропорції, переважна більшість політичних оглядачів у США віддають всі шанси на перемогу колишній першій леді й екс-держсекретарю США, яка і змагатиметься в подальшому з Трампом.

Як би там було, але впродовж останніх десятиліть потенційні суперники від республіканців і демократів не були настільки кардинально різними у своїх поглядах та заявах. Так, Гілларі Клінтон символізує послідовність політики нинішньої адміністрації Обами, яка демонструє економічний підйом та стремління вирішувати конфлікти шляхом мирних переговорів. У випадку ж із Дональдом Трампом нинішня політика США, як внутрішня, так і зовнішня, ризикує зазнати кардинальних змін та зламів. Яких саме - напевно не знає і сам Трамп.

Якщо проаналізувати заяви кандидата-мільярдера, можна засвідчитись, що в них немає сталих принципів чи жорсткої концепції. Він озвучує лиш те, що відповідає настроям електорату саме сьогодні та змінює їх, як тільки настрої набувають іншого відтінку. Через це висловлювання Трампа є настільки суперечливими.

ЗВИЧАЙНИЙ ФАШИЗМ

На додачу до зауважень Трампу щодо контроверсійності, популістської риторики та расистських висловлювань, останнім часом з'являються серйозні занепокоєння у зв'язку з елементами фашистської спрямованості в його політиці. "Феномен Дональда Трампа став чимось більшим і набагато небезпечнішим, ніж він сам",- пише старший дослідник Інституту Брукінгса Роберт Каган, який також відомий як чоловік Вікторії Нуланд.  Це явище вже виникало в інших демократичних і квазі-демократичних країнах впродовж останнього сторіччя, і його зазвичай називають "фашизм", зазначає експерт.

Те, що пропонує Трамп - "це чванство, атмосфера грубої сили та диктаторські замашки, хвастощі неповаги до тонкощів демократичної культури, яка, за його словами та на переконання його послідовників, сприяє національній слабкості й некомпетентності", наголошує Каган.

Непослідовні й суперечливі висловлювання мільярдера мають одну загальну властивість - "вони провокують і грають на почуттях образи й презирства з додаванням страху, ненависті й гніву". Його публічний дискурс складається з нападок або висміювання широкого кола "інших" - мусульман, латиноамериканців, жінок, китайців, мексиканців, європейців, арабів, мігрантів та біженців.

Фашистський рух також не являв собою ні виразної ідеології, ні чіткого набору рецептів від того, на що страждало суспільство. Успішний фашизм передбачав не політику, а наявність сильного лідера (дуче або фюрера), уповноваженого вершити долю нації. "Якою б не була проблема, він міг би її виправити. Якою б не була загроза, внутрішньою або зовнішньою, він міг подолати її, і зовсім не треба було пояснювати, яким чином", - порівняв експерт колишніх фашистських лідерів і нинішні замашки Трампа.

Він також додав, що сьогодні існує ще "путінізм", який так само не має нічого спільного з вірою або політикою, але передбачає наявність жорсткої людини, яка сама захищає свій народ від всіх небезпек, зовнішніх і внутрішніх.

Фашизм приходить в Америку - не у вигляді військових чобіт чи салютів, хоча були й салюти - а з телевізійним баригою та дутим мільярдером, наголошує Каган.

ЧИ ПЕРШИЙ ТАКИЙ ТРАМП НА ВИБОРАХ У США?

Історію впевненого сходження Дональда Трампа на республіканський олімп у Штатах порівнюють з президентськими перегонами 1964 року. Тоді номінацію "Великої старої партії" виборов у представника сім'ї Рокфеллерів сенатор від штату Аризона, колишній бойовий пілот Баррі Голдуотер. Він був послідовним консерватором та мав потужну підтримку правого крила партії, що, на перший погляд, надто відрізняє його від Трампа. Однак схожість полягає в іншому. Голдуотер не соромився сипати радикальними заявами на кшталт ядерного удару по Північному В'єтнаму бомбами малої потужності, щоб відрізати постачання з комуністичного Китаю і, таким чином, припинити війну. Водночас, він постійно провокував нарощування ядерного протистояння з Радянським Союзом.

Голдуотеру вдалося отримати підтримку значної частини населення Штатів, за нього навіть виступила ультраправа організація "білого нацизму" Ку-Клукс-Клан, хоча він відмовився від їхньої підтримки та засудив цей рух.

Голдуотер програв остаточну президентську битву демократу Ліндону Джонсону через звичайний, але емоційний рекламний ролик з дівчинкою Дейзі. Вона рахувала пелюстки ромашки від одного до десяти, і одразу після цієї сцени закадровий голос почав зворотній відлік. Обличчя дитини застигло на стоп-кадрі, після чого у її очах відобразився силует зростаючого ядерного гриба. Цей простий за нинішніми поняттями ролик на той час справив неймовірний вплив на американців, і досі вважається одним із найбільш провокаційних в історії президентських перегонів у Сполучених Штатах.

Як розвиватиметься подальша виборча кампанія в США, і чи спіткає Трампа доля Голдуотера, говорити поки що зарано. Попереду, в липні, мають пройти з'їзди обох партій, які повинні офіційно висунути по одному номінанту. Інтриги може додати активність третього гравця - кандидата від лібертаріанців Гері Джонсона, здатного дещо змістити баланс у загальній кількості голосів. Принаймні, попереду є ще як мінімум півроку, коли світ дізнається ім'я нового глави Білого дому. Та як свідчить практика, вирішальним може стати будь-що, у тому числі, поява маленької дівчинки Дейзі, яка, однак, може вплинути на майбутнє цілого нового світоустрою.

Ярослав Довгопол, Вашингтон.